Рішення № 99201322, 25.08.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/86/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2021 справа № 908/1386/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1386/21

за позовом державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Енергодарські телевізійні системи” (71502, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 46, кв. 73)

про розірвання договору

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Енергодарські телевізійні системи”, в якому просить розірвати з 01.01.2021 договір № 75/118-12 від 30.07.2012 про використання ресурсу телекомунікаційної мережі.

Позовні вимоги вмотивовані наступним. В рамках договору № 75/118-12 від 30.07.2012 про використання ресурсу телекомунікаційної мережі сторони зобов`язалися спільно використовувати ресурс телекомунікаційної мережі для досягнення мети Договору. За змістом п. 4.3 Договору даний договір може бути припинений в будь-який момент за письмовою згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Листом від 28.12.2020 за вих. № 75-48/27933 позивач направив на адресу відповідача угоду про розірвання Договору. Оптичні волокна телекомунікаційної мережі ВП ЗАЕС, задіяні ТОВ «Телерадіокомпанія «Енергодарські телевізійні системи», відключені 31.12.2020 згідно з актом № 37-12/85. Листом № 01/02-21 (без дати), вхідний позивача № 2888 від 11.02.2021, відповідач повернув зазначену угоду з протоколом розбіжностей. Про підписання додаткової угоди про розірвання договору сторони згоди не дійшли. За доводами позивача, з моменту укладення договору суттєво змінились взаємовідносини сторін, обсяг використання відповідачем ресурсів телекомунікаційної мережі ВП «Запорізька АЕС» значно знизився, відповідно суттєво знизився дохід від телекомунікаційних послуг. Також позивач відзначив про невиконання відповідачем в повному обсязі пунктів 1.2.3, 2.1.3 договору. Наведене, за твердженням позивача, надає підстави для розірвання договору. Крім того позивач вказав на те, що запропонована відповідачем редакція пункту 2 угоди про розірвання щодо припинення зобов`язань за договором з 01.01.2022, але не пізніше дати остаточного виконання всіх взаємних обов`язків, які виникли у сторін в рамках договору фактично пролонгує Договір на невизначений час, оскільки визначені договором взаємні обов`язки мають триваючий характер. Посилаючись на приписи ст.ст. 627, 65, 652 ЦК України, ст.ст. 184, 188 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2021 справу № 908/1386/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 07.06.2021, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1386/21, присвоєно справі номер провадження 18/86/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1386/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 30.06.2021, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк – протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 11.06.2021 та повноважному представнику відповідача 10.06.2021.

Від відповідача 30.06.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив. Зазначив, що внаслідок пролонгації договору на підставі його пункту 4.1 та за мовчазної згоди сторін останнім днем строку дії договору є 31.12.2020. За твердженням відповідача, реалізуючи право відмови від пролонгації договору, позивач в обумовлений договором термін, за один календарний місяць до закінчення строку дії Договору, направив на адресу відповідача письмове повідомлення № 75-48/23620 від 02.11.2020, в якому заявив про припинення дії Договору з 01.01.2021. До закінчення останнього строку дії договору сторони завершили здійснювати свої права та обов`язки за Договором шляхом оформлення актів здачі-приймання наданих послуг за останній звітний період і позивач, як виконавець за Договором, оформив акт № 37-12/85 від 31.12.2020 про відключення відповідача від оптичних волокон і фактичне припинення надання послуг за договором. За доводами відповідача, з огляду на закінчення 31.12.2020 строку дії договору у позивача відсутні підстави як для наполягання на підписанні із ТОВ «ТРК «ЕНТС» угоди про розірвання вже припиненого договору, так і для звернення до господарського суду з відповідним позовними вимогами через відсутність будь-яких спірних матеріальних правовідносин між сторонами. Крім того позивач не обґрунтував та не довів наявності одночасно усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, для можливості розірвання договору в судовому порядку на вимогу заінтересованої сторони через істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Також відповідач вказав на зловживання представником позивача адвокатом Димовою О.І. процесуальними правами, що полягало в ненаданні суду з метою штучного утворення спору між сторонами письмового повідомлення № 75-48/23620 від 02.11.2020, яким позивач (ВП ЗАЕС) своїм одноособовим рішенням відмінив пролонгацію Договору та фактично припинив його дію 31.12.2020. Відповідач вважає, що подання представником позивача завідомо безпідставного, на його думку, позову у спорі з підстав порушення відповідачем умов договору має на меті завдати шкоди діловій репутації відповідача, а також покласти на відповідача негативні наслідки у вигляді стягнення судових витрат. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю та покласти на позивача витрати на професійну (правничу) допомогу в сумі 5000,00 грн. Також просив постановити окрему ухвалу через зловживання процесуальними правами та порушення процесуальних обов`язків з боку представника позивача – адвоката Димової Оксани Іванівни, що виявилось у поданні завідомо безпідставного позову.

Від позивача 07.07.2021 (відправлено 05.07.2021, з дотриманням встановленого судом строку) надійшла відповідь на відзив, в якій він проти доводів відповідача заперечив та зазначив наступне. За умовами п. 4.3 договору сторонами досягнута домовленість про спосіб припинення договірних відносин - за письмовою згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди і на умовах проведення між сторонами остаточних розрахунків за цим Договором. Про намір припинити дію договору № 75/118-12 від 30.07.2012 ВП ЗАЕС мав письмово повідомити ТОВ «ТРК «ЕНТС» до 01.01.2020. Як зазначалось в позовній заяві, лише 28.12.2020 листом № 75-48/27933 Оператор направив на адресу Товариства угоду про розірвання договору, на що від ТОВ «ТРК «ЕНТС» отримана відмова у вигляді протоколу розбіжностей. Отже, 01.12.2020 договір продовжився на 2021 рік, і його розірвання стало можливе лише за згодою обох сторін або в судовому порядку. Що стосується листа № 75-48/23620 від 02.11.2020, яким, нібито, на думку відповідача, припинені договірні відносини сторін за договором позивач звернув увагу, що він адресований іншій юридичній особі - ТОВ «Тенор» і стосується розірвання договору № 75/224-09/37-121-SD-15-02722 від 27.10.2009 про використання ресурсів багатоканальної телекомунікаційної мережі. Позивач вважає, що відповідач навмисно, з порушенням процесуального обов`язку надавати належні і допустимі докази, та зловживаючи правом надати обґрунтований відзив по справі, вводить суд в оману, посилаючись на недостовірний доказ. Просить суд надати належну оцінку безпідставності та нічим не обґрунтованої вимоги відповідача про винесення окремої ухвали відносно представника позивача. Заявлені відповідачем до стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу вважає безпідставними.

В запереченнях на відповідь на відзив, наданих суду 12.07.2021, відповідач відзначив про помилковість надання повідомлення № 75-48/23620 від 02.11.2020 про припинення договору, яке адресоване іншому суб`єкту господарювання за іншим договором, та просив не приймати його до уваги. Відповідач погодився з тим, що договір продовжив свою дію до 31.12.2021 та зазначив, що проведена сторонами робота по узгодженню проекту угоди про розірвання договору (із протоколом розбіжностей, протоколом врегулювання розбіжностей, протоколом спільного рішення щодо остаточного врегулювання розбіжностей) свідчить про недосягнення сторонами згоди лише з одного питання – дати припинення договору. На своїх доводах щодо відсутності підстав для розірвання договору у судовому порядку на підставі ст.ст. 651, 652 ЦК України відповідач наполягає, просить в позові відмовити та стягнути з позивача 5000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу.

Позивач у відповіді на заперечення відповідача зазначив, що у позовній заяві та відповіді на відзив позивачем доведено з посиланням на норми права та відповідні докази наявність підстав для розірвання договору. Також повідомив суд про анулювання згідно з листом Національної Ради України з питань телебачення та радіомовлення від 16.07.2021 №17/1245 ліцензії провайдера ТОВ «ТРК «Енергодарські телевізійні системи».

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 07.06.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 07.07.2021 та закінчити 06.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 25.08.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.

При цьому суд зауважує, що з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням наданих стонами додаткових пояснень та заперечень, справа розглянута судом у розумний строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, правильного вирішення справи по суті та застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Енергодарські телевізійні системи” (Товариством, відповідачем у справі) та державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (Оператором, позивачем у справі) 30.07.2012 укладений договір № 75/118-12 (37-121-SD-15-02744 реєстраційний номер Оператора) про використання ресурсу телекомунікаційної системи (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в рамках цього договору сторони зобов`язалися спільно використовувати ресурс телекомунікаційної мережі для досягнення мети Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору метою договору є:

1.2.1. розвиток телекомунікаційної мережі Оператора, а також забезпечення її належного обслуговування та технічної експлуатації;

