Рішення № 99200980, 17.08.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2021 Справа № 904/1392/21за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

до Відповідача-1 ОСОБА_1 , м. Синельникове

Відповідача-2 ОСОБА_2 , м. Синельникове

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Перша Синельниківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, м. Синельникове

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", м. Синельникове

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за зустрічним позовом Позивача - 1 ОСОБА_2 , м. Синельникове

Позивача - 2 ОСОБА_1 , м. Синельникове

до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

про визнання недійсним іпотечного договору

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача Сергач А.В.

від відповідачів Бичков В.В.

від третіх осіб не з`явились

Стислий зміст позовних вимог за первісним позовом

Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Позивач) звернулось з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2), за змістом якого просить суд в рахунок погашення заборгованості за укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди №50216N7 від 15.04.2016 року Кредитним договором №50216К15 від 15.04.2016, яка станом на 18.06.2020 року становить 1 937 972,91 грн. (що складається з: простроченої заборгованості за основним боргом за період з 01.08.2017 року по 18.06.2020 року - 944 221,00 грн.; пені за основним боргом за період з 01.08.2017 року по 01.02.2018 року - 78 601,54 грн.; прострочених процентів за кредитом за період з 08.10.2017 року по 31.05.2020 - 530 096,05 грн.; пені за процентами за період з 08.11.2017 року по 10.06.2020 року - 38 419,36 грн.; трьох процентів річних згідно ст. 625 ЦК України за неправомірне користування коштами з 01.08.2017 року по 18.06.2020 - 104 766,83 грн.; індексу інфляції згідно ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 01.08.2017 року по 18.06.2020 року - 241 868,13 грн.) звернути стягнення:

- на нерухоме майно, що є предметами іпотеки за укладеним між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 іпотечним договором №50216Z18 від 15 квітня 2016 року (посвідченим державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Монич Н.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 311);

- на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_2 іпотечним договором №50216Z19 від 15 квітня 2016 року (посвідченого державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Монич Н.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 314).

Стислий зміст заперечень відповідачів на первісний позов

Відповідачі проти задоволення заявлених вимог заперечували, посилаючись на те, що є належними відповідачами в даному спору, оскільки за умовами укладених із банком іпотечних договорів №50216Z18 та №50216Z19, забезпечували виконання Генеральної кредитної угоди № 50216N4 від 15.04.2016 року, тобто, іншого зобов`язання боржника (третьої особи) ніж те, на якому ґрунтуються підстави та предмет позову.

Крім того, Відповідачі зазначили, що іпотечні договори не містять розміру дійсного грошового зобов`язання третьої особи, або посилання на правочин, в якому встановлено основне зобов`язання, у разі, якщо іпотекою забезпечується задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому.

Заперечуючи проти заявленого позову, Відповідачі вказували на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, стосовно обтяжень за вказаними вище іпотечними договорами, містяться відомості про строк виконання основного зобов`язання - 14.04.2021 року та його розмір - 2 000 000,00 грн., а відтак, зазначені договори іпотеки не забезпечують виконання Кредитного договору, поданого Позивачем у справу в якому визначено інший строк виконання основного зобов`язання.

Жоден із Генеральних кредитних договорів не встановлює строки видачі кредиту, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку надання кредиту, порядку його погашення, а тому іпотечні договори не забезпечують кредитний договір.

Відповідачі зазначають, що під час укладення іпотечних договорів, кредитний договір № 50216К15 від 15.04.2016 року ще був відсутній, оскільки позивач не надав обом відповідачам ознайомитися з його змістом (умовами), у зв`язку із чим, текст договорів іпотеки не має посилання на зазначений кредитний договір та застереження про те, що відповідачі обізнані з його умовами.

Крім того, заперечуючи проти заявленого позову, відповідачі посилалися на перевищення повноважень представника Банку під час укладення іпотечних договорів.

22.06.2021 року Відповідачами подано спільну заяву про застосування строку позовної давності до вимог Позивача за первісним позовом.

Стислий зміст позовних вимог за зустрічним позовом

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із зустрічним позовом, за змістом якого просять визнати недійсним іпотечний договір №50216Z19 від 15.04.2016 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Монич Н.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 314.

Зустрічні вимоги мотивовано тим, що оскільки спірним іпотечним договором №50216Z19 забезпечені зобов`язання які випливають саме з Генеральної кредитної угоди №50216N4 від 15.04.2016 року, яка не є кредитним договором та жодний кредитний договір на її виконання не укладався, то такий іпотечний договір не відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку» та має бути визнаний судом недійсним, як такий, що забезпечує виконання зобов`язання, якого не існувало на момент укладення іпотечного договору, та який не стосується майбутніх вимог за основним зобов`язанням у розумінні цього Закону.

Стислий зміст заперечень відповідача на зустрічний позов

Заперечуючи проти зустрічного позову, АТ «Державний експортно-імпортний банк України» вказує на те, що в Іпотечних договорах, у тому числі в спірному іпотечному договорі №50216Z19 було допущено технічну помилку у визначенні номера Генеральної кредитної угоди, замість №50216N7 зазначено №50216N4, при цьому, у всіх додатках до наданого екземпляру Генеральної кредитної угоди №50216N4, міститься посилання на правильний номер зазначеної угоди - №50216N7. Відповідач у зустрічному позові зазначає, що намагався виправити зазначену технічну помилку, однак Позивачі ухилилися від вирішення даного питання.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2021 року Позовну заяву АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху з підстав ненадання доказів оплати судового збору.

10.03.2021 року, після усунення недоліків позовної заяви, суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

31.03.2021 року суд прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору №50216Z19 від 15.04.2016 року для спільного розгляду з первісним позовом.

01.04.2021 року суд відхилив клопотання Відповідачів про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою від 01.04.2021 року до участі у справі якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Першу Синельниківську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області. Витребувано від Третьої особи копії матеріалів, на підставі яких посвідчено іпотечні договори №50216Z18 та №50216Z19 від 15.04.2016 року.

21.04.2021 року Третя особа подала клопотання про розгляд справи за її відсутності та представила витребувані судом докази.

22.04.2021 року, з метою підтвердження існування заборгованості за Генеральною кредитною угодою №50216N7 від 15.04.2016 року та Кредитним договором № 50216К15 від 15.04.2016 року станом на 23.03.2021 року, Позивач за первісним позовом подав відповідний розрахунок заборгованості.

В підготовчому засіданні 22.04.2021 року суд оглянув оригінал наданого Позивачем екземпляру Генеральної кредитної угоди №50216N7, та наданого Відповідачами екземпляру Генеральної кредитної угоди №50216N4.

22.04.2021 року до участі у справі в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Южспецконструкція».

Ухвалою від 20.05.2021 року суд відхилив клопотання відповідачів за первісним позовом про зупинення провадження у справі.

24.06.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 27.07.2021 року. В судовому засіданні 27.07.2021 року оголошувалася перерва до 17.08.2021 року.

Під час розгляду справи по суті, сторони підтримали свої вимоги і заперечення за первісним та зустрічним позовами.

В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 17.08.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Враховуючи зміст та підстави вимог і заперечень сторін, предметом доказування при вирішенні первісного позову, є обставини щодо розміру основного зобов`язання, стягнення якого вимагає позивача за рахунок іпотечного майна. Обставини дійсності зобов`язання та його забезпечення іпотечними договорами. Обставини спливу строку позовної давності та причин його пропуску. Предметом доказування у справі в частині зустрічних позовних вимог, є встановлення обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

Обставини справи щодо основного зобов`язання

15 квітня 2016 року між Позивачем (далі Банк) та Третьою особою-2 (далі Позичальник) укладена Генеральна кредитна угода № 50216№7 (далі Генеральна угода).

За умовами Генеральної угоди Банк здійснює з Позичальником кредитні операції в межах лімітів, визначених пунктом 2.2 Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень Генеральної угоди (п. 2.1 Генеральної угоди).

Ліміт Генеральної угоди становить 2000000,00 грн. (п. 2.2 Генеральної угоди).

Ліміт заборгованості за кредитним договором встановлюється в межах ліміту Генеральної угоди та визначається у відповідному Кредитному договорі (п. 2.2.2 Генеральної угоди).

Строк користування кредитом за Генеральною угодою визначений до 14 квітня 2021 року. При цьому умовами Кредитного договору може встановлюватись інший (менший) строк погашення кредиту, що надається згідно з відповідним кредитним договором, який є обов`язковим до дотримання. Процента ставка за кредитним договором визначається у відповідному кредитному договорі. Надання кредиту здійснюється у порядку, визначеному у відповідному кредитному договорі (п.п. 2.3-2.5 Генеральної угоди).

