Рішення № 99196934, 17.08.2021, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/279/21

Провадження № 2/550/105/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Михайлюк О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Байрачній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №550/279/21

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Міністерства оборони України;

2) Військової частини А0563 (військове містечко №1);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна казначейська служба України

про стягнення моральної шкоди,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Токар О.А.,-

У СТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Чутівського районного суду Полтавської області з позовом до відповідачів: Міністерства оборони України, Військової частини А0563; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна казначейська служба України, в якому після уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь 300000 (триста тисяч) грн. відшкодування спричиненої моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу за контрактом у військовій частині А0563, та 06 жовтня 2017 року близько 23:30 год під час виконання службових обов`язків поблизу населеного пункту Красна Гора був побитий невідомими, внаслідок чого перебував на стаціонарному лікуванні у Військово - медичному госпіталі №65 з 07.10.2017 по 13.10.2017 p.

Позивач зазначає, що 31.10.2017 року він був оглянутий військово- лікарською комісією ВМКЦ Північного регіону і за результатами огляду було визначено, що отримані травми були пов`язані з проходженням військової служби; зокрема: у пункті 12 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, І контузії, каліцтва: хронічний гепатит С з незначним порушенням функції, викривлення перетинки носа з незначним порушенням функції; встановлено, що захворювання пов`язані з проходженням військової служби. Також внаслідок отриманих травм позивач отримав інвалідність ІІІ групи.

Позивач вказує, що після закінчення служби, внаслідок травм та інвалідності його життя погіршилося, він змушений постійно проходити курси лікування, втратив можливість вести повноцінно життя так, як це було до травм і хвороб, постійно відчуває біль, тяжкість та дискомфорт, що призводить до моральних та душевних страждань .

Представник першого відповідача в установлений законом строк подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю. Вказав, що позивач не зазначив, якими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю першого відповідача йому була завдана моральна шкода, які нормативно-правові акти були порушені та не зазначив, в чому полягає протиправність першого відповідача, що стало причиною заподіяння позивачу моральної шкоди. Також зазначено, що позивачем не надано розрахунків заподіяної моральної шкоди.

Представник другого відповідача в установлений законом строк подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначив, що позивач не вказує, яку саме шкоду другий відповідач здійснила щодо нього та в чому саме виражалась протиправна поведінка, а також невідомо, хто саме наніс позивачу травми та які саме травми були нанесені, і що трапилось на місці події.

Представник позивача у встановлений законом строк подала відповідь на відзив представника першого відповідача, у якому просила задовольнити даний позов у повному обсязі. Вказала, що представник першого відповідача невірно тлумачить правові норми та практику щодо застосування підстав та порядку відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з проходженням військової служби, та зазначила, що моральна шкода є оціночною категорією та не потребує будь-яких розрахунків її розміру у зв`язку з відсутністю такої законодавчо закріпленої вимоги.

Представник позивача у встановлений законом строк також подала відповідь на відзив представника другого відповідача, у якому просила задовольнити даний позов у повному обсязі. Вказала, що в даній справі має місце спеціально передбачений законодавством випадок – відповідальність заподіювача шкоди без вини, що зазначає сам представник другого відповідача. Також зазначила, що ушкодження здоров`я позивач сталося саме на момент виконання ним військової служби за контрактом у ВЧ А0536 та пов`язане з проходженням військової служби, а тому відповідальність за завдання моральної шкоди має нести саме другий відповідач.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, просила суд його задовольнити.

Представник першого відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, заяв та клопотань від останнього до суду не надходило.

Представник другого відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, заяв та клопотань від останнього до суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, заяв та клопотань від останнього до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 31.08.2016 року по 31.08.2019 року проходив військову службу у Збройних силах України, що підтверджується контрактом про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах солдатсько-сержантського складу, витягом з наказу командира ВЧ польова пошта В0927 №250 від 31.08.2016 року, витягом з наказу командира ВЧ польова пошта В0927 №257 від 31.08.2019 року(а.с.9-12;16-17).

