Рішення № 99183685, 18.08.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14649/21

Провадження № 2/127/2515/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

з участю представника позивача - адвоката Самородової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 05.04.2021 року, реєстровий №17162 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №001-01520-190613 в сумі 34489,15 грн., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., а також стягнути понесені судові витрати.

Позивач вважає вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки був вчинений без правових підстав, зокрема, не щодо посвідченого нотаріально кредитного договору, заборгованість за кредитним договором не є безспірною та виконавчий напис вчинено з пропуском строку, в межах якого могло бути вчинено вказаний виконавчий напис.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Самородова О.П. позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити, пославшись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" до судового засідання не з`явився, однак на адресу суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у позові відмовити та розглянути справу у його відсутність. Відзив мотивовано тим, що відповідач, вважає, що ним виконано вимоги передбачені п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгену Михайловичу вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису, а саме: 1) Оригінал кредитного договору та Розрахунок заборгованості за кредитним договором, а отже виконавчий напис, вчинений 05.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 17162 щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі 34489,15 грн. не підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню, оскільки зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною. Твердження позивача, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. пропущено строк позовної давності для вчинення виконавчого напису є безпідставними, оскільки як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису, правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Дельта Банк» є ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі Договору №2242/К відступлення прав вимоги від 07.05.2020 року, тобто строк для звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису перебуває у межах з 07.05.2020 року по 07.05.2023 року, адже право вимоги виникло у відповідача 07.05.2020 року і до моменту звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису 05.04.2021 року минуло менше трьох років.

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В.В. в судове засідання не з`явилися, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Крім того, варте уваги те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. ухвалу суду 10.06.2021 року в частині витребування доказів не виконано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

10.06.2021 року, одночасно із відкриттям провадження у цій справі, ухвалою суду було зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича надіслати на адресу суду належним чином засвідчені копії матеріалів, які стали підставою для видачі виконавчого напису №17162 від 05.04.2021 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в загальній сумі 34489,15 гривень на підставі кредитного договору за №001-01520-190613 від 19.06.2013 на користь ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів».

Ухвала нотаріусом не виконана, витребувані матеріали суду не надані, тому суд розглянув справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що 05.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за №17162, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", якому Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" відступлено право вимоги за кредитним договором №001-01520-190613 від 19.06.2013 року в загальному розмірі 34489,15 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 27132,70 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам - 7306,45 грн.; 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису (а.с. 8).

Отже, між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено кредитний договір №001-01520-190613 від 19.06.2013 року, право вимоги за яким на підставі договору №2242/К про відступлення прав вимоги від 07.05.2020 року, перейшло від ПАТ "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В. від 25.05.2021 року на підставі виконавчого напису від 05.04.2021 року за №17162, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було відкрито виконавче провадження №65551329 (а.с. 27).

Крім того, постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В. від 25.05.2021 року в межах виконавчого провадження №65551329 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., виданого 05.04.2021 року, зареєстрованого в реєстрі №17162 стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду в розмірі 3448,91 грн. (а.с. 25-26).

При вчиненні оспорюваного виконавчого напису нотаріус керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 внесено зміни до зазначеного вище переліку документів. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом з назвою: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Так, у пункті 2 переліку вказано на можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

На зазначений пункт 2 переліку посилався нотаріус у виконавчому написі.

Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року на час їх застосування, а саме 17 травня 2017 року, був визнаний незаконним та нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Зокрема, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року №23.

У подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Частиною 2 статті 265 КАС України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання.

Зокрема, пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, не містив пункту 2 та стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до вказаної вище постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №172/1652/18 (провадження № 61-16749св19).

Оскаржуваний у даній справі виконавчий напис вчинений нотаріусом 05.04.2021 року, тобто після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Окрім цього, представлену нотаріусу заборгованість не можна вважати безспірною, оскільки судом встановлено, що позивач заперечує суму заборгованості, період стягнення та умови. Таким чином, грошова вимога стягувача не є безспірною, а також нотаріусом не було перевірено факт направлення та отримання позивачем вимоги, а тому підстави для її стягнення шляхом видачі виконавчого напису нотаріуса були відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представник відповідача був обізнаний із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень та принцип диспозитивності цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

До відзиву на позовну заяву представником відповідача додано докази, які він вважав за необхідне надати суду на заперечення позовних вимог. Таким чином, представник відповідача був зобов`язаний подати суду всі наявні у нього докази на підтвердження всіх обставин, що є підставою його заперечень.

Слід зауважити, що представником відповідача не надано суду договору №001-01520-190613 від 19.06.2013 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», Договору № 2242/К про відступлення прав вимоги від 07.05.2020 року, відповідно до якого правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Дельта Банк» є ТОВ «ФК «ЄАПБ», тощо.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

За таких обставин, враховуючи те що відповідачем не було подано у доказів, які б підтверджували заперечення позовних вимог, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року)

Тому, з урахуванням вищенаведеного, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесений судовий збір при зверненні до суду з даним позовом в сумі 908 грн., судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 454 грн., а всього 1362,00 грн.

Керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 15, 16, 530, 546, 547, 626, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 05.04.2021 року (реєстровий №17162), вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", якому Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" відступлено право вимоги за кредитним договором №001-01520-190613 від 19.06.2013 року в загальному розмірі 34489,15 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 27132,70 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам - 7306,45 грн.; 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 понесений судовий збір при зверненні до суду з даним позовом в сумі 908 грн. та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 454 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом 30 днів з дня складення повного рішення до Вінницького апеляційного суду.

Згідно вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів", ідент. код 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук Валентин, Васильович, адреса: 21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23-А, к. 411.

Повне рішення суду складено 25.08.2021 року.

Суддя: