Ухвала суду № 991895, 27.09.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

24 вересня 2007 року

Справа № 2-16/6666-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Градової О.Г.,

Фенько Т.П.,

секретар судового засідання Суровикіна М.С.

за участю представників сторін:

позивача: Деревя'янко О.М., дов. б/н від 10.09.07,

відповідача: Джемілєва Е.Ю., дов. № 3838/10/10-0 від 13.09.07,

Міллєр Ю.В., дов. № 5981/10/10-0 від 21.09.07,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 21 червня 2007 року по справі № 2-16/6666-2007А

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1,Красноперекопськ,96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 2,Красноперекопськ,96000)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2007 року у справі № 2-16/6666-2007А (суддя Омельченко В.А.) позов Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" до Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції в Автономній республіці Крим про визнання нечинним податкового повідомлення рішення задоволений. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 000005234/0 від 25 квітня 2007 року про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 285177 грн., в тому числі за січень 2007 року - 258991 грн., за лютий 2007 року - 26186 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач 27 червня 2007 року подав заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу відповідач подав 14 липня 2007 року.

У судовому засіданні, призначеному на 24 вересня 2007 року, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог діючого законодавства. Представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах апеляційної скарги відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

20 квітня 2007 року Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в результаті перевірки позивача по справі з питань достовірності нарахування суми відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року та за лютий 2007 року склала акт № 278/23-4/05444552/69. В даному акті вказані порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2007 року на суму 258991 грн. та за лютий 2007 року на суму 26186 грн.

На підставі вказаного акту, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 000005234/0 від 25 квітня 2007 року, в якому зменшено бюджетне відшкодування позивачу на суму 258991 грн. та 26186 грн.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

При прийнятті постанови, суд першої інстанції визнав безпідставними доводи податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідач оскаржує постанову господарського суду Автономної Республіки Крим у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що відповідно до підпунктів 7.7.1., 7.7.2. пункту 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та роз'яснень державної податкової адміністрації України, листи від: жовтня 2005 року №20296/7/16-1417; від 14 лютого 2006 року №2741/7/16-1517, бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені у тому ж податковому періоді.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), врегульований пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на який посилаються обидві сторони спору.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищевказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вищеназваного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Фактично відповідно до декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2007 року в рядку 24 даний залишок від'ємного значення становить 3 663 422 грн. В акті перевірки на арк.43 в таблиці № 50 відповідач визнає цей залишок і навіть збільшує його (в зв'язку з врахуванням ним зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування на підставі аналогічних повідомлень-рішень за попередні місяці).

Разом з тим, бюджетному відшкодуванню підлягає не все від'ємне значення, а тільки його частина, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до наданого відповідачеві разом з декларацією за січень 2007 року реєстру податкових накладних, які були включені позивачем в податковий кредит попереднього податкового періоду (грудня 2006 року) та оплачені постачальникам товарів (послуг) також у попередньому податковому періоді (грудні), сума оплати становить 832767,02 грн.

Не врахування відповідачем в якості даної частини оплати суми 1927,80 грн. в зв'язку з проведенням оплати шляхом укладення угод про взаємозалік не приймається до уваги оскільки відповідно до підпункту 7.7.2 а) Закону України "Про податок на додану вартість" умовою включення до бюджетного відшкодування передбачено фактичну сплату без деталізації механізмів такої сплати. Стаття 203 пункт 3 Господарського кодексу України і статті 601 Цивільного кодексу України допускають припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Таким чином, позивач фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) передбаченим законодавством способом - шляхом укладання угод про взаємозалік. Факт існування угод про взаємозалік відповідач визнає, в зв'язку з чим їх сума підлягає включенню до бюджетного відшкодуванню в повному розмірі.

Відповідно до наданого відповідачеві разом з декларацією за січень 2007 року реєстру податкових накладних, які були включені позивачем в податковий кредит більш ранніх податкових періодів (травня, червня, липня, серпня, вересня, жовтня 2006 року) та сплачених також у попередньому податковому періоді - в грудні 2006 року, сума оплати становить 361 710,77 грн.

Не врахування відповідачем по справі в якості даної частини оплати 180,00 грн. в зв’язку з проведенням оплати шляхом укладення угод про взаємозалік не приймається до уваги по викладеним вище мотивам.

Таким чином, як безпосередньо передбачено порядком визначення бюджетного відшкодування, позивач в січні до підлягаючої відшкодуванню включив суму податку, фактично сплачену у попередньому податковому періоді (грудні) постачальникам таких товарів (послуг) в розмірі 1 194 478 грн. (832 767,02 + 361 710,77).

