Вирок № 99207533, 27.08.2021, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1096/19

провадження № 1-кп/527/10/21

ВИРОК

іменем України

27 серпня 2021 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

з участю секретарів

судового засідання - Волик (Лисенко) Л.І., Волик Ю.І., Данко М.В.,

прокурорів - Болгара В.В., Нечипоренка В.В.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

представників потерпілої

ОСОБА_1 - Близнюка І.В., Маслюка В.В., Позняка С.М.,

представника потерпілої

ОСОБА_2 - Маслюка В.В., Позняка С.М.,

захисника - Стасовського М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине кримінальне провадження № 12017170140000497, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрашівка Глобинського району Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, пенсіонера по інвалідності, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 205-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

24.02.1998 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 створено підприємство «Агрофірма «Славутич», розташоване за адресою: Полтавська обл., Глобинський р-н., с. Горби, ідентифікаційний код юридичної особи: 25163269.

Протоколом зборів учасників Агрофірма «Славутич» №1 від 29.01.1998 обрано на посаду директора підприємства ОСОБА_4 .

Відповідно до наказу №2 від 29.01.1998 до виконання обов`язків директора Агрофірми «Славутич» приступив ОСОБА_4 .

Відповідно до Установчого договору про створення та діяльність АФ «Славутич», зареєстрованого Районною державною адміністрацією Глобинського району Полтавської області 19 червня 2001 року, учасниками вказаного підприємства є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Згідно ст. 4 Установчого договору статутний фонд підприємства складає 34000,00 грн. Розподіл вкладу кожного учасника визначається рішенням учасників і на момент створення даного підприємства становив: ОСОБА_4 в розмірі 20400,00 грн., ОСОБА_3 13600,00 грн.

Таким чином, право вчиняти дії від імені Агрофірми «Славутич» мав ОСОБА_4

10 лютого 2016 року, ОСОБА_3 , будучи засновником АФ «Славутич», який має частку в статутному капіталі 40 %, подав державному реєстратору Глобинського районного управління юстиції Полтавської області, заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу стосовно зміни керівника юридичної особи АФ «Славутич» та стосовно внесення змін про фізичну особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи, у якій просив виключити відомості про ОСОБА_4 та включити відомості стосовно ОСОБА_3 . До вказаної заяви, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що підпису протоколі № 29 зборів засновників Агрофірми «Славутич» від 26.01.2016 року, від імені засновника ОСОБА_4 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, умисно, з метою зайняття посади директора Агрофірми «Славутич», подав державному реєстратору протокол № 29 зборів засновників Агрофірми «Славутич» від 26.01.2016 року, у якому, відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 820/821 від 13.04.2018, підпис від імені ОСОБА_4 у графі «підписи засновників» виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

На підставі зазначених вище документів, державним реєстратором Глобинської районної адміністрації Полтавської області здійснено внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомості про виключення ОСОБА_4 як фізичної особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи Агрофірми «Славутич» та безпідставно включено до складу керівника і особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи Агрофірми «Славутич» ОСОБА_3 .

В судовому засіданні 03.01.2018 року, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що вину у вчинених кримінальних правопорушеннях за ч. 1 ст. 205-1 КК України, 358 ч.4 КК України визнає та не визнає вину за обвинуваченням його за ч.3 ст. 206-2 КК України. В судових засіданнях 10.06.2021 року та 19.07.2021 року зазначив, що вину у вчинених кримінальних правопорушеннях не визнає повністю та пояснив суду, що 24 лютого 1998 року, він, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 створили підприємство «Агрофірма «Славутич». У 2001 році ОСОБА_6 вийшов із засновників підприємства. Організаційно-правової форми на момент створення підприємства не було. Пізніше, судами було встановлено, що організаційно-правова форма підприємства є ТОВ. З грудня 2015 року директор ОСОБА_4 почав хворіти та майже не приймав участі в господарській діяльності підприємства. В середині січня 2016 року він зустрівся з ОСОБА_4 , який йому повідомив, що буде уходити з посади директора і їм потрібно подумати про те, щоб взяти його доньку до підприємства на роботу. Протокол був надрукований 26.01.2016 року, у ньому першим пунктом йшла мова про те, що ОСОБА_4 подає заяву на звільнення, другим пунктом - про призначення його на посаду директора, третім пунктом - про взяття на роботу ОСОБА_1 без зазначення посади. Вказаний протокол він віддав ОСОБА_4 . Друкуванням протоколів зазвичай займаються працівники бухгалтерії. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Коли помирає директор підприємства, відбувається блокування його роботи, оскільки блокуються усі підписи, якими він підписує банківські та податкові документи, блокується розрахунковий рахунок. Перше, що треба зробити після смерті директора, призначити іншого директора, оскільки підприємство не може працювати. Він звернувся до державного реєстратора ОСОБА_7 , якій повідомив, що оскільки директор помер, діяльність підприємства заблокована і потрібно провести реєстраційні зміни. Реєстратор повідомила йому перелік документів та через погане знання законодавства сказала йому, що він повинен принести протокол, який обов`язково повинен бути датований до смерті директора і там повинен бути підпис бувшого керівника. На що він здивувався, оскільки повідомляв їй, що один із засновників помер. Проте, реєстратор повідомила йому, що до її повноважень не відноситься перевірка справжності підписів. Разом з тим, реєстратор не роз`яснила йому, що згідно законодавства, у випадку смерті одного із двох засновників, лише він мав право на законних підставах обійняти посаду директора. Після візиту до державного реєстратора, він приїхав до ОСОБА_1 та попросив її подивитися протокол, який він обговорював з ОСОБА_4 до його смерті та якому надав його примірник. ОСОБА_1 знайшла вдома протокол та надала йому. Його здивував третій пункт протоколу, у якому було зазначено, що ОСОБА_1 призначається на посаду головного бухгалтера, оскільки вона не мала відповідної освіти. Навпроти свого прізвища в протоколі від 26 січня 2016 року він особисто поставив свій підпис, від імені ОСОБА_4 підпис поставила інша відома йому третя особа, прізвище якої він не бажає називати. В подальшому, в ході судового розгляду пояснив, що ОСОБА_1 надала йому протокол вже з підписом ОСОБА_4 . Про підроблення підпису від імені ОСОБА_4 дізнався через півтора року із заяви ОСОБА_1 . Вказаний протокол він подав державному реєстратору та після проведення реєстраційних дій підприємство почало працювати.

Під час допиту 19.07.2021 року, обвинувачений пояснив суду, що приїхавши до реєстратора ОСОБА_8 , він надав їй заяву ОСОБА_4 на звільнення датовану 2012 роком та протокол зборів засновників також від 2012 року, проте реєстратор повідомила, що не прийме їх, оскільки з моменту написання заяви до моменту смерті пройшло 4 роки і в протоколі немає загального рішення засновників про призначення його директором.

Через деякий час, між ним та ОСОБА_1 почав виникати корпоративний конфлікт, оскільки ОСОБА_1 вимагала звільняти з посад людей та з інших особистих питань. У 2017 році він дізнався, що ОСОБА_1 подала заяву до прокуратури про вчинення ним злочину, у якій потерпіла зазначила, що її батько не подавав заяву на своє звільнення, а також те, що він підробив підпис у протоколі. Проте ОСОБА_4 ще у 2012 році подав заяву про своє звільнення, у зв`язку з виходом на пенсію, згідно цього ж протоколу на посаду виконавчого директора було призначено ОСОБА_9 , проте зміни у держреєстрі проведені не були. Після подання ОСОБА_1 заяви до прокуратури між ним та останньою остаточно погіршилися відносини, оскільки вона з ним не розмовляла, він не отримував відомості про фінансовий стан на підприємстві, так як вона працювала головним бухгалтером, тому та він найняв адвоката для вирішення юридичних питань. Після консультації з адвокатом, він скликав збори між засновником та спадкоємцями на 10 жовтня 2017 року, спадкоємці усі втрьох з`явилися на збори. На зборах він повідомив їм, що він є єдиним засновником підприємства, тому у нього 100 % голосів. На вказаних зборах ним було прийнято рішення про виведення зі складу засновників ОСОБА_4 , розгляд балансу підприємства на дату смерті ОСОБА_4 , оскільки спадкоємці мали право на 60 % статутного капіталу та так як спадкоємці не подали заяву на вступ до товариства, він відмовив їм у прийнятті їх в учасники товариства. На тих же самих зборах спадкоємці повідомили його, що 06.10.2017 року вони вступили у спадщину та надали ксерокопію свідоцтва про право на спадщину поганої якості. Він повідомив спадкоємцям, що частка ОСОБА_4 знаходяться на підприємстві. Після зборів, вони з адвокатом склали новий статут та при намаганні проведення його державної реєстрації, їм стало відомо, що 11 або 12 жовтня 2017 року було подано документи до реєстраційної служби, згідно з яких спадкоємці стали акціонерами товариства з частками по 20 %. Для проведення реєстрації ними було подано протокол № 1 від 10 жовтня 2017 року, підписаний ОСОБА_1 , як головою зборів та ОСОБА_2 як секретарем, вказаним протоколом було затверджено статут. У цей протокол було включено і його, хоча він участі в зборах не приймав, ні у статуті, ні в установчому договорі немає жодного слова про спадкоємців, тому вони не мали права проводити загальні збори, у зв`язку з чим, ним було подано позов до Господарського районного суду Полтавської області та рішенням суду було скасовано вказаний протокол. Близько через 10 днів, на його адресу надійшло повідомлення про проведення 25 жовтня 2017 року позачергових загальних зборів учасників Агрофірми «Славутич», у якому йшлося про те, що на зборах буде вирішуватися зокрема питання про його звільнення з посади директора та буде вирішуватися питання про обрання нового директора.

В той час, після подання ОСОБА_1 заяви до генеральної прокуратури, він звільнив останню з посади головного бухгалтера.

З листопада 2017 року по 21 січня 2018 року підприємство знаходилося під рейдерським захопленням невідомими особами та робота його була фактично заблокована. 21 січня 2018 року силами правоохоронних органів підприємство було розблоковано.

Адвокати йому роз`яснили, що він має право провести загальні збори без спадкоємців, тому 02.01.2018 року ним було проведено збори, складено відповідний протокол. Ним було подано до реєстраційної служби протокол, рішення Господарського районного суду Полтавської області та 03.01.2018 року виключено відомості про спадкоємців, як засновників з реєстру.

В січні 2018 року на нього почалися «наїзди» кримінальних елементів, які неодноразово вимагали у нього переписати підприємство. У зв`язку з чим, він почав переховуватися. Крім того, він переховувався, оскільки стосовно нього розслідувалося кримінальне провадження. В квітні 2018 року, він звернувся за захистом до Всеукраїнської аграрної ради, представники якої повідомили йому, що єдиним виходом із ситуації, що склалася, буде якщо він тимчасово перепише підприємство на іншу особу, за цей час вони пообіцяли йому вирішити усі проблеми.

У зв`язку з тим, що 10.05.2018 року його було затримано правоохоронними органами та вручено повідомлення про підозру, у нього почався нервовий зрив, тому він потрапив у лікарню у Кохнівське неврологічне відділення. Через 2-3 дні представники ВАРу повідомили його, що правоохоронними органами готуються документи для поміщення його до СІЗО, у зв`язку з чим, його перевезли у психіатричну лікарню в м. Дніпро де знову запропонували відписати підприємство, на що він погодився та його привезли до нотаріуса, де був ОСОБА_10 на якого він відписав підприємство. Через три тижні його виписали з психіатричної лікарні та він почав переховуватися від правоохоронних органів до травня 2019 року.

При цьому пояснив, що не провів розрахунок зі спадкоємцями, оскільки від них не поступало відповідних заяв та кошти спадкоємців обліковуються на підприємстві АФ «Славутич».

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що її батько ОСОБА_4 був співзасновником підприємства АФ «Славутич» та мав частку в статутному капіталі 60 %, інші 40 % мав ОСОБА_3 02 лютого 2016 року її батько збирався їхати на роботу, розмов про те, що він має намір звільнитися не було, не чула щоб він писав відповідну заяву. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 раптово помер. 07.11.2017 року ОСОБА_3 не допустив її до роботи в АФ «Славутич» та виніс наказ про її звільнення з посади головного бухгалтера. 02.01.2018 року ОСОБА_3 одноосібно були проведені загальні збори підприємства, на яких вона не була присутня.

В подальшому з реєстру юридичних осіб, їм стало відомо, що ОСОБА_11 переписав усе підприємство на ОСОБА_12 , належну спадкоємцям частку не виплатив. Вона зверталася зі скаргами до Головного управління юстиції, у зв`язку з чим, наказами від 05.09.2018 року та від 17.12.2018 року було скасовано реєстраційні дії.

Крім того пояснила, що твердження ОСОБА_3 стосовно того, що протокол загальних зборів № 29 від 26.01.2016 року надала йому вона вже з підписом померлого ОСОБА_4 не відповідають дійсності, оскільки зазначеного протоколу вона не бачила та ОСОБА_3 не надавала. Також їй відомо, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_12 за продаж підприємства 300000,00 доларів США.

Оскільки ОСОБА_3 заволодів їх частками, які вони успадкували після померлого батька та збитки їй не відшкодував, він завдав їй моральних страждань, так як він залишив її без засобів для існування, а вона проживає сама та оплачує сину за навчання. Підтримала заявлений цивільний позов.

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_3 вини, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України підтверджується наступними дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Відповідно до Статуту Агрофірми «Славутич», 24.02.1988 року було зареєстровано статут в Глобинській районній державній адміністрації та проведено державну реєстрацію Агрофірми «Славутич», розташованої за адресою: Полтавська обл., Глобинський р-н., с. Горби, ідентифікаційний код: 25163269, засновниками якої були: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , (т. 5 а.п. 157-166, 177).

Відповідно до витягу з протоколу зборів № 1 від 29.01.1998 року зборів учасників підприємства Агрофірма «Славутич», директором Агрофірма «Славутич» призначено ОСОБА_4 (т.5 а.п.16).

Згідно наказу № 2 від 29.01.1998, призначено на посаду директора «Агрофірма «Славутич`Убийкіна А.В. з 29.01.1998 року (т. 5 а.п.15).

19 червня 2001 року зареєстровано установчий договір Агрофірми «Славутич», статутний фонд якої становить 34000,00 грн., розподіл вкладу кожного учасника і його доля в статутному фонді становить: ОСОБА_4 – 20400,00 грн. та ОСОБА_3 – 13600,00 грн. (т.5 а.п.149-156).

Відповідно до протоколу № 29 зборів засновників Агрофірми «Славутич» від 26.01.2016 року, на якому були присутні засновники ОСОБА_4 (60 %), ОСОБА_3 (40%), на зборах розглядалася заява директора АФ «Славутич» про те, що в зв`язку з пенсійним віком і погіршенням стану здоров`я, він пропонує звільнити його з посади директора АФ «Славутич» і призначити на посаду директора АФ «Славутич» ОСОБА_3 . Протоколом зборів постановили призначити на посаду директора АФ «Славутич» ОСОБА_3 з 27.01.2016 року (т.5 а.п.198).

Згідно наказу № 246 від 26.01.2016 року, ОСОБА_3 приступив на посаду директора АФ «Славутич» згідно з протоколом № 29 зборів засновників АФ «Славутич» (т.5 а.п.199).

Відповідно до свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер (т.5 а.п.124).

Як встановлено з реєстраційної справи АФ «Славутич», 10 лютого 2016 року, ОСОБА_3 подав державному реєстратору Глобинського районного управління юстиції Полтавської області ОСОБА_8 , заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, в частині зміни керівника юридичної особи АФ «Славутич» та в частині внесення змін про фізичну особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи, у якій просив виключити відомості про ОСОБА_4 та включити відомості стосовно ОСОБА_3 . До заяви ним було подано протокол № 29 зборів засновників Агрофірми «Славутич» від 26.01.2016 року та наказ № 246 від 26.01.2016 року про призначення ОСОБА_3 на посаду директора АФ «Славутич». 10.02.2016 року державним реєстратором на підставі поданих документів було проведено відповідні реєстраційні дії, номер запису: 1561107001500055 (т.5 а.п.195-198).

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 820/821 від 13.04.2018, підпис від імені ОСОБА_4 у графі «підписи засновників» протоколу № 29 зборів засновників Агрофірми «Славутич» від 26.01.2016 року виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою (т.4 а.п. 149-152).

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона з 2014 року працювала на посаді державного реєстратора. У 2016 році до неї звернувся ОСОБА_3 особисто з паспортом по питанню внесення змін до відомостей про АФ «Славутич» стосовно зміни керівника. Вона надала йому перелік документів необхідний для реєстрації. Про те, що помер керівник підприємства, ОСОБА_11 їй не говорив. В подальшому, ОСОБА_3 особисто було подано протокол зборів засновників, наказ про призначення директора, заяву про внесення змін, квитанцію про сплату. Підстав для відмови у проведенні реєстраційних дій не було, тому на підставі поданих документів вона провела реєстраційну дію.

Аналізуючи надані органом досудового розслідування докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що підпису протоколі № 29 зборів засновників Агрофірма «Славутич» від 26.01.2016 року від імені засновника ОСОБА_4 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, умисно подав вказаний протокол, з метою зайняття посади директора Агрофірма «Славутич» державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

Захисник та обвинувачений в ході судового розгляду зазначили, що ОСОБА_3 на момент подачі протоколу до реєстраційної служби не був обізнаний про те, що у протоколі підпис від імені ОСОБА_4 належить не йому.

До таких тверджень сторони захисту суд відноситься критично, з огляду на наступне.

Під час свого допиту 10.06.2021 року, обвинувачений зазначив, що після смерті ОСОБА_4 він звернувся до державного реєстратора, яка пояснила йому, що для зміни директора необхідно подати протокол підписаний обома засновниками. Також вказав, що йому достовірно відомо хто саме підписав вказаний протокол замість ОСОБА_4 , проте прізвище вказаної особи не бажає називати. В подальшому змінив свої покази та зазначив, що про те, що підпис належить не ОСОБА_4 він дізнався близько через півтора роки зі змісту поданої заяви потерпілої до правоохоронних органів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 питанням зміни керівника АФ «Славутич» почав займатися вже після смерті ОСОБА_4 , отже останній фізично вже не міг його підписати.

Пояснення обвинуваченого стосовно того, що протокол було виготовлено за життя ОСОБА_4 не підтверджуються жодними доказами.

Крім того, спростовуються показами потерпілої ОСОБА_1 , яка пояснила суду, що протокол засновників ОСОБА_3 вона не передавала та показами свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що ОСОБА_3 не повідомляв їй під час консультації та при подачі документів для проведення реєстраційних дій, що ОСОБА_4 помер.

Також, суд вважає первинні покази обвинуваченого, дані ним в ході судового розгляду в частині його обізнаності про відсутність підпису ОСОБА_4 в протоколі достовірними, оскільки достовірність останніх також підтверджується письмовим зверненням ОСОБА_3 12.02.2019 року на адресу Генерального прокурора України, у якому обвинувачений зазначив, що «в протоколі підпис ОСОБА_4 поставлений не ним» (т.6 а.п.153), а змінені покази обвинуваченого, суд розцінює як захисну позицію, направлену на ухилення від кримінальної відповідальності.

Отже, своїми умисними діями, які виразилися в умисному поданні для проведення державної реєстрації юридичної особи документу, який містить завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Разом з тим, органи досудового розслідування ОСОБА_3 інкримінують внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а саме те, що ОСОБА_3 , маючи постійний доступ до печатки ПП «Агрофірма «Славутич», вніс як засновник підприємства завідомо неправдиві відомості у протокол №29 зборів засновників АФ «Славутич» від 26.01.2016, зазначивши що засновник та директор ОСОБА_4 подав заяву про його звільнення з посади директора і у зв`язку з цим запропоновано призначити на посаду директора АФ «Славутич» ОСОБА_3 .

Проте, як встановлено в ході судового розгляду, органом досудового розслідування, не було підтверджено належними та допустимими доказами внесення відомостей до протоколу саме ОСОБА_3 .

За таких обставин, суд виключає із обсягу пред`явленого обвинувачення ОСОБА_3 , внесення ним в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей.

Обвинувачення визнане судом недоведеним.

Cтосовно обвинувачення ОСОБА_3 за ч.4 ст. 358 КК України

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 , обвинувачується в тому, що 27.11.2017 року, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, використавши завідомо підроблений документ, а саме протокол № 29 зборів засновників ПП «Агрофірма «Славутич» від 26.01.2016, як начебто уповноважена загальними зборами підприємства особа, та достовірно знаючи, що засновник та володілець 60% статутного капіталу ПП «Агрофірма «Славутич», директор ОСОБА_4 не приймав рішення про своє звільнення з посади директора і, у свою чергу, також не приймав рішення про призначення ОСОБА_3 на посаду директора ПП «Агрофірма «Славутич», надавши в паперовій формі вказаний недостовірний офіційний документ до філії Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: Полтавська обл., м. Глобине, вул. Центральна, 210, для зміни умов надання банківських послуг ПП «Агрофірма «Славутич», внаслідок чого було укладено договір банківського обслуговування №895806171127095124 від 27.11.2017, зокрема обслуговування рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , які відкриті ПП «Агрофірма «Славутич», згідно якого ОСОБА_3 отримав доступ до коштів вказаного підприємства та можливість розпоряджатись ними на власний розсуд.

Своїми умисними діями, які виразились у використанні завідомо підробленого документа, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Так, на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, суду надано Договір банківського обслуговування №895806171127095124 від 27.11.2017, укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України» та Агрофірмою «Славутич» в особі директора ОСОБА_3 , який діяв на підставі Статуту, який є додатковим договором до Договорів банківського рахунку та змінює умови надання банківських послуг клієнту, що були визначені Договорами банківського рахунку, зокрема обслуговування рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 (т.4 а.п.235-236).

Сторона обвинувачення зазначає, що вказаний договір було укладено ОСОБА_3 з використанням завідомо підробленого документу, а саме протоколу

№ 29 зборів засновників ПП «Агрофірма «Славутич» від 26.01.2016.

