Рішення № 99178820, 17.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 року м. Київ №640/7923/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

за участі секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Український Бізнес Хаб»доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 грудня 2020 року №Ю-70663-10за участі представників:

- від відповідача - Трубніков В.А.;

- від позивача - не прибув;

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Бізнес Хаб» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 грудня 2020 року №Ю-70663-10 у сумі 412535,29 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що обмеження, встановленні постановами Кабінету Міністрів України щодо карантинних заходів негативно вплинули на надходження коштів до бюджету підприємства, через це позивач втратив майже 90% доходу, що в свою чергу унеможливило сплату єдиного соціального внеску вчасно.

В той же час, Державна податкова служба України при розгляді заперечень на оскаржувану вимогу не взяла до увагу того факту, що позивач отримав кошти, які передбачені грантом лише 24 грудня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що чинним законодавством передбачено обов`язок щодо сплати ЄСВ незалежно від фінансового становища підприємства.

Також представник відповідача наголошував на тому, що доводи позивача про форс-мажорні обставини є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Позивач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, хоч і повідомлявся належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за відсутності уповноваженого представника не подав.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Бізнес Хаб» 14 грудня 2020 року отримало вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 07 грудня 2020 року № Ю-70663-10 в розмірі 412535,29 грн. (станом на 30 листопада 2020 року).

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07 грудня 2020 року № Ю-70663-10, 24 грудня 2020 року позивачем оскаржено спірну вимогу до Державної податкової служби України в порядку адміністративного оскарження як до органу вищого рівня.

Рішенням Державної податкової служби України від 14 січня 2021 року №700/6/99-00-06-02-01-06 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Бізнес Хаб» на вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 07 грудня 2020 року № Ю-70663-10 відмовлено.

Незгода позивача з даною вимогою зумовила його звернення до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі - Закон 2464-VI).

Виходячи зі змісту частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, позивач, у даному випадку, є платником єдиного внеску.

Частиною другою статті 6 Закону 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою, вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

В силу приписів частини восьмої статті 9 Закону, позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до положень пункту 1 частини десятої статті 9 наведеного Закону, днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

За змістом частини дванадцятої статті 9 Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Пунктами 1-4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

З аналізу змісту вищенаведених норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Відповідачем нараховано єдиного внеску відповідно до поданих позивачем звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб.

Так, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості платника станом на 30 листопада 2020 року становила 412535,29 грн.

Щодо посилання позивача про існування форс-мажорних обставин, які викликані карантином, суд зазначає наступне.

Форс-мажорні обставини застосовуються тільки коли вони впливають на виконання конкретного зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними Торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року №44(5) (далі - Регламент), не вважаються форс-мажорними обставинами: фінансова й економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, порушення своїх обов`язків контрагентів боржників, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника відповідних коштів тощо.

Додатково слід зауважити, що в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року №671/97-ВР (далі - Закон про ТПП) серед форс-мажорних обставин згадується карантин, однак автоматично нікого від відповідальності не звільняє.

Для того, щоб позивач був звільнений від обтяжуючих наслідків, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами і невиконаним зобов`язанням. Дана обставина може бути підтверджена сертифікатом ТПП України.

Сертифікат про форс-мажорні обставини - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс- мажорних обставин, виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством ( пункт 3.3 Регламенту).

Форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності до органу ТПП по податковому зобов`язанню, виконання якого настало згідно законодавчих актів і виконання якого стало неможливим через зазначення конкретних обставин.

Проте, позивач вказаних дій, які б могли призвести до звільнення його від обов`язку сплачувати єдиний внесок, не вчинив та не надав відповідних доказів на підтвердження даного факту.

Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган при винесенні оскаржуваної вимоги діяв у визначених чинним законодавством межах.

Дана позиція підтримана постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 825/1496/17.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлені обставини та аналіз чинного законодавства, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Бізнес Хаб» не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що у позові позивачу відмовлено, розподіл судових витрат у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювався.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Бізнес Хаб» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І.

Повний текст рішення складено 26 серпня 2021 року.