Рішення № 99199155, 20.08.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4682/20

Провадження № 2/204/209/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, треті особи Третя Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання в порядку спадкування за законом прав забудовника, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ДМР, після уточнення якого, позивач прохала суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті свого батька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнати за позивачем, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , права та обов`язки забудовника щодо житлового будинку, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з правом отримання на її ім`я документів, що підтверджують право власності.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , чоловік позивачки, у зв`язку із чим відкрилась спадщина. Після його смерті залишилось майно, яке зокрема складається із житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 ). Вказаний будинок та господарські прибудови до нього, був побудований батьком померлого чоловіка позивачки - ОСОБА_6 на земельній ділянці у АДРЕСА_3 ) на підставі рішення виконавчого Дніпропетровської районної ради депутатів трудящих від 15.04.1958 року за № 173 про надання земельної ділянки площею 700 кв. м,, довідки про землекористування та плану земельного наділу. За результатами інвентаризації вказаного домоволодіння встановлено, що будівництво житлового будинку відбулось до 05 серпня 1992 року. 6 серпня 1984 року ОСОБА_6 , батько спадкодавця та власник вказаного домоволодіння, помер. На час відкриття спадщини ОСОБА_6 мав трьох дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Між тим, лише ОСОБА_5 , чоловік позивачки, прийняв після батька спадщину, скільки постійно проживав на час смерті батька у спірному домоволодінні, фактично вступив в правління та володіння цим спадковим майном, та проживав у ньому до своєї смерті. Інші спадкоємці першої черги (дочка ОСОБА_7 та син ОСОБА_8 ) не проживали на час відкриття спадщини разом із спадкоємцем, володіння майном не здійснювали, та відповідних заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавали. Записи у будинковій книзі свідчать про те, що ОСОБА_5 , як до, так і після відкриття спадщини, що відкрилась після смерті свого батька ОСОБА_6 , постійно проживав у вказаному домоволодінні по АДРЕСА_1 . Встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_5 , чоловіком позивачки, після смерті свого батька є необхідним для поновлення оспорюваних прав позивачки. Оскільки чоловік позивачки, ОСОБА_5 , прийняв у спадок після смерті свого батька, ОСОБА_6 , права забудовника спірного домоволодіння, але не оформив своїх спадкових прав та не реєстрував належним чином спадкове майно, постановою Третьої дніпровської державної нотаріальної контори від 05.06.2020 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину з підстав відсутності у спадкоємця оригіналу документу, що підтверджує право власності на спадкове майно. Також, у видачі свідоцтва про право на спадщину було також відмовлено дочці спадкодавця ОСОБА_9 , яка як і позивач є спадкоємцем першої черги. З наведених підстав, порушене право позивача на спадкові права підлягає захисту судом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні просив справу розглянути на розсуд суду.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши сторони, свідка, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , чоловік позивачки, у зв`язку із чим відкрилась спадщина, 01.10.2019 року за заявою позивача Третьою ДДНК було заведено спадкову справу №591/2019 (а.с. 8,13-14).

Після його смерті залишилось майно, яке зокрема складається із житлового будинку (домоволодіння), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 ), який складається з Літ. А- житловий будинок загальною площею 52,7 кв.м., житловою 43,1 кв.м., літ. Б.-погріб з шийкою (шлакобетон, цегла), літ. Г - літня кухня (шлакобетон); літ. Д - лазня (шлакобетон); літ. Е - гараж (шлакобетон); літ. Ж - сарай (шлакобетон); літ. З - вбиральня (залізо); споруди (№1 -7); мостіння (літ. І), з правом отримання на її ім`я документів, що підтверджують право власності. За результатами інвентаризації вказаного домоволодіння встановлено, що будівництво житлового будинку відбулось до 05 серпня 1992 року (а.с. 16-21).

Вказаний будинок та господарські прибудови до нього, був побудований батьком померлого чоловіка позивачки - ОСОБА_6 на земельній ділянці у АДРЕСА_3 ) на підставі рішення виконавчого Дніпропетровської районної ради депутатів трудящих від 15.04.1958 року за № 173 про надання земельної ділянки площею 700 кв. м,, довідки про землекористування та плану земельного наділу, що також підтверджується з витребуваної судом копії Протоколу засідання Виконавчого комітету Дніпропетровської райради депутатів трудящихся № 9 від 15.04.1958 року.

6 серпня 1984 року ОСОБА_6 , батько спадкодавця та власник вказаного домоволодіння, помер.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема будинкової книги, на час відкриття спадщини ОСОБА_6 мав трьох дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Між тим, лише ОСОБА_5 , чоловік позивачки, прийняв після батька спадщину, скільки постійно проживав на час смерті батька у спірному домоволодінні, фактично вступив в правління та володіння цим спадковим майном, та проживав у ньому до своєї смерті. Інші спадкоємці першої черги (дочка ОСОБА_7 та син ОСОБА_8 ) не проживали на час відкриття спадщини разом із спадкоємцем, володіння майном не здійснювали, та відповідних заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавали. Записи у будинковій книзі свідчать про те, що ОСОБА_5 , як до, так і після відкриття спадщини, що відкрилась після смерті свого батька ОСОБА_6 , постійно проживав у вказаному домоволодінні по АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини повністю також підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка є сусідкою спадкодавця з 1980 року.

5 червня 2020 року ОСОБА_3 , в межах спадкової справи, звернулася до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Янкової І.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.06.2020 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. З вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що спадкоємицею не було надано документа, що підтверджує право власності спадкодавця на спадкове нерухоме майно.

Отже, можливість оформлення спадщини ОСОБА_3 , (як спадкоємицею ОСОБА_5 ), перебуває в залежності від встановлення/невстановлення в судовому порядку факту прийняття спадкодавцем спадщини після смерті свого батька – ОСОБА_6 , який за життя не здійснив за собою реєстрацію права власності на збудований ним будинок.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування, відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

За змістом висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 (остаточне – 17.06.2011), в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі "Салман проти Туреччини")".

Виходячи з сукупності досліджених судом документів та показів свідків, суд приходить до переконливого висновку, що громадянин ОСОБА_5 був сином та спільно проживав разом з ОСОБА_6 , на час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою АДРЕСА_1 та як наслідок – є таким, що прийняв спадщину після смерті батька, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, відповідно до чинної на той час ст. 549 ЦК УРСР.

З урахуванням чого, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_3 в частині вимог про встановлення факту прийняття спадщини.

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 прав забудовника в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні, що батько спадкодавеця ОСОБА_5 мав законні підстави для користування земельною ділянкою та будівництва житлового будинку, оскільки ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого Дніпропетровської районної ради депутатів трудящих від 15.04.1958 року за № 173 про надання земельної ділянки площею 700 кв. м,, довідки про землекористування та плану земельного наділу, а також Протоколу засідання Виконавчого комітету Дніпропетровської райради депутатів трудящихся №9 від 15.04.1958 року було відведено земельну ділянку для побудови індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_4 . Земельну ділянку для будівництва житлового будинку ОСОБА_6 отримав у 1958 році. Строк користування земельною ділянкою було зазначено як безстроковий. В свою чергу, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 , відповідно до закону прийняв спадщину після смерті батька – ОСОБА_6 .

Відповідно п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, згідно ч. 2 ст. 413 ЦК України, може передаватися землекористувачем у порядку спадкування.

Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; - право завершити будівництвом об`єкт (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); - право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; - право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 ст. 1222 ЦК України, передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, можливо зробити висновок, що якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, одне з яких – право користування земельною ділянкою.

Оскільки, позивач в іншій спосіб, крім звернутися з позовом до суду про визнання за ним прав і обов`язків забудовника житлового будинку та господарських будівель, в порядку спадкування за законом, захистити своє порушене право не може, то суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_3 права і обов`язки забудовника житлового будинку та господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 15, 16, 1216, 1218, 1222 ЦК України, ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. К. Маркса, буд. 75), треті особи Третя Дніпровська державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 22-а), ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_5 ) про встановлення факту прийняття спадщини та визнання в порядку спадкування за законом прав забудовника – задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті свого батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , права та обов`язки забудовника щодо житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з Літ. А - житловий будинок загальною площею 52,7 кв.м., житловою 43,1 кв.м., літ. Б.-погріб з шийкою (шлакобетон, цегла), літ. Г - літня кухня (шлакобетон); літ. Д - лазня (шлакобетон); літ. Е - гараж (шлакобетон); літ. Ж - сарай (шлакобетон); літ. З - вбиральня (залізо); споруди (№ 1 -7); мостіння (літ. І), з правом отримання на її ім`я документів, що підтверджують право власності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська