Рішення № 99196726, 26.08.2021, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3579/21

Провадження №2/552/1447/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

26.08.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

учасники справи та їхні представники:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Плескач В`ячеслав Юрійович,

відповідач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго",

представник відповідача – Сотник Ірина Леонідівна,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості.

В позовній заяві зазначила, що 04 травня 2021 року вона дізналась про існування судового наказу Київського районного суду м. Полтави у справі552/2569/16-ц, яким стягнуто 28842,25 грн. як начебто існуюча заборгованість за надання послуг теплопостачання.

Проте, заборгованості вона не має, оскільки фактично не споживала послуг за цей період.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14 травня 2021 року скасовано вказаний вище судовий наказ.

До вимог про сплату вказаного боргу перебіг строку позовної давності не переривався, та на даний час сплинув.

Тому позивач втратив право вимагати стягнення спірних коштів. Тому включення відповідачем спірних коштів до рахунків є протиправним та порушує інтереси позивача.

Але відповідач продовжує нараховувати позивачу заборгованість та створює стан правової невизначеності, надсилаючи позивачу як споживачу комунальних послуг вимоги про сплату коштів, право вимоги щодо яких він втратив у зв`язку зі спливом позовної давності.

Тому позивач просила суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 і виключити із суми нарахованої заборгованості за надання послуг теплопостачання 28842,25 грн., та заборонити відповідачу включати цю суму у вимоги до неї і рахунки на оплату послуг з централізованого опалення.

Сплату судового збору просила відстрочити до ухвалення рішення за позовною заявою.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 13 липня 2021 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечення від позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідач з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не звертався.

Відповідач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив.

Зазначив, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» проводить нарахування за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою; АДРЕСА_1 з додержанням норм чинного законодавства.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання з оплати наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за заявою підприємства 11 липня 2016 року Київським районним судом м. Полтави було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за послуги з теплопостачання, яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 червня 2013 року по 01 травня 2016 року в сумі 22878,74 грн., індексу інфляції в розмірі 5253,31 грн., 3% річних у розмірі 710,20 грн., а всього 28842,25 грн. та судового збору у розмірі 689,10 грн.

Ухвалою суду від 14 травня 2021 року вказаний судовий наказ скасовано.

Факт звернення до суду із заявою про видачу судового наказу 19.05.2016, а також факт скасування судового наказу 14.05.2021 двічі перервали перебіг строку позовної давності.

Підприємство звернулося до Київського районного суду м.Полтави з позовом щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованості за послуги теплопостачання, що утворилася за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.06.2013 по 01.05.2016.

Справа перебуває на розгляді в Київському районному суді м.Полтави.

Таким чином строк позовної давності за спірний період не сплинув.

Тому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі за його безпідставністю та недоведеністю.

Представник позивача надав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача, викладеними ним у відзиві.

Зазначив, що невірним є посилання відповідача на те, що звернення до суду із заявою про видачу судового наказу в 2016 році переривало позовну давність. Така правова позиція вже була змінена і Верховний Суд вказав, що позовна давність не переривалась. Судовий наказ у справі 552/2569/16-ц був виданий 11.07.2016, а відтак навіть якщо перебіг позовної давності було перервано, то вона спливла через три роки 11.07.2019.

Відповідач не навів будь-яких доводів і доказів на користь того, що після видачі судового наказу у справі 552/2569/16-ц відбувались будь-які інші події, які могли бути визнані як переривання позовної давності по саме тому боргу, який був предметом цієї справи.

Відповідач також вказує, що підписавши договір від 2018 року, позивач визнала борг. Така позиція відповідача є помилковою, оскільки судовий наказ у справі 552/2569/16-ц стосувався червня 2013 - травня 2015 року. У 2018 році під час підписання договору позовна давність могла бути перервана лише щодо того розміру боргу, який був нарахований протягом 3 останніх років, тобто в межах того строку, по якому позовна давність ще не спливла. Позовна давність не могла бути перервана по боргу за той період, давність по якому на той час вже спливла.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно ст. 625 ЦК України.

А тому підписання договору в 2018 році не могло перервати позовну давність щодо вимог, які були нараховані в 2013-2015 роках, адже на той час позовна давність по ним вже спливла.

Що стосується пункту 13 Договору, та з його змісту взагалі неможливо встановити якої суми коштів і якого періоду він стосується.

Інших заяв по суті справи або клопотань сторони суду не подавали.

Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані договором про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від 30 серпня 2018 року, укладеним Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго», що діє в договорі як виконавець, та ОСОБА_1 , що діє в договорі як споживач.

Згідно вказаного договору виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами і на умовах, що передбачені договором.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини з надання послуг теплопостачання, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні послуги теплопостачання, а друга зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Житловим кодексом України та іншими нормативними актами.

Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК України споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як передбачено п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.1 та 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ч.1 та 5 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється за допомогою систем автономного опалення та/або індивідуального теплового пункту, формуються та встановлюються окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості виробництва надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

Тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що надавались в період 01 червня 2013 року по 01 травня 2016 року, затверджено наступними нормативними актами:

постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі в тексті рішення - НКРЕКП) від 17 жовтня 2014 року №146, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2014 року за №1376/26153, «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг», згідно якої тариф на послуги централізованого опалення, які надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії встановлено у розмірі 8,83 грн. за 1 кв.м. за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);

постановою НКРЕКП від 31 березня 2015 року №1171, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2015 року за №433/26878 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг», згідно якої тариф на послуги централізованого опалення складав 14,86 грн. за 1 кв.м. за місяць протягом періоду надання послуги.

Як встановлено судом, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_1 , постачало послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Але надані ним у період з 01 червня 2013 року по 30 квітня 2016 року послуги теплопостачання, споживачем не оплачені. У зв`язку з цим за вказаний період утворилась заборгованість в сумі 22878 грн. 74 коп.

Вказана обставина підтверджується розрахунком заборгованості за надані послуги.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначила, що не має заборгованості перед позивачем, оскільки не одержувала послуг за вказаний період.

Проте, на підтвердження даної обставини позивач жодного доказу не надала.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач же будь-яких доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема доказів того, що вона не одержувала від відповідача послуг у вказаний період, суду не надала.

Крім того, та обставина, що відповідачем позивачу надавались послуги з теплопостачання в період до укладення договору про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від 30 серпня 2018 року, підтверджується зазначеним договором, відповідно до підпункту 13 пункту 20 якого споживач зобов`язався погасити заборгованість, що склалася станом на 01 серпня 2018 року в сумі 68664,04 грн., а також 3% - 1107,67 грн., та індекс інфляції – 5574,30 грн.

Суд відхиляє посилання позивача на пропуск позовної давності як на підставу її позову про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості позивача.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Наслідки спливу позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України, згідно якої заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини 4 ст. 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України я кщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином сплив позовної давності не тягне за собою обов`язку учасника правовідносин здійснити перерахунок суми боргу.

Як вбачається зі змісту ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом, а не сторонами у спорі.

Суд відхиляє посилання позивача в її позовній заяві на те, що нарахування відповідачем їй заборгованості за період, за який спливли строки позовної давності, створює ситуацію юридичної невизначеності.

В провадженні Київського районного суду м.Полтави перебуває цивільна справа №552/3695/21 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, в межах якої суд і має встановити наявність або відсутність підстав для застосування позовної давності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки споживачі звільнені від сплати судового збору, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1 судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом в задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати на оплату правової допомоги покладаються на неї та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 259, 263 – 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

відповідач – Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", адреса: м.Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030.

Головуючий О.А.Самсонова