Рішення № 99189600, 13.08.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10709/18

Провадження № 2/752/502/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Гладибороди Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття, -

в с т а н о в и в:

у травні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду у розмірі 491 754 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено про те, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 . 05.08.2017 року належну позивачу квартиру було затоплено, внаслідок залиття з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 . Причиною залиття належної позивачу квартири є протікання гарячої води, що подається до будинку, місцем локації якого є відгалуження від трубопроводу подачі гарячої води на відрізку третього поверху, де розташована квартира АДРЕСА_2 . 08.08.2017 року працівниками ТОВ «Ліко-Житлосервіс» проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 , про що складено акт, згідно якого залиття вказаної квартири сталося через порушення правил експлуатації санітарно-технічних приладів мешканцями квартири АДРЕСА_2 даного житлового будинку, які демонтували рушникосушарку, в місцях приєднання перекрили вентилі, що призвело до застою води, чим прискорило процес корозії та протікання різьбового з?єднання.

Згідно звіту № Н-250917/01 від 25.09.2017 року, вартість матеріального збитку, завданого позивачу, становить 491 754 грн.

05.02.2018 року позивачем відповідачу ОСОБА_2 засобами поштового зв?язку направлено претензію про відшкодування матеріального збитку, яку отримано особисто відповідачем 06.02.2018 року. Відповіді на вказану претензію позивачем не отримано.

Відповідач ТОВ «Ліко-Житлосервіс» не визнає обов?язку по відшкодуванню шкоди, зазначаючи, що залиття сталося внаслідок порушення правил експлуатації квартири АДРЕСА_2 .

Відтак, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.07.2018 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

13.12.2018 року представником відповідача ТОВ «Ліко-Житлосервіс» подано відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Ліко-Житлосервіс», посилаючись на те, що в розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», товариство здійснює обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Так, відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), внутрішньобудинкова система холодного водопостачання це система від зовнішньої стінки будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або у разі її відсутності трійника (врізки) включно, що розташовані у квартирі споживача.

Відповідно до проекту системи централізованого гарячого водопостачання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 на стояку гарячого водопостачання передбачено два відводи, обладнані кульовими кранами. Переобладнання системи централізованого опалення приводить до розбалансування внутрішньобудинкової системи централізованого опалення, яка відноситься до інженерної системи будинку, як цілісного майнового комплексу. Будь-яке втручання в систему гарячого водопостачання, шляхом зміни, гідравлічного опору (встановлення заглушки), погіршує роботу системи загалом.

Оскільки причиною залиття належної позивачу квартири стало порушення відповідачем ОСОБА_2 правил експлуатації квартири АДРЕСА_2 , відтак, обов?язок по відшкодуванню завданої позивачу матеріальної та моральної шкоди лежить на відповідачу ОСОБА_2 .

07.02.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 згідно укладеного між сторонами спору договору від 11.04.2013 року № 3/7-404 є ТОВ «Ліко-Житлосервіс», на яке законом покладено обов?язок забезпечити якісне утримання житлового будинку, своєчасно вживати заходів по попередженню та уникненню аварійної ситуації у системі водопостачання. Позивач зазначає, що саме неналежне виконання обов?язків відповідачем призвело до залиття та пошкодження квартири і завдання збитків позивачу, як власнику майна.

19.02.2019 року від представника відповідача ОСОБА_4 відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до рецензії від 11.02.2019 року на звіт про оцінку № Н-250917/01, виявлено ряд недоліків, на підставі яких наданий позивачем звіт не може бути прийняти й судом як доказ. Так, у звіті вказано невірно реквізити свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів; звіт не містить інформацію про обґрунтування обраного методичного підходу визначення вартості та не містить акту обстеження технічного стану квартири. Зазначає, що вина відповідача ОСОБА_2 у залитті належної позивачу квартири є спірною.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2019 року закрито підготовче провадження.

04.04.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідачем отримано висновок експерта № 10/19 судової будівельно-технічної експертизи від 06.03.2019 року, згідно якого, експертом не вбачається порушення нормативно-правових актів в галузі будівництва у перекритті запірної арматури - вентиля в місці приєднання рушникосушарки до системи гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 . Експертом не вбачається впливу на фізичний знос (корозію металу) різьбового з?єднання, тобто втрати різьбовим з?єднанням первісних техніко-експлуатаційних показників (міцності, стійкості, надійності) внаслідок перекриття запірної арматури - вентиля в місці приєднання рушникосушарки до системи гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку. В ході проведення експертного дослідження, експерт дійшов висновку про те, що впливає на фізичний знос (корозію металу) виконання різьбового з?єднання запірної арматури - вентиля в місці рушникосушарки до системи гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 , з відхиленням від нормативних вимог, що було здійснено саме балансоутримувачем - ТОВ «Ліко-житлосервіс».

19.04.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача від 04.04.2019 року, в якому позивач зазначає, що рецензія на звіт є неспроможними, оскільки доводи, викладені у ній, будуються виключно на припущеннях. Також, вказує, що висновок будівельно-технічної експертизи від 06.03.2019 року № 10/19 лише підтверджено причини залиття належної позивачу квартири.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.07.2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

16.10.2019 року від представника позивача надійшла до суду заява про збільшення суми судових витрат, у якій представник позивача просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 17 917,54 грн., що складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 5 417,54 грн., 2500 грн. витрат на сплату за проведення оцінки вартості матеріального збитку, 10 000 грн. витрат на сплату за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

18.1.2019 року від представника відповідача ТОВ «Ліко-Житлосервіс» надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких зазначено, що відповідачем в порушення умов Типового договору і діючого законодавства не лише демонтовано рушникосушарку, чим здійснено втручання в інженерні мережі будинку, що призвело до порушення гідравлічного опору мережі вцілому, а й не проінформовано ТОВ «Ліко-Житлосервіс» про наявні у неї в квартирі несправності інженерних мережах, зокрема, періодичні протікання вентиля та явну корозію (про що показав свідок ОСОБА_5 ), що з часом призвело до погіршення технічного стану холодного та гарячого водопостачання в квартирі і, як наслідок, до аварії, та залиття квартири позивача.

Доводи позивача щодо неналежного виконання своїх обов?язків відповідачем - неналежний догляд за внутрішньобудинковою системою гарячого водопостачання, зокрема, непроведення профілактичних оглядів, спростовуються паспортом готовності до роботи в опалюваний період 2016/2017 будинку АДРЕСА_1 , паспортом готовності до роботи в опалювальний період 2017/2018 будинку АДРЕСА_1 , і актом загального огляду жилого будинку від 26.04.2017 року, відповідно до яких стан мережі гарячого водопостачання та централізованого опалення задовільний. Обстеження інженерних мереж безпосередньо у квартирах споживачів проводиться виключно за заявою їх власників (мешканців).

13.01.2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких представником відповідача зазначено про те, що ані ТОВ «Ліко-Житлосервіс», ані ОСОБА_3 не наведено жодного нормативно-правового акту, відповідно до якого заборонено перекриття запірної арматури на подання води до системи до якої приєднано рушникосушарку та/або її демонтування.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2020 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання про визначення дійсного розміру майнової шкоди, завданої внаслідок залиття, що сталося 05.08.2017 року.

17.03.2021 року до суду надійшов висновок за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 17798/20-43 від 04.03.2021 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.03.2021 року відновлено провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Ліко-Житлосервіс» проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ «Ліко-Житлосервіс».

Представник відповідача ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_2 , у зв?язку із їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , що стверджується копією договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 11.04.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. за реєстровим номером 301, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.04.2013 року (т. 1 а.с. 11-13).

05.08.2017 року сталося залиття належної позивачу квартири АДРЕСА_1 .

08.08.2017 року комісією працівників ТОВ «Ліко-Житлосервіс» проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт, затверджений директором ТОВ «Ліко-Житлосервіс». (т. 1 а.с. 23).

Відповідно до вищезазначеного акту, залиття квартири АДРЕСА_1 сталося 05.08.2017 року через порушення правил експлуатації санітарно-технічних приладів мешканцями квартири АДРЕСА_2 даного житлового будинку, які демонтували рушникосушарку, а в місцях приєднання перекрили вентилі, що призвело до застою води, чим прискорило процес корозії та протікання різьбового з?єднання. Вцілому технічний стан системи ХВП та ГВП в квартирі незадовільний, про що свідчать помітні сліди іржі на з?єднаннях.

Оглядом зазначеної вище квартири встановлено: перша кімната: підлога оздоблена паркетна дошка, площею 44,4 кв.м., вологість та деформація по периметру кімнати залитий плінтус; друга кімната: підлога оздоблена паркетна дошка, площею 16,8 кв.м., вологість та деформація по периметру кімнати залитий плінтус; третя кімната: підлога оздоблена паркетна дошка, площею 17,8 кв.м., вологість та деформація по периметру кімнати залитий плінтус; перший коридор: підлога оздоблена кахельною плиткою, площею 10,4 кв.м., по периметру коридора залитий плінтус; другий коридор: підлога оздоблена паркетна дошка, площею 3,7 кв.м., вологість та деформація по периметру коридора залитий плінтус; ванна кімната: підлога залита, оздоблена кахельною плиткою площею 4,7 кв.м., стеля підвісна пофарбована водоемульсійною фарбою, вода текла зі стелі по стінах із вбудованими меблями (меблі деформовано); балкон: залита стеля підвісна пофарбована водоемульсійною фарбою, площею 1,3 кв.м.

Згідно даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкту нерухомого майна від 28.11.2017 року, квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 18-19).

Також, судом встановлено, що 11.04.2013 року між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та ОСОБА_3 укладено типовий договір № 3/7-404 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором (т. 1 а.с. 20-22).

Згідно звіту про незалежну оцінку матеріального збитку № Н-250917/01, складеного оцінювачем ОСОБА_6 (ціль оцінки - визначення ринкової вартості без урахування ПДВ), ринкова вартість без ПДВ об?єкта оцінки - квартири АДРЕСА_1 - 491 754 грн.; вартість матеріального збитку - 491 754 грн. (т. 1 а.с. 34).

14.12.2017 року позивачем ОСОБА_3 направлено вимоги про відшкодування матеріальної шкоди на адресу відповідачів (т. 1 а.с. 24,26).

Листом ТОВ «Ліко-Житлосервіс» від 15.02.2018 року № 394 повідомило позивача про відсутність підстав для відшкодування ТОВ «Ліко-Житлосервіс» позивачу вартості матеріального збитку, посилаючись на те, що відповідальність за завдану шкоду несе власник квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої бути протиправними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина особи.

Пунктом 1.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, визначено, що повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг; порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показів засобів обліку; права та обов`язки споживачів, виконавців, виробників; оформлення претензій споживачів до виконавців; порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг визначаються згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 2.3.6. Правил у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

Відповідно до додатку 4 до п. 2.3.6 Правил акт про залиття, аварію, складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представника власника будинку, будинкового комітету; в якому описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено; з зазначенням причини залиття, аварії, що трапилось (чітко зазначивши причину залиття); акт повинен містити висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.); члени комісії повинні підписати акт та з актом повинні бути ознайомлені мешканці квартир, які його також підписують.

В абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 за №76, передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (Додаток 4). Натомість Додаток 4 вимагає чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. № ___ у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін. Додаток 4 Правил при складанні акту вимагає надати висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін. Окрім того, акт повинен містити інформацію про ознайомлення мешканців квартир щодо відомостей даного акту.

Тобто факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок - залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов`язкової участі винної особи.

З наведеного вбачається, що на підтвердження позовних вимог позивач повинен надати в розпорядження суду належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття квартири, зокрема комісійний акт, який складено із додержанням вищевказаних вимог Правил, яким би було зафіксовано, зокрема, сам факт залиття, а також причини залиття та завдані пошкодження, висновок відповідної експертизи щодо встановлення причин залиття.

