Рішення № 99199459, 11.05.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5032/20

Провадження № 2/206/167/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.05.2021 в залі суду в м.Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

за участі представника

позивача, адвоката Виприк С.О.,

в с т а н о в и в:

09 листопада 2020 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Його квартиру, яка знаходиться на п`ятому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку, а саме ванну кімнату 04 вересня 2020 року було затоплено, внаслідок того, що відповідач, який мешкає поверхом вище в квартирі АДРЕСА_2 недбало ставився до своїх сантехнічних приладів, що призвело до залиття стелі у ванній кімнаті позивача квартири. В той же день 04.09.2020 року комісією у складі інженера ТОВ «Екологія-Д» (компанія, яка здійснює утримання будинку) ОСОБА_3 та інженера ОСОБА_4 було складено Акт від 04.09.2020р. №26 згідно з яким за адресою: АДРЕСА_3 , проведено обстеження квартири АДРЕСА_4 виявлено залиття стелі – гіпсокартон пофарбований водоемульсійною фарбою – 0,5 м2. Імовірною причиною залиття є халатне ставлення до сантехнічних приладів мешканцями кв. АДРЕСА_5 . Внаслідок залиття, ванна кімната, а саме її стеля потребує термінового ремонту, оскільки перебувати в ній стало неможливо, так як відчувається стійкий запах цвілі та сирості. Дана ситуація з приводу затоплення позивача ванної кімнати виникає вже не вперше. Проте, коли вдруге було здійснено відповідачем залиття та позивач отримавши знову відмову на його усні вимоги відшкодувати завдану шкоду, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом порушених прав.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 4890 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок; Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок; Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 8040,80 грн. (вісім тисяч сорок гривень 80 коп.), з яких на професійну правничу допомогу у сумі – 6 000,00 грн., витрати по підготовці справи до розгляду в розмірі - 1 200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок та судового збору у розмірі - 840,80 грн. (а.с. 2-7).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

14 грудня 2020 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська по даній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 57).

Ухвалою від 06 квітня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 76).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. В судове засідання призначене на 11.05.2021 представник позивача ОСОБА_5 не з`явився, подав до суду заяву в якій просив розглядати справу без його позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечував (а.с. 82).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через розміщення оголошення на сайті «Судова Влада» (а.с. 72, 81). також в матеріалах справи є конверт який направлявся на адресу відповідача і був повернутий до суду з поштового відділення з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 83). У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає суду підстави для застосування положень ч. 1 п. 1 ст. 280, ст.ст. 281-282 ЦПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Під час розгляду справи судом заслухано позивача, представника відповідача досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Судом встановлено, що 29.10.2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_6 продала ОСОБА_1 квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 (а.с. 11, 12).

Відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2015 за індексним номером №46541232 з якого вбачається, що власником квартири АДРЕСА_8 , є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу, квартири, серія та номер: 343, виданий 29.10.2015, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, Білоконь Р.В. (а.с. 13).

З Акта від 18.10.2019 виданого Комунальним підприємством «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, складеною комісією інженерів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , було складено акт про те, що при виході на місце за адресою АДРЕСА_7 виявлено наступне: у квартирі на стелі жовта пляма від залиття розміром 0,4м х 0,25м, стеля із гіпсокартону, пофарбована водоемульсійною фарбою; на момент обстеження течія зі стелі відсутня (а.с. 15).

З Акта складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛОГІЯ-Д» від 04.09.2020 за № 26, вбачається, що комісією у складі інженера ТОВ «Екологія-Д» ОСОБА_3 , та інженера ТОВ «Екологія-Д» ОСОБА_4 , складено цей акт у тому, що за адресою: АДРЕСА_3 , проведено обстеження квартири АДРЕСА_4 , після закриття та виявлено наступне: санвузол, стеля залита – гіпсокартон пофарбований водоемульсійною фарбою – 0,5м2; Імовірно причиною залиття є халатне ставлення до сантехнічних приладів мешканцями кв. АДРЕСА_5 (а.с. 14).

20.10.2020 приватним підприємством «Новомосковське бюро експертної оцінки» було складено звіт та висновок про вартість об`єкту оцінки, у висновку зазначено, що матеріальний збиток від пошкодження оздоблення приміщень житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття за адресою: АДРЕСА_7 , який замовляв ОСОБА_1 , складає 4890 грн. (а.с. 16-30)

Також судом оглянуті фотознімки, надані позивачем (а.С. 42-47).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 р. із подальшими змінами, вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п.п. 1, 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповдіно до ч 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано квитанції про отримання адвокатом грошових коштів, договір доручення № 01/10-20 про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, акт про оплату послуг. Загальна сума понесених витрат яку просить стягнути позивач складає 6000 грн. (а.с. 48-52).

Таким чином, враховуючи умови договору про надання правової допомоги, складність справи, час, витрачений адвокатом обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає за доцільне позов в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу та стягнення сплаченого збору задовольнити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141,235, 258, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦГІК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ,) матеріальну шкоду в розмірі 4890 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок;

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ,) моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок;

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ,) судові витрати в сумі 8040,80 грн. (вісім тисяч сорок гривень 80 коп.), з яких на професійну правничу допомогу у сумі – 6 000,00 грн., витрати по підготовці справи до розгляду в розмірі - 1 200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок та судового збору у розмірі - 840,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2021 року

Суддя А.О. Сухоруков