Рішення № 99201664, 18.08.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року м. Харків Справа № 913/158/21

Провадження №1/913/158/21

За позовом виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

позивача Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне Луганської області

до відповідача – Відкритого акціонерного товариства Рубіжанський завод “Спутник” , м. Рубіжне Луганської області,

про припинення права постійного користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки загальною площею 2,17 га

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання – Медуниця Р.І.

За участю: Кадацька Д.М., прокурор відділу прокуратури Харківської області, посвідчення № 058455 від 03.12.2020;

представника позивача Білак Н.В. (в режимі відеоконференції з Рубіжанським міським судом Луганської області);

Суть спору: про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка належить ВАТ Рубіжанський завод “Спутник” відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 000327 від 11.09.1996, площею 2,17 га, за адресою: м. Рубіжне, вул. Фрунзе, 31, наданої для розміщення виробничого майданчика для виробництва металевих виробів та товарів народного вжитку та зобов`язати відповідача повернути позивачу зазначену земельну ділянку.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, вислухавши прокурора та представника позивача, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.

Так, рішенням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради народних депутатів від 20.08.1996 № 631/3 заводу металевих виробів “Спутник” було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 2,17 га для розміщення виробничого майданчика для виробництва металевих виробів та товарів народного вжитку.

На підставі цього рішення завод металовиробів “Спутник” одержав Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 000327 від 11.09.1996, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ЛГ № 1290000067, який зберігає чинність.

Сєвєродонецькою місцевою прокуратурою під час здійснення повноважень зі встановлення підстав представництва інтересів держави в суді встановлено, що за адресою: м. Рубіжне, вул. Фрунзе, 31 ведення будь-якої господарської діяльності не здійснюється, на земельній ділянці розміщені залишки зруйнованих об`єктів нерухомого майна, значна кількість будівельного сміття, територія знаходиться у занедбаному стані.

Вказані факти стали підставою для внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42021131370000012 від 24.02.2021 за ч. 1 ст. 254 (безгосподарське використання земель) КК України.

Суд прийняв до розгляду заяву прокурора від 18.06.2021 № 52/2 про зміну підстав позову, якою фактично було не змінено, а доповнено нормативне обґрунтування позову посиланням ще на одну з підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою, які передбачені ст. 141 ЗК України, поряд з систематичною несплатою земельного податку.

Таким чином, нормативними підставами позову про припинення права користування земельною ділянкою є пункти “а” та “д” ст. 141 ЗК України, які передбачають добровільну відмову від права користування земельною ділянкою та систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

В обгрунтування позову прокурор посилається на те, що в порушення чинного законодавства обов`язок землекористувача - ВАТ Рубіжанський завод “Спутник” щодо своєчасної сплати земельного податку не виконується.

Згідно листа Головного управління ДПС України 18.01.2021 № 118/5/12-32-13-05-11 за даними інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС станом на 10.01.2021 ВАТ Рубіжанський завод “Спутник” знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Луганській області ДПІ у м. Рубіжне, податкової звітності не подає з 01.01.2014, з 2013 року триває процедура припинення.

Таким чином, до теперішнього часу ВАТ Рубіжанський завод “Спутник” фактично залишається землекористувачем земельної ділянки площею 2,17 га, розташованої за адресою: м. Рубіжне, вул. Фрунзе, 31.

Згідно інформації Рубіжанської міської ради від 08.10.2020 № вих.168 ВАТ Рубіжанський завод “Спутник” з моменту надання йому земельної ділянки в постійне користування до цього часу з метою припинення права постійного користування до Рубіжанської міської ради не звертався.

Відповідно до ст. ст. 122, 123 ЗК України повноваження щодо передачі спірної земельної ділянки у користування належить до компетенції Рубіжанської міської ради, повернення якої після припинення права користування слід вчинити саме до земель запасу вказаного органу місцевого самоврядування.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 за позовом також органу прокуратури прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Ухвалою від 19.04.2021 суд підтвердив підстави представництва виконувачем обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області інтересів держави в особі позивача за цією справою, оскільки йдеться про порушення інтересів держави у сфері земельних відносин з огляду на законність та раціональність використання земель комунальної власності.

Суд виходив з того, що Рубіжанська міська рада жодних дій, спрямованих на припинення права постійного користування ВАТ “Рубіжанський завод “Спутник” земельною ділянкою не вживає, у той час як підстави звернення до суду з такими вимогами продовжують існувати.

Зазначене підтверджується тим, що листом Сєвєродонецької місцевої прокуратури від 28.12.2020 № 33/3-3440 вих-20 повідомлено Рубіжанську міську раду про наявність порушень чинного законодавства та запропоновано здійснити заходи контролю під час використання ВАТ “Рубіжанський завод “Спутник” земельної ділянки комунальної форми власності, розташованої за адресою: м. Рубіжне, вул. Ковешникова (колишня вул. Фрунзе), 31, шляхом проведення відповідного обстеження та складання акту за його результатами.

