Рішення № 99198509, 18.08.2021, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1280/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Горгулько Н.А.

за участю секретаря судового засідання Олійник Л.А.,

представника позивача - адвоката Кушнірука В.М.,

представників відповідача - засновників: Мохнача В.О., Мохнач Л.А., Мохнача І.В. та адвоката Куровського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полонному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства Мохнача Валерія Омеляновича про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив в судовому порядку винести рішення яким договір оренди земельного паю укладеного між ним та селянським (фермерським) господарством Мохнача Валерія Омеляновича (далі СФГ Мохнача В.О.) 23 грудня 2019 р. розірвати.

В обґрунтування позову зазначав, що він являється власником земельної ділянки в межах Полонської міської ради. 23.12.2019 р. між ним та СФГ Мохнача В.О. було переукладено (продовжено) договір оренди землі.

Починаючи з 2017 року відповідач не виконує умов договору. 23.12.2019 р. договір було продовжено лише за умови, що відповідач розрахується з ним до кінця 2019 р. в повному об`ємі, однак у повному об`ємі так і не виплатив орендної плати.

Крім того, в 2020 р. йому стало відомо, що з дозволу відповідача на площі земельного паю позивача було знято родючий шар землі та з нього зроблено греблю на ставу, який межує з його земельною ділянкою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Крім того, вказував на те, що при переукладенні договору оренди ОСОБА_1 було внесено виправлення в договір з 5% на 8%, оскільки лише на таких умовах він погоджувався продовжити договір.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, пояснив, що факт знесення родючого шару грунту мав місце в 2014 році в результаті паводку. Здійснив це правопорушення ОСОБА_4 . Щодо змін до договору орнеди з 5% на 8%, то таких змін до договору не вносилось.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд вважає, що заявлені позови задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,5643га на території Полонської міської ради на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.7).

Цю земельну ділянку ОСОБА_1 передав відповідачу в оренду на десять років за договором оренди землі від 23.12.2019 р.. (а.с.12-14). За даними п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки що становить 5977,99 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що спірний договір оренди вчинений відповідно до ст.207 ЦК у письмовій формі, підписаний сторонами, що в свою чергу свідчить про те, що волевиявлення сторін було вільним, відповідало їх внутрішній волі, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, їх дії були спрямовані на набуття та зміну цивільних прав та обов`язків.

Щодо твердження позивача, що договір було укладено на умовах розміру орендної плати 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, то такі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки будь яким чином такі зміни до договору не засвідчені сторонами. Крім того, судом було ретельно досліджено оригінал договору оренди, який знаходиться у відповідача, та в якому зазначено розмір орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін актів цивільного законодавства випливає із змісту або суті відносин між сторонами.

Отже, сторони (позивачі і відповідач) мали право на свій розсуд визначити в договорі з якого та до часу обраховувати строк дії договору, що не суперечить ч.3 ст. 251, ст.. 253 ЦК України, зазначати, розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Під час розгляду справи судом не встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв`язку з укладенням договору оренди землі.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно ст.ст.13,31,34 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі є чинним протягом строку, на який його укладено, після закінчення цього строку договір оренди припиняється, у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку на умовах визначених договором.

Згідно ст.ст. 18, 20 Закону України “ Про оренду землі ” договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Згідно ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - є адміністративним актом, тобто офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав … .

Згідно п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно правової позиції Верхового Суду України, у справі №6-162ц13 від 19.02.2014 року - сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

В своєму позові позивач вказує на те, що відповідач не в повному об`ємі виплачував орендну плату що є однією із умов для розірвання договору оренди.

Відповідно до п.в ч.1 ст.96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

За умовами ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, у разі систематичної несплати орендної плати за користування ділянкою відбувається систематичне порушення договору оренди, що може бути підставою для розірвання такого договору.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 викладено висновок про застосування норм права згідно якого «систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

В пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) вказано, що «зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати – це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов договору оренди від 23.12.2019 р. орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки що становить 5977,99 грн. на рік.

За даними книги обліку розрахункових операцій (а.с. 30-31) ОСОБА_1 періодично виплачувалась орендна плата у різній формі (коштами та продукцією). За отримання орендної плати він ставив підпис в цій книзі.

Щодо твердження позивача, що книга містить не його підпис, то такі твердження не підтверджені будь якими доказами.

Як слідує з даних постанови про закриття кримінальної справи від 27.09.2020 р., під час допиту слідчим ОСОБА_1 пояснював, що із часу укладення договору оренди із ОСОБА_5 останній все виплачував вчасно та в повному обсязі і на даний час будь-якої заборгованості перед ним ОСОБА_6 не має і претензій із даного приводу не має. Дана постанова ОСОБА_1 не оскаржувалася. Підстав вважати, що інспектор сектору дізнання написав неправду у суду немає.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач як на одну із умов для розірвання договору оренди вказує на зняття родючого шару грунту.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, зокрема, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Водночас, статтею 143 Земельного кодексу визначено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Так, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; та неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

Так, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 04.05.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Хмельницькій області – головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Білогірському, Ізяславському, Славутському, Полонському, Шепетівському районах та м. Нетішині Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру Гаврищук В.В. було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, відповідно до якого 04.05.2020 під час перевірки встановлено що земельна ділянка з кадастровим номером 6823610100:03:002:0915 площею 3,5645га розташована на території Полонської міської ОТГ (за межами с.Новоселиця) Полонського району Хмельницької області відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, перебуває у власності ОСОБА_1 , згідно укладеного договору оренди перебуває в оренді СФГ Мохнача В.О. На частині земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1400га знятий поверхневий шар грунту без спеціального дозволу. (а.с.16)

Однак матеріали справи не містять даних про те хто саме здійснив зняття шару грунту, держаним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель не видавалось відповідачу вказівки про припинення правопорушення чи усунення його наслідків. Також відсутнє звернення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, як того вимагає ст. 144 Земельного кодексу України.

За змістом статті 31 цього Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Відповідно до п. 35 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

За усталеною практикою поняття "майно" (possessions) може означати "існуюче майно" (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право. В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому, втручання повинно бути легітимним, заснованим на законі.

За змістом ст. 651 Цивільного кодексу України істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13.

Натомість, позивачем не доведено обставин, що він зазнав збитків від відповідача за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто не одержав за договором оренди того, на що орендодавець розраховував при його укладенні.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині дострокового розірвання договору оренди землі від 23.12.2019 р.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 81, 263 - 265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства Мохнача Валерія Омеляновича про розірвання договору оренди землі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 27.08.2021 р.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: селянське (фермерське) господарство Мохнача Валерія Омеляновича, адреса місцезнаходження: 30500, м.Полонне, вул..Пушкіна, 208 Хмельницької області, ідентифікаційний код юридичної особи: 14149496.

Суддя Н.А.Горгулько