Рішення № 99193319, 27.08.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/888/21

Номер провадження 2/623/467/2021

РІШЕННЯ

іменем України

19 серпня 2021 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання Костенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/888/21 за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 про визнання права на 2/3 частини спадщини, до складу якої входять будівельні матеріали, використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку

в с т а н о в и в:

15 березня 2021 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить суд визнати за нею право на 2/3 частини прав на спадщину, до складу якої входять будівельні матеріали, використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_3 є її чоловіком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення виконкому Ізюмської міської ради народних депутатів Харківської області № 1085 від 03.12.1988 року ОСОБА_3 виділено ділянку площею 600 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1 , під будівництво житлового будинку та укладено договір про надання її в безстрокове користування. Згідно рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0443 від 09.06.2004 року було вирішено продовжити термін будівництва недобудованого житлового будинку ОСОБА_3 на три роки. Наразі спірний будинок є недобудованим та не введеним в експлуатацію. Позивачка вказує на те, що спірний житловий будинок з надвірними спорудами зведений у встановленому законом порядку ‘ не є самочинним, забудовник за життя не ввів його в експлуатацію, тому права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Позивачка не відмовилась від оформлення свідоцтва про право власності на Ѕ частину спірного майна, яке належало подружжю на праві спільної сумісної власності, вчасно звернулась до нотаріуса з заявою про отримання спадщини, однак отримати свідоцтво про право на спадщину на спірний будинок не може, оскільки він не введений в експлуатацію. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є позивачка, син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_2 . ОСОБА_4 відмовився від свої частки у спадковому майні на користь ОСОБА_2 . Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2020 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 частину прав на спадщину, до складу якої входять будівельні матеріали, використані в процесі незавершеного будівництвом житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .Позивачка вказує на те, що спірний будинок з надвірними будівлями є самочинним будівництвом, то вона має право на визнання за нею права на 2/3 частини прав на спадщину, до складу якої входять будівельні матеріали, використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом спірного житлового будинку.

Позивачка надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначила, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, оскільки після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина 1/2 частину прав на спадщину, до складу якої входять будівельні матеріали, використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2020 року за відповідачкою визнано право на 1/3 частину прав на спадщину до складу якої входять будівельні матеріали, використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ., а отже позивачка має право на 1/6 частину прав на спадщину, після смерті ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_2 надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі з урахуванням наданого нею відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача Ізюмської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явився, подано заяву про розгляд справи за відсутності представника Ізюмської міської ради,при вирішенні справи по суті покладаються на розсуд суду.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні обставини.

Із копії договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої власності від 15 квітня 1988 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори 18 травня 1988 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2274 вбачається, що ОСОБА_3 згідно рішення виконкому міської ради народних депутатів № 182 від 15.03.1988 року отримав земельну ділянку в безстрокове користування для будівництва будинку АДРЕСА_1 ,загальною площею 600 кв.м. згідно плану земельної ділянки ( а.с.10-11).

Впродовж 1988-2006 рр. позивач разом з покійним чоловіком здійснювала будівництво житлового будинку з господарськими будівлями за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» СК України, зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

У випадку набуття подружжям права власності на майно до 2004 року, а поділ спільного майна здійснює після 2004 року, подружнє правовідношення виникло під час дії КпШС. У свою чергу права й обов`язки, яких сторони набувають у зв`язку з поділом спільного майна, виникають уже після того, як набув чинності СК України. Одна частина правовідношень регулюється старим законом (КпШС), а друга - новим (СК України). У зв`язку з цим порядок набуття спільного майна та його правовий режим визначаються старим законом, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими новим законом.

За таких обставин розмір часток подружжя у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності, способи та порядок його поділу визначатимуться за правилами СК України.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, яка висвітлена в п.23 постанови від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Виходячи з вищенаведеного, у суду є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 , у спільній сумісній власності на спірний будинок належить 1/2 частка будівельних матеріалів використаних в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку.

Однак, ОСОБА_3 за життя не встиг отримати правовстановлюючі документи про належність йому вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та заповіту не залишив.

Отже, після смерті ОСОБА_3 , про, що складено відповідний актовий запис за №529 та підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим 18 червня 2018 року серії НОМЕР_1 Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с.6), залишилось спадкове майно, а саме 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями (А - житловий будинок , що розташований за адресою АДРЕСА_1 , право на яке належало покійному.

30 січня 2019 року позивачем виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.12-19).

Вказані спірні правовідносини регулюються наступними нормами чинного законодавства.

Згідно ст.1261 ЦК України, в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Факт родинного зв`язку позивачки з спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу 25 березня 1988 року серії НОМЕР_2 , виданого м. Ізюм міськ. відділ РАЦС Харківської області (а.с.5).

Таким чином позивач по справі є спадкоємцем першої черги.

31 січня 2020 року листом № 163/02-17 завідувачем Ізюмської державної нотаріальної контори, Живолуп І. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_3 в зв`язку з тим, що у відповідності до п.п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкоємцеві, отже між сторонами виник спір про право, що підлягає вирішенню судом (а.с.7).

Згідно рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області за ОСОБА_2 визнано право на 1/3 частину прав на спадщину до складу якої входять будівельні матеріали, використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 4.18 глави 10 вищезазначеного Порядку «Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку».

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Як вбачається з копії технічного паспорта на садибний ( індивідуальний) житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 : житловий будинок « А-1», літня кухня « В», сарай « Г», сарай « Д», лазня « Е», сарай «И», тамбур до В –«в» - є самочинним будівництвом ( а.с.9). Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка на якій самочинно збудований спірний будинок з надвірними будівлями, зареєстрована за ОСОБА_3 ( а.с.13).

У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об`єкт будівництва» (статті 876, 877, 879,881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного ; будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речи, як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

З огляду на те, що садибний ( індивідуальний) житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 : житловий будинок « А-1», літня кухня « В», сарай « Г», сарай « Д», лазня « Е», сарай «И», тамбур до В –«в» - є самочинним будівництвом, згідно рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2020 року за ОСОБА_2 визнано право на 1/3 частину прав на спадщину до складу якої входять будівельні матеріали, використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суд частково задовольняє вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею в порядку спадкування за законом в розмірі 1/6 частини прав на спадщину, після смерті чоловіка – ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якої входять будівельні матеріали, використані в процесі незавершеного будівництвом житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77,81, 141,259,263,264,265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 1/6 частину прав на спадщину, до складу якої входять будівельні матеріали, використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк

Повний текст рішення виготовлено 27 серпня 2021 року.