Проте, листом від 18.01.2021 № 013-009/300 Рубіжанська міська рада повідомила, що здійснення заходів контролю під час використання земельних ділянок відноситься до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.

Разом з цим, згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 16.10.2020 № 10-12-0.62-7474/2-20 ним не здійснювались заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства під час використання вказаної земельної ділянки.

Також Рубіжанська міська рада листом від 18.02.2021 № 013-008/1037 надала інформацію про неможливість самостійного звернення впродовж 2012-2021 років до суду з позовом на захист порушених інтересів держави, через відсутність, на її думку, необхідних для цього повноважень.

В порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” Сєвєродонецька окружна прокуратура Луганської області листом від 21.01.2021 № 33/3-88 вих-21 повідомила Рубіжанську міську раду про намір звернутися до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради із позовною заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою та повернення останньої власнику (арк. справи 58-60, т. 1).

За матеріалами справи відсутні докази звернення позивача з позовом після одержання вказаного вище листа Сєвєродонецької окружної прокуратури, тому суд відкрив провадження у справі.

Відповідач у заяві від 17.05.2021 проти припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою не заперечив, подав клопотання розглядати справу без його участі, а також повідомив суд про звернення до Рубіжанської міської ради Луганської області із заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка належить ВАТ Рубіжанський завод “Спутник” відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 000327 від 11.09.1996, площею 2,17 га, за адресою: м. Рубіжне, вул. Фрунзе, 31 та повернення її позивачу.

Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його повне задоволення, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради народних депутатів від 20.08.1996 № 631/3 заводу металевих виробів “Спутник” було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 2,17 га за адресою: м. Рубіжне, вул. Фрунзе, 31.

Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 000327 від 11.09.1996 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ЛГ № 1290000067.

Господарський суд погоджується з аналізом правового режиму спірної земельної ділянки, який зроблений прокурором та який полягає у наступному.

Відповідно до ст. 3 ЗК України УРСР від 18.12.1990 № 561-ХІІ власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну та приватну.

На час надання виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради народних депутатів земельної ділянки відповідачу у 1996 році у правовій системі України поняття комунальної форми власності земель не існувало.

У відповідності до ст. 4 ЗК УРСР від 18.12.1990 у державній власності перебували всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Статті 22, 23 цього Кодексу передбачали, що видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів. Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялося.

Земельний кодекс від 18.12.1990 № 561-XII втратив чинність з 01.01.2002 на підставі Кодексу № 2768-1II від 25.10.2001, а отже діяв у період утворення вищезгаданих земельних правовідносин.

В цій частині слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, згідно з якою право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за змістом чинного ЗК України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

За часів прийняття Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, яким введено поняття комунальної форми власності земель на території України, суб`єктами якої стали територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, набрав чинності Закон України “Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2002 № 1457 (далі - ЗУ № 1457).

Законом України № 1457 регулювались правовідносини, пов`язані з розмежуванням земель державної та комунальної власності, встановлювалось відповідне поняття, що полягало у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 7 Закону України № 1457 при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передавалися, зокрема, всі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до земель державної власності.

З точки зору ст. 6 Закону України № 1457 до категорій земель, які за особливостями свого правового статусу не можуть бути передані до земель комунальної власності, земельна ділянка за адресою: м. Рубіжне, вул. Фрунзе, 31, не відносилася.

Закон України “Про розмежування земель державної та комунальної власності” від 05.02.2002 № 1457 втратив чинність 01.01.2013.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Наказом РВ ФДМ України по Луганській області від 30.07.1996 № 1297 у відповідності до Декрету КМ України від 20.05.1993 № 57-93 “Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств, зданих в оренду” та Закону України “Про приватизацію державних підприємств”, орендне підприємство Рубіжанський завод “Спутник” було перетворене у відкрите акціонерне товариство “Рубіжанський завод “Спутник”.

Відповідно до Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.06.2021 частка держави у статутному капіталі підприємства відсутня.

Таким чином, ВАТ Рубіжанський завод “Спутник” на час виникнення спору та звернення Сєвєродонецької окружної прокуратури до Господарського суду Луганської області з позовом не має статусу державного підприємства, а тому земельна ділянка, яка на сьогодні перебуває у користуванні відповідача не залишилася у державній власності.

Також, у відповідності до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.2012 № 5245-VІ передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

Проте, як свідчать матеріали справи, вимоги цього Закону з реєстрації земельної ділянки у Держгеокадастрі України, з присвоєнням їй кадастрового номера, органами влади та відповідачем не були виконані.

Оскільки згідно з приписами ч. 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, прокурор робить висновок, що з позицій чинного законодавства, що спірна земельна ділянка, яка відноситься до комунальної форми власності, підлягає до повернення до територіальної громади Рубіжанської міської ради, тобто позивачу.

Зазначене вище нормативне обрунтування правового режиму спірної земельної ділянки також підтверджує належне визначення позивача у справі, як орган, уповноважений державою здійснювати функції власника земельної ділянки.

Щодо підстав припинення належного відповідачу права постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Рубіжне, вул. Фрунзе, 31, то за приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Разом із тим, відповідно до статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України , перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 29.07.2021 № 14/60 було вирішено, що питання припинення права постійного користування земельною ділянкою ВАТ “Рубіжанський завод “Спутник” площею 2,1700 га слід розглянути після приведення цієї земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом демонтажу залишків будівель та споруд, вивезення будівельного сміття та планування поверхні.

Проте, таке рішення не є перешкодою для розгляду судом спору, оскільки, як вірно зазначив прокурор, питання приведення земельної ділянки в належний стан вирішується при її фактичній передачі від користувача до власника та складанні акту приймання-передачі землі.

За таких обставин, суд розглядає спір по суті вимог відповідно до ст. 141 ЗК України щодо такої підстави, як систематична несплата земельного податку відповідачем.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

У відповідності до п. 19 ч. 1 ст. 64 БК України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.

Згідно із ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов`язково встановлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Відповідно до ст. 265 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Землекористувачі є платниками земельного податку об`єктом оподаткування якого є земельна ділянка, яка перебуває у користуванні (ст.ст. 269, 270 ПК).

Проте, в порушення зазначених вимог законодавства обов`язок землекористувача - ВАТ Рубіжанський завод “Спутник” щодо своєчасної сплати земельного податку не виконується, що відповідачем не спростовано та підтверджується листом Головного управління ДПС України 18.01.2021 № 118/5/12-32-13-05-11.

Доказами фактичного припинення діяльності товариства також є долучені до справи лист Комунального підприємства “Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації” від 11.03.2021 № 01/79, у якому зазначено, що 10.03.2021 під час проведення слідчих дій щодо огляду спірної земельної ділянки, у яких приймав участь фахівець КП “Сєвєродонецьке БТІ” Шабанова І.В., встановлено, що на земельній ділянці будівлі та споруди, які відображені в матеріалах технічної інвентаризації станом на 03.12.2010, на теперішній час знищено.

За таких обставин підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою, передбачені п. “д” ст. 141 ЗК України підтверджені матеріалами справи, а тому позов про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка належить ВАТ Рубіжанський завод “Спутник” відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 000327 від 11.09.1996, площею 2,17 га, за адресою: м. Рубіжне, вул. Фрунзе, 31 (нині вул. Ковешникова), підлягає задоволенню.

Вимога про повернення позивачу, як власнику, зазначеної земельної ділянки є похідною від вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою, а тому також є обґрунтованою та судом задовольняється. Відкритому акціонерному товариству Рубіжанський завод “Спутник” слід повернути Рубіжанській міській раді Луганської області земельну ділянку площею 2,17 га, за адресою: м. Рубіжне, вул. Фрунзе, 31, зі складанням акту приймання-передачі.

Витрати по судовому збору у сумі 4540 грн. 00 коп. покладаються на відповідача та підлягають до відшкодування прокурору у відповідності до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Припинити право постійного користування земельною ділянкою Відкритим акціонерним товариством Рубіжанський завод “Спутник”, м. Рубіжне Луганської області, Фрунзе, 31 (нині вул. Ковешникова), ідент. код 21803660 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 000327 від 11.09.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № ЛГ № 1290000067, площею 2,17 га, за адресою: м. Рубіжне, вул. Фрунзе, 31 (нині вул. Ковешникова), наданої для розміщення виробничого майданчика для виробництва металевих виробів та товарів народного вжитку.

3. Зобов`язати Відкрите акціонерне товариство Рубіжанський завод “Спутник”, м. Рубіжне Луганської області, вул. Фрунзе, 31, ідент. код 21803660 повернути Рубіжанській міській раді Луганської області, м. Рубіжне Луганської області, пл. Володимирська, 2, ідент. код 26023286 земельну ділянку, площею 2,17 га, розташовану за адресою: Рубіжне, вул. Фрунзе, 31 (нині вул. Ковешникова), яка передана у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 000327 від 11.09.1996.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Рубіжанський завод “Спутник”, м. Рубіжне Луганської області, вул. Фрунзе, 31, ідент. код 21803660 на користь Луганської обласної прокуратури, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Богдана Ліщини, 27, ідент. код 02909921 судовий збір у сумі 4540 грн. 00 коп., видати на виконання наказ після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата виготовлення повного рішення 27.08.2021.

Суддя Н.М.Зюбанова