Рішення № 99191915, 27.08.2021, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/873/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 серпня 2021 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Панасюк К.О., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Галагуза В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК" (далі ПАТ "ЕНЕРГОБАНК") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому зазначено, що 18 жовтня 2013 року між ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та відповідачем було укладено договір № 06-005719-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA (далі Договір), відповідно до якого останньому було надано кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в межах 60000 грн зі сплатою 35 % річних.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконує, позивач просить стягнути з нього заборгованість, яка утворилась станом на 17 жовтня 2016 року, в сумі 165105,63 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом – 58788,28 грн, заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості – 68230,77 грн, заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) - 3000,00 грн, а також заборгованість за нарахованими процентами - 35086,58 грн.

Заочним рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 14 березня 2017 року позов ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 165105,63 грн та вирішено питання про розподіл судових витрат.

29 травня 2017 року Романівським районним судом Житомирської області ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" видано виконавчий лист.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 14.09.2018 замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

В серпні 2019 року представник відповідача - адвокат Галагуз В.В. звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, посилаючись на поважні причини неявки відповідача до суду та наявність обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

11.09.2019 ухвалою Романівського районного суду Житомирської області заочне рішення скасовано.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні повністю, посилаючись на те, що кредитний договір був укладений на один рік, безпідставно та всупереч умов, зазначених в договорі, був продовжений, в договорі не зазначена процентна ставка, а тому підстава для нарахування відсотків відсутня. Безпідставно позивачем застосовано подвійне стягнення різних сум штрафів за одне і теж прострочення погашення заборгованості. Крім цього, просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Суд, дослідивши письмові докази, що надані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2013 року між ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та відповідачем було укладено договір № 06-005719-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA. 29 жовтня 2013 року відповідачем було підписано інформаційний листок про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитна картка visa» та додаткову угоду до договору №1, відповідно до яких останньому було надано кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в межах 60000 грн зі сплатою 35 % річних.

Пунктом 2.6 договору зазначено, що строк дії кредитної лінії становить один рік з моменту підписання сторонами цього договору. Якщо не пізніше ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії кредитної лінії, за умови, що з боку Держателя відсутня прострочена заборгованість за кредитом та/або обслуговуванню карткового рахунку, та жодна із сторін в установленому договором порядку не заявить про припинення строку дії кредитної лінії, термін дії кредитної лінії продовжується на той же строк і на тих же умовах.

Тобто, для продовження кредитної лінії (строку дії кредитного договору) договором встановлено необхідність наявності двох умов: 1) не пізніше ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії Кредитної лінії відсутність у Держателя простроченої заборгованості та відсутність клопотання Сторін про припинення строку дії кредитної лінії

Водночас, з розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що станом на 4 вересня 2014 року (за 45 календарних днів до закінчення терміну дії кредитної лінії) ОСОБА_2 мав просточену заборгованість, що за умовами договору виключає продовження кредитної лінії на той же самий строк і на тих же умовах.

Жодних доказів щодо пролонгації спірного кредитного договору та здійснення розрахунку кредитної заборгованості станом на 17 жовтня 2014 року матеріали справи не містять.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів та штрафів після 17 жовтня 2014 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Такі правові висновки, узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та штрафу, однак таких вимог банк не заявляв. У зв`язку з цим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими і до цих правовідносин не застосовується позовна давність.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач, підписав та погодився на продовження договору на тих самих умовах, що були вказані в первинному договорі.

Окрім цього, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, це свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що ОСОБА_2 не спростував розрахунків банку щодо розміру фактично отриманої суми кредитних коштів, що було процесуальним обов`язком останнього відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача 58788,28 грн заборгованості за тілом кредиту. У стягненні ж процентів та неустойки, нарахованої після закінчення строку дії кредитного договору, слід відмовити.

Задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 526, 1046, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (адреса місцязнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, поверх 6, офіс 32, м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 38750239) 58788 (п`ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 28 (двадцять вісім) коп заборгованості за кредитним договором та 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн 82 ( вісімдесят дві) коп судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Тридцятиденний строк на оскарження даного судового рішення слід обчислювати з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено 27 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Кірічук