Вирок № 99189174, 26.08.2021, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/2089/19

Номер провадження 1-кп/555/31/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2021 рокум.Березне

Березнівский районний суд Рівненської областів складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.

з участю секретаря судових засідань Яворовської Л.В., Лисенко О.Л., Семенович І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Березне кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180060000300 від 03 липня 2016 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, Рівненської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, державних нагород та пільг не має, на утриманні неповнолітніх дітей непрацездатних осіб та осіб похилого віку не має, не депутата, невійськовозобов`язаного, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

- розгляд кримінального провадження відбувся за участю сторін кримінального провадження: прокурорів Толочика П.І., Брожика Ю.П., Радченка Т.Г., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого, адвоката Сухана В.Г., потерпілого ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_3 , представника потерпілих, адвоката Томіловича М.І.

в с т а н о в и в:

03 липня 2016 року, приблизно о 03 годині 45 хвилин, у темну пору доби, ОСОБА_1 керуючи автомобілем Volkswagen Vento, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по асфальтованій дорозі вулиці Андріївської, м. Березне, Рівненської області, зі сторони центру м. Березне у напрямку м. Рівне, неподалік території колишньої «ПМК 172» по вищевказаній вулиці, проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із мотоциклом марки «QINGQI QM125-10E», без реєстраційних номерів, під керуванням ОСОБА_2 , що їхав із пасажиром ОСОБА_3 , які рухались у зустрічному напрямку.

В даній дорожній обстановці, що призвела до дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля ОСОБА_1 грубо порушив вимоги пункту 11.3 та 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями): 11.3 На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу; 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

У результаті дорожньо - транспортної пригоди водій мотоцикла «QINGQI QM125-10E», без реєстраційних номерів ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: рвано-забійних ран лівого коліна та лівої гомілки з великим шкірним дефектом, закритого багато уламкового перелому середньої третини лівої стегнової кісточки зі зміщенням уламків, закритого крайового перелому лівого наколінника та лівої малогомілкової кістки з незначним зміщенням уламків лівої п`ясткової кістки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості.

В свою чергу, пасажир ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: рвано-забійних ран лівої гомілки та ступні з шкірним дефектом, відкритого поперечного багато уламкового перелому нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди і настанням шкідливих наслідків у вигляді заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень.

Своїми діями, які виразились в порушенні правил дорожнього руху

України особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження та заподіяло потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, злочин, передбачене частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

Пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення суд визнає доведеним і кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України та визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного злочину.

Під час розгляду кримінального провадження по суті, судом забезпечено дотримання вимог ст. ст. 22, 23, 26 КПК України, щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки судом досліджені всі докази, надані сторонами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - не визнав.

По суті обвинувачення вказав, що вину не визнає, пояснив, що у липні 2016 року він перебував у свого товариша, який проживає у м. Березне, де допомагав йому ставити двері. Після цього, вони тривалий час розмовляли, вечеряли, та приблизно о 04.00 год., він поїхав додому, в напрямку м. Рівне. Він рухався по вул. Андріївській в м. Березне, по своїй правій смузі руху, з невеликою швидкістю, з увімкненими фарами. Бачив лише фару, мотоцикл був один, їхав по його зустрічній смузі. Під час руху була темна пора доби. Керований ним автомобіль знаходився в технічно справному стані. На момент руху почував себе добре, в стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння не перебував, препаратів, які б знижували швидкість реакції не вживав. В попутньому з ним напрямку автомобілі не рухались. Мотоцикл під`їжджаючи до автомобіля здійснив маневр виїзду на зустрічну смугу, він відчув сильний удар, в ліву передню частину автомобіля та переднє ліве колесо, після цього лопнуло колесо та автомобіль різко понесло вліво та виїхавши на зустрічну смугу руху, він з`їхав на ліве узбіччя, де наїхав на металеву сітку, яка огороджувала територію. Після цього він вийшов із автомобіля та побачив два хлопці біля мотоцикла, велосипедист з фонариком підбіг до хлопців, посвітив на них, побачив, що живі та викликав швидку. До нього підбігло декілька чоловік, які явно перебували в стані алкогольного сп`яніння та були агресивно налаштовані, тому він маючи побоювання щодо свого життя та здоров`я, був змушений залишити місце ДТП. Дочекавшись маршрутне таксі, з надписом «Рівне» він поїхав до м. Рівне. Пояснює, що не міг вийти з маршрутки, боліла нога, у посторонніх людей попросив телефон, зателефонував до свого друга та поїхав до нього, далі вони з другом звернулися до місцевого відділу поліції, де він повідомив, що в нічний час в м. Березне, Рівненської області став учасником ДТП, у поліції нічого не зафіксували. Приблизно через місяць після ДТП він за викликом з`явився до слідчого, був на милицях, слідчий не пропонував проводити судову медичну експертизу відносно нього.

Обвинувачений цивільні позови потерпілих не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що він не винуватий у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, відтак підстав для компенсування потерпілим шкоди немає.

20.08.2021р. захисник обвинуваченого, адвокат Сухан В.Г. та обвинувачений ОСОБА_1 звернулися до суду із клопотанням та заявою, в яких просять звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Однак, під час промови в судових дебатах, обвинувачений змінив свою позицію, просив не позбавляти його волі та при обранні міри покарання врахувати його каяття, вину визнає повністю, щиро розкаюється у вчиненому, готовий відшкодувати в повному обсязі заподіяну ним матеріальну шкоду та частково відшкодувати заподіяну потерпілим моральну шкоду. Подану ним заяву про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» підтримав в повному обсязі.

Такі показання обвинуваченого були перевірені шляхом дослідження всіх наявних у розпорядженні суду доказів та наданні їм відповідної оцінки.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні наполягав, що не здобуто і не надано суду під час судового розгляду доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні поставленого йому у провину діяння, вважає пред`явлене обвинувачення безпідставним і таким, що ґрунтується виключно на надуманих показах потерпілих, які суперечать фактичним обставинам справи. Вважає, що слідчими під час проведення досудового розслідування було допущено безліч процесуальних помилок, рахує, обвинуваченого жертвою протиправних дій працівників поліції.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 підтвердив обставини дорожньо-транспортної пригоди, зазначені у даному вироку.

