Ухвала суду № 99209550, 25.08.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10295/20 2/335/827/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Апаллонової Ю.В., за участю: секретаря судового засідання Якимової О.С., за участі представника позивача Якушева С.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 Працевитого Г.О. про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

24.06.2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 –адвоката Працевитого Г.О. надійшла заява про зупинення провадження у справі, обґрунтована такими обставинами. У провадженні суду перебуває на розгляді позов до відповідачів про звернення стягнення за кредитним договором . В той же в провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває цивільна справа № 335/1825/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину. ОСОБА_1 вважає, що в період розгляду справи про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, неможливо вирішувати питання звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому просив зупинити провадження у справі до розгляду Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя цивільної справи № 335/1825/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину.

У судове засідання відповідачі та представники відповідача ОСОБА_1 не з`явилися, повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду від відповідачів не надійшло.

У судовому засідання представник позивача ОСОБА_4 проти зупинення провадження у справі заперечує, зазначаючи, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому підстав для зупинення провадження немає. Крім того, ознайомившись зі змістом позову про визнання кредитного договору встановлено, що підстави позову ідентичні підставам викладеним у відзиві на позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому під час розгляду цієї справи суд може оцінити обставини, які є предметом позову, а тому підстав для зупинення провадження не має. Також вказав, що з урахуванням строків розгляду цієї справи та подання позову після відкриття провадження у цій справі, при тому, що ОСОБА_1 майже десять років вносила щомісячні платежі і виконувала свої зобов`язання за договором від 07.11.2007 року, заявлення цього клопотання є зловживанням своїми правами відповідача і намагання затягнути розгляд справи.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, розглядаючи клопотання про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно п.5 ч.1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.6 ч.1 ст. 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що на підставі п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв`язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі, чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов`язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства , може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі, можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду слід з`ясувати: як пов`язані справи, які розглядаються іншими судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому слід враховувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Пленум Верховного Суду України в абзаці 4 пункту 33 своєї постанови "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року № 2 зазначив, що, визначаючи наявність передбачених цивільним процесуальним законодавством підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

У матеріалах справи відсутні докази, які дають підстави стверджувати, що цю справу неможливо розглядати до вирішення іншої справи, а відповідачем та його представником не обґрунтовано така неможливість.

У судовому засіданні установлено, що 11.12.2020 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, в подальшому за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, в позові АТ КБ «Приватбанк» просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки. В іншій цивільній справі, провадження у якій відкрито 23.03.2021 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, ОСОБА_1 просить визнати недійсним п. 3.6, 7.1. кредитного договору недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину здійснити перерахунок заборгованості, визнати незаконними дії в частині нарахування відсотків з 05.05.2009 року.

Між тим, у цивільній справі за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у відзиві ОСОБА_1 заперечує проти позову, обґрунтовуючи запереченнями у тому ж числі і тими ж підставами, що зазначені і у позовній заяві, яка розглядається іншим судом про визнання недійсним кредитного договору.

З огляду на це, суд проаналізувавши предмет та підстави позову у справах не встановив об`єктивні обставини, які б вказували на те, що розгляд зазначеної справи є неможливим до розгляду іншої цивільної справи. У даній цивільній справі ОСОБА_1 заперечує проти позову у тому числі і з аналогічних підстав з тими, що викладені у позовній заяві в іншій справі, а тому відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення суду зобов`язаний дати оцінку запереченням відповідача щодо наявності або відсутності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки з урахуванням викладених доводів відповідача щодо предмету доказування. У разі встановлення обґрунтованості заперечень відповідача суд вправі відмовити у задоволенні позову заявленого до відповідача.

На даний час зважаючи на презумцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 ЦК України, кредитний договір є дійсним, що не свідчить про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої, а відповідачі не позбавлені можливості заявити клопотання для повного та всебічного розгляду справи про об`єднання позовів виходячи з того, що позивач АТ КБ «Приватбанк» фігурує в первісному позові позивачем, а в позові ОСОБА_1 як відповідач, позивач також є ідентичний, тобто є відповідачем в процесі звернення стягнення і позивачем у справі про визнання договору недійсним.

В даному випадку доцільнішим було б об`єднати справи, а не зупиняти провадження по справі для більш ефективного та швидкого розгляду справи.

Крім того, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Таким чином, суди зобов`язані при вирішенні питання щодо зупинення провадження по справі перевіряти і той факт, що така процесуальна дія не вплине на розумність тривалості судового розгляду конкретної справи.

Розумність строків розгляду справи згідно ст.2ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Із матеріалів даної справи вбачається, що справа перебуває в провадженні суду з грудня 2020 року. Наведене, у свою чергу, свідчить про те, що зупинення провадження у справі призведе до порушення розумних строків розгляду справи та порушить права сторін на своєчасність її розгляду.

Таким чином, підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 335/1825/21 відсутні, а тому в задоволенні клопотання повинно бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 251 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 Працевитого Г.О. про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Вступна та резолютивна частина ухвали суду виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 25.08.2021 року.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 25.08.2021 року. Повна ухвала складена 28.08.2021 року .

Суддя Ю.В. Апаллонова