З вказаних підстав, суд приймає як належний та допустимий доказ акт про залиття від 08.08.2017 року, затверджений директором ТОВ «Ліко-Житлосервіс» (т. 1 а.с. 23), та відкидає акт від 05.08.2017 року, складений та підписаний ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 30,31).

Судом встановлено та вбачається із вказаного вище акту, що причиною залиття належної позивачу квартири АДРЕСА_1 , що сталося 05.08.201 року, є порушення правил експлуатації санітарно-технічних приладів мешканцями квартири АДРЕСА_2 даного житлового будинку, які демонтували рушникосушарку, а в місцях приєднання перекрили вентилі, що призвело до застою води, чим прискорило процес корозії та протікання різьбового з?єднання. Вцілому технічний стан системи ХВП та ГВП в квартирі незадовільний, про що свідчать помітні сліди іржі на з?єднаннях.

Суд зазначає, що відповідач ОСОБА_10 заперечує та визнає факт демонтажу нею рушникосушарки, тим самим здійснення самовільного втручання в інженерні мережі будинку. Наведене, в свою чергу, призвело до порушення гідравлічного опору мережі в цілому.

Судом встановлено, що 25.10.2011 року між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та ОСОБА_2 укладено типовий договір № 3/7/408 від 25.10.2011 року (т. 1 а.с. 183-185).

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 за № 76, заборонено без одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради здійснювати переобладнання жилих приміщень, що містить у собі перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів, влаштування і переобладнання туалетів і ванних кімнат.

Судом не здобуто доказів отримання відповідачем ОСОБА_2 дозволу на здійснення робіт з демонтажу рушникосушарки у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 .

Представником відповідача ОСОБА_2 надано в розпорядження суду висновок експерта № 10/19 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 06.03.2019 року судовим експертом Сікорською О.М. (т. 1 а.с. 190-194). В ході експертного дослідження, експерт дійшов наступних висновків: враховуючи, що конструкція - запірна арматури - вентиль забезпечує закривання та відкривання потоку води, у відповідності до п. 9.6 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація», експертом не вбачається порушень нормативно-правових актів в галузі будівництва у перекритті запірної арматури - вентиля в місці приєднання рушникосушарки до системи гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 .

Експертом не вбачається впливу на фізичний знос (корозію металу) різьбового з?єднання, тобто, втрати різьбовим з?єднанням первісних техніко-експлуатаційних показників (міцності, стійкості, надійності) внаслідок перекриття запірної арматури - вентиля в місці приєднання рушникосушаркидо системи гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 , оскільки вентиль використовувався за своїм прямим призначенням.

Впливає на фізичний знос (корозію металу) виконання різьбового з?єднання запірної арматури - вентиля в місці приєднання рушникосушарки до системи гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 з відхиленням від нормативних вимог, а саме п. 25.1.1.2, 25.1.1.4 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація».

Враховуючи, що різьбове з?єднання запірної арматури - вентиля, знаходиться до першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача, протікання різьбового з?єднання запірної арматури - вентиля в місці приєднання рушникосушарки до системи гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 відбувалось до точки розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві.

Суд критично оцінює наданий відповідачем висновок, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що на вирішення вказаної експертизи надано належний об?єкт дослідження - різьбове з?єднання запірної арматури - вентиля, що був встановлений у момент залиття саме у квартирі АДРЕСА_2 , з урахуванням тієї обставини, що залиття сталося у 2017 році, а експертиза проведена у 2019 році, тобто через два роки з моменту залиття.

Крім того, суд вважає неспроможними посилання експерта у вказаному висновку на положення Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, оскільки останні регламентують правовідносини між суб?єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, тобто, виконавцем, та фізичної або юридичною особою, тобто споживачем послуги. Зазначені послуги у будинку АДРЕСА_1 надаються не ТОВ «Ліко-Житлосервіс», а АТ «Київводоканал».

