Рішення № 99201911, 17.08.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/403/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Аніскіної Валентини Антонівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33028, м.Рівне, вул. 16 Липня, 77, код ЄДРПОУ 42956062)

про визнання поновленим договору оренди державного майна

за участі представників:

- від позивача: Татарчук Л.І.;

- від відповідача: Муляр С.О.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Фізична особа-підприємець Аніскіна Валентина Антонівна (далі ФОП Аніскіна В.А. або Підприємець) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі Фонд) про визнання поновленим Договору оренди державного майна №1463-2016 від 08.11.2016.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 листопада 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичною особою - підприємцем Аніскіною Валентиною Антонівною було укладено договір оренди державного майна №1463-2016, предметом якого була передача відповідачем для позивача у строкове платне користування державного майна.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявою на продовження договору. 23 листопада 2020 року від відповідача надійшов лист, в якому останній відмовив у продовженні строку дії договору, зокрема, зазначив, що сфера здійснення господарської діяльності позивача не підпадає під перелік визначений чинним законодавством, відповідно до якого продовження договору оренди державного майна можливе без проведення аукціону.

Разом з тим, позивач продовжує користуватись орендованим майном, сплачує орендні платежі, при цьому, орендодавець не заперечує проти такого користування. Позивач вважає, що у зв`язку з викладеним є підстави для визнання поновленим договору оренди, на строк, який був раніше встановлений договором, а саме на один рік, тобто до 08.11.2021.

Як на правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на частину 1 статті 759, статті 764, 785 Цивільного кодексу України, частину 2 статті 291, частину 4 статті 284 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 01.06.21, між іншого, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.07.2021.

Ухвалою суду від 11.06.2021 у задоволенні заяви Підприємця про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.

15 червня 2021 року від Фонду до суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про закриття провадження у даній справі.

Відповідач у своєму відзиві вказав, що позовні вимоги не визнає. Зокрема зазначив, що договір оренди укладено 08 листопада 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-1X від 03.10.2019. Під час укладання даного договору оренди сторони керувалися Законом України "Про оренду державного та комунального майна" 10.04.1992 №2269- XII.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-1Х був прийнятий 03 жовтня 2019 року, а введений в дію 01 лютого 2020 року, тобто до моменту закінчення строку дії спірного договору було введено в дію новий закон і продовження вищезазначеного договору необхідно здійснювати з урахуванням вимог нового закону.

Відповідач вказує, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою Закону №2269- XII. А відтак у позивача були відсутні підстави очікувати продовження дії спірного договору оренди без проведення аукціону.

Відповідач також зауважує, що позивач у своїй позовній заяві посилається на статті 764 Цивільного кодексу України, проте спірний договір діяв до 08 листопада 2020 року, а 23 листопада 2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України листом №18-01-3691 відмовило у продовженні строку дії договору.

Позивач у позовній заяві зазначає, що об`єкт оренди використовується ним і далі, а Регіональне відділення не заперечує щодо цього. Однак, Фонд не погоджується з такими твердженнями позивача та зазначає, що орендар (позивач) ухиляється від виконання обов`язку з повернення орендованого майна, відтак відповідачем здійснюється претензійно-позовна робота щодо повернення майна.

До відзиву відповідачем також додане клопотання про закриття провадження у справі №918/403/21, у зв`язку з тим, що Господарським судом Рівненської області вже розглянуто по суті спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у справі №918/3/21.

17 червня 2021 року від ФОП Аніскіної В.А. надійшло клопотання про долучення доказів до справи у якому позивач, зокрема, просила визнати причини неподання доказів у встановлений законом строк поважними. Зазначене клопотання позивача задоволено судом у судовому засіданні 06.07.2021. До матеріалів справи долучено копії платіжних документів, які підтверджують факт сплати орендної плати за майно, що є предметом спірного договору оренди.

22 червня 2021 року від ФОП Аніскіної В.А. надійшла відповідь на відзив, у якій остання наполягає на тому, що оскільки протягом одного місяця з дня закінчення договору оренди заперечень проти користування орендованим майном від орендодавця не надходило, то посилання відповідача на лист від 23.03.2021 та вимогу від 11.05.2021 не спростовують підставності позову. Щодо клопотання про закриття провадження у справі Підприємець зазначила, що хоч предмет позовних вимог у справах №918/3/21 та 918/403/21 є тотожний, однак позов у справі №918/403/21 ґрунтується на інших юридичних та фактичних підставах, а саме: ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України, зокрема в частині продовження користування орендованим майном позивачем та відсутності заперечень щодо продовження користування майном з боку орендодавця.

Також Підприємець зазначила, що належно користувалася майном, сплачувала орендні платежі та здійснила погоджений з орендодавцем капітальний ремонт орендованого майна, що є невід`ємним поліпшенням, про що подала відповідні підтверджуючі документи, а саме: договір №01/20 від 13.01.2020, довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 від 27.01.2020, квитанцію №0.0 1605272199.1 від 04.02.2020, висновок про вартість майна, звіт висновок про фактичні результати здійснені Підприємцем витрати на виконання невід`ємних поліпшень, письмова згода Фонду №18-002-1114 від 23.10.2019.

У судовому засіданні 01.07.2021 судом було оголошено перерву до 06.07.2021.

05 липня 2021 року від Фонду до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких Фонд в цілому не погоджується з твердженнями позивача викладеними у відповіді на відзив з підстав зазначених раніше у відзиві. Крім іншого Фонд вказав, що лист від 23.03.2021 та вимога від 11.05.2021 підтверджують здійснення претензійно-позовної роботи щодо повернення спірного майна.

У судовому засіданні 06.07.2021, судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі, оскільки суд дійшов висновку про нетотожність підстав позовів у справах №918/3/21 та №918/403/21. Крім того, у даному судовому засіданні суд закрив підготовче провадження у справі №918/403/21 та призначив її до судового розгляду по суті на 13.07.2021.

У судовому засіданні 13.07.2021 судом було оголошено перерву до 17.08.2021.

У судовому засіданні 17.08.2021 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив. Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

08 листопада 2016 між Фондом (орендодавець) та Підприємцем (орендар) було укладено договір оренди державного майна №1463-2016 (далі Договір, а.с. 6-10), відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно (далі майно): будівля складу "У-1", площею 97,9 кв. м. та приміщення тарної, вбудоване на першому поверсі будівлі виробничого корпусу з адміністративно - побутовим приміщенням, площею 72,2 кв.м (номер приміщення №1), що розташовані за адресою: м. Рівне; вул. Київська, 106 та перебувають на балансі ДП НВО "Потенціал-Еко" (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно із висновком про вартість на 31 травня 2016 року і становить за незалежною оцінкою 152 810 грн. без врахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення складів (п. 1.1, 1.2 Договору).

Згідно з актом приймання - передачі нерухомого майна від 08 листопада 2016 року орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване згідно з Договором майно.

Відповідно до умов пункту 10.1 Договору, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 08 листопада 2016 року до 08 листопада 2017 року.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються Додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору (п. 10.4. Договору).

01 листопада 2017 року між орендодавцем та орендарем укладено договір про внесення змін до договору оренди державного майна, за яким сторони домовились продовжити дію договору до 08 листопада 2018 року.

23 жовтня 2018 року між орендодавцем та орендарем укладено договір про внесення змін до договору оренди державного майна, за яким сторони домовились продовжити дію договору до 08 листопада 2019 року.

20 грудня 2019 року між орендодавцем та орендарем укладено договір про внесення змін до договору оренди державного майна, за яким сторони домовились продовжити дію договору до 08 листопада 2020 року.

08 листопада 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив продовжити дію договору оренди. Вказані обставини підтверджуються як позивачем так і відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, листом відповідача №18-01-3691 від 23 листопада 2020 року (а.с. 16) Фонд відмовив у продовженні строку дії договору з посиланням на норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що набрав чинність станом на момент надання відповіді. Зокрема відповідач зазначив, що сфера здійснення господарської діяльності позивача не підпадає під перелік визначений чинним законодавством, відповідно до якого продовження договору оренди державного майна можливе без проведення аукціону.

Позивач, звернувся з даним позовом в якому просить суд визнати договір оренди державного майна №1463-2016 від 08 листопада 2016 року поновленим на строк 1 рік тобто до 08 листопада 2021 року, оскільки позивач продовжує користуватись орендованим майном і при цьому відповідач не заперечує проти цього. Наведену обставину позивач підтверджує актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), якими орендодавець та орендар підтверджують надання Фондом послуг оренди згідно Договору за листопад-грудень 2020, січень-лютий 2021 року, платіжними документами про сплату орендних платежів, довідкою балансоутримувача, який не заперечує проти продовження дії Договору, довідкою Фонду від 23.12.2020 про належне виконання орендарем своїх зобов`язань під час дії Договору. Вказує також, що Підприємець належно користувалася орендованим майном, сплачувала орендні платежі та здійснила погоджений з орендодавцем капітальний ремонт орендованого майна, що є невід`ємним поліпшенням, що підтверджується: договором №01/20 від 13.01.2020, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 від 27.01.2020, квитанцією №0.0 1605272199.1 від 04.02.2020, висновком про вартість майна, звітом висновком про фактичні результати здійснені Підприємцем витрати на виконання невід`ємних поліпшень, письмовою згодою Фонду №18-002-1114 від 23.10.2019.

З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини за своїм змістом стосуються порядку продовження дії договору оренди державного майна. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає, що наявні правові підстави для продовження строку дії Договору оренди на новий строк, оскільки Підприємець продовжує користуватись орендованим майном та належно виконує свої обов`язки орендаря. У свою чергу відповідач стверджує, що згоди на продовження дії Договору не надавав та у нього відсутні правові підстави для такого продовження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з нормами статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як визначено нормами статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно з приписами статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до норм статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У даному спорі йдеться про оренду державного майна, відтак суд враховує відповідне спеціальне законодавство, що регулює порядок передачі в оренду державного майна.

Пунктом 10.11 Договору встановлено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.

Судом встановлено, що Договір оренди було укладено 08 листопада 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-1X від 03 жовтня 2019 року.

В той же час, 27.12.2019 набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019, який був введений в дію 01.02.2020.

Згідно з правилами частини 2 Перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-1X, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 318 ЦК України унормовано, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 статті 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (ст. 326 ЦК України).

Згідно п. "а" ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", ФДМУ у сфері оренди державного майна виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності.

Згідно із п. 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затверджене наказом ФДМУ від 15.05.2012 № 678 та зареєстроване в МЮУ 11.06.2012 №935/21247 (далі - Положення № 678) регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Регіональні відділення підпорядковуються Фонду. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, делегованих Фондом у сфері оренди державного майна виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності (п. 5.3. Положення № 678).

Тобто, у відносинах оренди державного майна Фонд державного майна України та його регіональні відділення здійснюють розпорядження державним майном від імені власника майна.

Так, оскільки Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-1Х був прийнятий 03 жовтня 2019 року, та набрав чинності 01 лютого 2020 року, тобто до моменту закінчення строку дії Договору було введено в дію новий закон, отож продовження спірного договору необхідно здійснювати з урахуванням вимог нового закону.

Згідно з приписами статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-1Х, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

- укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

- укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

- укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

- укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

З матеріалів справи слідує, що спірний договір неодноразово продовжувався за згодою його сторін шляхом підписання Договорів про внесення змін.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи положення договору про внесення змін до договору оренди державного майна від 20 грудня 2019 року Договір діяв до 08 листопада 2020 року.

Як слідує з листа Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях №18-01-3691 від 23 листопада 2020 року, протягом одного місяця після закінчення строку договору найму орендодавець висловив заперечення щодо поновлення укладеного договору, оскільки зазначив, що в силу вимог закону відповідач не має правових підстав для продовження дії договору оренди на наступний термін без проведення аукціону.

Відповідно до п. 10.6 Договору чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, у даному випадку не відбулось продовження Договору на строк, який був раніше встановлений договором, як помилково вважає позивач, а дія останнього припинилась 08.11.2020, у зв`язку із запереченнями Фонду, який здійснює розпорядження державним майном від імені власника майна, проти його продовження.

Відповідач зазначав про відсутність підстав для продовження дії договору оренди державного майна, оскільки в силу вимог закону таке продовження є неможливим без проведення аукціону. Однак, підстави відмови в продовженні дії Договору судом не досліджуються, оскільки, як зазначила позивач, остання таку відмову не оскаржує, а в силу статті 764 ЦК України вважає договір продовженим.

Враховуючи викладене, правових підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.

Не впливає на правильність вирішення спору та обставина, що позивач продовжує користуватись орендованим майном, сплачує орендні платежі. При цьому та обставина, що орендодавець не заперечує проти такого користування спростовується матеріалами справи, зокрема, запереченнями відповідача наведеними у відзиві та наданими доказами, а саме: листами Фонду від 23.11.2020, від 23.03.2021 та вимогою від 11.05.2021 щодо повернення спірного майна.

Також обставини наведені позивачем щодо належного користування останньою майном, здійснення нею погодженого з орендодавцем капітального ремонту орендованого майна, що є невід`ємним поліпшенням, не спростовують встановлених судом обставин щодо припинення з 08.11.2020 дії Договору.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, нормами статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд встановив, що відповідач відмовився від продовження дії договору оренди у встановлений Договором строк, з огляду на що, суд не встановив обставин порушення відповідачем прав позивача. А тому суд вважає даний позов необґрунтованим.

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати в розмірі 2 270,00 грн. у зв`язку з відмовою в задоволенні позову залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Аніскіної Валентини Антонівни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання поновленим договору оренди державного майна відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.08.2021.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич