Ухвала суду № 99208333, 27.08.2021, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/3787/21 Провадження 1-кп/636/791/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2021 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О. О.,

за участі секретаря судового засідання Караулової О.М.,

за участі прокурора Колесника В.В.

за участі потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі представників потерпілих – адвокатів Кремльова О.Б., Звєряки О.С.,

захисників – адвокатів Цогоєвої О.А., Мінькової В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Чугуєві кримінальне провадження №12021220000000815 від 01.06.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. М. Істороп Лебединського району Сумської області, громадянина України, одруженого, працюючого інженером-енергетиком в ПРАТ «ВФ Україна», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,-

встановив:

В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження №12021220000000815 за обвинуваченням ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Стосовно обвинуваченого ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.06.2021 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань (№27), та ухвалою від 22.07.2021 – вказаний строк продовжено до 29.08.2021.

Захисниками обвинуваченого 27.08.2021 заявлено письмове клопотання про обрання стосовно їх підзахисного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_4 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження та, відповідно до висновків судово-медичного експерта №09-841/2021 від 05.07.2021, вказані тілесні ушкодження віднесено до категорії легких та середнього ступеня тяжкості, хворий з подібною категорією травм (захворювань) потребує спеціального обстеження та лікування в умовах спеціалізованого (кардіологічного) стаціонару з подальшим постійним наглядом за станом його здоров`я вузькопрофільними лікарями, динамічним спостереженням та відповідною медичною діагностикою.

Захисники в клопотанні вказували, що в умовах Харківського слідчого ізолятору неможливе лікування ОСОБА_4 саме в умовах кардіологічного стаціонару, що підтверджується відповіддю Філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби» у Харківській та Луганській областях, оскільки до орієнтовного переліку закладів охорони здоров`я для надання медичної допомоги особам узятим під варту не входять медичні заклади із кардіологічним стаціонаром.

Захисники посилались на те, що тримання ОСОБА_4 під вартою робить неможливим отримання ним кваліфікованої медичної допомоги, в зв`язку із чим просили суд обрати стосовно нього інший, більш м`який запобіжний захід.

При цьому, сторона захисту в клопотанні також звертала увагу суду на ті обставини, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України фактично не існують, оскільки через стан здоров`я та наявність міцних соціальних зав`язків їх підзахисний жодним чином не має наміру переховуватись чи ухилятися від суду, вчиняти інші злочини чи незаконно впливати на свідків у провадженні, а сама лише тяжкість вчиненого покарання не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою, в зв`язку із чим просили суд змінити стосовно ОСОБА_4 запобіжні заходи на більш м`які, або, у випадку, якщо суд не вважатиме це за можливе, встановити розмір застави достатній для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Прокурор проти задоволення клопотання сторони захисту заперечував та подав до суду письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , із посиланням на ті обставини, що на теперішній час ризики, наведені в п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.

В клопотанні прокурор також наводив доводи щодо неможливості забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та уникнення ризиків, визначених у п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України у випадку застосування до нього іншого, більш м`якого запобіжного заходу. При цьому прокурор вказував на неможливість визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив смерть трьох осіб.

Захисники обвинуваченого – адвокати Цогоєва О.А. та Мінькова В.В. проти задоволення клопотання прокурора категорично заперечували, вказували на не надання стороною обвинувачення доказів існування ризиків, наведених у ст. 177 КПК України, а також на ті обставини, що подальше утримання ОСОБА_4 під вартою може призвести до суттєвого погіршення його стану здоров`я.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та представник останньої – адвокат Звєряка О.С. проти задоволення клопотання сторони захисту заперечували та просили задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

При цьому представник потерпілої ОСОБА_3 – адвокат Звєряка О.С. звертав увагу суду на ті обставини, що стан здоров`я обвинуваченого, як підстава для неможливості його тримання під вартою, був предметом розгляду як слідчих суддів при обранні та продовженні строку запобіжного заходу, так і колегії суддів апеляційного суду.

Потерпілий ОСОБА_1 , та його представник – адвокат Кремльов О.Б. при розгляді клопотання сторони захисту та клопотання прокурора покладались на розсуд суду та вважали, що за умови надання стороною захисту відомостей про реальну неможливість на теперішній час утримувати ОСОБА_4 під вартою через стан його здоров`я, зміна запобіжного заходу стосовно нього на більш м`який з метою отримання ним належного лікування буде доречною.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників та заперечував проти клопотання прокурора.

Так, відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Тобто, наведена норма закону містить посилання саме на обов`язок суду розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, саме до спливу визначеного строку тримання під вартою.

Суд, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, не надання стороною захисту до суду доказів існування у обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні інкримінованого злочину - до 10 років позбавлення волі, вважає доведеним те, що на теперішній час реально існують ризики, передбачені п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема ризик того, що перебуваючи на свободі обвинувачений спробує переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у даному кримінальному провадженні.