Відповідно до статті 1 Генеральної угоди (терміни та їх визначення) кредитним договором є будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в межах Генеральної угоди і є додатком до нього.

Додатком 1 до Генеральної кредитної угоди, визначено перелік кредитних договорів, укладених банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках цієї Генеральної кредитної угоди, і є Додатками до цієї Генеральної угоди, зокрема, Кредитний договір № 50216К від 15.04.2016 року.

Відповідно до умов укладено в рамках Генеральної кредитної угоди Кредитного договору № 50216К від 15.04.2016 року, до якого в процесі виконання вносилися зміни згідно з Додатковими угодами №50216К15-1 від 14.02.2017, №50216К15-2 від 17.03.2017, №50216К15-3 від 14.04.2017, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за Кредитним договором. Кредит надається Позичальнику шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії з лімітом у розмірі 2000000,00 грн. Ліміт кредитної лінії протягом строку дії Кредитного договору може бути змінений у порядку, передбаченому пунктом 4.1 Кредитного договору (п.п. 2.1, 2.2, 2.3.1, 2.3.2 Кредитного договору).

Кінцевий термін погашення кредиту встановлений 31 липня 2017 року (п. 2.4 Кредитного договору з урахуванням Додаткової угоди №50216К15-3 від 14.04.2017).

Кредит надається відповідно до графіка зміни ліміту заборгованості в межах ліміту Генеральної угоди, визначеного у Генеральній угоді. Надання кредиту здійснюється без підписання відповідних додаткових угод до Кредитного договору (п. 5.2 Кредитного договору).

Надання кредиту здійснюється на підставі наданих Позичальником реєстрів платежів та/або листів Позичальника та/або отриманих від Позичальника засобами програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" заяв на перерахування кредитних коштів з одночасним утворенням заборгованості за кредитом на позичковому рахунку Позичальника, відкритому згідно з підпунктом пункту 5.11 Кредитного договору (п. 5.5 Кредитного договору).

У межах Кредитного договору Позичальник сплачує Банку проценти за кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за Кредитним договором у розмірах та на умовах Кредитного договору (п. 2.6. Кредитного договору).

Тип процентної ставки за кредитом: фіксована. Розмір процентної ставки за кредитом - 22% річних. Розмір процентної ставки за кредитом змінюється у випадках та порядку, що передбачені пунктом 4.1. Кредитного договору. Проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування кредитом на основі банківського року (п. 3.1 Кредитного договору).

Сплата процентів за кредитом (крім процентів за останній календарний місяць користування кредитом) здійснюється позичальником щомісячно з 1 по 7 число кожного місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні - по 15 число) у валюті кредиту. Протягом цього періоду сплачуються проценти за кредитом за попередній місяць. Проценти за кредитом за останній календарний місяць користування кредитом за попередній місяць (п. 6.6 Кредитного договору).

Відповідно до п. 10.2. Договору у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених цим Договором, Позичальник сплачує банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості днів у розмірі: до 31.12.2016 - 5% річних (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня); з 01.01.2017 - облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноваженими представниками обох сторін та скріплення відбитками печаток сторін (п. 14.1.1. Кредитного договору).

Кредитний договір діє до банківського дня, наступного за терміном, зазначеним у пункті 2.4 Кредитного договору. У разі, якщо у вищезазначений банківський день, зобов`язання за Кредитним договором не будуть виконані, Кредитний договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за Кредитним договором (п. 14.1.2. Кредитного договору).

Оцінка аргументів позивача

Як зазначає Позивач, на виконання умов Кредитного договору згідно із графіком зміни ліміту заборгованості Банк здійснив кредитування Позичальника шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії з лімітом 2000000,00 грн. та кінцевим терміном погашення кредиту 31 липня 2017 року, що підтверджується виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи, та не спростовано Відповідачами.

Позичальник у визначений Кредитним договором термін зобов`язання з погашення кредиту не виконав, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед Банком в розмірі 944 221,00 грн.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі 904/1299/18 стосовно Позичальника - ТОВ «Южспецконструкція» та не спростовано Відповідачами у даній справі.

Згідно наданого у справу розрахунку (том 1, а.с. 17), відповідно до умов пункту 3.1 Кредитного договору за користування кредитом в період з 18.04.2016 року по 31.05.2020 року, Банк здійснив нарахування процентів у розмірі 1 190 675,02 грн. Із зазначеного розміру процентів Позичальник сплатив 660 578,97 грн.

Таким чином, за підрахунками Позивача, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 08.10.2017 року по 31.05.2020 року становить 530 096,05 грн.

Здійснивши оцінку обґрунтованості вимог Банку в частині нарахованих процентів за користування кредитом, суд дійшов наступних висновків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зазначила, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Схожа правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц і від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц.

З огляду на викладені правові позицію, нарахування Позивачем процентів за кредитом, за період з 08.10.2017 року до 31.05.2020 року, тобто після спливу визначеного Кредитним договором терміну кредитування - 31 липня 2017 року, слід визнати безпідставним.

Крім заборгованості з погашення кредиту та сплати відсотків, за рахунок звернення стягнення на іпотечне майно, Позивач просить стягнути:

пеню за основним боргом за період з 01.08.2017 року по 01.02.2018 року в розмірі 78 601,54 грн.;

пеню за процентами за період з 08.11.2017 року по 10.06.2020 року в розмірі 38 419,36 грн.;

три проценти річних згідно ст. 625 ЦК України за неправомірне користування коштами з 01.08.2017 року по 18.06.2020 в розмірі 104 766,83 грн.;

індекс інфляції згідно ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 01.08.2017 року по 18.06.2020 року в розмірі 241 868,13 грн.

За змістом наданих суду розрахунків (том 1, а.с. 18, 19), нарахування заявленої до стягнення пені за основним боргом в розмірі 78 601,54 грн., здійснено Позивачем правомірно та розраховано арифметично правильно.

Що стосується пені за процентами в розмірі 38 601,54 грн., то зважаючи на встановлені судом обставини неправомірності нарахування процентів після 31.07.2017 року, нарахування на відповідну суму процентів неустойки, також є безпідставним.

Вимоги в частині розрахованих Банком інфляційних втрат та процентів річних (ст. 625 ЦК України), слід визнати обґрунтованими в частині здійснення відповідних нарахувань на суму заборгованості за кредитом (84 938,99 грн. процентів річних та 209 039,44 грн. інфляційних втрат).

При цьому, здійснення передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань на суму проценти за користування кредитом, розраховану після спливу визначеного Кредитним договором терміну кредитування, також є безпідставним.

З огляду на викладене, розмір зобов`язання за Кредитним договором №50216К15 від 15.04.2016, погашення якого Позивач вимагає за рахунок іпотечного майна, є обґрунтованим в сумі 1 316 800,97 грн., яка включає в себе прострочену заборгованість за кредитом в сумі 944 221,00 грн.; пеню на прострочену заборгованість за кредитом з 01.08.2017 по 01.02.2018 в сумі 78 601,54 грн.; три проценти річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання з погашення кредиту з 01.08.2017 по 18.06.2020 в сумі 84 938,99 грн.; інфляційні втрати від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання з погашення кредиту з 01.08.2017 по 31.05.2020 в сумі 209 039,44 грн. Решта суми вимог, заявлена Позивачем безпідставно.

Обставини справи щодо забезпечення основного зобов`язання

15.04.2016 року між Позивачем (далі Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (далі Іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 50216Z18 (далі Договір № 50216Z18).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору № 50216Z18, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають із Генеральної кредитної угоди № 50216№4 від 15.04.2016 року, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки - надалі Кредитний договір), укладений між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Южспецконструкція» (далі Боржник), відповідно до якого Іпотекодержатель при виконанні Боржником умов та положень, визначених в Кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах ліміту заборгованості за Кредитним договором, встановленим у розмірі 2 000 000,00 грн., терміном користування до 14.04.2021 року, з урахуванням процентів, комісії та інших платежів у відповідності до умов Кредитного договору.

15.04.2016 року між Позивачем (далі Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (далі Іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 50216Z19 (далі Договір № 50216Z19) пунктом 1.1. якого сторони визначили умови, аналогічні п. 1.1. Договору № 50216Z18.