1.2.2. забезпечення трансляцій та/або ретрансляцій телепередач Оператора та доведення їх до відома населення м. Енергодар;

1.2.3. забезпечення найповнішого інформування і сповіщення населення міста Енергодар про надзвичайні ситуації в роботі ядерних об`єктів Оператора через створення сприятливих умов для покращення якості телекомунікаційних послуг, які споживає м. Енергодар за допомогою, у тому числі, телекомунікаційної мережі Оператора;

1.2.4. надання Оператору інформаційних послуг з виготовлення та розміщення в програмі Товариства тематичних інформаційних відео сюжетів про діяльність, життя та події Запорізької атомної електростанції, атомної галузі України та/або міста Енергодару і зони спостереження в порядку та на умовах, передбачених цим договором або додатковими угодами до нього.

За змістом п. 2.1 Договору Товариство зобов`язалось, зокрема:

2.1.1. до початку фактичного використання ресурсу телекомунікаційної мережі отримати всі необхідні ліцензії та дозволи, передбачені чинним законодавством;

2.1.3. вживати заходи, направлені на забезпечення найповнішого інформування і сповіщення населення міста Енергодару про надзвичайні ситуації в роботі ядерних об`єктів Оператора через створення сприятливих умов для покращення кількості та якості телекомунікаційних послуг, які споживає населення м. Енергодару, у тому числі, за власний рахунок забезпечити встановлення технічного обладнання, яке здатне формувати та передавати у телекомунікаційну мережу сигнал оповіщення про надзвичайні події.

Пунктом п. 3.1 Договору передбачено, що усі розрахунки між сторонами за цим договором (а також за всіма додатковими угодами до цього договору) здійснюються відповідно до Актів про використання ресурсів багатоканальної телекомунікаційної телемережі, які щомісячно оформлюються та підписуються сторонами в порядку, встановленому цим договором, і які з моменту підписання стають невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 29.12.2017) дія цього договору пролонгується (продовжується) до 31.12.2018. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не виявила про намір припинити дію договору, то дія цього договору пролонгується (продовжується) на наступний календарний рік.

Пунктом 4.3 Договору сторони узгодили, що даний договір може бути припинений в будь-який момент за письмовою згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди і на умовах проведення між сторонами остаточних розрахунків за цим Договором.

Згідно з Актом про початок використання ресурсу телекомунікаційної мережі від 01.11.2015 сторони розпочали спільно використовувати ресурс багатоканальної телекомунікаційної мережі (мережі КТБ) Оператора. В Акті зазначено, що на момент його складання частка ресурсу телекомунікаційної мережі, що використовується Товариством складає 9,55 відсотків, виходячи з того, що кількість задіяних Товариством оптичних волокон в оптичному кабелі Оператора складає 336 волокон.

Листом від 28.12.2020 за вих. № 75-48/27933 Оператор направив на адресу Товариства (відповідача) угоду про розірвання Договору № 75/118-1275/118-12/37-121-SD-15-02744 від 30.07.2012 про використання ресурсу телекомунікаційної мережі.

Відповідно до Акту № 37-12/85 від 31.12.2020 здійснено відключення оптичних волокон телекомунікаційної мережі ВП ЗАЕС, задіяних ТОВ «Телерадіокомпанія «Енергодарські телевізійні системи» (кількість волокон - 3). Акт підписаний сторонами без зауважень.

Листом № 01/02-21 (без дати, вхідний Оператора № 2888 від 11.02.2021) відповідач повернув угоду про розірвання договору з протоколом розбіжностей.

На пропозицію відповідача позивач листом № 75-48/4007 від 18.02.2021 направив відповідачу для узгодження протокол урегулювання розбіжностей до угоди про розірвання договору та зазначив, що вразі не оформлення протоколу буде змушений звернутись до господарського суду.

Відповідач листом № 2 від 02.04.2021 направив на адресу позивача протокол урегулювання розбіжностей до угоди про розірвання договору з протоколом спільного рішення.

Про підписання додаткової угоди про розірвання договору сторони згоди не дійшли, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України), згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За визначенням ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами Договору сторони домовились про спільне використання ресурсу телекомунікаційної мережі на умовах, визначених цим договором.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частинами 1-4 ст. 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання, господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона, має право передати спір на вирішення суду.

Оскільки про підписання додаткової угоди про розірвання договору сторони згоди не дійшли, спір передано на вирішення суду. Фактично сторони не дійшли згоди лише в питанні визначення дати припинення договору.

За редакцією позивача, наведеною у проколі урегулювання розбіжностей до угоди про розірвання договору, договір та взаємовідносини сторін припиняються з 01.01.2021.

Відповідач у протоколі урегулювання розбіжностей до угоди про розірвання договору та в протоколі спільного рішення щодо остаточного врегулювання розбіжностей зазначив наступні умови: п. 1 угоди про розірвання – «Сторони дійшли до згоди про розірвання договору № 75/118-12/37-121-SD-15-0274 від 30.07.2012 про використання ресурсів багатоканальної телекомунікаційної мережі з 01.01.2022»; п. 2 угоди про розірвання – «Сторони погоджуються, що взаємні зобов`язання сторін за договором № 75/118-12/37-121-SD-15-0274 від 30.07.2012 припиняються з 01.01.2022, але не раніше дати остаточного виконання всіх взаємних обов`язків, які виникли у сторін в рамках договору».

Позивач підставою для розірвання договору зазначив істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, що вбачається в значному зниженні обсягу використання відповідачем ресурсів телекомунікаційної мережі ВП «Запорізька АЕС», та, відповідно, в зниженні доходу від телекомунікаційних послуг, а також в невиконанні відповідачем в повному обсязі пунктів 1.2.3, 2.1.3 Договору.

Загальні підстави розірвання цивільно-правових договорів, визначені у нормах глави 53 Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 651, 652 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №757/9978/19-ц, за змістом статті 652 ЦК України, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, однак в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Як зазначає позивач, з моменту укладення Договору суттєво змінились взаємовідносини сторін, значно знизився обсяг використання відповідачем ресурсів телекомунікаційної мережі ВП «Запорізька АЕС».

Так, згідно з актом про використання ресурсу телекомунікаційної мережі від 01.11.2015 відповідачем за умовами Договору використовувалось 336 волокон, а у період з 16.12.2019 по 31.12.2020 згідно з актом про використання ресурсу телекомунікаційної мережі від 16.12.2019 - лише 3 волокна.

Відповідно, в результаті значного зниження обсягу послуг за Договором суттєво знизився дохід позивача від телекомунікаційних послуг. Так, сума доходу в місяць з 01.11.2015 складала 30917,38 грн. з ПДВ (акт №37/290-2015 від 30.11.2015), а сума доходу в місяць з 16.12.2019 знизилась та складала 671,31 грн. з ПДВ (актом №37/284-2019 від 31.12.2019).

Суд враховує, що фактично правовідносини сторін за Договором припинилися. За Актом № 37-12/85 від 31.12.2020 оптичні волокна телекомунікаційної мережі ВП ЗАЕС, задіяні ТОВ «Телерадіокомпанія «Енергодарські телевізійні системи» (кількість волокон - 3) відключені.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд вважає доведеними обґрунтування позовних вимог в частині істотної зміни обставин, зокрема те, що значне зменшення обсягу послуг за Договором фактично призвело до відсутності діяльності за Договором та порушення права позивача на отримання плати за використання ресурсу телекомунікаційної мережі, і, як наслідок, звернення позивача із пропозицією його розірвання.

Разом з цим, суд визнає доведеним, що відсутність діяльності відповідача за Договором (невикористання оптичних волокон телекомунікаційних мереж ВП ЗАЕС) унеможливлює виконання для позивача своїх зобов`язань.

Отже, зменшення обсягів використання відповідачем ресурсу телекомунікаційної мережі позивача зумовило виникнення обставин, за яких подальше виконання Договору порушує для позивача співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє того, на що позивач розраховував при укладенні Договору. Наведена обставина є істотною, тобто такою від обізнаності з якою сторона позивача не укладала б Договір.

При цьому, фактична наявність чотирьох складових істотної зміни обставин згідно із частиною 2 статті 652 ЦК України, підтверджується тим, що:

- в момент укладення Договору сторони виходили з того, що зобов`язання за договором будуть виконуватися належно, а відповідач дотримається умови використання ресурсів (обсягів), з якої виходив позивач при укладенні Договору;

- зміна обставин, пов`язана зі зменшенням економічно вигідного використання відповідачем обсягу ресурсів телекомунікаційної мережі, що не може бути усунуто позивачем, як заінтересованою стороною, оскільки саме відповідач визначає кількість задіяних Товариством оптичних волокон в оптичному кабелі Оператора;

- виконання Договору в даний час (на момент звернення позивача з позовом) порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє позивача права на отримання того, на що він розраховував при його укладенні, оскільки договір укладався з метою економічної взаємовигідної діяльності сторін;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач, оскільки дана обставина викликана внутрішньою волею сторони відповідача, а відтак ця обставина не може вважатись ризиком який несе сторона позивача.

Отже, оскільки за обставинами даної справи суд визнає доведеними факти наявності істотної зміни обставин та наявності її чотирьох складових, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме розірвання договору № 75/118-12 від 30.07.2012 про використання ресурсу телекомунікаційної мережі.

Відносно доводів відповідача щодо відсутності підстав для застосування ст.ст. 651, 652 ЦК України, суд відзначає, що відповідач сам зазначив про відсутність взаємовідносин сторін за Договором і, заперечуючи позовні вимоги, жодним чином не обґрунтував свою позицію щодо умови розірвання договору та припинення взаємовідносин сторін з 01.01.2022, але не раніше дати остаточного виконання всіх взаємних обов`язків сторін. Існування будь-яких невиконаних обов`язків сторін за Договором відповідачем не наведено і відповідних доказів не надано.

Позивач просить розірвати договір № 75/118-12 від 30.07.2012 про використання ресурсу телекомунікаційної мережі з 01.01.2021.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, суд має право встановити у рішенні дату набрання чинності змін до договору або його розірвання, яка може бути іншою, ніж дата набрання чинності рішенням суду.

Разом із тим для реалізації права сторони на зміну умов договору в судовому порядку з іншої дати, ніж дата набрання чинності рішенням суду, має враховуватися момент, з якого зобов`язання можуть змінюватися.

Згідно із частиною третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У статті 653 Цивільного кодексу України розмежовано поняття “зміна договору” та “зміна зобов`язання, що випливає з договору”: якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зважаючи на викладене, суд визнав необхідним відзначити, що з оформленням акта № 37-12/85 від 31.12.2020 про відключення відповідача від оптичних волокон телекомунікаційної мережі позивача фактично з 01.01.2021 сторони не мають взаємовідносин за Договором. Зазначене сторонами не оспорюється.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Враховуючи викладене, з огляду приписи ч. 5 ст. 188 ГК України, суд, скориставшись наданим йому законом правом, визнав необхідним визначити дату розірвання договору №75/118-12 від 30.07.2012 про використання ресурсу телекомунікаційної мережі з 01.01.2021.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивачем доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для розірвання Договору. Відповідачем доводи позивача не спростовані та не наведено, в чому полягає необхідність у припиненні зобов`язань сторін за Договором за умовами, викладеними ним у протоколі спільного рішення щодо остаточного врегулювання розбіжностей до угоди про розірвання договору.

Посилання відповідача на зловживання представником позивача адвокатом Димовою О.І. процесуальними правами та постановлення судом окремої ухвали через зловживання процесуальними правами та порушення процесуальних обов`язків з боку представника позивача – адвоката Димової Оксани Іванівни, що виявилось у поданні завідомо безпідставного позову суд відхилив. Згідно ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Також суд звертає увагу, що саме представником відповідача надані суду неналежні докази у справі (письмове повідомлення № 75-48/23620 від 02.11.2020).

За таких обставин, позовні вимоги позивача про розірвання з 01.01.2021 договору №75/118-12 від 30.07.2012 про використання ресурсу телекомунікаційної мережі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 5000,00 грн. про стягнення яких відповідачем подано відповідне клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Аналіз наведених вище норм права свідчить, що відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Втім, матеріали справи не містять доказів факту необґрунтованих дій позивача, напроти, підставою для подання позову стало не підписання додаткової угоди про розірвання Договору саме відповідачем.

З урахуванням викладеного, з огляду на висновок суду про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, правові підстави для покладання на позивача витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати з 01.01.2021 договір № 75/118-12 від 30.07.2012 про використання ресурсу телекомунікаційної мережі, укладений товариством з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Енергодарські телевізійні системи” (71502, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 46, кв. 73; ідентифікаційний код 38131833) та державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ВП 19355964).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Енергодарські телевізійні системи” (71502, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 46, кв. 73; ідентифікаційний код 38131833) на користь державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ВП 19355964) 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 27.08.2021.

Суддя В.В. Левкут