Ухвала суду № 99204705, 25.08.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11250/21

1-кс/308/3615/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., за участі секретаря судового засідання Лупак В.І., прокурора Левкулича О.І., слідчого Варцаби М.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Бобонича В.І., перекладача Сабов Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Лаб`яка Василя Івановича, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Левкуличем О.І., у кримінальному провадженні за №12021071170000474, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у м. Ужгород, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції Лаб`як Василь Івановичзвернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду із клопотанням, погодженим прокурором Ужгородської окружної прокуратури Левкуличем О.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно громадянина України ОСОБА_1 без визначення застав.

В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у відкритому заволодінні чужим майном, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб. Метою застосування вказаного запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка, потерпілого, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не здатен унеможливити ризики, зазначені у клопотанні, позаяк наявність лише передбачених ст. 194 КПК України обов`язків, які можуть бути покладені на підозрюваного, не забезпечить реальної можливості запобігти ризиками, передбаченим ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали з підстав, наведених у клопотанні, та просили його задовольнити. Прокурор зауважив, що є достатньо підстав вважати, що підозрюваний буде впливати на свідка в даному провадженні, переховуватись від органу досудового розслідування та суду, та може іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.

Захисник та підозрюваний, кожен зокрема, повністю заперечили проти задоволення клопотання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який сторона обвинувачення просить застосувати до підозрюваного, є невиправдано суворим, оскільки надані стороною обвинувачення докази не доводять існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду та не доводять ризику впливу на свідка, передбачених статтею 177 КПК України; сторона обвинувачення не довела, що більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні про застосування запобіжного заходу. Крім того, просить взяти до уваги стійкість соціальних зв`язків підозрюваного, оскільки останній проживає з батьками, стан здоров`я підозрюваного, оскільки у нього слабке серце, однак довідок на підтвердження незадовільного стану здоров`я підозрюваний не має. Вказав, що ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України затримано незаконно. У зв`язку із вказаним, захисник просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов"язання, а підозрюваний - у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали до клопотання, зважаючи на доводи та обґрунтування клопотання та позиції учасників в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею зі змісту доданого до клопотання витягу ЄРДР встановлено, що Слідчим відділенням відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12021071170000474, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071170000474 слідує, що 23.08.2021 о 17:41 год. в ч/ч надійшло повідомлення з 102 про те, що двоє невідомих осіб 23.08.2021 року приблизно о 01:30 год., перебуваючи у с. Соломоново, за попередньою змовою спричинили незначні тілесні ушкодження гр. ОСОБА_2 та відібрали у останнього грошові кошти в сумі 150 гривень та мобільний телефон марки Ксіомі Редмі 7.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 23.08.2021 ОСОБА_1 затримано працівниками поліції 23.08.2021 року о 20 год. 30 хв.

24 серпня 2021 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у відкритому заволодінні чужим майном, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_2 від 23.08.2021; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 23.08.2021; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_3 від 23.08.2021, протоколом проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 від 23.08.2021, в ході якого вилучено футболку потерпілого ОСОБА_2 , протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

За ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В силу ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчим суддею при розгляді даного клопотання враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, тому з огляду на ті дані, які були надані органом досудового розслідування, у слідчого судді наявні підстави дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Виконуючи вимоги законодавства, з врахуванням обставин, наведених у ст. 178 КПК України, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який відповідно класифікації наведеній у ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Разом з цим, обґрунтованість підозри не констатує беззаперечного факту доведеності винуватості особи, а лише вказує на достатність інформації для її існування.

Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Наявність ризику, передбаченого п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначив слідчий та прокурор в клопотанні та в судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеними з підстав, наведених ним в клопотанні та під час судового засідання.

Існування інших ризиків, про які зазначав прокурор в судовому засіданні не доведено. Зокрема, наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурором під час судового засідання та слідчим за змістом клопотання необґрунтовано. До матеріалів клопотання не долучено доказів наявності обставин, які вказують на причетність сторонніх осіб, які на разі не встановлені органом досудового розслідування, які могли допомагати у підготовці до вчинення злочину. Доказів виготовлення та отримання паспорта громадянина Угорщини, про який зазначено прокурором у судовому засіданні, суду не подано.

Слідчим суддею встановлено, що громадянин ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Такі дані про особу підозрюваного свідчать про відсутність підстав стверджувати, що останній може переховуватись від слідства чи суду.

При цьому, слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_1 продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через існування встановлених ризиків, недоведеність існування інших ризиків, та, враховуючи обставини справи, особу підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»).

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя доходить висновку, що сама лише обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під варту.

Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З врахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваного, за відсутності обґрунтованої впевненості в тому, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, у вчиненні якого підозрюється громадянин ОСОБА_1 , наслідків, які настали внаслідок вчинення злочину та потреби у встановленні істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слід відмовити.

При цьому, беручи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, є обґрунтовані підстави вважати, що останній може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, заборонивши останньому залишати місце свого проживання цілодобово, оскільки необхідним та достатнім буде саме такий запобіжний захід, та такий на даному етапі кримінального провадження зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України. В силу ч. 5 ст. 194 КПК України, та зважаючи на встановлені ризики в судовому засідання, на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені п. 1, п. 2, п. 8 зазначеної норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово; негайно звільняється з-під варти та зобов`язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на ОСОБА_1 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу прокурора, слідчого або суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Встановити строк дії ухвали та строк дії запобіжного заходу - до 22 жовтня 2021 року включно.

Строк дії обов`язків, покладених судом, встановити до 22 жовтня 2021 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.

Ухвалу для негайного виконання надіслати в орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Повний текст ухвали складений та підписаний 27 серпня 2021 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда