Рішення № 99201594, 16.08.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1268/21

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Фізичної особи-підприємця Яворського Михайла Миколайовича, м.Ужгород Закарпатської області

до Державного підприємства «Чайка», с. Дударків Бориспільського району Київської області

про стягнення коштів

У засіданні суду беруть участь:

представник позивача: Захарчук І.А. (посвідчення адвоката №4775 від 13.12.2011, ордер КВ №270049 від 22.04.2021);

представник відповідача: Шевцова Т.М. (посвідчення адвоката №6507/10 від 23.03.2018, довіреність №20-21/152 від 02.03.2021)

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 26.04.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернувся Фізична особа-підприємець Яворський Михайло Миколайович (далі - ФОП Яворський М.М., позивач) із позовною заявою б/н від 22.04.2021 (вх. №1261/21 від 28.04.2021) до Державного підприємства «Чайка» (далі - ДП «Чайка», відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 441 695,07грн, з яких: 420 780,00грн - основний борг; 3 873,48грн - 3% річних, 17 041,59грн - судовий збір. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 188, 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 15, 202, 625-627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди вантажних авто №803 від 19.08.2019 та договору про надання послуг з перевезення №5/09 від 05.09.2019 в частині здійснення повної оплати за оренду та надання відповідних послуг.

09.08.2021 та 16.08.2021 під час судового засідання представник позивача у вступному слові підтримав поданий позов та просив суд його задовольнити з підстав викладених у ньому. Додаткового зазначив, що у відповідача наявна перед позивачем заборгованість у розмірі 378 280,00грн за договором №5/09 від 05.09.2019.

1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначав, що у ДП «Чайка» відсутня заборгованість за договором №803 від 19.08.2019. Щодо заборгованості за договором №5/09 від 05.09.2019, то вказав на те, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду із відповідною вимогою, у зв`язку із чим просив суд застосувати наслідки пропуску такого строку.

16.08.2021 під час судового засідання представник відповідача у вступному слові проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

2. Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

26.07.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом на підставі ст.ст. 42, 207 ГПК України - задоволено, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу від 26.07.2021 (протокол судового засідання від 26.07.2021).

3. Процесуальні дії у справі

3.1. Ухвалою суду від 29.04.2021, зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 31.05.2021 та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву у строк до 20.05.2021.

3.2. На підставі ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні оголошено перерву до 14.06.2021, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу від 31.05.2021 (протокол судового засідання від 31.05.2021).

3.3. Ухвалою суду від 14.06.2021, яка занесена до протоколу судового засідання від 14.06.2021, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 12.07.2021.

3.4. На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва (протокольні ухвали суду від 12.07.2021, 26.07.2021, 09.08.2021). Чергове засідання призначено на 16.08.2021.

3.5. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 16.08.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

4.1. 19.08.2019 між ФОП Яворським М.М. (орендодавець) та ДП «Чайка» (орендар) укладено договір оренди вантажних авто №803 (далі - Договір №803) відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування авто ЗІЛ КАМАЗ (техніка), а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання відповідно до умов даного договору (т. 1 а.с. 7-9).

У п. 5.2 Договору №803 сторони домовились, що орієнтовна вартість орендної плати за техніку за цим договором складає 112 500,00грн.

Виплата орендної плати проводиться протягом 14 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (п. 5.3 Договору №803).

Відповідно до п. 5.5 Договору №803, зокрема, остаточний розрахунок за даним договором здійснюється на підставі акта приймання-передачі наданих послуг з оренди.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 9.1 Договору №803).

На виконання умов Договору №803 10.09.2019 між сторонами підписано без зауважень та скріплено їх печатками акт надання послуг №4/2019 на суму 112 500,00грн - плата за оренду вантажних автомобілів (т. 1 а.с. 15).

23.03.2020 орендарем перераховано орендодавцю 250 000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №247 від 23.03.2020, в якому зазначено призначення платежу «за транспортні послуги за дог. №803 від 19.07.2021» (т. 1 а.с. 54).

4.2. 05.09.2019 між ФОП Яворським М.М. (виконавець) та ДП «Чайка» (замовник) укладено договір про надання послуг з перевезення №5/09 (далі - Договір №5/09), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується на території сільгоспугідь у межах землекористувань замовника (територія Чемерської та Кіптівської сільських рад Козелецького району Чернігівської області (за межами населених пунктів) виконати транспортні послуги (роботи) по перевезенню сільськогосподарських культур (соняшник та кукурудза) за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (роботи) (т. 1 а.с. 10-12).

Орієнтовна загальна ціна цього договору становить 750 000,00грн (п. 3.2Договору №5/09).

Остаточна ціна наданих послуг буде узгоджена сторонами після виконання робіт на підставі акту (фактично) виконаних робіт без оформлення змін до даного договору (п. 3.3 Договору №5/09).

Оплата послуг здійснюється замовником протягом 7 банківських днів з моменту підписання акту про надання послуг, (акту виконаних робіт) шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.4 Договору №5/09).

Згідно п. 8.1 Договору №5/09, зокрема, останній набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 06.10.2019, а в частині розрахунків - до повного виконання.

На виконання умов Договору №5/09 06.10.2019 між сторонами підписано без зауважень та скріплено їх печатками акти надання послуг №1/2019 на суму 369 000,00грн та №1/2019 на суму 344 280,00грн (т. 1 а.с. 13-14).

Доказів оплати наданих позивачем послуг за Договором №5/09 відповідачем суду надано не було.

4.3. 18.03.2020 ДП «Чайка» звернулось до ФОП Яворського М.М. із листом №20-20/289 в якому повідомило про наявність фінансових труднощів, та пропонувало розглянути можливість укладення додаткової угоди до договору про надання послуг із перевезення, якою погодити оплату заборгованості ДП «Чайка» за надані послуги згідно відповідного графіку (т. 1 а.с. 77).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 підписаної сторонами, у зв`язку із затримкою виконання орендарем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з перевезення, сторони, у порядку та на умовах визначених договором, домовились про наступний графік погашення заборгованості у сумі 795 780,00грн: до 31.03.2020 - 300 000,00грн; до 30.04.2020 - 100 000,00грн; до 31.05.2020 - 100 000,00грн; до 30.06.2020 - 100 000,00грн; до 31.07.2020 - 100 000,00грн; до 31.08.2020 - 95 780,00грн (т. 1 а.с. 78).

4.4. 31.12.2020 між ФОП Яворським М.М. та ДП «Чайка» підписані акти звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2019 року по грудень 2020 року, в яких зазначено, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 378 280,00грн та у розмірі 42 500,00грн.

5. Щодо порушеного права

Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку повністю не оплатив наявну у нього заборгованість перед позивачем, останній нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, та звернувся із даним позовом до суду.

6. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

6.1. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладені між сторонами Договори за своєю правовою природою є договором найму (оренди) транспортного засобу та договором перевезення вантажів, які недійсними у судовому порядку не визнавались, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, вони є обов`язковими для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.

6.2. Як зазначалось вище, між сторонами укладено Договір №803, щодо якого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ч. 1 ст. 798 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу в оренду вантажні автомобілі, що підтверджується підписаним між сторонами без зауважень актом надання послуг на суму 112 500,00грн, а відповідачем на виконання Договору №803 перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 250 000,00грн.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Водночас, як зазначалось вище, 31.12.2020 між сторонами підписано акт звіряння за період з січня 2019 року по грудень 2020 року, в якому відображено заборгованість відповідача, зокрема, у розмірі 42 500,00грн.

Проте, суд зазначає, що акт звірки розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом у справі, не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, не є доказом оплати товару, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3242/18, від 20.04.2021 у справі №910/14518/19).

При цьому, будь-яких доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед позивачем саме за Договором №803 позивачем суду надано не було, а відтак, у суду відсутні підстави стверджувати, що у ДП «Чайка» наявне певне грошове зобов`язання саме на підставі зазначеного Договору.

Ураховуючи зазначені обставини у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у розмірі 42 500,00грн.

6.3. Щодо Договору №5/09, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов Договору №5/09 позивачем надано відповідачу послуги із перевезення вантажу на загальну суму 713 280,00грн, що підтверджується відповідними актами надання послуг, підписаними між сторонами без зауважень та скріпленими їх печатками. Доказів протилежного учасниками справи надано не було.

Згідно ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України.

Проаналізувавши п. 3.4 Договору №5/09, яким визначено строки та порядок оплати товару, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний оплатити надані позивачем послуги протягом 7 банківських днів з моменту підписання акту про надання послуг.

Так, п. 14.1.133 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідні акти наданих послуг підписані - 06.10.2019, а отже, відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги у строк до 16.10.2019 (включно). Доказів оплати відповідних послуг у встановлений строк учасниками справи надано не було. Отже, станом на 17.10.2019 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 713 280,00грн.