Проте, жодного доказу стосовно того, що Договір банківського обслуговування №895806171127095124 від 27.11.2017, укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України» та Агрофірмою «Славутич» в особі директора ОСОБА_3 було укладено обвинуваченим з використанням протоколу № 29 зборів засновників ПП «Агрофірма «Славутич» від 26.01.2016 стороною обвинувачення суду не надано.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що згідно укладеного договору, ОСОБА_3 отримав доступ до коштів ПП «Агрофірма «Славутич» та можливість розпоряджатись ними на власний розсуд.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 , як директором Агрофірми «Славутич» з ПАТ «Державний ощадний банк України» 12 вересня 2016 року було укладено Договір Банківського рахунку № 895806-160912-083302, за яким було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , а Договір банківського обслуговування від 27.11.2017 є додатковим договором до раніше укладених договорів.

Отже, твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_3 уклавши Договір банківського обслуговування №895806171127095124 від 27.11.2017 отримав доступ до коштів ПП «Агрофірма «Славутич» не відповідають дійсності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, використання ОСОБА_3 завідомо підробленого документу, а саме протоколу № 29 зборів засновників ПП «Агрофірма «Славутич» від 26.01.2016 під час укладення Договору банківського обслуговування № 895806171127095124 від 27.11.2017, а отже не доведено що ОСОБА_3 вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, тому обвинувачений в цій частині підлягає виправданню на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України.

Cтосовно обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст. 206-2 КК України

Органами досудового розслідування, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 11.10.2017 державним реєстратором Глобинської районної державної адміністрації було включено до складу засновників підприємства ОСОБА_2 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 та виключено із складу засновників померлого ОСОБА_4 , у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом. Частки статутного капіталу ОСОБА_2 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 склали по 20 % статутного капіталу, які були поділені порівну відповідно до чинного законодавства. Частка статутного капіталу ОСОБА_3 складала 40 % статутного капіталу Підприємства.

В подальшому, 03.01.2018 ОСОБА_3 подав пакет документів до комунального підприємства «Реєстратор Полтавської обласної ради» для проведення державної реєстрації «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», відповідно до яких державним реєстратором комунального підприємства ОСОБА_14 виключено із складу засновників ПП «Агрофірма «Славутич» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 та зареєстровано 100 % статутного капіталу ПП «Агрофірма «Славутич» за ОСОБА_3 . Тобто відповідно до даної реєстрації, одноособовим власником підприємства став ОСОБА_3 , що надало право останньому розпоряджатися всім майном підприємства на свій розсуд.

Дані рішення були виконані держаним реєстратором відповідно до наданих документів ОСОБА_3 , а саме одним із таких документів став протокол № 1 загальних зборів Учасників ПП «Агрофірма «Славутич» який проведений з порушеннями, оскільки при проведенні загальних зборів повинні приймати участь усі засновники підприємства в тому числі й спадкоємці (правонаступники) померлого.

Тобто, відповідно до положення частини п`ятої статті 53 Закону України «Про господарські товариства» та статті 8 ЦК України (аналогія закону) до вирішення питання про вступ (прийняття) спадкоємців (правонаступників) померлого (ліквідованого) учасника правомочність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому (ліквідованому) учаснику. Отже, у такому разі під час встановлення правомочності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму, що в реальності не відбулося, так як сам протокол загальних зборів містить лише посилання на участь одної особи яка прийняла дане рішення.

З метою реалізації свого злочинного наміру, 19.05.2018 ОСОБА_3 продав свою частку статутного капіталу ПП «Агрофірма «Славутич» яка складала 100 % ОСОБА_10 , що підтверджується заявою останнього про вихід із складу засновників ПП «Агрофірма «Славутич», та відступлення своєї частки в статутному капіталі з усіма правами та обов`язками засновника підприємства на користь ОСОБА_10 .

З огляду на викладене, ОСОБА_3 , будучи службовою особою, діючи з використанням службового становища, вчинив всі дії свого злочинного наміру про заволодіння частками статутного капіталу підприємства, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_15 та заволодівши всім майном ПП «Агрофірма «Славутич», заподіяв останнім велику шкоду в розмірі 11149500 грн.

Своїми умисними діями, які виразились у протиправному заволодінні майном підприємства, у тому числі часткою засновника, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, вчинені службовою особою з використанням службового становища, що заподіяло велику шкоду, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбачене ч. 3 ст. 206-2 КК України.

Судом в ході судового розгляду досліджено наступні докази.

Відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 06 жовтня 2017 року, спадкоємцями статутного капіталу Агрофірми «Славутич» розмір внеску до статутного фонду якого складає 20400,00 грн., що становить 60 % статутного фонду Агрофірма «Славутич» (з правом участі в діяльності Агрофірми «Славутич»), який належав померлому ОСОБА_4 , є його дружина – ОСОБА_2 , донька – ОСОБА_1 , донька – ОСОБА_13 по 1/3 частці (т. 5 а.п.125-127).

Згідно реєстраційної справи Агрофірми «Славутич», 11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, у якій просила виключити зі складу засновників ОСОБА_4 у зв`язку з його смертю та включити до складу засновників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом. Для проведення державної реєстрації ОСОБА_1 було подано Протокол № 1 Загальних зборів учасників АФ «Славутич» від 10 жовтня 2017 року, який підписано головою зборів ОСОБА_1 та секретарем зборів ОСОБА_2 . Відповідно до вказаного протоколу, зокрема було розділено частки померлого ОСОБА_4 між спадкоємцями по 1/3 частці між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 . Включено до складу учасників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 з часткою в статутному капіталі 20 % у кожного, затверджено статут у новій редакції. У зв`язку з чим, 12.10.2017 року за № 15611050016000555 державним реєстратором було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (т.5 а.п.106-132).

Протоколом № 1 Загальних зборів Учасників Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» від 02.01.2018 року, який підписано учасником ОСОБА_3 , виключено зі складу Учасників підприємства ОСОБА_4 в зв`язку з його смертю, відмовлено спадкоємцям померлого ОСОБА_4 в прийнятті їх в засновники (учасники) Агрофірма «Славутич» та здійснити розрахунок зі спадкоємцями (правонаступниками) учасника відповідно до положень ст. 148 ЦК України, проведено перерозподіл часток в статутному капіталі підприємства ОСОБА_3 - 100 %, затверджено нову редакцію Статату АФ «Славутич» (т.5 а.п.207-222).

03.01.2018 року ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради ОСОБА_14 із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, в частині зміни складу засновників (учасників) Агрофірми «Славутич», у якій зазначив про виключення зі складу засновників (учасників) відомостей про ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (т.5 а.п.203-206).

Рішенням зборів засновників № 3 Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» від 19.05.2018 року, який підписано учасником ОСОБА_3 , частка якого у статутному капіталі 100 %, прийняв рішення про включення до складу засновників підприємства ОСОБА_10 з часткою в статутному капіталі 100 %, що у грошовому еквіваленті становить 34000 грн.00 коп. на підставі заяви ОСОБА_3 про вихід зі складу засновників приватного підприємства Агрофірма «Славутич» та відступив свою частку в статутному капіталі з усіма правами та обов`язками засновника підприємства на користь ОСОБА_10 від 19.05.2018 року (т.5 а.п.246).

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що працював з кінця червня 2017 року на посаді виконавчого директора АФ «Славутич». Він брав участь як секретар на загальних зборах засновників, які скликав ОСОБА_3 10 жовтня 2017 року. На зборах окрім ОСОБА_3 були присутні ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Зміст протоколу відповідав фактичним обставинам, які відбувалися на зборах. На зборах ОСОБА_3 повідомив спадкоємців про відмову у прийнятті в члени підприємства та оголосив рішення про виплату частки спадкоємцям. Спадкоємцями на зборах було надано ксерокопію свідоцтва про право на спадщину, заяв про вступ до товариства спадкоємці не подавали.

Органи досудового розслідування інкримінують ОСОБА_3 вчинення даного кримінального правопорушення останнім як службовою особою з використанням службового становища.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для заволодіння майном.

У зв`язку з тим, що засновник (учасник) не здійснює керівництво трудовим колективом чи виробничою діяльністю окремих працівників, не здійснює діяльності по управлінню та розпорядженню майном підприємства, а отже не виконує організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, тому він не є службовою особою.

Як встановлено судом, Протокол № 1 Загальних зборів Учасників Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» від 02.01.2018 року та Рішення зборів засновників № 3 Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» від 19.05.2018 року, підписано ОСОБА_3 як засновником, а не як директором.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не може нести відповідальність як службова особа.

Органи досудового розслідування інкримінують ОСОБА_3 заподіяння потерпілим великої шкоди в розмірі 11149500 грн.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України (в редакції на час проведення досудового розслідування), слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди.

Як вбачається, з матеріалів кримінального провадження, орган досудового розслідування зазначаючи, що ОСОБА_3 заволодів частками статутного капіталу підприємства, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_15 не забезпечив проведення експертизи для визначення вартості частки у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті учасника.

Відповідно до Висновку експерта № 11 від 14.06.2019 року, виконаного судовим експертом з економічних питань ОСОБА_20 , проведеним експертним дослідженням встановлено, що внаслідок невиконання положень Установчого договору Агрофірми «Славутич» учасником підприємства ОСОБА_3 спадкоємцям ОСОБА_4 (учасникам підприємства) нанесені збитки за період 2016-2018 роки в наступних розмірах: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 по 4243896,27 грн. (т.1 а.п.143-146).

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Аналізуючи Висновок експерта № 11 від 14.06.2019 року на предмет його належності як доказу, суд зазначає, що органи досудового розслідування інкримінують ОСОБА_3 заволодіння частками статутного капіталу підприємства, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_15 .

Разом з тим, вказаний висновок не містить відомостей стосовно вартості вказаних часток, а містить відомості стосовно нанесених збитків спадкоємцям ОСОБА_4 (учасникам підприємства) внаслідок невиконання ОСОБА_3 умов установчого договору, що не інкримінують органи досудового розслідування обвинуваченому, отже вказаний висновок не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Крім того, стаття 242 КПК України містить вказівку стосовно того, що не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Натомість, експерт у своєму висновку, зазначає, що ОСОБА_3 не виконано положення Установчого договору Агрофірми «Славутич», а також вказує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_15 є учасниками підприємства, разом з цим, ці питання відносяться до питань права, що є недопустимим відповідно до положень ст. 242 КПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Висновок експерта № 11 від 14.06.2019 року є не належним доказом.

Також захисником заявлено клопотання про визнання вказаного доказу очевидно недопустимим, з огляду на те, що порядок залучення експерта для проведення відповідних досліджень суперечить вимогам КПК України, оскільки таке залучення відбулося не слідчим суддею, судом за клопотанням сторони кримінального провадження, а безпосередньо адвокатом Близнюком І.В. Крім того, на дослідження експерту було надано ряд документів, правомірність походження яких ставиться під сумнів, оскільки такі документи в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Надаючи оцінку Висновку експерта № 11 від 14.06.2019 року на предмет його допустимості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 243 КПК України (в редакції на час проведення експертизи), експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження.