Відповідно до умов п. 1.3.1. п. 1.3.2 Договору № 50216Z18, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов`язань Боржника, є нерухоме майно Іпотекодавця, а саме:

- Нежитлові будівлі промбази, загальною площею 1684,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: А-2 нежитлова будівля адміністративного корпусу, Б-1 нежитлова будівля матеріального складу, В-1 нежитлова будівля матеріального складу, Б'-1 нежитлова будівля матеріального складу, Д-2 нежитлова будівля ремонтно-механічної майстерні, Е-1 будівля гаражу, Г-1 вбиральня, З-1 приміщення для охорони, № 1-4 огорожа, І замощення, ІІ склад кисню, ІІІ трансформаторна;

- Земельна ділянка 0,6724 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1213000000:01:596:0013, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Умовами п. 1.3. Договору № 50216Z19, за яким іпотекодавцем виступає ОСОБА_2 , предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов`язань Боржника, є нерухоме майно Іпотекодавця - нежитлова будівля, магазин АДРЕСА_2 та складається з: М-1 нежитлова будівля, магазин № 37.

Відповідно до умов п. 2.1.4, 2.1.5 Договору № 50216Z18 та Договору 50216Z19 (далі разом Іпотечні договори), у разі невиконання Боржником умов Кредитного договору, Іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. За рахунок Предмета іпотеки задовольняються в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку пеню, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрати на утримання, збереження, страхування Предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов цього Договору.

Оцінка аргументів відповідачів

Оцінюючи доводи Відповідачів стосовно забезпечення Іпотечними договорами №50216Z18 та №50216Z19, виконання Генеральної кредитної угоди № 50216N4 від 15.04.2016 року, тобто, іншого зобов`язання боржника (третьої особи) ніж те, на якому ґрунтуються підстави та предмет позову, суд зазначає наступне.

Як вище встановлено судом, предметом позову у даній справі є вимоги Позивача за первісним позовом про стягнення за рахунок іпотечного майна заборгованості, яка виникла на підставі Кредитного договору №50216К15 від 15.04.2016, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № 50216N7 від 15.04.2016 року.

Встановлений судом зміст Іпотечних договорів, свідчить про те, що сторони даних правочинів визначили, що їх укладення з метою забезпечення виконання зобов`язань Боржника (третьої особи-2), що випливають з Генеральної кредитної угоди № 50216N4 від 15.04.2016 року, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди. При цьому, надана Відповідачами у справу копія Генеральної кредитної угоди № 50216N4 від 15.04.2016 року з додатками, свідчить про те, що Кредитним договором, укладеним банком та позичальником, в рамках цієї Генеральної кредитної угоди, є саме Кредитний договір № 50216К від 15.04.2016 року (том 1, а.с. 233), що в свою чергу презюмує обізнаність Іпотекодавців зі змістом та умовами зазначеного Кредитного договору.

Як свідчать надані на вимогу суду копії матеріалів, на підставі яких посвідчено іпотечні договори №50216Z18 та №50216Z19 від 15.04.2016 року, під час укладення вказаних забезпечувальних правочинів, нотаріусу було подано саме Генеральну кредитну угоду № 50216N7.

Крім того, відмінність змісту редакції Генеральної угоди № 50216N4 та № 50216N7, полягає лише в останній цифрі їх номеру на титульному аркуші, а усі надані Відповідачами Додатки до Генеральної кредитної угоди № 50216N4, визначені саме як додатки до Генеральної кредитної угоди № 50216N7.

В сукупності, зазначені вище докази з більшою вірогідністю підтверджують, що під час укладення Іпотечних договорів №50216Z18 та №50216Z19, наміри його сторін були спрямовані на забезпечення виконання зобов`язань Боржника за Кредитним договором № 50216К від 15.04.2016 року, укладення якого відбулося в рамках Генеральної кредитної угоди № 50216N7.

Доводи Відповідачів з посиланням на відсутність в Іпотечних договорах розміру дійсного грошового зобов`язання третьої особи, або посилання на правочин, в якому встановлено основне зобов`язання, суд вважає безпідставним, адже як вище встановлено судом, Іпотечними договорами забезпечено виконання зобов`язань за Генеральною кредитною угодою, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, при цьому, Додатком 1 до вказаної угоди визначено Кредитний договір № 50216К15, який містить необхідні умови, передбачені ст. 18 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Змістом статті 33 Закону України «Про іпотеку», передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Як вище встановлено судом, умовами п. 2.4 Кредитного договору з урахуванням Додаткової угоди №50216К15-3 від 14.04.2017 року, кінцевий термін погашення кредиту встановлений 31 липня 2017 року.

