Рішення № 99196845, 26.08.2021, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/938/21

Провадження № 2/538/322/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2021 року Лохвицький районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Цімботи Л.Г.,

при секретарі Шкрябун І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лохвиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства « Полтавафарм » про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" і просить стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на користь неї, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2021 року по 31 травня 2021 року в розмірі 43973,38 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, та 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 01.11.2017 р. по. 30.12.2020 р. вона перебувала в трудових відносинах з Полтавським обласним комунальним підприємством «Полтавафарм». В цей період працювала на посаді завідувача ЦРА № 116. Починаючи з березня 2020 року заробітну плату їй стали виплачувати нерегулярно. 30.12.2020 р. її було звільнено з займаної посади в ПОКП «Полтавафарм», однак не було здійснено повний розрахунок, чим порушено її права. Внаслідок цього станом на 01.01.2021 року за боржником утворилася заборгованість в сумі 64271,43 грн., яку виплатити їй відмовилися у зв`язку з відсутністю грошових коштів. Виплата заробітної плати в повному обсязі згідно судового наказу Полтавського районного суду Полтавської області від 26.02.2021 р. на момент звернення до суду з цим позовом не виплачена. Сума нарахованого заробітку за період 01.04.2020 по 01.12.2020 склала 70884 грн., виходячи з довідки форми ОК-7 Пенсійного фонду України від 27.04.2021 року оскільки, відповідач не видав довідку про середній заробіток. 18286 (нарахована з/п за жовтень-листопад) : 42 (кількість робочих днів за жовтень-листопад) = 435,38 грн. середньоденна заробітна плата за вказаний період. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку (з моменту звільнення) за період з 01.01.2021 по 31.05.2021 складає (за 101 робочих дні (при шестиденному робочому тижні), 101 х 435,38 грн = 43973,38 грн. Порушуючи довготривалий час, строки виплати заробітної плати (14 місяців), завдавши шкоди діловій репутації та призвівши до погіршення соціальних зв`язків, вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Ухвалою від 14.06.2021 р. відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомленим про день та час слухання справи, відзиву, заяв чи клопотань не надсилав. Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 , перебувала в трудових відносинах з ПОКП «Полтавафарм» та була 30.12.2020 р. звільнена із займаної посади завідувача ЦРА 116 Вказана обставина підтверджується копією наказу відповідача № 363-К від 30.12.2020 р. (а.с. 27)

26.02.2021 року суддею Полтавського районного суду Полтавської області постановлено судовий наказ, яким стягнуто з Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на користь ОСОБА_1 64271,43 грн. заборгованості по заробітній платі (а.с. 10).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в день звільнення позивача 30.12.2020 року, розрахунок проведено не було.

Розрахунок з позивачем відповідач не здійснив і пізніше, зокрема і на день звернення позивача з цим позовом до суду. Вказана обставина підтверджується витягом з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (а.с. 28)

Згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу, фактичний заробіток позивача за останні два місяці перед звільненням становив: 9143 грн. - заробітна плата за жовтень 2020 року ; 9143 грн. - заробітна плата за листопад 2020 року (а.с. 7-8).

Наведені факти свідчать, що між сторонами виникли трудові правовідносини з приводу стягнення середнього заробітку за весь час затримки та відшкодування моральної шкоди , які регулюються такими правовими нормами.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Встановлено, що позивача звільнено із займаної посади 30.12.2020 року, остаточний розрахунок підприємством до цього часу не проведено, а тому суд вважає за необхідне, враховуючи, зокрема, і принцип диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи в межах заявлених вимог, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 01.01.2021 року і по 31.05.2021 року .

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ « Про оплату праці » за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Встановлено, що заробітна плата позивача за останні два місяці складає 18 286 грн. (9143 грн. - заробітна плата за жовтень 2020 року ; 9143 грн. - заробітна плата за листопад 2020 року ), а отже середньоденна заробітна плата складає 435,38 грн., (18 286 грн. / 42 робочий день).

В періоді з 01.01.2021 р. по 31.05.2021 р. - 101 робочий день, а отже сума середнього заробітку складає 43973,38 грн (435,38 грн. *101 дні).

Таким чином, суд погоджується з розрахунком середнього заробітку за час затримки, здійсненим позивачем. Відповідач вказаний розрахунок ніяким чином не спростував, відзиву не подав.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період із 01.01.2020 р. по 31.05.2021 р. року в розмірі 43973,38 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди заподіяної позивачеві, суд виходить з положень ст. 237-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ст.1167 ЦК України компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту наведеної норми, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 369/9301/18.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, в результаті затримки виплати по заробітній платі та враховуючи, що станом на сьогоднішній день не виплачено всіх сум, що належать ОСОБА_1 від підприємства в день звільнення, відповідач поставив позивача в скрутне матеріальне становище та змусив докладати зусиль для організації свого життя, чим заподіяв моральну шкоду.

Враховуючи тривалість невиплати коштів та їх розмір, суд дійшов висновку про те, що 10000 грн. є достатньою та справедливою компенсацією заподіяної позивачу моральної шкоди.

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 352 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» адреса: вул. Горбанівська, 2, с. Розсошенці Полтавський район Полтавська область, 38751, ЄДРПОУ 32986923 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року в розмірі 43973(сорок три тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн 38 коп з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, 10000 (десять тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України.

Суддя Лохвицького

районного суду Л.Г.Цімбота