Ухвала суду № 99203259, 25.08.2021, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/24091/21

Провадження № 2-о/947/344/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Головне управління

Державної міграційної служби України в Одеській області,

про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту родинних відносин між ним – ОСОБА_1 та його дідусем – ОСОБА_3 .

В обґрунтування заяви, заявник стверджує, що його дідусем є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Козятин, Вінницької області. Через неповноту даних у документах, він не має можливості підтвердити свою спорідненість з померлим, що призводить до позбавлення оформити документи для подальшого набуття громадянства України за територіальним походженням.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 11.08.2021 року відкрито провадження по справі на підставі вказаної зави та призначено дату, час місце розгляду справи.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримала та просила суд задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності заінтересованої особи по справі на підставі наявних документів в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місті Бендери, МРСР, про що складено 04.02.1970 року актовий запис №220, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04.02.1970 року м/б ЗАГС Молдавської МРСР м. Бендери, переклад якого на українську здійснено перекладачем Лобзіною Н.В., засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. 27.10.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №2002, 2003.

З вказаного свідоцтва вбачається, що батьками ОСОБА_1 зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до наданого до суду свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18.04.1969 року Срєтенським р/в ЗАГС Читинської області, переклад якого на українську здійснено перекладачем Лобзіною Н.В., засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. 27.10.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №2000, 2001, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №598 від 24.12.1940 року, батьками якого є: ОСОБА_3 , українець, та ОСОБА_6 .

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Вінницької області від 29.04.2021 року за №07-1080/7, у метричній книзі про народження по Вознесенській церкві ст. Козятин Бердичівського повіту Подільської губернії за 1909 рік є запис №45 про хрещення 02.05.1909 року сина на ім`я ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьками якого є: унтер-офіцер Козятинського жандармського відділення Семен Никонович ОСОБА_8 та його законна дружина ОСОБА_9 , обоє православного віросповідання.

Відповідно до поданих до суду документів, а саме: військового квітка серії ВК №103396, особистого квітка по обліку кадрів, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Козятин, Вінницької області.

Як вбачається, заявник по справі звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, однак йому листом від 26.07.2021 року було повідомлено, що у відповідності до п.3ч.3ст.4 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Також повідомлено, що для розгляду звернення заявника необхідно надати повний перелік документів у відповідності до п.п.10 п.11 Порядку.

Зазначені обставини стали підставою для звернення заявника до суду з відповідною заявою.

Частиною 1 ст.293 ЦПК України, визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України.

Саме до вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2020 року у справі № 127/22302/17, провадження № 61-13029св18.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При викладених обставинах, оцінивши та проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Казятино, Вінницької області, є дідусем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є встановленим, а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 77, 81, 293, 294, 315 ч.1, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Преображенська, 44), про встановлення факту родинних відносин– задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Казятино, Вінницької області, є дідусем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а останній онуком відповідно.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.