Як вбачається із висновку, його виконано на підставі укладеного договору між адвокатом Близнюк І.В. та судовим експертом Ліхтіною Л.Р., отже його отримано не у порядку, встановленому КПК України.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Приймаючи до уваги те, що Висновок експерта № 11 від 14.06.2019 року, виконаний експертом ОСОБА_20 отриманий не у порядку встановленому КПК України, оскільки експертизу проведено не на підставі ухвали слідчого судді, суду, суд визнає вказаний доказ недопустимим.

За таких обставин, суд встановив, що кваліфікуючі ознаки, які встановлюють відповідальність за ч. 3 ст. 206-2 КК України, як дії, вчинені службовою особою з використанням службового становища та які заподіяли велику шкоду в розмірі 11149500 інкриміновано ОСОБА_3 безпідставно.

Вирішуючи питання стосовно наявності в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 206-2 КК України, суд зазначає наступне.

Диспозиція ч. 1 ст. 206-2 КК України встановлює відповідальність за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації у тому числі частками, акціями, паями їх засновників, учасників, акціонерів, членів, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони вказаного злочину є спосіб вчинення злочину, а саме зокрема шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів.

Органи досудового розслідування інкримінують ОСОБА_3 те, що він подав пакет документів до комунального підприємства «Реєстратор Полтавської обласної ради» для проведення державної реєстрації, один з яких є протокол № 1 загальних зборів Учасників ПП «Агрофірма «Славутич» який проведений з порушеннями, оскільки при проведенні загальних зборів повинні приймати участь усі засновники підприємства в тому числі й спадкоємці (правонаступники) померлого.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає наступне.

Установчим договором про створення та діяльність Агрофірми «Славутич» та Статутом Агрофірми «Славутич» не встановлений порядок набуття спадкоємцями прав учасника підприємства у разі смерті одного із засновників (учасників).

Постановою Верховного суду від 02.10.2019 року (справа № 917/1887/17), встановлено, що ПП Агрофірма «Славутич» засноване на приватній власності двох осіб (засновників), а статутний капітал поділений між учасниками на частки. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначив про доцільність застосування до приватного підприємства аналогії закону, а саме норм Закону України «Про господарські товариства», які регулюють порядок набуття спадкоємцем права участі у товаристві (т.8 а.п.165-174).

Суд зазначає, що після смерті учасника товариства його частка спадкується його спадкоємцем без згоди на це інших учасників.

Дане право спадкоємців на частку у статутному капіталі регламентоване ч.1 ст.23 ЗУ «Про товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю», у якій зазначено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Право отримання частки в статутному капіталі та право вступу до товариства не залежать один від одного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1219 Цивільного кодексу України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Частка в статутному капіталі ТОВ не збігається з поняттям «корпоративні права» чи «майнові права», не є вона й річчю, проте є оборотоздатним об`єктом права, а право на частку в статутному капіталі ТОВ є майновим правом. Корпоративні права є похідними від права учасника на частку в статутному капіталі ТОВ. Частка в статутному капіталі ТОВ – це частина статутного капіталу ТОВ, яка виражена у вартісному еквіваленті у співвідношенні до статутного капіталу в цілому та яка у разі переходу від одного володільця до іншого трансформується в право володільця на отримання її вартості.

Отже, спадкоємці померлого ОСОБА_4 успадкували саме його частку у статутному капіталі, проте не успадкували право на вступ та участь у АФ «Славутич».

Тому зазначення у Свідоцтвах про право на спадщину, що спадкоємці успадкували 60 % статутного фонду з правом участі в діяльності Агрофірми «Славутич» суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» у зв`язку зі смертю громадянина – учасника товариства спадкоємці мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові товариства у прийнятті до нього спадкоємця йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Для відмови у прийнятті спадкоємця до ТОВ іншим учасникам необхідно вирішити це питання на зборах учасників, на яких також перерозподілити частку померлого чи зменшити статутний капітал ТОВ і внести відповідні зміни до статуту.

Згідно зі ст..ст. 58 і 60 Закону «Про господарські товариства» вищим органом ТОВ є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше ніж 60% голосів.

У ст. 114 Цивільного кодексу України вказано, що учасником товариства може бути фізична або юридична особа.

Фізичною особою є людина як учасник цивільних відносин. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється в момент смерті (ст. 24–25 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 4 Закону «Про господарські товариства» установчі документи мають містити відомості про склад учасників товариства.

У статті 116 Цивільного кодексу України зазначено, що брати участь в управлінні товариством мають право тільки учасники (тобто живі люди).

Здатність своїми діями набувати цивільних прав та здійснювати їх має лише жива фізична особа (ст. 30 Цивільного кодексу України).

Отже, загальні збори ТОВ можуть складатися виключно з учасників, тобто із живих людей.

Склад учасників зазначається у статуті. При цьому загальна кількість голосів усіх таких учасників приймається за 100%.

У разі смерті фізична особа – учасник товариства перестає бути його учасником і втрачає здатність до участі в управлінні ним (у тому числі не може брати участь у загальних зборах особисто чи через представника).

Таким чином, померлий учасник не має голосу в управлінні товариством, і зібрати загальні збори за його участі неможливо. У разі смерті одного з учасників ТОВ загальні збори складаються з інших живих учасників.

При цьому 100% голосів складають голоси всіх живих учасників, хоча за статутом їхні голоси номінально становлять менше 100%.

Так, ч. 2 ст. 55 Закону «Про господарські товариства» встановлено, що при відмові товариства у прийнятті до нього спадкоємця йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті учасника.

За змістом вказаної правової норми товариство має право відмовити спадкоємцям у прийнятті до складу учасників. Така відмова має виходити саме від інших живих учасників. При цьому голос померлого чи його спадкоємців не враховується.

Отже, саме інші учасники вирішують це питання, і саме їхні голоси беруть участь у голосуванні та формуванні повноважності зборів.

За таких обставин, суд зазначає, що оскільки в Агрофірмі «Славутич» було два учасники – фізичні особи, то у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , який мав 60% голосів, відмова у прийнятті його спадкоємців до товариства має виходити саме від іншого учасника – ОСОБА_3 .

На загальних зборах Агрофірмі «Славутич», оформлених протоколом № 1 від 02.01.2018, рішення про відмову у прийнятті спадкоємців ОСОБА_4 до складу засновників прийняте саме за участі єдиного живого учасника – ОСОБА_3 .

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 провівши збори засновників 02.01.2018 та 19.10.2018 одноособово, діяв у межах встановлених законодавством, отже твердження сторони обвинувачення, що при проведенні загальних зборів повинні приймати участь усі засновники підприємства в тому числі й спадкоємці (правонаступники) померлого є безпідставними.

Крім того, рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 року (справа № 917/1338/18), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року, у задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП Агрофірма «Славутич» від 02.01.2018 року та від 19.10.2018 року відмовлено (т.8 а.п.141-154).

Надаючи оцінку зборам, проведеним 10.10.2017 року спадкоємцями померлого ОСОБА_21 , на підставі якого було прийнято протокол № 1, який став підставою для внесення змін державним реєстратором Глобинської районної державної адміністрації стосовно включення до складу засновників підприємства ОСОБА_2 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 та виключеня із складу засновників померлого ОСОБА_4 , суд зазначає, що вказані збори не є загальними зборами учасників ПП Агрофірма «Славутич», оскільки не було прийнято рішення про вступ спадкоємців до складу учасників товариства.

Суд встановив, що ОСОБА_3 відмовивши спадкоємцям у вступі до товариства, повинен був спадкоємцям померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_15 видати у грошовій або натуральній формі частку у майні, яка належала спадкодавцю, а саме 60 %, вартість якої повинна була бути визначена на день смерті учасника ОСОБА_4 , разом з цим цього не здійснив, проте такі його дії не містять ознак складу злочину.

За таких обставин, аналізуючи надані докази, суд дійшов висновку, що органами досудового розслідування не доведено, що ОСОБА_3 будучи службовою особою, діючи з використанням службового становища, вчинив всі дії свого злочинного наміру про заволодіння частками статутного капіталу підприємства, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_15 та заволодівши всім майном ПП «Агрофірма «Славутич», заподіяв останнім велику шкоду в розмірі 11149500 грн., оскільки дії ОСОБА_3 не містять ознак, які визначають вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, а саме складу злочину передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України, тому обвинувачений в цій частині підлягає виправданню на підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України.

Пояснення свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , дані ними в ході судового розгляду, не доводять та не спростовують вину обвинуваченого ОСОБА_3 , отже не мають доказового значення, тому суд не надає їм оцінку.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 205-1 КК України, суд враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Приймаючи до уваги, те, що чинна редакція ч. 1 ст. 205-1 КК України посилює кримінальну відповідальність, а отже не має зворотної дії в часі, суд застосовує норму ч. 1 ст. 205-1 КК України, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 .

Згідно ч. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 205-1 КК України (в редакції закону станом на 10 лютого 2016 року) було злочином невеликої тяжкості.

Вивчивши особу обвинуваченого суд встановив наступне.

ОСОБА_3 є особою раніше не судимою (т. 6 а.п. 199-200), на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога ОСОБА_3 не перебуває (т. 6 а.п. 190-191), за місцем проживання характеризується позитивно (т.6 а.п. 193), одружений (т.4 а.п. 230), є пенсіонером по інвалідності (т. 8 а.п. 201).

Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_32 судом не встановлено.

Обставин, які відповіднодо ст. 67 КК України, обтяжують обвинуваченому покарання судом не встановлено.

Враховуючи викладене, з метою виправлення ОСОБА_3 та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді штрафу в максимальному розмірі.

Стосовно цивільного позову суд зазначає.

У відповідності до ч. 3 ст. 129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

У зв`язку з виправданням обвинуваченого, з підстави відсутності в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України, цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 (т.1 а.п.93-161) та ОСОБА_2 (т.1 а.п.162-213) про стягнення з ОСОБА_3 8487792,54 грн., з яких 4243896,27 грн. – матеріальної шкоди, 4243896,27 грн. – моральної шкоди підлягають залишенню без розгляду.

У зв`язку із залишенням цивільних позовів без розгляду, судом не вирішувалося клопотання сторони захисту на предмет допустимості Висновків соціально-психологічних досліджень моральної шкоди № 11-08-20 та № 03-09-20, проведених ОСОБА_33 діагностики моральної шкоди.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення експертизи № 820/821 від 13.04.2018 в розмірі 4576,00 грн. (т.4 а.п.153) підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Речові докази по справі відсутні.

У відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України, арешти майна підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 124, 129, 174, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 206-1 КК України і виправдати у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.4 ст. 358 КК України і виправдати у зв`язку з не доведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 4576,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок).

Підстав для обрання ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу суд не вбачає.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 – залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 – залишити без розгляду.

Арешти накладені ухвалами Октябрського районного суду м. Полтави від 16.02.2018 року (справа № 554/309/18, провадження № 1-кс/554/1253/2018), Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2018 року (справа № 554/309/18, провадження № 1-кс/554/5607/2018) – скасувати.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до Полтавського апеляційного суду через Глобинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя А. О. Олефір