Ухвала суду № 99188163, 26.08.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15155/16-ц

Провадження № 2-п/521/82/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2021 р. м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді – Леонова О.С.,

при секретарі судового засідання – Філозофенко А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 521/15155/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси у зазначеній справі ухвалено 30.01.2017 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 13202,59 грн за кредитним договором № б/н, від 20.11.2012, яка складається з наступного: 341,50 грн-заборгованість за кредитом; 8656,20 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.76.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн - штраф (фіксована частина); 604,89 грн - штраф (процентна складова).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням представник ОСОБА_1 – адвокат Янковська І.В. звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси 30.01.2017 року, посилаючись на те, що рішення по справі було проголошено в його відсутність, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості надати пояснення, так ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання, на якому було ухвалено спірне судове рішення та не повідомив про причини своєї неявки відносно цього засідання, виходячи з того, що він не був належним чином повідомлений про календарну дату проведення вказаного судового засідання, а тому не знав про таке повідомлення та відповідно його не бачив. Жодного поштового повідомлення, судові повістки до суду йому не надходили та відповідно він не отримував за адресою реєстрації, яка була відома суду з позовної заяви. Підтвердженням того, що Відповідачу надходили будь-які повідомлення чи повістки до суду відсутні в матеріалах справи, а саме повідомлення про вручення листа. Оскільки судова повістка не надходила і особисто не вручена, тому Відповідач не з`явився на судове засідання та не повідомив суд про причину своєї неявки. Жодних повідомлень з пошти ОСОБА_1 не отримував, хоча увесь час мешкав за адресою реєстрації. Що стосується заперечення проти позовних вимог Позивача та докази, якими воно ґрунтується:

Представник відповідача зазначає, що 20.11.2012 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Б/Н від 20.11.2012 року ОСОБА_1 отримано кредитну картку Універсальна з коштами у розмірі 500,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування в розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості. Ознайомившись з Умовами та правилами, ОСОБА_1 просив оформити на його ім`я картку "Універсальна 55 днів пільгового періоду". Згідно з указаною заявою їй було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Заява не містить відомостей про розмір відсотків, необхідних для сплати за користування кредитом. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були наданні останній для ознайомлення в письмовому вигляді та розміщенні на сайті ПриватБанку.

Даних про те, що відповідач приєднується до даних Умов і Правил не в повному обсязі заява не містить. У заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_1 зобов`язався регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку. ОСОБА_1 , користуючись кредитними коштами, періодично сплачував заборгованість за наданим кредитом, останній платіж він здійснив 11.10.2013.

Крім того, згідно з наданим Банком розрахунком взагалі не зрозуміло яка сума була на карті у ОСОБА_1 , скільки він зняв та залишок несплаченої суми.

З урахуванням зазначеного вважає, що заочне рішення суду від 30.01.2017 року підлягає перегляду.

Через канцелярію суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Янковської І.В. надійшли заява (вх. ЕП – 15339), в якій підтримала заяву про перегляд заочного рішення та просила суд розглянути її за відсутності заявника та її представника.

Суд, вивчивши доводи заяви про перегляд заочного рішення суду, оглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси у зазначеній справі ухвалено 30.01.2017 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 13202,59 грн за кредитним договором № б/н, від 20.11.2012, яка складається з наступного: 341,50 грн-заборгованість за кредитом; 8656,20 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.76.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн - штраф (фіксована частина); 604,89 грн - штраф (процентна складова).

У відповідності до п. 2 ч. 3ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального або спрощеного позовного провадження.

Згідно ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права частина перша статті 8 Конституції України. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права відповідно до частини перша статті 129 Конституції України в редакції, чинній на час розгляду заяви про скасування заочного рішення.

Суд здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, а судді - керуючись відповідним принципом (частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 47 цього Закону в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції; частина перша статті 48 вказаного Закону у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП] (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення заява № 52854/99, пункт 52, ЄСПЛ 2003-IX).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Щодо не з`явлення сторони відповідача в судове засідання та (або) не повідомлення ним про причини неявки, з поважних причин.

Поштові відправлення, яке судом було направлено на адресу відповідача, повернулося з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Верховний Суд в постанові по справі №0870/8014/12 прийнятій 15.05.2019 року зазначив, що апеляційним судом вчинено дії щодо належного повідомлення учасників справи про результати розгляду справи, шляхом направлення на їх адреси судового рішення. Повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Колегія суддів, Верховного Суду в постанові по справі №0870/8014/12 зазначила, що, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній та юридичній особі право на розгляду судом справи упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 року № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У відповідності до змісту ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з`явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.

Отже, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні та перегляді заочного рішення є визначальним з точки зору виконання інститутом заочного провадження своєї мети сприяти ефективному та оперативному здійсненню правосуддя.

Аналогічні висновки зазначені й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року по справі№ 369/2744/15-ц, провадження № 61-16608св18 (ЄДРСРУ № 80079800).

Враховуючи, що відповідач повідомлявся за останнім відомим місцем реєстрації, до заяви не надано будь-яких доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а зміст зводиться до заперечення, що анкета-заява не є кредитним договором, не надано жодних розрахунків на підтвердження пропущення кредитором строків позовної давності за заявленими вимогами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 260, 284, 287, 288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 521/15155/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали суду складено 26.08.2021 року.

Суддя О.С. Леонов

26.08.21