Ухвала суду № 99210932, 25.08.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/3130/21

Номер провадження 1-кп/201/627/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання – Горностаєвої О.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Смирнова А.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Порхуна С.Л.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Ковальчука В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі питання доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу, застосованого в рамках кримінального провадження, внесеного 04 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040650000141 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, внесене 04 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040650000141 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою до спливу двомісячного терміну.

У судовому засіданні прокурор Смирнов А.В. висловив думку про доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що останні обґрунтовано підозрюються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до шести років, а тому є підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, вказав, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше судимі, у них відсутні міцні соціальні зв`язки, постійне місце роботи та джерело доходу, а тому останні можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом із цим, прокурор стверджував про наявність ризику можливих спроб обвинувачених впливати на свідків, які ще не допитані в суді, мотивуючи таку позицію тим, що останні вчинили злочин групою осіб.

Таким чином, на думку прокурора, враховані під час застосування та подальшого продовження строку дії запобіжного заходу ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, а тому є доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 60 днів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Ковальчук В.І. у судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість підозри його підзахисного у вчиненні інкримінованого злочину, а також на те, що заявлені прокурором ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України втратили свою актуальність на даний час.

При цьому, зауважив, що прокурором Смирновим А.В. заявлений ризик можливих спроб обвинувачених незаконно впливати на свідків, наявність якого стороною обвинувачення взагалі не вмотивована, та, крім того, у попередніх судових рішеннях про продовження запобіжного заходу вказаний ризик був визнаний недоведеним.

Поряд із цим, надав власноруч написане його підзахисним ОСОБА_2 клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, яке підтримав у повному обсязі та при його вирішенні просив врахувати наявність у ОСОБА_2 цивільної дружини та трьох малолітніх дітей.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав свого захисника та подане ним клопотання, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на наявність дружини та дітей, які потребують його допомоги та утримання. Також запевняв, що після звільнення з-під варти він працевлаштується.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Порхун С.Л. у судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність заявлених прокурором ризиків, а тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, під час досудового розслідування на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2021 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 04 квітня 2021 року із правом внесення застави у розмірі 113 500 гривень, який в подальшому був неодноразово продовжений.

Оцінюючи обґрунтування сторони обвинувачення на підтвердження продовження існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що враховані при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики можливих спроб останнього переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшилися на час розгляду питання доцільності продовження тримання останнього під вартою, і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до шести років.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Поряд із цим, судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений, не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_1 переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, ступень яких є досить високою.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Оцінюючи обґрунтування сторони обвинувачення на підтвердження продовження існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що враховані при застосуванні до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики можливих спроб останнього переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшилися на час розгляду питання доцільності продовження тримання останнього під вартою, і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до шести років.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Поряд із цим, судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений, не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_2 переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, ступень яких є досить високою.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Разом з цим, суд вважає недоведеним існування заявленого прокурором ризику, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з підстав його необґрунтованості та відсутності будь-яких достатніх доказів на підтвердження його існування, про що вже зазначалось у попередньому судовому рішенні про продовження запобіжного заходу.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальнодоступних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тому саме такий запобіжний захід є співмірним у вказаному кримінальному провадженні.

Поряд із цим, вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд виходить з того, що останнім не наведено переконливих та достатніх підстав для зміни запобіжного заходу, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого про наявність у нього цивільної дружини та трьох малолітніх дітей, оскільки стороною захисту на підтвердження таких доводів не надано жодних доказів, у тому числі, свідоцтво про укладання шлюбу та народження дітей.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 07 жовтня 2021 року, вважає за доцільне продовжити тримання останніх під вартою строком на 60 днів до 23 жовтня 2021 року.

В той же час, продовжуючи обвинуваченим строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення та обставини правопорушення, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередніх судових рішеннях у сумі 113 500,00 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 331, 369-372 КПК України, –

ПОСТАНОВИВ:

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 23 жовтня 2021 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, є 23 жовтня 2021 року.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 113 500,00 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_1 або іншою фізичною чи юридичною особою № UA 158201720355229002000017442 в ГУДКСУ м. Києва, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 113 500,00 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень, ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 , зобов`язати останнього прибувати за кожною вимогою суду та покласти на нього обов`язки не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 23 жовтня 2021 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою, є 23 жовтня 2021 року.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 113 500,00 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_2 або іншою фізичною чи юридичною особою № UA 158201720355229002000017442 в ГУДКСУ м. Києва, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 113 500,00 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень, ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 , зобов`язати останнього прибувати за кожною вимогою суду та покласти на нього обов`язки не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 15 годині 30 хвилин 27 серпня 2021 року.

Суддя: І.Г. Ополинська