Вищевказане свідчить, що заявлена позивачем в січні 2007 року до бюджетного відшкодування сума 1 194 478, як сплачена постачальникам в грудні 2006 року, є частиною від'ємного значення січня 2007 року - 3 663 422, обрахована у повній відповідності до вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання не чинним оскаржуваного податкового повідомлення – рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування за січень 2007 року в сумі 258991 грн.

Апеляційна інстанція наголошує, що підпункт 7.7.2 а) Закону України "Про податок на додану вартість", який відповідач вважає порушеним, взагалі не містить поняття "бюджетне відшкодування податкового кредиту попереднього податкового періоду", в чому вбачає порушення відповідач.

Посилання відповідача на необхідність визначення бюджетного відшкодування як суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), оскільки такий термін застосований в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, який є додатком 3 до декларації з податку на додану вартість, форма якої затверджена пунктом 1 наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року в редакції наказу № 213 від 15 червня 2005 року, не приймається апеляційною інстанцією до уваги, у зв’язку з наступним.

Сам наказ Державної податкової адміністрації № 213 починається з посилання на його видання відповідно до статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". А підпункт 7.7.2 а) Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, а не податкового кредиту. Тобто рядок 3 Розрахунку (додатку 3 до декларації), суперечить Закону України „Про податок на додану вартість”.

Цим же наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року в редакції наказу № 213 від 15 червня 2005 року, тільки пунктом 2, затверджений і Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, пункт 5.12 якого підлягаючою бюджетному відшкодуванню встановлює частину не податкового кредиту, а від'ємного значення.

Таким чином, Державна податкова адміністрація пунктом 1 наказу № 213 затвердила форму декларації з податку на додану вартість, в додатку 3 до якої в рядку 3 застосувала термін "сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)". А пунктом 2 цього ж наказу № 213 затвердила Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, в якому відносно цих самих обставин застосувала термін "сума від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)". Тобто дві норми наказу Державної податкової адміністрації, допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав платника податків (частина чого підлягає бюджетному відшкодуванню). Дані обставини врегульовані пунктом 4.4.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами", що зобов'язує у випадку, якщо норми законів допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав і обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків (по справі позивача), так і контролюючого органа (по справі відповідача), рішення приймається на користь платника податків.

Також, колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача і на листи Державної податкової адміністрації україни, через наступне.

Аналогічно до рядку 3 додатку 3 до декларації листи не відповідають нормативним актам вищої юридичної сили.

Листи не мають статусу податкових роз’яснень, оскільки вони не затверджені наказом Державної податкової адміністрації України, як то передбачено пунктом 1.8 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 176 від 12 квітня 2003 року для узагальнюючих податкових роз’яснень, та направлені не на запити позивача, і взагалі навіть не на запити конкретних інших платників податків, як то передбачено пунктами 1.7, 1.11 Порядку роз'яснень для податкових роз’яснень.

Вказані відповідачем листи від 12 жовтня 2005 року та 14 лютого 2006 року стосувались відповідей Державної податкової адміністрації на специфічні питання (сплата податку на додану вартість митним органам при імпорті товарів, податкові векселя при сплаті податку на додану вартість). В той же час в листі Державної податкової адміністрації України від 28 листопада 2005 року, який стосується питання саме порядку бюджетного відшкодування, керуючись підпунктами 7.7.1 і 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість", визнається, що залишок від`ємного значення податку після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари в частині від`ємного значення податку, чим повністю підтверджується позиція позивача.

Аналогічні обставини з відшкодуванням за лютий 2007 року. Відповідно до декларації позивача з податку на додану вартість за лютий в рядку 24 залишок від'ємного значення становить 3650930 грн. В акті перевірки на арк. 59 в таблиці № 68 відповідач визнає цей залишок і навіть збільшує його (в зв'язку з врахуванням ним зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування на підставі аналогічних повідомлень-рішень за попередні місяці).

Відповідно до наданого відповідачеві разом з декларацією за лютий реєстру оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (січні), сума оплати становить 923453 грн.

Вищевикладене свідчить, що заявлена позивачем в лютому 2007 року до бюджетного відшкодування сума 923453 як сплачена постачальникам в січні 2007 року є частиною від'ємного значення лютого 2007 року - 3650930, обрахована у повній відповідності до вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання не чинним оскаржуваного податкового повідомлення –рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування за лютий 2007 року в сумі 26186 грн.

Таким чином, при прийнятті постанови, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції апеляційною інстанцією не знайдено, а відтак апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2007 року у справі № 2-16/6666-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку без посередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя О.В. Дугаренко

Судді О.Г. Градова

Т.П. Фенько