Постанова № 99210947, 11.08.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/4564/21

Номер провадження 3/201/2804/2021

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ополинська І.Г., за участю прокурора Білень А.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, яка надійшла з управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, депутата Дніпропетровської обласної ради, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно витягу з протоколу вісімнадцятої сесії сьомого скликання Дніпропетровської обласної ради від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було обрано депутатом Дніпропетровської обласної ради та визнано його повноваження.

Відповідно до п.п. «б» п. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» депутатів місцевих рад віднесено до суб`єктів, на яких поширюється дія вказаного закону.

Отже, ОСОБА_1 , будучи депутатом Дніпропетровської обласної ради, згідно п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 1 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Тобто ОСОБА_1 , будучи депутатом Дніпропетровської обласної ради, набув обов`язку електронного декларування з 01.01.2020 року.

Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2019 рік 29.07.2020 року о 17 годині 10 хвилин.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи депутатом Дніпропетровської обласної ради, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 року за № 958/29088, за адресою: АДРЕСА_1 , маючи відповідну технічну можливість, шляхом вчинення відповідних дій, спрямованих на подачу та заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, без поважних причин, несвоєчасно, тобто поза межами терміну подачі щорічної декларації за 2019 рік (до 01.06.2020 року), 29.07.2020 року о 17.10 годині подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2019 рік.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП не визнав та пояснив, що невчасно подав декларацію з поважних причин, оскільки доглядав за сином, який тривалий час хворів, а також у звязку із впровадженням карантину, він не мав можливості вчасно зібрати необхідну інформацію для подання декларації. При цьому подав письмові пояснення, які підтримав в повному обсязі та просив врахувати їх при прийнятті рішення.

Прокурор Білень А.І. вважала, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою законом на такі дії особою, із дотриманням ст. 254, 256 КУпАП, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доведена у повному обсязі і підтверджується наявними у справі належними і допустимими доказами, а тому просила визнати останнього винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Заслухавши міркування прокурора Білень А.І., пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні останнього, якому інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.

При чому ЄСПЛ у справі «AllenetdeRibemont v. France» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчинення адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

За положеннями ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (абз. 1 ст. 251 КУпАП).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (абз. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб`єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб`єктом доказами.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Оскільки обов`язок подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування визначений Законом України «Про запобігання корупції», а тому диспозиція норми ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акту, тому, формулюючи суть адміністративного правопорушення, вказівка на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Так, ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, яка передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та його вина у скоєнні цього правопорушення є цілком доведеною та підтверджується наступними матеріалами адміністративної справи, дослідженими під час судового розгляду, зокрема запитом управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України до Дніпропетровської обласної ради № 2092/55/103/01.2021 від 06.04.2021 року, відповіддю Дніпропетровської обласної ради № ВИХ-1188/0/2-21 від 12.04.2021 року, витягом з протоколу вісімнадцятої сесії сьомого скликання Дніпропетровської обласної ради від 25.10.2019 року, запитом управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України до КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпропетровської міської ради № 2419/55/103/01-2021 від 20.04.2021 року, відповіддю КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпропетровської міської ради № 01-18/624 від 22.04.2021 року, протоколом першої сесії восьмого скликання Дніпропетровської обласної ради від 08.12.2020 року.

Отже, аналізуючи досліджені під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, документи та матеріали, приходжу до наступних висновків.

Будучи депутатом Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 виконував діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Під час виконання своїх обов`язків був обізнаний про необхідність подавати декларації, у тому числі, і щорічну, та про передбачені Законом строки подання декларацій.

Однак, маючи відповідну технічну можливість, шляхом вчинення відповідних дій, спрямованих на подачу та заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, без поважних причин, несвоєчасно, тобто поза межами терміну подачі щорічної декларації за 2019 рік (до 01.06.2020 року), 29.07.2020 року о 17.10 годині подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2019 рік, а тому в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та його вина у вчиненні такого правопорушення є цілком доведеною.

Отже, дослідивши надані докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження і в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

При цьому, твердження ОСОБА_1 про те, що він не мав обов`язку подавати декларацію у 2020 році, оскільки у грудні 2020 року він позбувся повноважень депутата Дніпропетровської обласної ради, а тому, станом на 30.04.2021 року у нього відсутній статус особи, яка зобов`язана подавати таку декларацію у 2020 році, є хибними та такими, що не заслуговують на увагу, адже, з наявних матеріалів справи встановлено, що 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 набув повноважень депутата Дніпропетровської обласної ради, тобто став суб`єктом декларування відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» і був зобов`язаний подати щорічну декларацію за 2019 рік до 01 червня 2020 року, при цьому, позбувся статусу депутата 08 грудня 2020 року, тобто станом на 01 червня 2020 року, який є граничним терміном подачі щорічної декларації за 2019 рік, останній був суб`єктом декларування і мав обов`язок подати вказану декларацію.

Більш того, виявляються нелогічними таким твердженням ОСОБА_1 дії останнього, який, хоча і поза межами передбаченого законом строку (01 червня 2020 року), все ж таки подав щорічну декларацію 29 липня 2020 року.

Крім того, посилання ОСОБА_1 на наявність у нього поважних причин, що зумовили несвоєчасне подання ним декларації, зокрема, хвороба та лікування дитини у цей період, не можуть бути прийняті до уваги з тих підстав, що на підтвердження таких доводів ОСОБА_1 не надано жодних належних доказів.

При цьому, надані ОСОБА_1 копії медичних документів, зокрема, довідки на ім`я ОСОБА_2 від 02.06.2020 року, медичного висновку на ім`я ОСОБА_2 від 30.06.2020 року, довідки від 24.06.2020 року, довідки від 26.06.2020 року, виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 4013 від 27.08.2020 року про знаходження ОСОБА_2 на лікуванні з 22.08.2020 року по 27.08.2020 року, не можуть бути розцінені, як такі, що зумовили несвоєчасне подання ОСОБА_1 щорічної декларації, оскільки ці медичні документи свідчать про встановлення ОСОБА_3 відповідного діагнозу, проведення медичних обстежень та лікування вже після 01 червня 2020 року, тобто після закінчення граничного строку, встановленого Законом для подачі щорічної декларації.

Поряд із цим, посилання ОСОБА_1 на отримання від своєї дружини ОСОБА_4 відповідної інформації для повного складання щорічної декларації із запізненням внаслідок окремого проживання у зв`язку із його неодноразовою самоізоляцією та впровадженням в країні карантинних заходів, як на поважну причину, що зумовила несвоєчасне подання ним такої декларації, не приймаються судом до уваги, оскільки на їх підтвердження ОСОБА_1 не надано жодних належних доказів, у тому числі, відповідних документів на підтвердження родинного зв`язку із громадянкою ОСОБА_4 (свідоцтва про укладання шлюбу), медичних документів на підтвердження наявності підстав для самоізоляції ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього у зв`язку із закінченням строків накладення стягнення, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП, є необґрунтованими та такими, що не приймаються до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Днем виявлення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно вважати день початку збирання інформації уповноваженими працівниками управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з приводу несвоєчасного подання останнім щорічної декларації за 2019 рік, а саме 06 квітня 2021 року, що підтверджується відповідним листом начальника управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 06 квітня 2021 року за вих. № 2092\55\103\01-2021.

Днем вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідно вважати дату несвоєчасного подання останнім декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування – 29 липня 2020 року.

Отже, за наведених обставин, на момент розгляду судом справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Поряд із цим, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , до канцелярії Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 11 серпня 2021 року від керівника штабу ГФ з ОГП і ДК «Батальйон територіального захисту Придніпров`я» Мартіросова А. надійшло клопотання про передачу матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на розгляд громадській організації.

Вирішуючи клопотання приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою - четвертою статті 126 та статтею 130, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Враховуючи характер адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , яке відносено Законом до категорії правопорушень, пов`язаних з корупцією, зважаючи на зайняту ОСОБА_1 позицію під час розгляду зазначеної справи, який винним себе у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав та не розкаявся у скоєному, вважає за недоцільне звільняти ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та передавати матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно останнього на розгляд громадської організації.

За наведених обставин суддя не знаходить правових підстав для задоволення клопотання керівника штабу ГФ з ОГП і ДК «Батальйон територіального захисту Придніпров`я» Мартіросова А.

Отже, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого правопорушення, визначаючи останньому вид і розмір адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП суд враховує дані про особу правопорушника, ступень його вини, майновий стан та обставини, що обтяжують і пом`якшують його відповідальність.

З урахуванням викладеного, приходжу до переконання, що з метою виховання ОСОБА_1 у дусі дотримання законів України, а так само попередження здійснення ним нових правопорушень необхідно застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із змінами та доповненнями, необхідно стягнути з правопорушника судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 33, 283, 284, 285, 287-289, 299 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.Г. Ополинська