Рішення № 99202031, 27.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 905/963/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м. Краматорськ до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Харків про стягнення 38519,54 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Краматорськтеплоенерго", звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 38519,54 грн., з яких: 35078,44 грн. основний борг за користування тепловою енергією, 1536,70 грн. пеня, 1206,68 грн. інфляційні збитки, 348,86 грн. три проценти річних. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №2104 від 06.11.2020 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії в гарячий воді за державні кошти. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.05.2021 у справі №905/963/21 матеріали позовної заяви передані до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.06.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №922/963/21, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень вказує на те, що пунктом 3.1. договору, передбачена ціна становить 178916,73 грн., у тому числі ПДВ - 29802,79 грн. Відповідно пункту 3.2. ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Тариф на 01 січня 2020 року становить 1360,76 грн/Гкал без ПДВ, 1632,91 грн. з ПДВ; з 17 січня 2020 року становить 1288,36 грн/Гкал без ПДВ, 1546,03 грн. з ПДВ. Тариф на момент укладення договору на теплову енергію, виробництво, транспортування, постачання встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.03.2020 №643 з 18 березня 2020 року становить 1203,13 грн. без ПДВ, 1443,76 грн. грн/Гкал з ПДВ. У разі зміни уповноваженим державним органом тарифу (ціни) на теплову енергію (послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання) учасник зобов`язаний письмово повідомити замовника про таку зміну. Пунктом 6.4.3. договору передбачена необхідність вносити зміни у цей договір шляхом укладання із замовником відповідних додаткових угод до договору. Тобто, вищевказаним договором передбачено механізм зміни тарифу шляхом повідомлення замовника та укладанням додаткової угоди до договору. У січні 2021 року до відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку надійшов акт-рахунок, за грудень 2020 року № 2104 від 31.12.2020. Проте, вказаний акт не відповідав умовам договору №2104 та додатку №3 до нього від 06.11.2020. Так, згідно умовам договору тариф за 1 Гкал у грудні 2020 року повинен складати 1443, 76 грн. з ПДВ, а в акті-розрахунку був вказаний тариф - 1303,6 грн. без ПДВ (1564,32 грн. з ПДВ) за 1 Гкал. Відповідач вказує на те, що Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), як державна установа, яка фінансується з державного бюджету, оплачує отримані послуги на підставі документів, перелік яких визначений відповідними нормативно-правовими актами. А отже, не може виходити за межі договірних зобов`язань та відповідно сплачувати за послуги, що надаються поза межами умов договору. Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) не могло сплатити за послуги у сумі 35078,43 грн. за актом-рахунком №2104 від 31.12.2020, так як на той час були відсутні правові підстави для сплати послуг за вищевказаним актом, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) як державна установа, що утримується за рахунок Державного бюджету залишило його без розгляду. Відповідач просить суд взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції м. Харків), майновий стан останнього та його статус установи, що утримується за рахунок Державного бюджету України.

30.07.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач відхиляє заперечення відповідача та вказує на те, що для звільнення від відповідальності відповідач повинен був, як мінімум, оплатити послуги позивача хоча б за попереднім тарифом. Крім того, 15 грудня 2020 року за своїм вихідним №12.7-20/226 відповідач запросив проміжний акт виконаних робіт за частково отриману теплову енергію у періоді з 1 гру дня по 20 грудня 2020 року, при цьому самостійно зазначивши суму 31762,72 грн., яка передбачала підвищення тарифу до 1303,60 грн. Це спростовує твердження відповідача про необізнаність щодо зміни тарифу. Практично, через два дні відповідач отримав такий акт - в акті було зазначено ту ж саму суму послуги 31762,72 грн. і новий тариф 1303,60 грн. Тож акт-рахунок за повний місяць - грудень 2020 року, який було отримано відпо відачем у січні 2021 року містив у собі фактично узгоджений новий тариф. Позивач вказує на те, що у договорі №2104 не було встановлено конкретного строку для такого повідомлення, так само як і в якому вигляді воно мало бути. Отриманий відповідачем у січні 2021 року акт-рахунок за грудень 2020 року також має всі ознаки повідомлення про зміну тарифу. Крім того, пунктом 6.4.3. договору, на якій посилається представник відповідача, встановлювався не обов`язок, а навпаки - право учасника (тобто позивача у справі) вносити будь-які зміни у вигляді додаткової угоди. Законо давство України нормативно не конкретизує вигляд “додаткової угоди”, це може бути як підписаний обома сторонами єдиний документ під такою ж назвою, так і обмін офіційними документами, що й відбулося між сторонами в середині грудня 2020 року.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.11.2020 між Східним регіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (учасник, позивач) був укладений договір №2104 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді за держані кошти (далі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1 - 1.5 договору, учасник зобов`язується у 2020 році надати замовникові послуги, згідно предмета закупівлі, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування предмета закупівлі: код ДК 021:2015 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (централізоване постачання теплової енергії структурним підрозділам та підвідомчим установам Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в м. Краматорськ Донецької області). Кількість послуг: 120,00 ГКал.(Додаток 3). Учасник зобов`язується постачати теплову енергію замовнику до точки продажу (або до точки розподілу - у разі відсутності вузлів обліку) теплової енергії згідно додатку №1 “Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін”, що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених цим договором. Теплова енергія постачається на об`єкти замовника в обсягах згідно додатку №2 “Перелік об`єктів та обсяги постачання теплової енергії”, що є невід`ємною частиною цього договору. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно розділу 3 договору, ціна цього договору становить 178816,73 (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот шістнадцять грн. 73 коп.), у тому числі ПДВ - 29802 грн. 79 коп. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Замовник здійснює розрахунки за фактичний обсяг спожитої теплової енергії за розрахунковий період, визначений за показниками приладів обліку або на підставі наданих замовником теплових навантажень (у разі відсутності або виходу з ладу приладу обліку) за діючим на день оплати тарифом, розмір якого регулюється уповноваженим державним органом. При цьому ціна цього договору, згідно п. 3.1 не змінюється. Тариф на 01 січня 2020 року становить 1360,76 грн/Гкал без ПДВ, 1632,91 з ПДВ; з 17 січня 2020 року становить 1288,36 грн/Гкал без ПДВ, 1546,03 з ПДВ. Тариф на момент укладення договору на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.03.2020 №643 з 18 березня 2020 року становить 1203,13 без ПДВ, 1443,76 грн/Гкал з ПДВ. У разі зміни уповноваженим державним органом тарифу (ціни) на теплову енергію (послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання) учасник зобов`язаний письмово повідомити замовника про таку зміну.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих учасником актів-рахунків на оплату послуг (далі - акт-рахунок) та після отримання замовником актів-рахунків, які надаються учасником до 5 числа місяця наступного за розрахунковим. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Замовник здійснює розрахунок протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання учасника. До акта-рахунка додаються: податкова накладна.

Згідно розділу 5 договору, строк надання послуг: опалення - щомісяця в опалювальний період протягом 2020 року, а саме з 01 січня 2020 року по 31.12.2020 року. Місце поставки (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг) згідно Додатку №2 “Перелік об`єктів та обсяги постачання теплової енергії”, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 7.3 договору, за порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього договору замовник сплачує учаснику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення. Згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до правовідносин між сторонами, які вникли з 01.01.2020.

У позовній заяві позивач вказує на те, що свої обов`язки за вказаним договором виконав належним чином, що підт верджується відсутністю актів (претензій) з боку відповідача. Відповідач навпаки, отримавши платіжну вимогу, фактично самоусунувся від виконання зобов`язання з оплати послуг позивача. Так, з вини відповідача виникла заборгованість у розмірі 35078,44 грн., яку відповідач не погасив до дня звернення з цим позовом до господарського суду. Також, позивачем відповідачу нараховані пеня у розмірі 1536,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 1206,68 грн. та 348,86 грн. три проценти річних. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України. Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, згідно положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, оплата вартості спожитої теплової енергії повинна проводитись відповідачем відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів.

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" також визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як свідчать матеріали справи, позивач направляв на адресу відповідача акти-рахунки за спірним договором. Проте, відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у вказаних актах, позивачу не надавав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати теплової енергії у спірному періоді не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 35078,44 грн. основної заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

При цьому, суд зауважує на тому, що відсутність державних асигнувань не звільняє відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором. Згідно ч.1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічні положення містяться у ст. 617 ЦК України. Отже, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань. Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету. Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття нею зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє її від обов`язку виконати зобов`язання за спірним договором (аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №914/1556/17). Суд зазначає, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права (аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №916/1345/18).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 7.3 договору, за порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього договору замовник сплачує учаснику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1536,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 1206,68 грн. та 3% річних у розмірі 348,86 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути зі Східного регіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 43315445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олексія Тихого, 8-Д, код ЄДРПОУ 34657789) - 35078,44 грн. основного боргу, 1536,70 грн. пені, 1206,68 грн. інфляційних втрат, 348,86 грн. три проценти річних та 2270,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олексія Тихого, 8-Д, код ЄДРПОУ 34657789).

Відповаівдач - Східне регіональне управління міністерства юстиції (м. Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 43315445).

Рішення підписано 27 серпня 2021 року.

Суддя О.В. Погорелова