У зв`язку з невиконанням боржником вимог щодо погашення кредиту до 31.07.2017 року, з наступного дня Позивач набув право задоволення забезпечених іпотекою вимог, у тому числі шляхом пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, Банк звернувся 19.02.2021 року, тобто зі спливом встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку, про застосування якого заявлено відповідачами.

При цьому, суд зауважує, що погоджені сторонами Кредитного договору умови про збільшення строку позовної давності до 10 років (п. 14.6.1 Кредитного Договору) не можуть бути розповсюджені на відносини за Іпотечними договорами, сторони яких не укладали договір про збільшення позовної давності у письмовій формі (ч. 1 ст.259 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Як убачається зі змісту позовної заяви, Позивач за первісним позовом стверджував, що 24.07.2020 року він звертався з аналогічним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який 23.09.2020 року відкрив провадження у справі, а 18.02.2021 року закрив провадження з підстав того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/5726/19, перебування на вирішенні Синельниківського міськрайонного суду справи за позовом Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка фактично підлягала вирішенню за правилами іншого, зокрема, господарського судочинства, може свідчити про поважність причин пропуску позивачем стоку позовної давності, адже неправильним та несправедливим є покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи.

Разом із тим, у відповідній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.

В силу вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України, обставини (факти) встановлюються судом на підставі доказів, обов`язок щодо подання яких покладається на сторін.

В підтвердження обставин перебування на вирішенні в Синельниківському міськрайонному суді справи за позовом банку до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, Позивач надав копію ухвали відповідного суду про закриття провадження у справі № 191/2261/20 від 18.02.2021 року. Водночас, жодних доказів в підтвердження того, що звернення банку з відповідним позовом до Синельниківського міськрайонного суду мало місце в межах строку позовної давності, Позивач суду не надав.

З урахуванням наведеного, слід визнати, що представлені у справу докази, не підтверджують існування фактичних обставин, які можуть свідчити про поважність причин пропуску Позивачем строку позовної давності для звернення з позовом про стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вимоги за первісним позовом підлягають відхиленню в повному обсязі.

Щодо зустрічного позову

Зустрічна позовна заява про визнання недійсним Іпотечного договору №50216Z19, ґрунтуються на тому, що спірний правочин не відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку» та має бути визнаний судом недійсним, як такий, що забезпечує виконання зобов`язання, якого не існувало на момент укладення іпотечного договору, та який не стосується майбутніх вимог за основним зобов`язанням у розумінні цього Закону.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, згідно яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на викладені вище норми матеріального закону, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків.

Згідно приписів ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

В силу вимог ст. 18 Закону України «Про іпотеку», в редакції, яка була чинна на час укладення спірного договору, іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:

для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;

для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про:

для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів;

для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Зважаючи на обставини, встановлені судом під час вирішення справи в частині первісного позову, зокрема, щодо чинності Кредитного договору на момент укладення Іпотечних договорів, що забезпечують його виконання, а також, щодо безпідставності доводів Відповідачів відносно відсутності в Іпотечних договорах посилання на правочин, в якому встановлено змісти та розмір основного зобов`язання, суд дійшов висновку, що Позивачами за зустрічним позовом не доведено існування обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину, у зв`язку з чим, вимог про визнання недійсним Іпотечного договору №50216Z19, підлягають відхиленню в повному обсязі.

Щодо посилання представника Позивачів за зустрічним позовом на перевищення повноважень керівником філії банку під час укладення Іпотечних договорів, суд зазначає, що в силу вимог ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Зважаючи на обставину пред`явлення АТ «Державний експортно-імпортний банк України» позову, яким визнається та фактично схвалюється укладення представником банку Іпотечних договорів №50216Z18 та №50216Z19, зазначені правочини створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки для сторони, представник якої діяв з перевищенням повноважень.

Судові витрати

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом первісного позову покладаються на АТ «Державний експортно-імпортний банк України». Витрати зі сплати судового збору за пред`явлення зустрічного позову, покладаються на позивачів за цим позовом.

Керуючись ст.ст. 5, 73, 74, 75, 77-79, 86, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.08.2021

Суддя О.В. Ліпинський