Рішення № 99210200, 27.08.2021, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/861/21

Провадж.№ 2-а/481/14/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

27.08.2021 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Уманської О.В.,

за участю секретаря судових засідань Кузьміної Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі інспектора взводу № 2 роти №1 УПП в Херсонській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ляхно Артема Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області, як адміністративного суду, з адміністративним позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції в особі інспектора взводу № 2 роти №1 УПП в Херсонській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ляхно Артема Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДП 18 № 267508 від 29.06.2021 року та закриття провадження у справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 05.06.2021 року приблизно о 15.00 годині в м. Херсоні, с. Антонівка, вул. Суворова, 1 транспортний засіб ВАЗ 21093 яким керував позивач, зупинив інспектор поліції, лейтенант Ляхно Артем Сергійович, підійшовши до транспортного засобу вказаний інспектор не представився та не пред`явив свого службового посвідчення, а одразу звинуватив позивача в тому, що він перебуває в транспортному засобі з не пристебнутим ременем безпеки, на що останній пояснив, що після зупинки транспортного засобу відстебнув ремінь безпеки, що не є правопорушенням так як транспортний засіб не рухається.

Трохи згодом до транспортного засобу підійшов інший інспектор, старший лейтенант Ципан Віталій Сергійович , який звинуватив позивача в порушенні правил дорожнього руху та вимагати від нього надати йому посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На прохання позивача надати докази вчинення ним правопорушення ОСОБА_3 повідомив, що на даний час він не розглядає справу, а тому не повинен надавати ніяких доказів, а для початку розгляду справи він повинен пересвідчитись в особі, відносно якої необхідно розглядати справу. Після перевірки документів позивача було розпочато розгляд справи, але доказів вчинення ним правопорушення знову ж таки не пред`явлено, тому в зв`язку з вищезазначеним позивачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для залучення фахівця у галузі права. Розгляд справи було відкладено та 29.06.2021 року лейтенантом Ляхно Артемом Сергійовичем (далі - Інспектор) було розглянуто адміністративну справу щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.3 Правил дорожнього руху. За результатами розгляду вказаних матеріалів Інспектор визнав позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченим частиною 5 статті 121 КУпАП та керуючись статтею 22 КУпАП звільнив останнього від адміністративної відповідальності і обмежився письмовим зауваженням.

Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з огляду на те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Натомість, як вбачається з оскаржуваної постанови, Інспектором порушено процедуру оформлення справи про адміністративне правопорушення, а саме: не зазначено в постанові та не надано для ознайомлення Позивачу доказів, на яких ґрунтується висновок щодо вини Позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, та не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Натомість візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України відповідно до ст. 251 КУпАП необхідно надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

У зв`язку з чим, вважаючи вищевказану постанову інспектора про визнання його винним та застосування до нього письмового зауваження безпідставною, позивач просив суд її скасувати, а провадження по справах закрити за відсутності в його діях складу правопорушення. Також просив стягнути судові витрати, а саме: 454,00 грн. судового збору та 5000,00 гривень на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 16.07.2021 року провадження у справі було відкрито, призначено справу до розгляду.

10.08.2021 року до суду надійшли відеозаписи надані відповідачем на запит суду по постанові про накладення адміністративного стягнення, серії ДП 18 № 267508 від 29.09.2021 року за ч. 5 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте 10.08.2021 року надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 через його необґрунтованість, оскільки відповідно до п. 2.3.в. ПДР - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Так 05.06.2021 року о 14 годині 50 хвилинпо вул. Суворова, 1 с. Антонівка у м. Херсоні під час патрулювання Відповідачем було виявлено автомобіль ВАЗ 210934 днз НОМЕР_1 , водій якого керував ним з не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в Правил дорожнього руху України(ПДР). Виявивши правопорушення, інспектори поліції зупинили водія даного т/з, належним чином представились та попросили Позивача пред`явити відповідні документи на т/з як того вимагає ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію». Водієм даного автомобіля виявився Позивач. В ході розгляду справи Позивач заявив клопотання, про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке було задоволено. 29.06.2021 року відбувся розгляд адміністративної справи. За результатами розгляду адміністративної справи до Позивача було звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 121 КУпАП відповідно до ст. 22 КУпАП обмежившись усним зауваженням. Під час розгляду справи 29.06.2021 Позивач та його представник помилково ототожнюють поняття «усне зауваження» та поняття «попередження», помилково вважають «усне зауваження» видом адміністративного стягнення. Усне зауваження не є видом адміністративного стягнення, та не тотожне поняттю попередження. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення посадова особа прийшла до висновку, що вчинене діяння особи є малозначним, тобто не створило реальної загрози охоронюваним правам та інтересам, не потягло за собою настання шкідливих наслідків тощо, хоча й формально містить склад адміністративного правопорушення. Особа, звільнена від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУАП, вважається такою, що не була піддана адміністративній відповідальності, безпосередньо з моменту прийняття посадовою особою, уповноваженою вирішувати справу про адміністративне правопорушення, рішення про звільнення від відповідальності та винесення усного зауваження.

Крім того відповідач у повному обсязі заперечує, щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки Відповідачем не отримано, а Позивачем не додано до позовної заяви, документів, які б підтверджували витрати Позивача на професійну правничу допомогу (не надано договору про надання правової допомоги, актів виконаних робіт (наданих послуг), документів які б підтверджували оплату наданих послуг, не надано книгу доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність, зазначеного адвоката, з якої вбачається, що гонорар був ним прийнятий).

Відповідно до ст. 205 КАС України у випадку неявки в судове засідання учасника справи (його представника) належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Частина 5 статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до постанови серії ДП18 № 267508 від 29.06.2021 року, складеної інспектором взводу №2 роти №1 УПП в Херсонській області лейтенантом поліції Ляхно А.С. водія ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні п.2.3.в ПДР України та вчиненні правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а саме : 05.06.2021 року о 14 годині 50 хвилин по вул. Суворова, 1 с. Антонівка у м. Херсоні водій керуючи транспортним засобом ( автомобіль ВАЗ 210934 днз НОМЕР_1 ), який обладнаний засобами пасивної безпеки був не пристебнутий ременем безпеки.

На підставі ст.33, 284, 22 КУпАП застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді письмового зауваження.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до пункту 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 (Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Зі змісту ч. 2 і 4 ст. 258 КУпАП слідує, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції - протокол у справі про адміністративне правопорушення не складається, а уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Тобто законодавцем передбачено скорочене провадження по розгляду вказаної категорії справ.

Приписами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Факт порушення водієм Правил дорожнього руху України фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідачем до матеріалів відзиву та на запит суду були надані диски з відео файлами №20210605205433001001, 202110605205645001004, 20210605205737000168, 20210605205838000169, 20210605210642000178, 202106055210742000179 та № 20210629205310000424. При дослідженні зазначених доказів судом встановлено, що в зазначених відео файлах зафіксовано спілкування працівників поліції з Позивачем вже після зупинки його транспортного засобу та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином зазначені докази не відповідають критерію належності доказів, оскільки не містять відомостей що доводять чи спростовують факт вчинення позивачем правопорушення.

Більш того на відео файлі № 20210629205310000424 Відповідачем зазначається про відсутність з тих чи інших причин ( відсутність відео з відеореєстратора в патрульному автомобілі) доказів вчинення Позивачем правопорушення. Зазначене також встановлено з відповіді УПП в Херсонській області ДПП від 16.06.2021 року за вих.№8296/41/23/2021 на клопотання ОСОБА_1 , згідно якої відеозапис вчиненого правопорушення, а саме порушення п.2.3.в ПДР України в управлінні відсутній (а.с.10).

Таким чином, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

З цього приводу суд наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП.

У ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 29.06.2021 року серії ДП18 № 267508 не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого було здійснено фіксацію правопорушення, крім того такі дані не надано суду в якості доказу

Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Така правова оцінка щодо належності доказів у справі висловлена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а та від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а.

Крім того відповідно до даних оскаржуваної постанови, керуючись ст.22 КУпАП до позивача було застосовано адміністративне стягнення у виді письмового зауваження. Разом з тим відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Що виключає застосування адміністративного стягнення.

Поряд з тим ст.24 КУпАП не передбачено такий вид адміністративного стягнення як - письмове зауваження, а містить лише попередження, застосування якого санкцією ст. 121 ч.5 КУпАП також не передбачено.

Таким чином твердження відповідача у відзиві щодо неправильного тлумаченняпозивачем та його представником та ототожнення поняття «усне зауваження» та поняття «попередження» не заслуговує на увагу, оскільки останнє прямо зазначене в оскаржуваній постанові та суперечить ст.ст.22, ст.24 КУпАП.

Отже, встановивши істотні процесуальні порушення в діях поліцейського при винесенні постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, суд вважає, що позов належить задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, у зв`язку з задоволенням позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судовий збір сплачений позивачем у розмірі 454 гривні, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що є відповідачем у справі.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд дійшов наступного.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.

На підтвердження розміру та реальності понесення позивачем витрат на правничу допомогу, позивач під час розгляду справи ніяких доказів не надав.

Необхідно зазначити, що нормами ст.139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не заявлялось клопотання про те, що докази щодо розміру витрат на правничу допомогу будуть надані пізніше.

Згідно із ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати та у резолютивній частині рішення зазначає про розподіл судових витрат.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У такому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, що за приписами КАС України виключає судові дебати. Разом з тим, до вирішення справи по суті, позивачем не було подано до суду жодних клопотань про долучення до справи документів, які підтверджують витрати на правничу допомогу та клопотань про намір подати такі документи після ухвалення рішення у справі.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 9,77,194,241-246,250,255,286 КАС України суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову серії ДП 18 № 267508 від 29.06.2021 року про застосування адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді письмового зауваження, винесену інспектором взводу № 2 роти №1 УПП в Херсонській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ляхно Артемом Сергійовичем, відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП , скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів ( ч.4 ст. 286 КАС України) з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду, а особами, які не були присутні під час розгляду справи, у той же строк, з часу отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та оголошено 27.08.2021 року.

Суддя О.В.Уманська