Рішення № 99202052, 17.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1032/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Полікарбонат" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 13) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Госпінвентарь", (127495, м. Москва, Долгопрудненське шосе, буд. 3, приміщення 6, кімната 6) про стягнення 1083000,00 російських рублів за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Полікарбонат" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Госпінвентарь" про стягнення 1083000,00 російських рублів. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом ВКБ-11 від 03.12.2018 в частині здійснення покупцем постачання товару у встановлені контрактом строки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 у справі № 922/1032/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.07.2021 об 11:00. Також, вказаною ухвалою зупинено провадження у справі №922/1021/21 до надходження відповіді від Арбітражного суду Московської області про вручення відповідачу нотаріально засвідчених перекладів на російську мову, з нотаріальним засвідченням їх відповідності ухвали Господарського суду Харківської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №922/1021/21 від 19.04.2021, а також судове доручення про надання правової допомоги.

24.05.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про залучення до справи документальних доказів (вх. № 11528) з належним чином нотаріально завіреними копіями перекладу позовної заяви та доданих до неї документів, ухвали Господарського суду Харківської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №922/1032/21 від 19.04.2021, а також судового доручення про надання правової допомоги на офіційну мову Російської Федерації.

24.05.2021 Господарський суд Харківської області звернувся до Арбітражного суду м. Москви з судовим дорученням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Госпінвентарь" (зареєстроване: 127495, м. Москва, Долгопрудненське шосе, буд. 3, приміщення 6, кімната 6) документів, а саме: належним чином нотаріально завірені копії перекладу позовної заяви та доданих до неї документів, ухвали Господарського суду Харківської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №922/1032/21 від 19.04.2021, а також судового доручення про надання правової допомоги на офіційну мову Російської Федерації у двох примірниках (т.с. 1 а.с. 90-91).

22.07.2021 через загальний відділ діловодства суду від Арбітражного суду м. Москви надійшла ухвала від 08.07.2021, в якій вказано про неможливість вручення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Госпінвентарь", документів, які були направлені для вручення до компетентного органу з причин, що не залежать від суду (ухвала про призначення судового засідання повернулася на адресу Арбітражного суду м. Москви без вручення адресату - ТОВ "Госпінвентарь" у зв`язку і закінченням терміну зберігання).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2021 поновлено провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2021 об 11:30.

Позивач та відповідач у судове засідання 17.08.2021 не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Справа, що розглядається відносяться до юрисдикції та підсудні господарського суду Харківської області, оскільки додатком № 2 від 12.02.2019 до зовнішньоекономічного контракту ВКБ-11 від 03.12.2018 сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом Господарському суду Харківської області (а.с. 19).

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності можуть розглядатися судами України.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи судам України, крім випадків виключної підсудності.

Так, матеріалами справи встановлено, що 03 грудня 2018 року між ТОВ «Госпінвентарь» (постачальник) та Приватним підприємством «Полікарбонат» (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт ВКБ-11, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати покупцю у власність, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити на умовах контракту товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого зазначається в специфікаціях (а.с. 8-12).

Відповідно до пункту 3.1 контракту поставка узгоджується сторонами в специфікації, а згідно пункту 5.1 оплата вартості товару здійснюється покупцем в російських рублях на підставі рахунку постачальника шляхом перерахування через банк покупця на банківський рахунок постачальника в строки, зазначені в специфікації, проте не більше 10 днів з моменту передання товару покупцю.

Як встановлено судом, на виконання умов контракту, позивачем, на підставі рахунку № 210 від 24 квітня 2020 року (а.с. 20) було здійснено попередню оплату товару в розмірі 1083000,00 російських рублів, про що свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 28 квітня 2020 року (а.с. 21).

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що всупереч умовам контракту, товар постачальником покупцю у встановлені контрактом строки поставлено не було, у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 1083000,00 російських рублів, що еквівалентно 395728,20 грн.

В ході розгляду справи було встановлено, що як протягом строку встановленому в контракті, так і відповідно до умов додаткової угоди, відповідач поставку товару позивачу не здійснив.

З огляду на вищенаведене, суд констатує, що зі сторони позивача було повністю виконано умови контракту, натомість відповідач своїх зобов`язань не виконав, оплачений попередньо позивачем товар останньому не поставив, факт чого було визнано і самим відповідачем у поданому ним відзиві.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги встановлення факту невиконання своїх зобов`язань відповідачем перед позивачем в частині поставки товару, відповідач зобов`язаний був відповідно о умов контракту повернути позивачу, як покупцю, сплачену за товар суду в розмірі 1083000,00 російських рублів, що еквівалентно 395728,20 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Госпінвентарь", (127495, м. Москва, Долгопрудненське шосе, буд. 3, приміщення 6, кімната 6, код 1177746295825) на користь Приватного підприємства "Полікарбонат" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 13, код ЄДРПОУ 36988882) - 1083000,00 російських рублів (що еквівалентно 395728,20 грн.) та 5935,93 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "26" серпня 2021 р.

Суддя Є.М. Жиляєв