Рішення № 99201637, 25.08.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2021 р. м. Київ

Справа № 911/1533/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Калиновського Ю.С., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Фуд”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Вел Міт” про стягнення 76 813,37грн, за участю представників від:

позивача – Іванов В.Г. (довіреність № 507/2021 від 15.04.2021);

відповідача 1 – не з`явився;

відповідача 2 – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2021 частково задоволено позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі – ПрАТ «Київські регіональні електромережі»). Відповідно до рішення суду стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Фуд” (далі – ТОВ «Альфа Фуд») та Товариства з обмеженою відповідальністю “Вел Міт” (далі – ТОВ «Вел Міт») на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 62 023,04грн основного боргу за розподіл електричної енергії, 3 599,30грн основного боргу за надання послуг з розподілу по реактивній енергії, 3925,73грн пені, 1 179,51грн – 3% річних, 5 219,78грн втрат від інфляції; в іншій частині позову відмовлено. Окрім того, відповідним рішенням суду розподілено судові витрати по оплаті позову судовим збором - стягнуто з відповідачів на користь позивача по 1120,20грн в рахунок відшкодування відповідних витрат (а.с.132-141).

16.08.2021 від позивача надійшла заява від 13.08.2021 б/н про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000грн.

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно 15 000грн в рахунок відшкодування відповідних витрат (а.с.143-144).

Ухвалою суду від 17.08.2021 розгляд вказаної заяви призначено в судовому засіданні на 25.08.2021 о 14:15 (а.с.159-160).

Заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачами станом на момент розгляду такої заяви не подано.

В судове засідання 25.08.2021 представники відповідачів не з`явилися; про дату, час і місце засідання повідомлені шляхом направлення копії ухвали від 17.08.2021 (а.с.160, зворот). Окрім того, ухвала суду від 17.08.2021 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 17.08.2021, зареєстрована за №99036464 та оприлюднена 19.08.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 25.08.2021 подану ним заяву підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, суд знаходить подану заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У першій заяві по суті – позовній заяві, позивач вказав, що орієнтовний розмір його витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції буде складати 15 000грн (а.с.7).

У заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач стверджує, що поніс витрати на оплату правничої допомоги у даній справі у розмірі 15 000грн.

На підтвердження розміру витрат на надання правової допомоги позивачем надано: договір про надання правової допомоги №1913-КОЕ від 01.12.2020, додаткову угоду до нього від 15.06.2021, які укладені між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Перший радник» (виконавець, далі - АО), акт наданих послуг №110 від 10.08.2021, довіреність №507/2021 від 15.04.2021, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8120/10, видане Іванову В.Г.

При цьому, копії вищевказаних довіреності та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю надані разом з позовною заявою (а.с.89-91), а інші докази – після прийняття рішення у справі.

Окрім того, як вбачається з даних Єдиного реєстру адвокатів України, адвокат Іванов В.Г., який представляв позивача під час розгляду даної справи, станом на 25.08.2021 здійснює свою діяльність у адвокатському об`єднанні «Перший радник» (а.с.162).

Дослідивши наданий позивачем договір про надання правової допомоги №1913-КОЕ від 01.12.2020 в редакції додаткової угоди від 15.06.2021 (далі – договір) судом встановлено наступне.

За умовами відповідного договору виконавець зобов`язується надавати клієнтові правову допомогу за окремими письмовими або усними дорученнями останнього (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 вказаного договору для цілей вказаного договору видами правової допомоги, що може надаватись виконавцем, є, зокрема, але не виключно: надання консультацій і роз`яснень клієнту з правових питань; збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування; представництво в суді; ознайомлення з матеріалами судової справи; складення процесуальних документів та інших документів правового характеру (позовів, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів, звернень тощо); інші види правової допомоги, що не передбачені договором, однак є необхідними для його виконання та захисту інтересів клієнта.

Сторонами зазначеного договору – позивачем та АО погоджено, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правова допомога, та судова інстанція відображається в акті наданих послуг (п. 1.3 договору).

Згідно п. 1.5 договору документом, що підтверджує наявність у виконавця повноважень на представництво клієнта в ході розгляду справи, є довіреність від імені клієнта або ордер.

Відповідно до п. 3.1 договору приймання-передача послуг за вказаним договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правової допомоги за вказаним договором.

У відповідності до п. 4.1 договору ціна вказаного договору становить 500 000грн без ПДВ.

Розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога; розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 4.6 договору оплата наданих послуг здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних актів надання послуг впродовж 15 календарних днів з моменту набрання рішення суду по справі, в межах якої надавалась правова допомога, законної сили.

Вказаний договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5.1 договору).

Відповідно до акту наданих послуг №110 від 10.08.2021 виконавцем в межах справи №911/1533/21, яка розглядається Господарським судом Київської області надано наступні послуги загальною вартістю 15000грн без ПДВ, а саме:

- вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів – 3000грн без ПДВ;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області заяв по суті, а саме позовної заяви та заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу – 5000грн без ПДВ;

- участь у судових засіданнях по справі №911/1533/21 у Господарському суді Київської області – 5000грн без ПДВ;

- розробка загальної стратегії дій захисту інтересів клієнта систематизація доказової бази – 2000грн без ПДВ.

Відповідні витрати, які мають бути понесені позивачем у майбутньому, підлягають відшкодуванню частково з наступних підстав.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як визначено ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Такий порядок застосування визначений постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач з метою реалізації права на відшкодування відповідних витрат: подав орієнтовний розрахунок з першою заявою по суті, повідомив до ухвалення рішення у даній справі про те, що планує подати докази понесення судових витрат після прийняття рішення у справі, не вказуючи про причини, які йому об`єктивно перешкоджають надати відповідні докази до прийняття рішення.

При цьому, частина з наданих позивачем доказів, а саме вищевказані договір №1913-КОЕ про надання правової допомоги від 01.12.2020 та додаткова угода №43 від 15.06.2021 могли бути надані позивачем до прийняття рішення у справі (договір від 01.12.2020 – разом з позовом, додаткова угода від 15.06.2021 – після її укладення до прийняття рішення). оскільки перебували у розпорядженні АО, який є стороною такого договору та додаткової угоди до нього. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що окремо подавати відповідні докази без акта не було доцільно.

Повний обсяг доказів на підтвердження наданий позивачем протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

У даній справі відповідачами не подано заяв про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, отже, підстави для зменшення розміру витрат відсутні.

Порядок розподілу судових витрат (окрім судового збору) визначено ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як визначено ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на положення відповідної норми, не подання доказів фактичного понесення судових витрат не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо підтверджено наявність обов`язку їх сплатити (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 №922/445/19).

Позивачем не надано доказів того, що ним на момент прийняття рішення у справі фактично понесені витрати на оплату послуг адвоката, однак ним доведено виникнення у нього обов`язку перед АО оплатити надану професійну правничу допомогу у відповідності з укладеним між ними договором. Отже, позивач має право вимагати відшкодування судових витрат, які будуть ним понесені у майбутньому, розмір яких визначено актом наданих послуг №110 від 10.08.2021.

Проте суд не вважає, що відповідні витрати, які має понести у майбутньому позивач повністю мають бути покладені на відповідачів з наступних підстав.

Так, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В силу ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч.4 ст.129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч.ч.5-7,9 ст. 129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі суд не може погодитись з необхідністю деяких витрат, які має понести позивач і які включені до загальної вартості наданих послуг згідно акту.

Так, сторонами договору в акті окремими послугами визначено: вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів (3000грн); розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази (2000грн). Між тим, такі послуги фактично є складовою послуги, яка вказана у п.2 акту - підготовка та подання до суду заяв по суті справи, зокрема, позовної заяви, оскільки для подання позову необхідно: визначити, якими нормами врегульовані спірні правовідносини; здійснити аналіз судової практики з подібних спорів; підготувати та систематизувати доказову базу (докази в силу ч.1 ст.80 ГПК України подаються позивачем разом із позовом; у позові позивач має зазначити, як визначено п.п.5,8 ч.3 ст.162 ГПК України, докази, що підтверджують обставини, на яких його вимоги ґрунтуються, а також які докази не можуть бути подані разом із позовною заявою, а відповідно до ч.2 ст.164 ГПК України долучити такі докази до позовної заяви тощо); розробити стратегію захисту тощо.

Окрім того, оскільки справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, тому що є малозначною в силу ч.5 ст.12 ГПК України, відповідно до ч.2 ст.58 ГПК України, представляти позивача могла особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність (за винятком осіб, визначених ст. 59 ГПК України), а не лише адвокат.

У даній справі суд не визнавав участь учасників справи, зокрема, позивача у судовому засіданні обов`язковою.

Також, витрати, які планує понести позивач не є пропорційними до предмету спору та складають майже 20% ціни позову, а справа, зважаючи на предмет спору, не є складною. Суд враховує поміж зазначеного також те, що у даній справі не подано заяв по суті відповідачами із запереченнями по суті спору, а заявлені вимоги задоволені частково, що є підставою для часткового покладення витрат на сторону.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, поведінки сторін, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, а також не є неминучими, суд вважає, що на відповідачів у даній справі підлягає покладенню лише частина витрат, які позивач планує понести, а саме у загальному розмірі 6000грн - по 3000грн з кожного з відповідачів. Витрати у розмірі 9000грн, які планує понести позивач, суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з АО, а суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та АО.

В той же час, суд не погоджується з позивачем, що витрати на понесення правової допомоги підлягають стягненню з відповідачів солідарно, оскільки солідарний обов`язок виникає, як визначено ст.541 ЦК України, у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Поряд з цим, судом не встановлено наявності у відповідачів солідарного обов`язку в частині відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234-235, 240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Фуд” (ідентифікаційний код 9430972; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3-Б) на користь Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі” (ідентифікаційний код 23243188; 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м.Вишневе, вул. Київська, 3-Б) 3000грн в рахунок часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стянути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вел Міт” (ідентифікаційний код 43710968; 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3-А, вхід «Б», офіс 8) на користь Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі” (ідентифікаційний код 23243188; 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м.Вишневе, вул. Київська, 3-Б) 3000грн в рахунок часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині вимог заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відмовити та покласти на таку особу його витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 27.08.2021.

Суддя А.Р. Ейвазова