Як слідує з показань потерпілого ОСОБА_2 , 02.07.2016 він разом із своїм товаришем ОСОБА_3 домовились, що 03 липня поїдуть на рибалку в с. Михалин, Березнівського району, Рівненської області, тому близько 03.00 год. він, на мотоциклі марки «QINGQI QM125-10E», якого взяв у знайомого ОСОБА_5 , приїхав до ОСОБА_3 додому, забрав його та вони вирушили до АЗС «Окко», що при виїзді з м. Березне для того, щоб залити пального, після чого мали їхати до с. Михалин. Виїхавши із АЗС «Окко», вони рухались в напрямку місцевого автовокзалу в м. Березне, Рівненської області, по правій смузі руху, ближче до правого краю проїзної частини, зі швидкістю приблизно 70 км/год., з увімкненим ближнім світлом фари, коли вони проїжджали кафе «Фламінго», що по вул. Андріївській, він зменшив швидкість руху приблизно до 40 км/год., так як від кафе виходили люди, під час руху була темна пора доби, проїзна частина була сухою, видимість

дороги була доброю. Керований ним мотоцикл знаходився в технічно справному стані, всі системи працювали добре. Він та пасажир мотоцикла були одягнені в мотошоломи, при йому було наявне посвідчення водія відповідної категорії. На момент руху почував себе добре, в стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння не перебував, препаратів, які б знижували швидкість реакції не вживав. В попутному з ним напрямку автомобілі не рухались. На зустріч рухалось два чи три автомобіля, з увімкненим ближнім світлом фар, в один із моментів він побачив, що автомобіль, який рухається назустріч, почав різко змінювати напрямок руху та перетинати дорожню розмітку, він намагався здійснити відворот керма вправо, однак відбулось зіткнення та від удару опинились на землі. До нього відразу підбігли люди, які були неподалік та запитували про самопочуття, надавали домедичну допомогу, та викликали СШМД. Водія автомобіля, з яким відбулось зіткнення він не бачив. Після отриманих ушкодженьна протязі тривалого часу лікувався. З часу вчинення ДТП і по даний момент, обвинувачений не надав жодних коштів на лікування, вибачення не просив, з місця ДТП втік до прибуття медичної допомоги та працівників поліції. Також потерпілий подав до суду цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь матеріальної шкоди в розмірі 5 948 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок вісім) гривень 08 копійок та моральної шкоди в розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень заподіяної ушкодженням здоров`я та фізичними стражданнями, також 2000 ( дві тисячі) гривень на правову допомогу адвоката. В призначенні покарання ОСОБА_1 покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 підтвердив обставини дорожньо - транспортної пригоди, зазначені у даному вироку.

Як слідує з показань потерпілого ОСОБА_3 , що 02.07.2016 він разом зі своїм товаришем ОСОБА_2 домовились, що 03 липня поїдуть на рибалку в с. Михалин, Березнівського району Рівненської області, тому близько 03.00 год. до його місця проживання, на мотоциклі марки «QINGQI QM125-10E» приїхав ОСОБА_2 та вони вирушили до АЗС «Окко», що при виїзді з м. Березне для того, щоб залити пального, після чого мали їхати до с. Михалин. Виїхавши із АЗС «Окко», вони рухались в напрямку місцевого автовокзалу в м. Березне, Рівненської області, по правій смузі руху, ближче до правого краю проїзної частини, зі швидкістю приблизно 50 км/год., з увімкненим ближнім світлом фари, коли вони проїжджали кафе «Фламінго», що по вул. Андріївській, ОСОБА_2 зменшив швидкість руху приблизно до 30 км/год., так як від кафе виходили люди, під час руху була темна пора доби, проїзна частина була сухою, видимість дороги була доброю. Водій на технічний стан транспортного засобу та своє самопочуття не скаржився. Потерпілий дивився на проїзну частину з правої сторони, перед зіткненням автомобіля не бачив, весь час вони рухались прямолінійно, не змінюючи напрямок руху, він тільки відчув сильний удар та впав на землю. Чи гальмував ОСОБА_2 перед зіткненням він не пам`ятає. До його відразу підбігли люди, які були неподалік та запитували про самопочуття, надавали домедичну допомогу, так як він втрачав свідомість, тому подальших подій він не пам`ятає. Водія автомобіля з яким відбулось зіткнення не бачив. Після отриманих тілесних ушкоджень знаходився на стаціонарному лікування у Березнівській ЦРЛ. 05.07.2016 року поступив на стаціонарне лікування в травматологічне відділення в/ч 1446 (Рівненський військовий госпіталь). В госпіталі переніс декілька операцій, фактично перебував на стаціонарному на амбулаторному лікуванні з липня 2016 року по грудень 2016 року внаслідок чого отримав інвалідність. З часу вчинення ДТП ОСОБА_1 до нього не приходив, жодних коштів на лікування не надав, навіть вибачення не попросив, втік з місця події, залишивши потерпілого в небезпеці. Також потерпілий подав до суду цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь матеріальної шкоди в розмірі 6 879 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 08 копійок та моральної шкоди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень заподіяної ушкодженням здоров`я та фізичними стражданнями, а також 2000 (дві тисячі) гривень на правову допомогу адвоката. В призначенні покарання ОСОБА_1 покладається на розсуд суду.

Суд вважає показання потерпілих достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою, не суперечать одне одному. Підстав для обмовляння обвинуваченого потерпілими в судовому засіданні не встановлено. Суд також враховує, що потерпілі давали свої покази під присягою та будучи попередженими про відповідальність за дачу неправдивих свідчень.

Суд не знаходить підстав для сумніву в показаннях потерпілих, які були послідовні, як в ході досудового розслідування, так і в суді.

Для підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, органом досудового розслідування під час досудового слідства, а також прокурором в ході судового провадження були зібрані та надані суду наступні докази, які були дослідженні судом в судових засіданнях.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_1 , 03.07.2016р. близько 08 години до неї зателефонувала її кума ОСОБА_10 , згодом передала телефон працівникам поліції, які повідомили її про ДТП, за участю автомобіля її сина. Дружина сина ОСОБА_11 повідомила її, що ОСОБА_1 02.07.2016 близько 17 години поїхав на власному автомобілі у м.Березне до свого знайомого для того, щоб встановити двері до будинку та й досі додому не повертався. Свідком самої ДТП не була.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що батьки обвинуваченого ОСОБА_1 є його сусідами у м.Рівне, до нього зателефонувала сусідка, що сталася аварія з участю сина ОСОБА_1 , треба допомога, потрібно поїхати у м.Березне. Вони приїхали, побачили, де

була аварія, де був гальмівний шлях та звідки починався. Вони зупинялися дивитися місце ДТП, було видно гальмівний шлях по правій стороні, він бачив осколки скла. Гальмівний шлях пішов з правої сторони на ліву сторону, осколки скла лежали по правій стороні на проїзній частині. На місці ДТП були батьки ОСОБА_1 , далі вони поїхали до відділу поліції та у лікарню, їм повідомили, що двоє хлопців є потерпілими, матір дуже хвилювалася. Приблизно о 16-17 годині він побачив ОСОБА_1 , особисто завозив його до лікарні у м.Рівне на вул.Мірющенка, ОСОБА_1 сказав, що тілесні ушкодження ноги отримав під час ДТП, йому відразу наклали гіпс, він рухався на милицях, ОСОБА_1 розповідав, що злякався самосуду натовпу з нічного закладу та втік, залишивши місце ДТП. Пояснив, що коли дізнався про ДТП був за адресою свого проживання у м.Рівне, близько 08 години з батьками виїхав на м.Березне, близько 10 годину був у м.Березне на місці ДТП, огорожа була вивалена, на місці події нікого не було, окрім його та батьків ОСОБА_1 , автомобіля не було, у відділенні поліції на штрафмайданчику бачив автомобіль з пошкодженнями з лівої сторони, було пошкоджено крило бампера, вивернуте колесо, фара.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що приблизно в обідній час 13-14 годині 02.07.2016 до нього приїхав ОСОБА_1 , вони встановили двері о 15-16 годині, згодом поїхали купатися приблизно з 15 до 19 години, приїхавши вечеряли о 23-24 годині, просто спілкувалися, дивилися фільми, алкогольні напої не вживали, о 03 годині 30 хвилин ОСОБА_1 поїхав додому на м.Рівне, переночувати не захотів, сказав, що потрібно додому, справи. Свідок пояснив, що про ДТП дізнався від хрещеної ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , після 10 години був на місці події, нікого не було, машини теж не було, деякі уламки були розкидані. Дзеркало, пластмаса лежали по лівій стороні, якщо їхати з м.Березне на м.Рівне. Свідок вказав, що не був учасником та свідком ДТП, аварії не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що зранку до нього подзвонив ОСОБА_1 , розповів про події які сталися, запитав чи може до нього під`їхати, він сказав щоб приїжджав. Приїхавши ОСОБА_1 все розповів про ДТП, за порадою вони зателефонували знайомому поліцейському ОСОБА_21 , він порадив звернутися до поліції, вони звернулися до місцевого відділу поліції у м.Рівне, оскільки у поліції не було жодної інформації, їх направили у м.Березне, де була аварія. ОСОБА_1 телефонував до свідка з невідомого номера, приїхав на таксі, був босий, свідок виніс тапки, у ОСОБА_1 боліла нога. Свідок пояснив що ОСОБА_1 розповідав йому, що ДТП трапилося на його стороні, говорив що у нього лопнуло колесо, з місця ДТП втік, злякався фізичної розправи натовпу людей. Свідок вказав, що учасником ДТП не був, аварії не бачив, ознак алкогольного сп`ягніння у ОСОБА_1 не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 зазначив, що був свідком аварії, він повертався додому з нічного закладу, де відпрацьовував діджеєм. Йшов пішки, оскільки недалеко йти, він йшов та ще багато людей, дискотека закінчилася, всі поверталися додому, на нього ледве не наїхав автомобіль «Volkswagen» червоного кольору, авто їхало по зустрічній смузі, не по своїй, його тягло ліворуч, автомобіль рухався в напрямку м.Рівне, фари були увімкненими. Їхав мотоцикл теж з увімкненими фарами, автомобіль як їхав так і заїхав у мотоцикл, авто закинуло вліво, до СТО колишнього і зупинило в огорожі. Пояснює, що бачив, як два потерпілі летіли через машину, він підбіг до них, в одного була нога на сторону, другий захлинався кров`ю, свідок перевернув останнього на бік, щоб дихав, далі він з хлопцями підбігли до автомобіля, витягли п`яного водія, хлопці викликали швидку, тримали водія авто, щоб не втік, коли швидка приїхала потрібна була допомога погрузити потерпілих, в той момент водій втік з місця аварії. Зазначає, що водій травм не мав, нормально ходив, по зовнішніх ознаках був у стані алкогольного сп`яніння, був різкий запах алкоголю з порожнини рота, стояв хитався. Мотоцикл їхав майже по обочині, на місці ДТП не було поліції, швидка медична допомога забрала потерпілих. Після зіткнення мотоцикл лежав на піску, як їхати з кафе Боулінг на м.Березне, всі запчастини були на асфальті, гальмівного шляху не було, вказує, що водій автомобіля не тормозив, він їхав по зустрічній смузі. Було сухо, тепло, наставав ранок.

Суд вважає показання потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_22 достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою, не суперечать одне одному. Підстав для обмовляння обвинуваченого потерпілим та свідком в судовому засіданні не встановлено. Тобто в своїх показах, наданим в судових засіданнях свідком, в ході судового розгляду даного кримінального провадження, детально описують час, місце, обставини події.

Суд також враховує, що потерпілий та свідки давали свої покази під присягою та будучи попередженими про відповідальність за дачу неправдивих свідчень.

Із показань, зазначених свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 в суді, не встановлено обставин, які вказують на не причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння, злочину, покази свідків ґрунтуються на припущеннях, та їх особистих міркуваннях, свідками самої події ДТП не були. До показань свідків, щодо невинуватості обвинуваченого, суд відноситься критично, оскільки дані свідки перебувають із обвинуваченим в родинних та дружніх стосунках, тому їх показання суд розцінює як заздалегідь підготовленими і направленими на сприяння уникнення відповідальності обвинуваченим.

