Рішення № 99200148, 25.08.2021, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1583/21

Провадження № 2-а/626/19/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2021 м.Красноград

Суддя Красноградського районного суду Харківської області Дудченко В.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до суб`єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4284251 від 31.05.2021 року, винесену інспектором роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Носальським Володимиром Івановичем, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 510 грн., а провадження по справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Крім того, просить відшкодувати судові витрати, а саме судовий збір в сумі 454 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 1150 грн з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України.

Підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є те, що він 31.05.2021 року о 03:11 год., керуючи транспортним засобом з причіпом державний номер НОМЕР_1 , перевозив згідно дозволу 2021- 13881201 440 НГ вантаж (техніку), що виступала за габаритні вогні більше ніж на 2 м та була не позначена відповідно до правил перевезення великогабаритних вантажів, чим порушив п. 22.5 ПДР України - Порушення ПДР по перевезенню небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізнодорожними переїздами.

З постановою у справі про адміністративне правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення він не згоден, так оскаржувана постанова винесена інспектором роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Носальським Володимиром Івановичем без належних доказів та законних підстав.

31.05.2021р. року ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в складі тягача марки DF XF 105.460 (номерний знак НОМЕР_2 ) з причепом марки TAD CLASSIC 30-3 (номерний знак НОМЕР_1 ).

31.05.2021 року в Житомирській області а/д М-05 Київ-Чоп ТЗ був зупинений інспектором роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Носальським Володимиром Івановичем та винесено відносно позивача Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4284251.

31.05.2021 року позивач здійснював перевезення вантажу, відповідно до узгодженого дозволу №13851201-440 НГ від 14.05.2021 р. на участь у дорожньому русі транспортних засобів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений Начальником Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області.

Під час зупинки та винесення оскаржуваної постанови позивачем були надані працівнику поліції для перевірки всі необхідні документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України, зокрема і Дозвіл №13851201-440 НГ від 14.05.2021 р.

Відповідно до вказаного дозволу, позивач мав право на перевезення вантажу параметри якого не більше: ширина - до 3,5 м., довжина - до 22 м., висота - до 4,49 м., загальною вагою - до 46,00 т., навантаження на найбільш навантажену вісь - до 11 т. і вантаж може виступати за задній габарит ТЗ до 3 м.

Позивач здійснював перевезення вантажу відповідно до наданого дозволу за визначеним маршрутом.

З оскаржуваної постанови, вбачається, що адміністративне правопорушення полягає у тому, що позивач нібито перевозив вантаж який виступає за задній габарит ТЗ більше ніж на 2 м, однак як вбачається з дозволу № 13851201-440 НГ від 14.05.2021 р., він надає право на перевезення вантажу, який виступає за габарити на 3 м.

Працівник поліції в постанові не вказав фактичні габарити ТЗ з вантажем, що могло б надати підстави вважати наявність порушення встановлених дозволом параметрів.

Крім того, взагалі не зрозуміло яким чином працівник поліції дійшов висновку, шо вантаж перевищує встановлені норми, оскільки працівник поліції не здійснював вимірювання вантажу, не застосовував передбачені чинним законодавством правил проведення габаритно-вагового вимірювання, зокрема здійснення вимірювання вантажу здійснювалось поза межами стаціонарного чи пересувного пункту проведення габаритно- вагового контролю.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, від нього надійшла до суду письмова заява, в якій просить справу розглядати за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, від нього до суду надійшов відзив на позовну заяву. Згідно відзиву відповідач просить відмовити в задоволенні позову, так як інспектором правомірно винесено оскаржувану постанову.

Позивач порушив пункт 22.5 ПДР України, а саме 31.05.2021 року о 03:11 год на 236 км автодороги М-06, ОСОБА_1 керував транспортним засобом DF XF 105.460 (номерний знак НОМЕР_2 ) з причіпом марки TAD CLASSIC 30-3 (номерний знак НОМЕР_1 ) та перевозив згідно дозволу вантаж (техніку), що виступала за габаритні вогні більше ніж на 2 метри та не була позначена відповідно до правил перевезення великогабаритних вантажів, чим здійснив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Позивач рухався згідно дозволу № 13851201-440 НГ від 14.05.2021 р. перевозив великогабаритний вантаж, але при цьому не були дотримані вимоги п. 22.4 ПДР України, де вантаж, що виступає за габарити транспортного засобу спереду або ззаду бульш як на 1 м, а за шириною перевищує 0,4 м від зовнішнього краю переднього або заднього габаритного ліхтаря, повинен бути позначений відповідно до вимог підпункту «з» пункту 30.3 цих Правил. Підпункт «з» пункту 30.3 ПДР України вказує, що на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки «негабаритний вантаж» - сигнальні щитки або прапорці розміром 400 х 400 мм з нанесеними по діагоналі червоними і білими смугами, що чергуються (ширина – 50мм), а в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості – світлоповертачами або ліхтарями: спереду білого кольору, ззаду-червоного, збоку – оранжевого. Знак розміщується на крайніх зовнішніх частинах вантажу, що виступає за габарити транспортного засобу на відстань, більшу ніж це передбачено пунктом 22.4 ПДР України.

Відповідач зазначає, що дане порушення підтверджується долученими фотознімками.

Але фотознімки не були долучені до матеріалів справи та викреслені з додатків у відзиві.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 31.05.2021 року було винесено постанову серії ЕАН № 4284251 від 31.05.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 510 грн.

Відповідно до постанови ОСОБА_1 31.05.2021 року о 03:11 год., керуючи транспортним засобом з причіпом державний номер НОМЕР_1 , перевозив згідно дозволу 2021- 13881201 440 НГ вантаж (техніку), що виступала за габаритні вогні більше ніж на 2 м та була не позначена відповідно до правил перевезення великогабаритних вантажів, чим порушив п. 22.5 ПДР України - Порушення ПДР по перевезенню небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізнодорожними переїздами», чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 132-1 ч.1 КУпАП.

Позивач не погоджується з винесеною щодо нього постановою та вказує, що жодного належного підтвердження допущення ним порушення вимог Правил дорожнього руху відповідачем у постанові не наведено. Вважає, що постанова є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач вважає, що вказана постанова є законною, позивачем було допущено порушення правил дорожнього руху, а доказів порушення не надав.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення іншого органу (посадової особи) може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно зі ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення є докази. Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При вирішенні даного спору, суд також враховує, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, у разі наявності заперечень щодо адміністративного позову, суб`єкт владних повноважень повинен шляхом надання належних та допустимих доказів довести правомірність своїх дій чи рішень.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ч. 1 ст. 132-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами

Однак, жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП, а відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, та враховуючи, що позивачем доведено, що він 31.05.2021 року о 03:11 год., керуючи транспортним засобом з причіпом, перевозив вантаж згідно дозволу 2021- 13881201 440 НГ, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат суд зазнає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, використовуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також при вирішенні заяви позивача необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так позивачем на підтвердження заявлених ним до відшкодування судових витрат на правничу допомогу в сумі 1150 грн не надано жодних доказів.

Тому вимога про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в сумі 1150 грн не підлягає задоволенню.

Частиною 1,7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи правову позицію, викладену 18.03.2020 в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку із задоволенням позову, в порядку ч. ч. 1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Житомирській області ДПП судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 454 грн 00 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст.9, 211, 242-246, 286 КАС України, ст.132-1, п. 1 ст. 247, ст. 280, ст. 293 КУпАП,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову серії ЕАН № 4284251 від 31.05.2021 року, винесену інспектором роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Носальським Володимиром Івановичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції, код 40108646 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017.

Суддя