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №936231.10.2017 року ОСОБА_1 був оглянутий військово- лікарською комісією ВМКЦ Північного регіону та було визначено, що скаржиться на періодичний біль в правій половині грудей; анамнез захворювання: травму отримав 06.10.2017 близько 23:30 під час виконання службових обов`язків поблизу населеного пункту Красна Гора, був побитий невідомими, перебував на стаціонарному лікуванні в 65 ВМГ з 07.10.2017 по 13.10.2017, 07.10.2017 виконаний правобічний торакоцентез; встановлено, що захворювання пов`язані з проходженням військової служби; рекомендовано звільнення на 15 календарних днів (а.с.6).

Згідно свідоцтва про хворобу №3178 від 18.12.2018 госпітальна військово-лікарської комісія провела медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 за результатами якої військово-лікарської комісія постановила, що ОСОБА_1 є обмежено придатним до військової служби (а.с.7).

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААВ №095261 ОСОБА_1 встановлена 3-тя група інвалідності з 12.10.2020 року (захворювання, пов`язані з проходженням військової служби (а.с.8).

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство оброни України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671, в редакції, що є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі Положення), Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили, та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

До повноважень Міністерства оборони України віднесено здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; здійснення відповідно до законодавства правового і соціального захисту військовослужбовців, резервістів Збройних Сил, військовозобов`язаних, призваних на збори, членів їх сімей та працівників Збройних Сил (підпункти 81, 82 пункту 4 Положення).

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відшкодування такої шкоди можливе лише якщо таке передбачене відповідним законом, що визначає порядок і умови її відшкодування. Також передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина. Разом з цим, ч. 2 ст. 1167 ЦК України визначені випадки при яких, протиправна поведінка не підлягає доведенню і відповідальність особи настає незалежно від її вини. У такому випадку доведенню підлягають наявність шкоди та підстави її завдання.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Тобто, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду по справі №333/6091/16-ц від 15.08.2018.

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення інвалідності у ОСОБА_1 стало захворювання, пов`язане з проходженням ним військової служби та було встановлено причинний зв`язок захворювання з проходженням військової служби.

Враховуючи, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я (пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України), враховуючи, що на момент укладання вищевказаного контракту позивач був придатний до служби, не потребував лікування, у подальшому позивачу була встановлена інвалідність та він на теперішній час потребує лікування, періодично перебуває на стаціонарному лікуванні, суд вважає, що факт заподіяння позивачеві моральних страждань внаслідок хвороби є доведеним.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів щодо протиправних рішень, дій або бездіяльності відповідачів, внаслідок яких, позивачеві заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманим захворюванням з наступним встановленням інвалідності.

Щодо посилань позивача на те, що моральна шкода повинна бути йому відшкодована на підставі ч. 2 ст. 1167 ЦК, оскільки шкоди завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що діяльність ОСОБА_1 пов`язана із джерелом підвищеної небезпеки, як відсутні і докази того, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 отримав саме внаслідок такої діяльності.

Згідно ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, сама по собі наявність шкоди у позивача не породжує у відповідачів обов`язку її компенсації, оскільки в матеріалах справи відсутні, як докази протиправності рішень, дій або бездіяльності відповідачів, так і докази того, що шкода отримана позивачем внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 128, 141, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідачів: 1) Міністерства оборони України; 2) Військової частини А0563 (військове містечко №1); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Полтавського апеляційного суду або через Чутівський районний суд Полтавської області.

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

Перший відповідач - Міністерство оборони України, юридична адреса: 03168, м. Київ -168 Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ – 00034022.

Другий відповідач - військова частина А0563 (військове містечко №1), юридична адреса: 93400, м. Сєвєродонецьк.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна казначейська служба України, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ – 37567646.

Повне судове рішення виготовлено 26 серпня 2021 року.

Суддя О. І. Михайлюк