Рішення № 99189923, 25.08.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1293/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року Печерський районний суд міста Києва

суддя Волкова С.Я.

секретар судового засідання Ясеновенко К.О.,

справа № 757/1293/21-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання кредитного договору частково недійсним та його розірвання,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання договору № 9654371 від 08.08.2020 р. частково недійсним, а саме: в частині пункту 2 договору, розірвання означеного договору. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 08.08.2020 р. між ними укладено договір позики № 9654371 на суму 5 000,00 грн строком на 30 днів, оскільки договір є таким, що не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості, суперечить ЦК України, виконання договору становить його в тяжке матеріальне становище, а тому повинен бути розірваним. Крім того, умови кредитного договору щодо встановлення процентної ставки (пункт 2 договору) є несправедливими.

Ухвалою суду від 20.01.2021 р. відкрито провадження у справі.

Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» подано відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суду надано договір позики № 9654371, укладений 08.08.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - «Позикодавець») та ОСОБА_1 (далі - «Позичальник»), за яким Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти у позику у сумі 2 500,00 грн строком на 30 днів, а Позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування нею.

Додатковою угодою від 17.08.2020 р. до договору позики № 9654371 від 08.08.2020 р. Позикавець збільшив суму наданої Позичальнику позики на 2 500,00 грн, загальний розмір наданої позики становить 5 000,00 грн (пункт 1 додаткової угоди); за домовленістю сторін були внесені зміни у договір, графік повернення позики та сплати процентів викладені у новій редакції (пункт 2 додаткової угоди).

Суд вбачає, що невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, що разом складають єдиний договір, та визначають усі істотні умови надання позики. Уклавши означений договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє всі умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись цього договору та Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, текст яких розміщено на сайті Позикодавця за посиланням https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (пункт 4.2. договору), отже Правила є у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Позикодавця до укладення договору. Зазначений договір укладений в електронній формі з проставленням електронного підпису ОСОБА_1 .

За Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які регламентують умови і порядок надання Товариством грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, інформацію, необхідну для укладення та належного виконання умов договору позики, а також є пропозицією укласти електронний договір в розумінні частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», та які розроблені відповідно до вимог ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про електронну комерцію», договір позики, так само електронний договір, укладений згідно з Законом України «Про електронну комерцію», в електронній формі договір між товариством та позичальником, за умовами якого товариство передає позичальнику у власність грошові кошти позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський (картковий) рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути товариству таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити товариству плату (проценти) від суми позики;

дата укладення договору - день перерахування грошових коштів на картковий рахунок позичальника;

логін особистого кабінету - унікальний алфавітно-цифровий набір символів, який позичальник самостійно зазначає в полі «Логін» при вході до особистого кабінету на сайті товариства, та несе особисту відповідальність за збереження інформації логіну особистого кабінету;

одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує позичальник від товариства на сторінці в особистому кабінеті, на електронну пошту або на номер мобільного телефону, вказаний ним під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, та яким підписує (приєднує) своє електронне повідомлення, що погоджує електронний документ;

заявник - фізична або юридична особа, яка має намір укласти договір позики з товариством на запропонованих товариством умовах, визначених даними Правилами та договором позики;

інформаційно-телекомунікаційна система - облікова та реєструюча система товариства, яка є власністю товариства і створена для забезпечення господарської діяльності товариства в сфері електронної комерції;

особистий кабінет - розділ на сайті товариства, який є частиною облікової та реєструючої системи (інформаційно-телекомунікаційна система) і власністю товариства, до якого позичальнику надається тимчасовий (обмежений часом зберігання договірної документації, що встановлений чинним законодавством) доступ, захищений логіном особистого кабінету та паролем входу до особистого кабінету позичальника, створений для зберігання договірної документації та взаємодії позичальника з товариством;

оферта - пропозиція товариства укласти електронний договір, що містить істотні умови, передбачені законодавством для такого договору, і виражає намір товариства вважати себе зобов`язаним у разі її прийняття;

позика - грошові кошти в національній валюті України (гривні), що надаються товариством позичальнику в погодженій сторонами договору сумі на умовах повернення, строковості, платності, що передбачені умовами договору позики.

