Постанова № 991925, 30.08.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

30.08.07 Справа№ 3/221А

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи

за позовом ДП „Латориця” ЗАТ „Торгова група „Тиса”, м.Львів

до відповідача : Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

Про скасування податкового повідомлення-рішення №0002272310/3/7939 від 23.04.2007 р.

За участю представників:

Від позивача: Жидков Ю.В. - представники

Від відповідача: Велика У.В. - представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки , передбачені ст.ст.49,51 КАС України.

Суть спору: ДП „Латориця” ЗАТ „Торгова група „Тиса” звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0002272310/3/7939 від 23.04.2007 р.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Відповідач позов заперечив з підстав і мотивів, викладених в своїх поясненнях, просив позов залишити без задоволення.

В судовому засіданні 13.08.2007 р. оголошувалась перерва до 30.08.2007 року.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:

З 29.05.2006 р. по 03.07.2006 р. ДПІ у Личаківському районі м.Львова проводилась планова виїзна документальна перевірка ДП „Латориця” ЗАТ „Торгова група „Тиса” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року. За результатами перевірки складено Акт №180/23-0/30649816 від 10.07.2006 року на підставі, якого винесено податкове повідомлення-рішення №0002272310/0/13331 від 18.07.2006 р. про застосування до ДП „Латориця” ЗАТ „Торгова група „Тиса” штрафних санкцій по податку на додану вартість.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. На підставі рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 11.04.2007 року № 3468/6/25-0115 ДПІ у Личаківському районі м.Львова було винесено податкове повідомлення-рішення №0002272310/3/7939 від 23.04.2007 р., яким ДП „Латориця” ЗАТ „Торгова група „Тиса” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 9540, 00 грн. в т.ч. основний платіж –6360,00 грн. та 3180,00 грн. штрафних санкцій.

ДП „Латориця” ЗАТ „Торгова група „Тиса” не погоджується із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, що стало підставою його оскарження в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

При прийнятті постанови, суд виходив з наступного :

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002272310/3/7939 від 23.04.2007 р. прийняте відповідачем на підставі акту перевірки №180/23-0/30649816 від 10.07.2006 року, в якому зафіксовано порушення позивачем :

- пп.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР, а саме - підприємством за перевіряємий період було завищено валові витрати в сумі 54756,22 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість " від 03.04.1997р. за № 168/97 - ВР ( із внесеними змінами та доповненнями ), в результаті чого підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в сумі 6360,00 грн., сплачені у зв’язку з придбанням послуг мобільного зв’язку, вартість яких, на думку податкової інспекції, не відноситься до складу валових витрат виробництва .

Як вбачається з акту перевірки (а.с.42) підприємством віднесено до складу валових витрат витрати на оплату послуг мобільного зв’язку без наявності документів, що підтверджують використання цього зв’язку у господарській діяльності на суму 36085,27 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону).

Витрати на отримання послуг мобільного зв'язку були здійснені позивачем у зв'язку з проведенням господарської діяльності. З вказаною метою позивачем укладено ряд угод з оператором мобільного зв'язку ЛФ ЗАТ „Київ стар Дж.Ес.Ем.” ( а.с.65-33 том ІІ ).

З рахунків за послуги стільникового (мобільного) зв'язку та платіжних доручень про оплату отриманих послуг та названих вище договорів, укладених позивачем з ЛФ ЗАТ „Київ стар Дж.Ес.Ем.”, вбачається, що обов'язки за договором сторонами повністю виконані.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 названого Закону встановлено правила ведення податкового обліку, відповідно до п. 11.2 якої датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі угод № № :804,711,087,097,269,039,803,344,751,007,259,174,802,736, 728, 216,729,044,281 від 07.11.03 р. оператором мобільного зв'язку позивачу щомісячно направлялися персоніфіковані рахунки за надані послуги мобільного зв'язку, які є первинними документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач не надав доказів того, що вказані первинні документи містять недостовірні відомості або визнані недійсними.

Необґрунтованими є посилання відповідача на відсутність у позивача підтверджуючих документів, що дають право на віднесення до валових витрат, витрат на користування послугами зв’язку, перелік яких визначено листом Державного комітету України з питань регуляторної політики підприємництва від 28.11.2003 року № 125-1, які, на думку податкової інспекції, підтверджують зв’язок витрат на мобільний зв’язок з господарською діяльністю суб’єкта підприємницької діяльності.

Перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат наведено у п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, він є вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню. Лист № 125-1 від 28.11.2003 року Державного комітету України з питань регуляторної політики підприємництва носить рекомендаційний характер і не може встановлювати додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків, встановлених п.5.3 ст.5 зазначеного вище Закону. Висновки податкової інспекції про обов'язковість ведення позивачем журналу обліку дзвінків, встановлення правил користування мобільним зв’язком, розшифровка розрахунків про час переговорів та номери адресатів не заслуговують на увагу, оскільки ведення таких документів не передбачено правилами бухгалтерського та податкового обліку. Відсутність вказаного журналу у позивача не спростовує факту правомірного віднесення ним до валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку, який використовувався позивачем для здійснення господарської діяльності. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва N 125-1 від 28.11.2003 р., на який посилався відповідач не є нормативним актом та не може встановлювати правила ведення податкового та бухгалтерського обліку. А тому позивач мав всі підстави для віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку, отриманих від ЗАТ „Київ стар Дж.Ес.Ем.”.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на час перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону). Податкові накладні, які має позивач, виписані СП "Український мобільний зв'язок" повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону.

Угоди про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку, що укладені позивачем з ЛФ ЗАТ „Київ стар Дж.Ес.Ем.” є чинними.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів того, що ним оспорювалась відповідність зазначених угод вимогам закону. А тому позивач правомірно керувався умовами цих договорів при визначенні своїх податкових зобов'язань.

Висновок податкової інспекції про те, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) за отримані послуги мобільного зв’язку, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, з огляду на вищевикладене є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству. Оскільки позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість витрат, оплачених (нараховані) за послуги мобільного зв’язку в сумі 36085,27 грн., а тому, у відповідності до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням цих товарів (робіт,послуг).

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного повідомлення-рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог.

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Судові витрати, за згодою сторін, покласти на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 21, 69, 70, 160-163, 167 КАС України, суд:

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002272310/3/7939 від 23.04.2007 р., яким ДП „Латориця” ЗАТ „Торгова група „Тиса” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 9540, 00 грн. в т.ч. основний платіж –6360,00 грн. та 3180,00 грн. штрафних санкцій.

3. Судові витрати покласти на Позивача.

4. Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 30.08.2007р.

Суддя