Рішення № 99201390, 11.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2021Справа № 910/5739/21

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Бондаренко-Легких Г.П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/5739/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ 70, 04070)

До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (вул. Велика Васильківська, буд. 102, м. Київ 150, 03150)

про відшкодування матеріальної шкоди 7 883,48 грн в порядку суброгації

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі за текстом - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди 7 883,48 грн в порядку суброгації.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 7883, 48 грн, право на яке перейшло до позивача в результаті суброгації. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270, 00 грн.

12.04.2021 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої долучено письмові заяви на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2021.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 відкрито провадження у справі №910/5739/21 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду їх безпідставності, оскільки відповідачем були виконані його зобов`язання по сплаті відшкодування за вирахуванням фізичного зносу автомобіля та франшизи, докази чого додані до відзиву, а позивачем невірно розрахована сума страхового відшкодування та не враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 між СК «АРКС» (попередня назва СК «АХА Страхування») (страховик) та ТОВ «УЛФ-Фінанс» (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту № 221/02/2020-Т, (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами та іншим майном, які вказані в розділі 4 договору.

За цим договором було застраховано майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров`ю або майну третіх осіб та пов`язані з життям, здоров`ям і працездатністю водія та/або пасажирів, які перебувають у забезпеченому транспортному засобі на момент настання страхового випадку.

Згідно з додатком до договору, позивачем було застраховано автомобіль «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За умовами договору для страхування вказаного транспортного засобу було оформлено поліс №ЕР 201499073.

Як вбачається з матеріалів справи 04.12.2020 на просп. Науки в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не врахувавши дорожньої обстановки допустив зіткнення з автомобілем марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.02.2021 у справі №752/1195/21 встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно рахунку №VSK0124372 від 09.12.2020, виставленого ТОВ Арма Моторс вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 35 485,22 грн.

06.12.2020 страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату йому страхового відшкодування.

23.12.2020 позивачем був складений та підписаний страховий акт №ARX2685533, згідно з якими пошкодження транспортного засобу марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальній сумі 10 483,48 грн.

На підставі складеного страхового акту позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором, перерахував на рахунок страхувальника суму страхового відшкодування в розмірі 10 483,48 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №735108 від 24.12.2020.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. Таким чином до позивача перейшло, в межах виплаченої суми, право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З довідки Національної поліції України №3020345363822991 вбачається, що транспортний засіб марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди власнику автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 та знаходився під керуванням ОСОБА_2 , який має право керувати відповідним транспортним засобом.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відшкодовується ОСОБА_3 , як власником цього транспортного засобу.

Під час розгляду справи встановлено, що «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахований на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформленого полісом №201499073 з ПрАТ «СК «Євроінс України», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був діючим на момент ДТП - 04.12.2020 р.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування вих №ЕЛ-00012080 від 21.01.2021 щодо спірного страхового випадку, у якій просив перерахувати суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 10 483,48 грн.

Полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн та франшизу у розмірі 2 600, 00 грн згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовується положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено частиною третьою статті 985 Цивільного кодексу України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

При цьому, за приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача, у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (130 000,00 грн.) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 р. у справі №910/6094/17, від 12.03.2018 р. у справі №910/5001/17 від 14.05.2018 р., у справі №910/5092/17 від 01.06.2018 р., у справі №910/20199/17 від 01.02.2018 р., у справі №910/22886/16 та від 02.10.2018 р. у справі №910/171/17.

Так, позивачем до матеріалів справи була додана ремонтна калькуляція № 1.003.20.0 від 09.12.2020, здійснена в програмі "Audahistory" системи "Audatex", в якій зазначений розмір завданого збитку автомобілю «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП в розмірі 32 175,17 грн.

Порядок оцінки шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, визначено методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду Державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 (в редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 21.10.2019 № 3207/5/1033).

При цьому, відповідно до ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом обов`язкового страхування № 201499073, діючим на 04.12.2020. Враховуючи зазначене до правовідносин сторін підлягають застосування саме положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в т.ч. ст. 29 щодо відшкодування витрат з урахуванням фізичного зносу.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн та франшизу у розмірі 2600,00 грн, згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

З огляду на положення ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та 993 Цивільного кодексу України, суд погоджується з доводами відповідача, що вартість відновлювального ремонту має визначатись з урахуванням реально понесених позивачем витрат у вигляді вартості роботи, вартості матеріалів та вартості запчастин та що вартість запасних частин розраховується з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

В розрахунку суми страхового відшкодування № 35362/21 від 15.04.2021, який надав відповідач зазначено, що розмір страхового відшкодування для відновлення автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 7 056,10 грн., з розрахунку: 10 483,48 грн/страхове відшкодування/ - 827,38 грн/фізичний знос 0,20/ - 2600 грн/франшиза/.

Платіжним дорученням № 8228 від 21.04.2021 відповідач здійснив на користь позивача переказ страхового відшкодування в розмірі 7056,10 грн.

Суд погоджується із здійсненим відповідачем розрахунком, як таким, що здійснений у відповідності до чинного законодавства.

Відтак, вимоги щодо стягнення 7883,48 грн задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем правомірно застосовано при визначенні розміру відшкодування для даного страхового випадку коефіцієнт фізичного зносу 0,20 та сплачено позивачу належне страхове відшкодування за полісом 201499073 в розмірі 7056,10 грн.

Так, відповідно до п.1.2 Методики, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог, наведених ним обґрунтувань та наданих відповідачем доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (вул. Велика Васильківська, буд. 102, м. Київ 150, 03150) про відшкодування матеріальної шкоди 7 883,48 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко-Легких