До відносин за договором позики застосовуються положення параграфа 1Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті договору позики.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, звертаючись до суду із вимогами про визнання означеного договору недійсним, свої вимоги обґрунтовує тим, що укладений договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ані перед укладенням договору, ані під час його укладення відповідач не повідомляв позивача у письмовій формі про умови надання кредиту, втім позика на суму 2 500,00 грн. надавалася строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, Позичальник прийняв на себе зобов`язання повернути позику та сплатити проценти за її користування, нараховані згідно пункту 2 укладеного договору, зокрема, дата повернення позики (останній день) - 07.09.2020 р.; базова процентна ставка у день - 1,60%; розмір процентів акційних у день - 0,48%; процентна ставка за кожний день прострочення в день - 2,70%; розмір процентів на позику річний - 175,20%; розмір процентів на прострочену позику річний - 985,50%; вартість позики за весь строк, на який видано позику, - 14,40%; вартість позики за весь строк, на який видано позику, - 360,00 грн; загальна вартість позики та процентів - 2 860,00 грн. Суму позики в розмірі 2 500,00 грн позивач отримав в повному обсязі шляхом безготівкового перерахування. Додатковою угодою від 17.08.2020 р. до договору позики № 9654371 від 08.08.2020 р. Позикавець збільшив суму наданої Позичальнику позики на 2 500,00 грн, загальний розмін наданої позики становить 5 000,00 грн (пункт 1 додаткової угоди); за домовленістю сторін були внесені зміни у договір, графік повернення позики та сплати процентів викладені у новій редакції (пункт 2 додаткової угоди), зокрема, вартість позики за весь строк, на який видано позику, - 600,00 грн; загальна вартість позики та процентів - 5 600,00 грн. Суму збільшеної позики в розмірі 2 500,00 грн позивач отримав в повному обсязі шляхом безготівкового перерахування.

Твердження позивача про ненадання йому інформації про споживчий кредит не відповідає дійсності, оскільки надані сторонами докази свідчать про те, що 08.08.2020 р. до моменту укладення договору позики № 9654371 ОСОБА_1 було надано паспорт позики, тобто інформацію, яка надається споживачу відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», із зазначенням: найменування та місцезнаходження кредитодавця; реквізити ліцензії та свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ; тип кредиту; сума кредиту; строк кредитування; мета отримання; спосіб надання кредиту; тип процентної ставки та порядок її обчислення; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживання на дату надання інформації, виходячи з обраних позивачем умов кредитування; позивачу повідомлялося про його право безкоштовно отримати копію проекту договору позики у письмовій чи електронній формі; право відмовитися від договору позики протягом 14 календарних днів у порядку та умовах, визначених умовами договору та Закону України «Про споживче кредитування»; право дострокового повернення позики без додаткової плати за дострокове повернення позики.

Доводи ОСОБА_1 про те, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вчинені із застосуванням нечесної підприємницької практики та є такими, що порушують його права як споживача, не знайшли свого підтвердження, а тому вимоги позову в цій частині є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Кодексу, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 1 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко прояснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та також ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановила, що у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Згідно частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про: 1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції; 3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; 5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;

6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби -місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець; 8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції; 10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.

Згідно частин четвертої-шостої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб`єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб`єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Зі змісту оспорюваного договору позики вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання позики. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, його заявка до відповідача та підписання додаткової угоди до договору позики за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Втім в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору № 9654371 вимогам законодавства, оскільки доводи ОСОБА_1 в цій частині ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору, змістом додаткової угоди, отже відсутні підстави для визнання означеного договору недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, статтями 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», на не встановлено обставин, які б свідчили, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вчинені із застосуванням нечесної підприємницької практики та є такими, що порушують права ОСОБА_1 , як споживача.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду в якості письмових доказів копії: паспорту позики (інформація, яка надається споживачу відповідно до Закону України «Про споживче кредитування); договору позики № 9654371 від 08.08.2020 р. Розгляд справи позивач просив провести в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про визнання кредитного договору частково недійсним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами. З огляду на наведене, в задоволенні позову в цій частини слід відмовити.

Позивач, звертаючись до суду із вимогами про розірвання укладеного договору, свої вимоги обґрунтовує статтями 651, 652 ЦК України.

Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Втім при вирішенні спорів щодо розірвання договору позики з посиланням на означену норму закону, суд має врахувати, що сторона звернулася з вимогою до суду з підстави: має місце істотне порушення договору другою стороною, при цьому позивачем ОСОБА_1 не доведено наявності всіх умов, передбачених частиною другою статті 651 ЦК України, за якими встановлена можливість розірвання договору за рішенням суду.

Згідно частин першої, другої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Закон пов`язує можливість розірвання договору з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при цьому судом з`ясовано виконання товариством положень статтей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а позивачем ОСОБА_1 не доведено наявності всіх умов, передбачених частиною четвертою статті 652 ЦК України, за якими встановлена можливість розірвання договору за рішенням суду, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід також відмовити.

Керуючись статтями 207, 651, 652, 653 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 258-259, 263-265, 352, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання кредитного договору частково недійсним та його розірвання - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (01010, м. Київ, площа Арсенальна, 1-Б, ЄДРПОУ: 39861924).

Суддя Волкова С.Я.