При цьому судом враховується те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалах слідчого судді та Харківського апеляційного суду, прийнятих за результатами розгляду клопотань сторони обвинувачення про обрання та продовження строку запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.

Так, в ухвалі від 08.07.2021 колегія суддів Харківського апеляційного суду при розгляді апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначала, що стороною захисту не надано до суду відомостей, які б свідчили про реальну неможливість тримання ОСОБА_4 під вартою через стан його здоров`я. Не надано такі відомості і до суду, що розглядає кримінальне провадження.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню ризикам передбаченим п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 25.10.2021, та відповідно – відмовити у задоволенні клопотання захисників про обрання стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім того, захисники обвинуваченого подали до суду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, з тих підстав, що наведені у обвинувальному акті фактичні дані та обставини, не є такими в розумінні положень КПК України, не підтверджені відповідними доказами, не містять посилання на такі докази, обвинувачення викладене не чітко і не конкретно. Крім того вказували що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини і формулювання обвинувачення містять посилання на висновки судово-медичних, транспортно-трасологічних експертиз, які є в розпорядженні органів досудового розслідування, та які ще до початку судового розгляду по суті розкривають сутність означених доказів обвинувачення, що на думку сторони захисту, суперечить положенням ч.2,4 ст. 291 КПК України та свідчить про порушення принципів неупередженості суду та безпосередності дослідження ним доказів.

Прокурор проти задоволення клопотання сторони захисту заперечував, наполягав на тому, що обвинувальний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам КПК України та заявив клопотання про призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстави для закриття провадження чи повернення обвинувального акту відсутні.

Потерпілі та їх представники підтримали позицію прокурора, проти повернення обвинувального акту заперечували та просили призначити судовий розгляд справи.

Обвинувачений ОСОБА_4 в ході підготовчого судового засідання підтримав думку своїх захисників щодо необхідності повернення обвинувального акту прокурору.

Заслухавши сторони, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.

Дане кримінальне провадження підсудне Чугуївському міському суду Харківської області, підстав для закриття або зупинення кримінального провадження не встановлено.

У відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України суд має право повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Так, підставою для повернення обвинувального акту прокурору, на яку посилалась сторона захисту, є невідповідність фактичних обставин справи фактичним даним та обставинам, наведеним у обвинувальному акті. Разом із тим такі фактичні дані містяться у відповідних висновках експертів, протоколах тих чи інших процесуальних чи слідчих дій, в поясненнях потерпілих, свідків та обвинуваченого, які можуть бути безпосередньо досліджені судом лише під час судового розгляду, який ще не розпочато.

Судом також враховується, що правилами ст.338 КПК України, прокурору надано право змінювати обвинувачення в суді, в зв`язку із чим суд вважає за можливе призначити справу до розгляду у судове засідання, оскільки певні недоліки обвинувального акту, можуть бути усунуті в ході розгляду справи по суті. Більш того, на даній стадії кримінального процесу суд позбавлений можливості об`єктивно встановити розбіжності у встановлених тими чи іншими експертними дослідженнями висновках та поясненнями свідків, потерпілих, фактичним обставинам справи, оскільки вказані докази мають бути досліджені судом безпосередньо саме під час судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, оскільки підстав для задоволення клопотання захисників та повернення обвинувального акту прокурору не встановлено, суд вважає можливим призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України до судового розгляду.

Крім того, під час підготовчого судового засідання від потерпілої ОСОБА_3 до суду надійшов цивільний позов до юридичних осіб – Приватного акціонерного товариства «ВФ-Україна» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, потерпіла та її представник просили про прийняття до розгляду в межах даного кримінального провадження вказаного цивільного позову та залучення до участі у справі відповідних цивільних відповідачів.

Від потерпілого ОСОБА_1 та його представника також надійшов цивільний позов до Приватного акціонерного товариства «ВФ-Україна» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Євроінс Україна», третя особа – ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Учасники кримінального провадження проти прийняття вказаних цивільних позовів та залучення до участі у справі цивільних відповідачів не заперечували.

Керуючись ст.ст. 56, 62, 177, 314, 315, 316, 331 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисників – адвокатів Цогоєвої О.А. та Мінькової В.В. про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні №12021220000000815 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України - залишити без задоволення.

Кримінальне провадження №12021220000000815 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, призначити до відкритого одноособового судового розгляду в залі судових засідань №16 Чугуївського міського суду Харківської області, за адресою: м. Чугуїв, пл. Соборна, 2, на 13:00 годину 03 вересня 2021 року.

Клопотання прокурора задовольнити, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» продовжити на 60 днів, тобто до 25.10.2021.

В задоволенні клопотання захисників – адвокатів Цогоєвої О.А. та Мінькової В.В. про обрання стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – відмовити.

Прийняти до розгляду цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Залучити до участі у справі в якості цивільних відповідачів Приватне акціонерне товариство «ВФ-Україна» та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Євроінс Україна».

Ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржено протягом п`яти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О. О. Золотоверха