Ухвала суду № 99197002, 27.08.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7279/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2021 року м.Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук І.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Куцоконя Ю.П. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля у формі довідки-рахунку від 20.04.2012 року, визнання укладеним 21.09.2012 року договору купівлі-продажу автомобіля, -

В СТ АН ОВ ИВ:

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Куцоконя Ю.П. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві ОСОБА_2 і знаходяться на рахунках IBAN НОМЕР_1 у Рівненській філії АТ «Державного експортно-імпортного банку», МФО 322313, 33023, м.Рівне, вул.Соборна 2, а саме, на грошові кошти у національній валюті України – гривні, у розмірі, що є еквівалентом 700000 (сімсот тисяч) євро, тобто, на 22617280 (двадцять два мільйони шістсот сімнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що предметом позову є майно набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу. Напередодні травневих свят 2021 року позивач ОСОБА_1 отримала від відповідача ОСОБА_2 , як генерального директора ТОВ ВП «Акватон», пропозицію від 23.04.2021 року щодо реалізації переважного права на придбання частки в статутному капіталі ТОВ ВП «Акватон». У пропозиції відповідачем повідомлено про свій намір продати належну йому частку у розмірі 8500000 грн., що становить 85 % у статутному капіталі ТОВ ВП «Акватон» , третій особі і запропонував ОСОБА_1 як учаснику товариства придбати цю частку за ціною, що є еквівалентом 1400000 євро в національній валюті – гривнях. Таких коштів позивач не має, а тому реалізувати своє переважне право на придбання частки ОСОБА_2 фактично не була спроможна. Як стало відомо позивачу ОСОБА_1 відповідач без її згоди, ще до пропозиції щодо реалізації переважного права на придбання частки, 19.04.2021 р. уклав договір купівлі-продажу частки учасника у статутному капіталі ТОВ ВП «Акватон» , за яким продав належну йому частку у товаристві , розмір якої складає 8500000 грн., що становить 85% у статутному капіталі товариства, товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕКОСПЛАВ» за ціною, що є еквівалентом 1400000 євро, за курсом Ask на міжбанківському міжнародному ринку України станом на момент закриття ринку робочого дня, що передує даті кожного платежу або даті відкриття акредитиву у відповідності до умов цього договору. Ціна продажу та умови і порядок проведення розрахунку передбачені розділом 2 згаданого договору купівлі – продажу. За умовами договору оплата ціни продажу частки здійснювалася у гривнях шляхом оплати на банківський рахунок ОСОБА_2 , а саме IBAN НОМЕР_1 у Рівненській філії АТ «Державного експортно-імпортного банку», МФО 322313, 33023, м.Рівне, вул.Соборна 2. Приймання – передача частки у статутному капіталі ТОВ ВП «Акватон» між ОСОБА_2 та ТзОВ «Завод «Екосплав» засвідчено відповідним актом від 12.07.2021 року. З акту слідує, що його підписанням сторони підтвердили виконання ними умов згаданого договору купівлі-продажу. ОСОБА_1 у зв`язку із зазначеним було подано заяву про збільшення позовних вимог.

Представник позивача зазначає, що розпорядження ОСОБА_2 грошовими коштами, які є предметом спору, при відсутності заходів забезпечення позову унеможливлює ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя. Оскільки за умовами договору купівлі-продажу частки акредитив відкритий на еквівалент 1260000 євро, то загальна ціна продажу частки становить не менше 45234560 грн. Відповідно до вимог, викладених у заяві від 26.08.2021 року про збільшення розміру позовних вимог, забезпеченню підлягають грошові кошти у розмірі 22617280 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без виклику сторін.

Відповідно до ч.1ст. 149 ЦПК, суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст.150 ЦПК.

За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК України.

Враховуючи те, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 є видом забезпечення позову, передбаченим ст. 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого суд дійшов висновку можливим накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачеві ОСОБА_2 і знаходяться на рахунках IBAN НОМЕР_1 у Рівненській філії АТ «Державного експортно-імпортного банку», МФО 322313, 33023, м.Рівне, вул.Соборна 2, а саме, на грошові кошти у національній валюті України – гривні, у розмірі, що є еквівалентом 700000 (сімсот тисяч) євро, тобто, на 22617280 (двадцять два мільйони шістсот сімнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень.

Накладення арешту на грошові кошти є відповідною правовою мірою для забезпечення в подальшому виконання рішення суду та унеможливить ОСОБА_2 здійснити дії щодо відчуження вище вказаного майна, та інші протиправні дії, які надалі можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору.

Виходячи із встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності реальної загрози заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника.

Враховуючи викладене, зважаючи на наявність між сторонами спору, на характер спірних правовідносин, суть заявлених вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку про те, що є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво порушити права та охоронювані інтереси заявника, утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду у випадку його винесення на її користь, а тому заява підлягає задоволенню.

При цьому, такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та, водночас, вжиття такого заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.151,153, 260,353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Куцоконя Ю.П. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля у формі довідки-рахунку від 20.04.2012 року, визнання укладеним 21.09.2012 року договору купівлі-продажу автомобіля - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти у сумі 22617280 (двадцять два мільйони шістсот сімнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень, що належать ОСОБА_2 і знаходяться на рахунках IBAN НОМЕР_1 у Рівненській філії АТ «Державного експортно-імпортного банку», МФО 322313, 33023, м.Рівне, вул.Соборна 2.

Копію ухвали для виконання направити до Рівненської філії АТ «Державного експортно-імпортного банку» (м.Рівне, вул.Соборна 2), та для відома сторонам по справі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Рівненського апеляцiйного суду через Рiвненський мiський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляцiйного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.О. Гордійчук