Водночас, як зазначалось вище, позивачем надано суду додаткову угоду №1, якою розстрочено заборгованість відповідача у загальному розмірі 795 780,00 за договором про надання послуг із перевезення.

Проаналізувавши зміст додаткової угоди із урахуванням положень ст.ст. 76-79 ГПК України, суд оцінює вказану угоду критично, оскільки в останній: не міститься посилання на договір із його ідентифікуючими даними (номер, дата), до якого вона укладена; зазначено розмір заборгованості більший, аніж той, який встановлений судом та зазначений сторонами у своїх заявах по суті справи; відсутня дата її вчинення.

З огляду на вказане, судом не береться до уваги вказана додаткова угода, у зв`язку з чим зобов`язання у відповідача з оплати відповідної заборгованості виникає саме з 07.10.2019.

Разом із цим, позивач у своєму позові та під час розгляду справи по суті просив суд стягнути з ДП «Чайка» заборгованість за Договором №5/09 у розмірі 378 280,00грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Ураховуючи зазначене та вказані приписи ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення відповідних вимог ФОП Яворського М.М. та стягнення з ДП «Чайка» суми основного боргу у розмірі 378 280,00грн.

6.3.1 Водночас, як зазначалось вище, відповідачем подано до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності щодо звернення до суду із відповідною вимогою про стягнення заборгованості за Договором №5/09. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом із цим, ч. 1,2 ст. 258 ЦК України, зокрема, передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього Кодексу).

Так, ч. 3 ст. 925 ЦК України встановлено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

У свою чергу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України)

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено судом, відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання з 17.10.2019, а отже, позовна давність щодо звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості закінчується 17.10.2020, тоді як до суду ФОП Яворський М.М. звернувся лише 26.04.2021, що підтверджується поштовою накладною АТ «Укрпошта» від 26.04.2021, яка міститься на відповідному конверті, в якому надіслано позов до суду.

Водночас, судом береться до уваги Указ Президента України від 13.03.2020 №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із відповідними змінами і доповненнями), з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.

Так, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У свою чергу, суд зазначає, що станом на час розгляду зазначеного спору нормативно-правових актів щодо скасування (припинення) карантину відповідними органами державної влади не приймалось.

Отже, ураховуючи те, що закінчення строку позовної давності припадає на 17.10.2020, тобто, на період дії карантину, та з огляду на те, що станом на час звернення позивача до суду (26.04.2021) на всій території України триває карантин, суд дійшов висновку, що ФОП Яворським М.М. не пропущено відповідний строк.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо відповідної вимоги позивача.

6.4. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% у розмірі 3 873,48грн за періоди прострочення з 01.01.2021 по 22.04.2021 та інфляційні втрати у розмірі 17 041,59грн за період з січня 2021 року по березень 2021 року. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (т. 1 а.с. 3), суд вважає його арифметично неправильним, оскільки позивачем неправильно визначено суму наявного простроченого основного зобов`язання, а також дату прострочення виконання відповідачем такого зобов`язання, а саме з 17.10.2019, а не з 01.01.2021.

Водночас, як зазначалось вище, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума 3% річних = С х 3 : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Отже, правильним розрахунком 3% річних є: з 01.01.2021 по 22.04.2021: 378 280,00 х 3 : 100 х 112 : 365 = 3 482,25.

Підсумовуючи зазначене, загальна сума 3% річних, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача складає 3 482,25грн.

6.5. Крім того, щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи зазначене, судом береться до уваги правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, відповідної до якої при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Суд зазначає, що ст. 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунки пені (т. 1 а.с. 4), суд вважає його арифметично неправильним з підстав, визначених у п. 6.4 цього рішення, проте, у перерахунку, сума інфляційних втрат становить значно більший розмір, аніж той який заявлений ФОП Яворським М.М. у позові, а тому, суд з урахуванням ч. 2 ст. 237 ГПК України, дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат саме у розмірі 17 041,59грн.

7. Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і, то судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Гоголя, буд. 62А, ідентифікаційний код 31245250) на користь Фізичної особи-підприємця Яворського Михайло Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 378 280,00грн (триста сімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят грн 00 коп.) основної заборгованості, 3 482,25грн (три тисячі чотириста вісімдесят дві грн 25 коп.) 3 % річних, 17 041,59грн (сімнадцять тисяч сорок одна грн 59 коп.) інфляційних втрат, та судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 5 982,06грн (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві грн 06 коп.).

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.08.2021.

Станом на 26.08.2021 рішення законної сили не набрало.