За вказаних обставин, суд не приймає висновок експерта в частині того, що оскільки різьбове з?єднання запірної арматури - вентиля знаходиться до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача, то протікання різьбового з?єднання запірної арматури - вентиля в місці приєднання рушникосушарки до системи гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 , відбувалося до точки розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця до споживача, з огляду на те, що ТОВ «Ліко-Житлосервіс» не є виконавцем послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)

Згідно з частинами першою і другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналіз наявних у справі доказів у своїй сукупності надає підстави для висновку суду про те, що залиття належної позивачу квартири АДРЕСА_1 сталося внаслідок порушення правил експлуатації санітарно-технічних приладів мешканцями квартири АДРЕСА_2 даного житлового будинку, які демонтували рушникосушарку, а в місцях приєднання перекрили вентилі, що призвело до застою води, чим прискорило процес корозії та протікання різьбового з?єднання.

Власником квартири АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_2 .

Свою вину у завданні шкоди позивачу відповідач ОСОБА_2 не спростувала.

Між тим, судом також встановлено, що ТОВ «Ліко-Житлосервіс» здійснює обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води будинку АДРЕСА_1 , що включає в себе комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 наказу Мінрегіону № 219 від 15.08.2018 року, точкою приєднання внутрішньобудинкової системи водопостачання та системи постачання гарячої води багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення є перша запірна арматура на відгалуженні від стояків у межах приміщення (запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи).

Згідно з п. 5 вказаного наказу, обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).

Відтак, різьбове з?єднання запірної арматури - вентиля в місці місці приєднання рушникосушарки до системи гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 не належить до внутрішньобудинкових мереж і не входить в сферу обслуговування ТОВ «Ліко-Житлосервіс».

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Верховного суду від 03.10.2018 року у справі № 668/7511/15-ц, шкода, завдана залиттям квартири, повинна бути відшкодована особою, у власності якої перебуває квартира та елемент системи водопостачання, який став причиною такого затоплення. Так, у статті 151 ЖК УРСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, а згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, саме власник квартири зобов`язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обслуговування.

За вказаних обставин, позивачем не доведено, які неправомірні дії або бездіяльність ТОВ «Ліко-Житлосервіс» дають підстави для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності, якщо саме власник квартири АДРЕСА_2 , тобто, відповідач ОСОБА_2 , зобов`язана забезпечити її схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 04.03.2021 року № 17798/20-43, складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір матеріальної шкоди) для усунення наслідків залиття квартири АДРЕСА_1 , згідно даних візуально-інструментального обстеження, станом на час проведення дослідження, становить 465 157,20 грн.

При цьому, суд не бере до уваги звіт про незалежну оцінку матеріального збитку № Н-250917/01, складений оцінювачем ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 34), наданий позивачем, оскільки зі змісту останнього вбачається, що ціллю оцінки було визначення ринкової вартості без урахування ПДВ (т. 1 а.с. 34,35).

За вказаних обставин, суд надходить до висновку про те, що в ході судового розгляду доведено розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача ОСОБА_2 , причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, відтак завдана позивачу шкода у розмірі 465 157,20 грн. підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 .

Крім того, суд зазначає, що у результаті винних дій відповідача ОСОБА_2 , позивачу завдано моральної шкоди, оскільки у зв`язку із залиттям квартири вона перенесла моральні переживання і незручності, а також приймаючи до увагу ту обставину, що з моменту залиття квартири, тобто, з 2017 року, шкода відповідачем позивачу не відшкодована. Відтак, виходячи з принципів розумності та співмірності, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути моральну шкоду у розмірі 4 000 грн.

Питання про розподіл судових витрат слід вирішити в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Китайської Народної Республіки, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 Адміністрація з питань в"їзду та виїзду Міністерства державної безпеки 25.02.2007 р., посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 03.09.2018 р., яка дійсна до 31.08.2019 р., видана 8001, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 465 157 (чотириста шістдесят п?ять тисяч сто п?ятдесят сім) гривень 20 копійок, моральну шкоду у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень, судовий збір у розмірі 5 417 (п?ять тисяч чотириста сімнадцять) гривень 54 копійки.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 19 серпня 2021 року.

Суддя: