Рішення № 99202025, 27.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2521/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Приватного підприємства "Гриль № 2", м. Харків про стягнення 21 932,75 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Гриль №2" заборгованість за невиконання договірних зобов`язань у сумі 21 932,75 грн., яка складається з 18 612,92 грн. основного боргу, 1104,89 грн. - 3% річних, 2 214,94 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.06.2021 не отримав.

При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.06.2021 направлялась відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві: 61052, м. Харків, вул. Конторська, 2, яка співпадає з реєстраційними даними відповідача з ЄДРПОУ. Проте копія ухвали суду була повернута з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою". Третя особа повідомлена належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання.

Крім того, зазначена ухвала суду була направлена на адресу засновників відповідача, якими згідно реєстраційних даних є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте копії ухвали суду були також повернуті без вручення з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

4 січня 2019 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "Гриль № 2" (орендар) укладено договір оренди № 7073 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлову будівлю "К/1-1" загальною площею 91,9 кв.м. (надалі - майно), яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та розташована за адресою м. Харків, вул. Гуревича Михайла, 70 та знаходиться на балансі комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (балансоутримувач).

Майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.

Відповідно до акту приймання-передачі до орендного користування нежитловою будівлею від 04.01.2019 позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування нежитлову будівлю загальною площею 91,9 кв.м. без зауважень (а.с. 16).

Строк дії Договору оренди сторони визначили у п. 10.1 Договору - 1 рік, що діє з 04.01.2019 по 04.01.2020.

Відповідно до п. 3.3, 3.5 Договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі та сплачується орендарем щомісяця протягом 20 календарних днів наступного місяця.

Згідно з п. 3.2 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропозиції її розподілу. Базова орендна плата становить 898,13 грн. без ПДВ за грудень 2018. Ставка орендної плати становить 5%.

Пунктом 3.6. Договору сторони визначили, що розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата перераховується: 30 % - на поточний рахунок балансоутримувача, 70 % - до бюджету м. Харкова.

31.03.2019 між сторонами був складений акт №206 на виконання орендних послуг та відшкодування витрат підприємства, який підписаний відповідачем.

Актом приймання-передачі нежитлової будівлі від 01.06.2019 відповідач повернув майно орендодавцю у задовільному технічному стані (а.с. 19).

Як стверджує позивач, відповідач своє грошове зобов`язання за Договором щодо сплати орендної плати за користування майном не виконав, у зв`язку з чим станом на подання позовної заяви у нього утворилась заборгованість за період з березня 2019 по червень 2019 року в розмірі 18 612,92 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1,6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач сплату орендної плати не здійснив, у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості з орендної плати за користування майном з березня 2019 по червень 2019 року в сумі 18 612,92 грн., що свідчить про порушення відповідачем умов Договору щодо строків сплати орендної плати.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 18 612,92 грн. основного боргу за користування майном за Договором.

Щодо вимог відповідача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає наступне.

Згідно з п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.

Відповідно до приписів частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (частина 1 статті 199 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із аналізу вищезазначеної норми вбачається, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У даному випадку, за порушення виконання зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.

Аналіз зазначених норм права та умов Договору дає підстави суду дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, адже відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань позивачем нараховано відповідачу 1104,89 грн. - 3% річних та 2 214,94 грн. інфляційних втрат за період з 24.04.2019 по 01.06.2021.

Перевіривши правильність їх нарахування, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому зазначені нарахування підлягають задоволенню в межах заявлених до стягнення сум - 1104,89 грн. - 3% річних та 2 214,94 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-242,247,252,256 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Гриль №2" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 2, код ЄДРПОУ 35352901) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на р/р НОМЕР_1 в ФХОУ AT "Державний ощадний банк України", МВФ 351823 заборгованість за невиконання договірних зобов`язань у сумі 18 612,92 грн., 3% річних в сумі 1 104,89 грн., інфляційні втрати в сумі 2 214,94 грн. та 2 270,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "27" серпня 2021 р.

Суддя Л.В. Шарко