Рішення № 99201991, 25.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2323/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківжилбуд", м. Харків до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення 189 252,28 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківжилбуд" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", в якому просить стягнути з останнього основну заборгованість у сумі 173 146,80 грн., 1% річних у сумі 431,68 грн., інфляційні втрати в сумі 7 016,46 грн., пеню в сумі 8 657,34 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором підряду №286-14/20 від 01.09.2020 року. Судові витрати (2 838,78 грн. судового збору) позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2323/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

07.07.2021 року відповідач подав відзив (вх.№ 15797), в якому вимоги про стягнення основної заборгованості 173 146,80 грн. визнав та надав контррозрахунок річних, інфляційних втрат та пені, а також просив зменшити розмір пені на 50%.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

1 вересня 2020 року між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідач, Замовник) та Комунальним підприємством "Харківжилбуд" (позивач, Підрядник) укладено договір підряду № 286-14/20 (надалі - Договір).

За умовами Договору позивач зобов`язався за дорученням відповідача виконати роботи з демонтажу димових труб інв. №020017.01 та інв. №020017.02 в корпусі №61 (котельна) інв. №010008 цех №124 за винагороду, а відповідач зобов`язався прийняти роботу та оплатити її.

Згідно з п.2.3. Договору загальна вартість договору складає 175 182,00 грн., в т.ч ПДВ 20% - 29 197,00 грн. До цієї вартості входять: вартість підрядних робіт у розмірі 153 086,40 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 25 514, 40 грн. (п.2.1. Договору підряду), та вартість матеріалів у розмірі 22 095,60 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 682,60 грн. (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору Замовник здійснює попередню оплату матеріалів двома платежами, перший у розмірі 50 відсотків, що складає 11 047,80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 841,30 грн. протягом 10 календарних днів з моменту виставлення Підрядником рахунку.

Пунктом п. 5.2. Договору передбачено, що другий платіж у розмірі 50 відсотків від загальної вартості матеріалів, який складає 11 047,80 грн. повинен бути здійснений протягом 7 календарних днів за фактом постачання матеріалів на об`єкт будівництва.

У відповідності до п.5.3. Договору остаточний розрахунок за виконані роботи складає 153 086,40 грн., в тому числі ПДВ 20% - 25 514,40 грн. здійснюється Замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання уповноваженими сторонами акта приймання - передачі виконаних робіт.

Суд установив, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором в повному обсязі на загальну суму 173 146,80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 28 857,80 грн. Акти приймання - передачі виконаних робіт (форма КБ-3, форма КБ-2в) за Договором були складені та підписані 16 грудня 2020 року уповноваженими представниками сторін без зауважень.

Позивач зазначає, що відповідачем, в порушення умов Договору, оплату поставлених матеріалів та виконаних робіт не здійснив, внаслідок чого заборгованість останнього становить 173 146,80 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, в якому містяться елементи договорів підряду та поставки, тому підпадає під правове регулювання глав 54, 61 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В частині 1 статті 854 ЦК України закріплено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На виконання умов Договору, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи та матеріал за Договором на загальну суму 173 146,80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 28 857,80 грн., що підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт (форма КБ-3, форма КБ-2в) від 16 грудня 2020 року, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

У відповідності до п.5.3. Договору остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання уповноваженими сторонами акта приймання - передачі виконаних робіт.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач не розрахувався з позивачем за виконану останнім роботу, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 173 146,80 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за Договором на суму 173 146,80 грн., а тому позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 1% річних у сумі 431,68 грн., інфляційних втрат у сумі 7 016,46 грн. та пені в сумі 8 657,34 грн.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Розділом 7 Договору передбачена відповідальність сторін Договору підряду, у разі порушення зобов`язань за договором. Так, пунктами 7.4. та 7.5. Договору за порушення строків оплати робіт Підрядник має право вимагати 1% річних та інфляційні витрати, оплату пені у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що у даному випадку пеня у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 5393,64 грн.

Щодо заяви відповідача про зменшення пені на 50%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст.233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 року у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 року у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18).

При цьому, слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 року у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд виходить з того, що відповідач тривалий час не сплачує борг, має неналежну платіжну дисципліну, позивач заперечує проти зменшення пені, пеня погоджена сторонами у договорі та її розмір становить 3% від суми заборгованості, водночас відповідачем не надано належних доказів наявності виняткових обставин, тому суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення пені.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 7.4 Договору за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та інфляційні витрати.

Таким чином, умовами Договору передбачений інший ніж ч. 2 ст. 625 ЦК України розмір річних, а саме 1%.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, зазначає, що вимога про стягнення 1% річних у розмірі 431,68 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стягнення інфляційних втрат, суд враховує таке.

У п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Позивач здійснює нарахування інфляційних втрат з січня 2021 року, водночас прострочення відповідача виникає з 16.01.2021 року, а тому позивач мав право нараховувати інфляційні втрати лише з лютого (з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж).

За таких обставин, суд позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 4704,40 грн.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Комунального підприємства "Харківжилбуд" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 570, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 546, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 846, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 317 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, місто Харків, проспект Московський, будинок 299, код ЄДРПОУ 31612766) на користь Комунального підприємства "Харківжилбуд" (вул. Саперна 10-А, м. Харків, 61033, код ЄДРПОУ 31733547) основний борг в сумі 173 146,80 грн., 1% річних у сумі 431,68 грн., інфляційні втрати в сумі 4 704,40 грн., пеню в сумі 5 393,64 грн. та судовий збір у сумі 2755,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "25" серпня 2021 року.

Суддя О.В. Смірнова