Для підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, органом досудового розслідування під час досудового слідства, а також прокурором в ході судового провадження були зібрані та надані суду наступні докази, які

були дослідженні судом в судових засіданнях, а саме:

-з оголошеного та оціненого в судовому засіданні протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 03.07.2016 року та схеми ДТП вбачається, що огляд здійснювався при денному світлі, без опадів, в сонячну погоду, оглядом встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться вул.Андріївська, м.Березне, поблизу електроопори, автомобіль «VolkswagenVento» реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикл Viper 125 розташовані один від одного на відстані 66,20 метрів, автомобіль зіткнувся з огорожею.

-дані, що містяться у висновку експерта №3.1-558/16 від 25.08.2016 року науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Рівненській області судової інженерно-транспортної експертизи про те, що на момент проведення експертного дослідження робоча гальмівна система автомобіля «VolkswagenVento» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилась в працездатному стані, на момент проведення експертного дослідження система рульового керування автомобіля «VolkswagenVento» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилася в стані повної відмови, на момент проведення експертного дослідження ліва фара ближнього-дальнього світла системи зовнішнього освітлення та аварійної світлової сигналізації автомобіля «VolkswagenVento» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилася в стані повної відмови, а права фара ближнього дальнього світла знаходилася у працездатному стані, передній лівий покажчик сигналу повороту системи зовнішнього освітлення та аварійної світлової сигналізації автомобіля «VolkswagenVento» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився в стані повної відмови, а задні покажчики сигналу повороту та передній правий покажчик сигналу повороту, а також правий повторювач сигналу повороту знаходились в працездатному стані. Встановити в якому стані знаходиться лівий повторювач сигналу повороту автомобіля не представляється можливим за причиною його відсутності. Несправності, що призвели до повної відмови системи рульового керування автомобіля виникли під час дорожньо-транспортної пригоди. Несправності, що призвели до повної відмови лівої фари ближнього-дальнього світла системи зовнішнього освітлення та аварійної світлової сигналізації автомобіля виникли під час дорожньо-транспортної пригоди. Несправності, які заключаються у просторовому зміщенні відносно місця конструктивного кріплення, руйнуванні розсіювача, рефлектора та корпусу переднього лівого покажчика сигналу повороту системи зовнішнього освітлення та аварійної світлової сигналізації автомобіля виникли під час дорожньо-транспортної пригоди. Встановити час виникнення несправності у вигляді відсутності електролампи переднього лівого покажчика сигналу повороту системи зовнішнього освітлення та аварійної світлової сигналізації автомобіля не представляється можливим, за причиною, того що, зазначена несправність могла виникнути як до ДТП, так і після ДТП, під час транспортування або внаслідок неналежного зберігання. Так як несправностей, які виникли до ДТП у досліджуваних системах автомобіля «VolkswagenVento» реєстраційний номер НОМЕР_1 не виявлено, то питання про можливість їх виявлення водієм перед виїздом позбавлене логічного змісту з технічної точки зору.

-дані, що містяться у висновку експерта № 3.1-557/16 від 22.08.2016р., відповідно до яких на момент проведення експертного дослідження гальмівна система мотоцикла QINGQIQM125-10E» номер рами НОМЕР_2 знаходилася у стані часткової відмови, система рульового керування мотоцикла QINGQIQM125-10E» номер рами НОМЕР_2 знаходилася у стані повної відмови, фара ближнього-дальнього світла системи зовнішнього освітлення та світлової сигналізації мотоцикла знаходилася у працездатному стані, передній правий та задній лівий покажчики повороту системи зовнішнього освітлення та світлової сигналізації знаходилися в стані повної відмови, а передній лівий покажчик повороту знаходився в працездатному стані, встановити в якому стані знаходиться задній правий покажчик повороту не представилося можливим за причиною його відсутності. Встановити час виникнення несправностей, які призвели до часткової відмови у гальмівній системі мотоцикла не представляється можливим за причиною того що, зазначені несправності могли виникнути як до ДТП, під час експлуатації мотоцикла, в момент ДТП під час удару, так і після ДТП, під час транспортування або внаслідок неналежного зберігання. Несправності, які призвели до повної відмови системи рульового керування мотоцикла, переднього правого покажчика повороту системи зовнішнього освітлення та світлової сигналізації мотоцикла виникли під час дорожньо-транспортної пригоди. Несправність, що заклечається у розбитті розсіювача заднього лівого покажчика повороту системи зовнішнього освітлення та світлової сигналізації мотоцикла виникла під час ДТП. Встановити час виникнення несправності у вигляді відсутності електролампи заднього лівого покажчика повороту системи зовнішнього освітлення та світлової сигналізації мотоцикла не представляється можливим. За причиною того, що зазначена несправність могла виникнути як до ДТП, під час експлуатації мотоцикла, в момент ДТП під час удару, так і після ДТП, під час транспортування або внаслідок неналежного зберігання. Так як несправностей які виникли до ДТП у досліджуваних системах мотоцикла не виявлено, то питання про можливість їх виявлення водієм перед виїздом позбавлене логічного змісту з технічної точки зору.

-дані, що містяться у висновку експерта № 3.1-556/16 від 26.09.2016р., відповідно до яких під час ДТП між собою контактували ліва передня бокова частина автомобіля «Volkswagen Vento» реєстраційний номер НОМЕР_1 (зовнішня поверхня лівого переднього колеса, капот, ліві передні двері) та ліва бокова частина мотоцикла QINGQI QM125-10E» номер рами НОМЕР_2 (ліве перо вилки переднього колеса, кришка генератора, важіль перемикання швидкостей, ліва передня підніжка), встановити частини якими вказані транспортні засоби контактували між собою та кут, під яким знаходилися

їх повздовжні вісі, в момент первинного контактування не представляється можливим. Встановити де відносно елементів проїзної частини, відбулося зіткнення автомобіля та мотоцикла, в ході проведення експертизи не представляється можливим, за причиною неналежної фіксації у протоколі огляду місця ДТП та схемі до нього слідової інформації, що була залишена на місці пригоди.

-дані, що містяться у висновку експерта № 4000/4001 від 05 січня 2017 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи про те, що механічні пошкодження наявні на поверхнях шини та диску лівого переднього колеса автомобіля«Volkswagen Vento» реєстраційний номер НОМЕР_1 утворилися внаслідок ударної контактної взаємодії зовнішньої та внутрішньої закраїн диска з твердим масивним предметом (перешкодою), деформуючі зусилля яких діяли в радіальному напрямку на зовнішню та внутрішню закраїни диску, так із складовою ззовні до середини(зліва на право по розташуванні на автомобілі) на зовнішню поверхню диску колеса. Пошкодження лівого переднього колеса автомобіля «Volkswagen Vento» реєстраційний номер НОМЕР_1 , які призвели до його розгерметизації, у вигляді деформацій та розламів поверхонь зовнішньої частини диску та пробою зовнішньої боковини шини утворені одномоментно, внаслідок аварійного навантаження в момент ударної взаємодії із стороннім твердим предметом - перешкодою, дія якого була спрямована у площині обертання колеса проти напрямку його нормального обертання, дані пошкодження утворенні в момент ДТП, під час зіткнення з мотоциклом QINGQI QM125-10E. Інші пошкодження диску колеса утворені у послідуючих фазах ДТП при відсутності тиску повітря у шині колеса. Пошкодження внутрішньої закраїни диску лівого переднього колеса автомобіля у вигляді деформацій та розламу поверхні внутрішньої частини диску утворені внаслідок аварійного навантаження у момент ударної взаємодії із стороннім твердим предметом - перешкодою синьо-зеленого кольору дія якого була спрямована у площині обертання колеса у напрямку до центру колеса. Відсутність пошкоджень на відповідній ділянці шини колеса свідчить про утворення даного пошкодження диска в момент, коли тиск повітря у шині був відсутній. Пошкодження внутрішньої закраїни диску лівого переднього колеса автомобіля у вигляді численних потертостей, подряпин та задирок металу є слідами контактування з твердим, шорстким предметом - перешкодою, яким могла бути поверхня дорожнього покриття. При відсутності ознак руху на колесі з недостатнім або відсутнім тиском повітря у шині, свідчать про їх виникнення після ДТП в процесі руху від місця зіткнення з мотоциклом до місця зупинки або під час евакуації автомобіля з місця події.

-з оголошеного та оціненого в судовому засіданні виписного епікризу №2332 вбачається, що ОСОБА_2 , 1992 року народження перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні в/ч А1446 ( Рівненський військовий госпіталь) з 05.07.2016 по 05.08 2016, з діагнозом - закритий багато уламковий перелом середньої третини лівої стегнової кісточки зі зміщенням уламків, закритий крайовий перелом лівого наколінника, лівої малогомілкової кістки з незначним зміщенням уламків, лівої п`ясткової кістки, рвано-забійні рани лівого коліна, лівої гомілки з великим шкірним дефектом.

-з оголошеного та оціненого в судовому засіданні виписного епікризу №2331 вбачається, що ОСОБА_3 , 1988 року народження, перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні в/ч А1446 ( Рівненський військовий госпіталь) з 05.07.2016 по 05.08 2016, з діагнозом - закритий поперечний, багатоуламковий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, рвано-забійні рани лівої гомілки, ступні з шкірним дефектом.

-з дослідженої у судовому засіданні виписки з медичної карти стаціонарного хворого №5069 травматологічного відділення та відділення АІР Березнівської ЦРЛ, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходився на стаціонарному лікуванні з 03.07.2016 по 05.07.2016, 03.07.2016 в результаті автодорожньої пригоди отримав травму, БШМД доставлений у приймальне відділення, госпіталізований. Діагноз: закритий поперечно-уламковий перелом лівої стегнової кістки на межі середньої та нижньої третини з повним зміщенням. Відкритий крайовий перелом зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки, зовнішнього виростка лівого стегна та зовнішнього краю надколінника. Закритий перелом лівої малогомілкової кістки в середній третині. Обширна забійно-рвана рана зовнішньої поверхні лівого колінного суглоба. Скальпована рана лівої гомілки, рвана рана лівої п`яти.

-згідно висновку експерта №139 на підставі даних судово-медичної експертизи медичних документів на ім`я гр. ОСОБА_3 , 1988 р.н., згідно наданої на експертизу медичної документації при зверненні ОСОБА_3 за медичною допомогою та подальшому його стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні в/ч А1446 Рівненського військового госпіталю з 05.07.по 05.08.2016 року лікарями описані «рвано-забійні» рани лівої гомілки, ступні з шкірним дефектом, діагностовано відкритий поперечний багатоуламковий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків (підтверджений рентгенологічно та під час оперативного втручання). Отримані ушкодження утворилися незадовго до звернення за медичною допомогою від дії тупих предметів, не виключається за обставин наведених у постанові «під час травмування з елементами автомобіля». Отримані ОСОБА_3 ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень.

- згідно висновку експерта №140 на підставі даних судово-медичної експертизи медичних документів на ім`я гр. ОСОБА_2 , 1992 р.н., згідно наданої на експертизу медичної документації при зверненні ОСОБА_2 за медичною допомогою та подальшому його стаціонарному

лікуванні в травматологічному відділенні та відділенні АІР Березнівської лікарні з 03.07 по 05.07 2016 та в травматологічному відділенні в/ч А1446 Рівненського військового госпіталю з 05.07.по 05.08.2016 року лікарями описані «рвано-забійні» рани лівого коліна, лівої гомілки з великим шкірним дефектом, діагностовано закритий багатоуламковий перелом середньої третини лівої стегнової кісточки зі зміщенням уламків, закритий крайовий перелом лівого наколінника, лівої малогомілкової кістки з незначним зміщенням уламків, лівої п`ясткової кістки (підтверджені рентгенологічно). Отримані ушкодження утворилися незадовго до звернення за медичною допомогою від дії тупих предметів, не виключається за обставин наведених у постанові «під час травмування з елементами автомобіля». Отримані ОСОБА_2 ушкодження для свого загоєння потребують тривалого (більше 21 доби) часу і за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до середніх.

-з оголошеного та оціненого в судовому засіданні протоколу слідчого експерименту від 29.08.2017 року вбачається, що в ході слідчої дії потерпілий ОСОБА_2 розповів про усі обставини ДТП, які повністю збігаються із наданими ним показаннями в судовому засіданні.

-дані, що містяться у висновку експерта № 8256 від 03.05.2019 року Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз судової інженерно-транспортної експертизи про те, що згідно показань свідка ОСОБА_23 та потерпілого ОСОБА_2 , водій автомобіля «Volkswagen Vento» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був рухатися зі швидкістю не більше 60 км/год, на смугу зустрічного руху міг виїхати лише об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини, при цьому надавши перевагу у русі мотоциклу QINGQI QM125-10E», що рухався назустріч. Згідно показань водія автомобіля «Volkswagen Vento» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 водій автомобіля «Volkswagen Vento» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був рухатися зі швидкістю не більше 60 км/год, а в момент виникнення небезпеки для руху (з технічної точки зору - в момент виїзду на його смугу руху мотоцикла QINGQI QM125-10E, без реєстраційних номерів) негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Згідно показань свідка ОСОБА_23 та потерпілого ОСОБА_2 , водій мотоцикла ОСОБА_2 повинен був рухатися зі швидкістю не більше 60 км/год, а в момент виникнення небезпеки для руху (згідно постанови про призначення експертизи - в момент виїзду автомобіля «Volkswagen Vento» на його смугу руху) негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.Згідно показань водія автомобіля «Volkswagen Vento» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 водій мотоцикла ОСОБА_2 повинен був рухатися зі швидкістю не більше 60 км/год, на смугу зустрічного руху міг виїхати лише об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини , при цьому надавши перевагу у русі автомобілю «Volkswagen Vento» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухався назустріч. Згідно показань свідка ОСОБА_23 та потерпілого ОСОБА_2 , при наданих слідством вихідних даних, водій мотоцикла ОСОБА_2 в момент виникнення небезпеки для руху, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Volkswagen Vento».Згідно показань водія автомобіля «Volkswagen Vento» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 при наданих слідством вихідних даних, з технічної точки зору, діючи у відповідності до вимог 11.3 ПДР, водій мотоцикла ОСОБА_2 міг уникнути зіткнення з автомобілем.Згідно показань свідка ОСОБА_23 та потерпілого ОСОБА_2 , при наданих слідством вихідних даних, у діях водія мотоцикла ОСОБА_2 не вбачається невідповідності вимогам ПДР. Згідно показань водія автомобіля «Volkswagen Vento» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 при наданих слідством вихідних даних, з технічної точки зору, невідповідність дій водія мотоцикла ОСОБА_2 вимогам п.11.3 ПДР знаходиться у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Згідно показань свідка ОСОБА_23 та потерпілого ОСОБА_2 , при наданих слідством вихідних даних, невідповідність дій водіяавтомобіля ОСОБА_1 вимогам п.11.3 ПДР знаходиться упричинному зв`язку з виникненням ДТП. Згідно показань водія автомобіля «Volkswagen Vento» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 при наданих слідством вихідних даних, у діях водія автомобіля ОСОБА_1 не вбачається невідповідність вимогам ПДР.

-дані, що містяться у висновку експерта №3777/3778 від 06.09.2019 року Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи про те, що враховуючи розташування осипу на смузі руху мотоцикла до м.Березне, можна зробити висновок, що більш імовірно зіткнення автомобіля з мотоциклом відбулося на смузі руху мотоцикла на смузі в напрямку м.Березне. Встановити конкретне місце зіткнення та положення транспортних засобів відносно елементів дороги в момент первинного контактування не видається можливим. Виходячи з проведених досліджень по пункту 1 покази ОСОБА_23 та ОСОБА_2 можна рахувати більш обґрунтованими, ніж покази водія автомобіля ОСОБА_1 , щодо місця зіткнення транспортних засобів. У ситуації, що розглядається, водій автомобіля ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами пунктів 11.3 та 10.1 ПДР України, які дозволяють виїзд на смугу зустрічного руху тільки для обгону чи об`їзду перешкоди, при цьому водій зустрічного напрямку мають перевагу, а перед зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. У ситуації, що розглядається, водій мотоцикла ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами п.12.3 ПДР України, який зобов`язував водія в момент виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки

транспортного засобу. При наданих слідством вихідних даних водій мотоцикла ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Volkswagen Vento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. З технічної точки зору причиною настання дорожньо-транспортної пригоди зіткнення «Volkswagen Vento», реєстраційний номер НОМЕР_1 з мотоциклом QINGQI QM125-10E, без реєстраційних номерів - є обставини, пов`язані з виїздом автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 на смугу зустрічного руху на відстані, коли водій мотоцикла ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення.

- з дослідженої у судовому засіданні відповіді на запит з розрахунком понесених затрат на лікування хворого за рахунок коштів лікарні вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні з 03.07.2016 по 05.07.2016 у КНП «Березнівська центральна районна лікарня», загальна сума понесених затрат на лікування хворого за рахунок лікарні становить 2889, 44 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 44 копійки.

- з дослідженої у судовому засіданні відповіді на запит з розрахунком понесених затрат на лікування хворого за рахунок коштів лікарні вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходився на стаціонарному лікуванні з 03.07.2016 по 05.07.2016 у КНП «Березнівська центральна районна лікарня», загальна сума понесених затрат на лікування хворого за рахунок лікарні становить 2394, 68 (дві тисячі триста дев`яносто чотири) гривні 68 копійок.

-з оголошеного та оціненого в судовому засіданні розрахунку вартості витрат на лікування громадянина ОСОБА_2 , 1992 р.н., вбачається, що останній перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні військової частини А1446 (Рівненський військовий госпіталь) з 05.07.2016 по 05.08.2016, що складає 31 ліжко-днів, медична карта стаціонарного хворого №2332, сума витрат на лікування становить 11350, 43 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень 43 копійки.

-з оголошеного та оціненого в судовому засіданні розрахунку вартості витрат на лікування громадянина ОСОБА_3 , 1988 р.н., вбачається, що останній перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні військової частини А1446 (Рівненський військовий госпіталь) з 05.07.2016 по 05.08.2016, що складає 31 ліжко-днів, медична карта стаціонарного хворого №2331, сума витрат на лікування становить 10762,41 (десять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 41 копійку та в період з 06.12.2016 по 16.12.2016, що складає 10 ліжко-днів, медична картка стаціонарного хворого №4034, сума витрат на лікування становить 5748 (п`ять тисяч сімсот сорок вісім) гривень.

- згідно паспорту серії № НОМЕР_3 , виданого Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, 16 березня 2001 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ,21.09.2006 року.

За таких обставин, суд проаналізувавши та надавши відповідну оцінку вищевикладеним та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам сторони обвинувачення, оцінюючи досліджені в справі і викладені в цьому вироку докази, в результаті їх всебічного, повного і об`єктивного дослідження, суд приходить до висновку, що пред`явлене обвинувачення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 доведена повністю та об`єктивно.

Таким чином, причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є доведеною в суді прокурором в рамках дотримання принципу змагальності, визначеного ст.22 КПК України, з урахуванням доказів, які були досліджені в ході судового розгляду та оцінені з точки зору їх достатності та взаємозв`язку.

Судом досліджені докази зі сторони захисту, а саме протокол опитування адвокатом особи за її згодою від 25.01.2020р., довідка КНП «ЦМЛ» РМР від 22.01.2020р.

Суд, у ході аналізу доказів сторони захисту, прийшов до висновку, що письмові докази, надані стороною ніяким чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, як у ході досудового розслідування, так і судового розгляду ст. 91 КПК.

За таких обставин, суд проаналізувавши та надавши відповідну оцінку вищевикладеним та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам сторони обвинувачення, захисту, оцінюючи досліджені в справі і викладені в цьому вироку докази, в результаті їх всебічного, повного і об`єктивного дослідження, суд приходить до висновку, що пред`явлене обвинувачення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 доведена повністю та об`єктивно.

Суд вважає, що дії обвинуваченого органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, що виразились в порушенні правил дорожнього руху України особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження та заподіяло потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження

Щодо позиції обвинуваченого, та його захисника, обрану під час допиту стосовно відсутності в його діях складу злочину передбаченою ч.2 ст.286 КК України, суд вважає її необґрунтованою, оскільки всі вони зводяться до заперечень стороною захисту обставин ДТП.

Вказані обвинуваченим та його захисником обставини не приймаються судом, та не спростовують вину обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення. В кримінальному

провадженню внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180060000300 від 03 липня 2016 року отримано ряд доказів, що підтверджують винну обвинуваченого та спростовують позицію захисту.

Крім того, стороною захисту жодними належними та допустимими доказами не спростовано ту обставину, що ОСОБА_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із мотоциклом марки «QINGQI QM125-10E».

Суд вважає неспроможними доводи захисника Сухана В.Г., щодо неефективного досудового розслідування, вчинення слідчими у справі процесуальних помилок. Позицію обвинуваченого та його захисника суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності за злочини.

Крім того, в матеріалах справи відсутні та стороною захисту не були подані скарги на неправомірні дії працівників поліції, відсутні будь які рішення уповноважених органів, якими зафіксовано неправомірність дій працівників поліції. В судовому порядку такі дії протиправними та незаконними не визнавалися.

За таких обставин посилання захисника, що у вказаних діях ОСОБА_1 , відсутній склад злочину передбачений ч. 2 ст. 286 КК України спростовується показами потерпілих, свідка, доказами дослідженими в судовому засіданні та показами самого обвинуваченого, який в ході судових дебетах визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Таким чином, пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення суд визнає доведеним і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України

Доказів, які б вказували на невинуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, під час судового розгляду, судом не здобуто, стороною захисту доказів, показань, що спростовують позицію сторони обвинувачення надано не було.

В п.19 ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996р. " Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя " зазначається, що згідно ст. 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально - процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Так, в судовому засіданні не здобуто жодних даних, що докази були отримані незаконним шляхом чи з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, чи не уповноваженою на це особою, чи з іншими порушеннями, передбаченими процесуальним законом.

Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення доведено як подію кримінального правопорушення, так і те, що вказане кримінальне правопорушення вчинено саме обвинуваченим ОСОБА_1 .

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд в дотримання вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд враховує обставини вчинення та тяжкість кримінальних правопорушень, яке згідно ст. 12 КК України відносяться до категорій тяжких злочинів, санкція якого передбачає визначений вид покарання - позбавлення волі.

За змістом п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень

правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

В силу приписів п.3 ч.1 ст. 65 КК України, суд призначаючи ОСОБА_1 покарання враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Щодо позиції про щире каяття обвинуваченого, заявленого під час промови в судових дебатах захисником обвинуваченого та самим ОСОБА_1 , то з такою позицією захисту суд не погоджується з наступних підстав.

Щире каяття засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини, характеризується щирим осудом цієї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, вибаченні перед потерпілими та прийнятті заходів по відшкодуванню шкоди.

Однак, обвинувачений під час судового розгляду не висловив щирого осуду своєї поведінки, не вживав заходів щодо відшкодування (часткового) шкоди, вибачення потерпілим не приніс, а тому суд вважає, що це вибачення носить формальний характер і не свідчить про щире розкаяння особи у вчиненому.

За таких умов, обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено, як і не встановлено обставин, які обтяжують покарання.

Також суд враховує, що ОСОБА_1 раніше не судимий, характеризується за місцем проживання позитивно, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, має постійне місце проживання.

Слід зазначити, що як передбачає ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, також що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», враховуючи характеризуючи дані особи винного, з урахуванням відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах встановлених санкції ч. 2 ст. 286 КК України з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

У справі « Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме особі обвинуваченого та характеру вчиненого та буде пропорційним порушеному праву і сприятиме його правомірній поведінці, виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без відбування покарання у кримінально-виконавчій установі та визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що внаслідок порушення останнім правил дорожнього руху України було спричинено потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження та заподіяно потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, право суду на обрання додаткового покарання, передбаченого санкцією статті, суд приходить до висновку про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування відносно нього п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та просив звільнити його від покарання, оскільки відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (дитина, яка потерпіла від Чорнобильської катастроф), а тому останній бажає, щоб до нього застосували п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» і звільнили від відбування покарання.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Представник потерпілого, адвокат Томілович М.І. заперечував щодо

задоволення заяви, мотивуючи свою позицію тим, що дія посвідчення ОСОБА_1 , відповідно до якого він є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, закінчилась, а тому відступні підстави для застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2016 році».

Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України , Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Пункт «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачає - звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.

З копії посвідчення, яка долучена до заяви, серії НОМЕР_4 слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, посвідчення діє до повноліття дитини на всій території України.

Рівненською районною державною адміністрацією в 1997 році було видано ОСОБА_1 посвідчення дитини яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_4 . З набуттям ОСОБА_1 повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , останній не має статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та не підпадає під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи вищезазначене, та те що з 24 квітня 2002 року обвинувачений ОСОБА_1 не має статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та не підпадає під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 п «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Прокурором Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури в інтересах військової частини А1446 (Рівненський військовий госпіталь) Міністерства оборони України, лікувального закладу КНП «Березнівська центральна районна лікарня» Березнівської районної ради до ОСОБА_1 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування потерпілих у справі, понесені вказаними медичними закладам, то суд вважає за можливе вказані позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задовольнити повністю.

Потерпілим ОСОБА_2 в кримінальному провадженні пред`явлено позов про стягнення з обвинуваченого 5 948 грн. 08 коп. матеріальної шкоди, 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на правову допомогу та 75 000 грн. моральної шкоди.

Згідно положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні потерпілий та його представник, адвокат Томілович М.І. просили позовні вимоги задоволити в повному обсязі, стягнути кошти за завдану матеріальну та моральну шкоду.

Дослідивши в повному обсязі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується цивільний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов до переконання, що позов в частині стягнення 5 948 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 08 коп. матеріальної шкоди підлягають до задоволення в повному обсязі.

Позовні вимоги в частині стягнення 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн.

моральної шкоди підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд дотримується вищезазначених вимог законодавства та враховує, як величину її заподіяння, так і реальну можливість відшкодування, з врахуванням обставин справи, фізичних та психологічних страждань потерпілого, внаслідок ДТП потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, також те, що вчинений обвинуваченим злочин є необережним, відсутність доказів фінансового стану обвинуваченого, вважає, що сума у відшкодування 40 000 (сорок тисяч) грн. моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 є обґрунтовано умотивованою, що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, в решті позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження судових витрат, жодних доказів суду надано не було. З огляду на відсутність документів підтверджуючих перелік юридичних послуг та їх оплату в задоволені позову в частині стягнення

2 000 (двох тисяч) грн. витрат на правову допомогу слід відмовити.

Крім того, потерпілим ОСОБА_3 в кримінальному провадженні пред`явлено позов про стягнення з обвинуваченого 6 879 грн. 08 коп. матеріальної шкоди, 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на правову допомогу та 100 000 грн. моральної шкоди.

Згідно положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні потерпілий та його представник, адвокат Томілович М.І. просили позовні вимоги задоволити в повному обсязі, стягнути кошти за завдану матеріальну та моральну шкоду.

Дослідивши в повному обсязі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується цивільний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов до переконання, що позов в частині стягнення 6 879 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 08 коп. матеріальної шкоди підлягають до задоволення в повному обсязі

Позовні вимоги в частині стягнення 100 000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд дотримується вищезазначених вимог законодавства та враховує, як величину її заподіяння, так і реальну можливість відшкодування, з врахуванням обставин справи, фізичних та психологічних страждань потерпілого, внаслідок ДТП потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, 3 (третю) групу інвалідності, також те, що вчинений обвинуваченим злочин є необережним, відсутність доказів фінансового стану обвинуваченого, вважає, що сума у відшкодування 60 000 (шістдесят тисяч). грн. моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3 є

обґрунтовано умотивованою, що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, в решті позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження судових витрат, жодних доказів суду надано не було. З огляду на відсутність документів підтверджуючих перелік юридичних послуг та їх оплату в задоволені позову в частині стягнення

2000 (двох тисяч) грн. витрат на правову допомогу слід відмовити.

Заперечень, щодо обрахунку матеріальної шкоди, з боку обвинуваченого та його захисника до суду не надходило.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

У відповідності до ст.118,122,124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 , підлягають до стягнення процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта на проведення судових експертиз під час досудового розслідування в загальній сумі 27 767 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 84 коп.

Запобіжний захід, щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , на час до набрання вироком законної сили, немає.

Керуючись ст.ст.368-371,374,376,392-395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання на підставі п. «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» - відмовити.

Цивільний позов прокурора Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури в інтересах військової частини А1446 (Рівненський військовий госпіталь) Міністерства оборони України, лікувального закладу КНП «Березнівська центральна районна лікарня» Березнівської районної ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих злочином, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь лікувального закладу КНП "Березнівська центральна міська лікарня " Березнівської міської ради, Рівненського району, Рівненської області (стара назва КНП «Березнівська центральна районна лікарня» Березнівської районної ради) вул. Київська, 19, м. Березне, Рівненського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 01999810 витрати, понесені закладом охорони здоров`я в сумі 5 284 (п`ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 12 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь військової частини А1446 (Рівненський військовий госпіталь) Міністерства оборони України (р/р 31258220215560 в Держказначейська служба України м.Київ МФО 820172, отримувач в/ч А1446, код ЄРДПОУ 07722570) витрати, понесені закладом на лікування в сумі 27 860 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 84 коп.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 5 948 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 40 000 (сорок тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 6 879 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Речові докази у справі, а саме автомобіль Volkswagen Vento, реєстраційний номер НОМЕР_1 , мотоциклом марки «QINGQI QM125-10E», без реєстраційних номерів, переднє ліве колесо автомобіля Volkswagen Vento, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст.100 КПК України, повернути власникам

У відповідності до ст.118,122,124 КПК України, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта на проведення судових експертиз під час досудового розслідування в сумі 27 767 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 84 коп.

Запобіжний захід, щодо ОСОБА_1 не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцяти денного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок суду ухвалено в нарадчій кімнаті в одному примірнику. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення

Суддя А.Ю. Собчук