Рішення № 99178799, 09.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 серпня 2021 року справа №640/13755/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:

позивача: Разваляєва Д.С.;

відповідача: Рибак А.Ю.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Далечінь» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Далечінь») доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2021 року №00301690702 та №00301660702

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 серпня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на додану вартість, виходячи з того, що ТОВ «Далечінь» надало до перевірки всі документи, надання яких обумовлено Податковим кодексом України, реальність господарських операцій із контрагентами підтверджена первинним документами і позивачем дотримано всі умови, необхідні для формування витрат на податкового кредиту.

Ухвалою від 24 травня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 26 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

У відповіді на відзив зазначив про помилковість позиції відповідача щодо відсутності в актах виконаних робіт, послуг зазначення місця надання послуг, їх об`єму та кількості, щодо відсутності звітів про виконання робіт, оскільки це вважається надмірним формалізмом. Крім того, позивач вказав про протиправність визначення суми грошового зобов`язання із ПП «Маркон», у зв`язку із тим, що складання та реєстрація податкових накладних із цим підприємством здійснено через настання перших подій, а жодних зауважень щодо дійсності виконання платежів відповідач не навів.

У додаткових письмових поясненнях позивач звертає увагу, що в акті перевірки відсутній підпис посадової особи, яка проводила перевірку та була зазначена у вступній частині акта перевірки, а саме ОСОБА_1 , що робить акт перевірки нечинним та не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відповідач теж подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що відсутність в акті перевірки підпису однієї із посадових осіб, які проводили перевірку, стосується оформлення результатів перевірки та не є самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, посилаючись на постанову Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19.

В судовому засіданні 09 серпня 2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 20 квітня 2021 року №00301690702 за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Далечінь» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 309 963,00 грн., у тому числі за основним платежем на 247 970,00 грн. та за штрафними санкціями 61 993,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 квітня 2021 року №00301660702 за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункт 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ «Далечінь» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 559 778,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 265 599,00 грн. та за штрафними санкціями 294 179,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 26 березня 2021 року №23535/26-15-07-02-04-17/34047502 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Далечінь» (код 34047502)» (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем зокрема: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункт 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2017, 2018, 2019 роки та ІІІ квартал 2020 року на суму 1 262 599,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2019 року на 247 970,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані таким:

- безпідставне завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, при здійсненні взаємовідносин із контрагентами - ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , у зв`язку із неможливістю здійснення господарських операцій із надання послуг вказаними ФОП, а саме: контролюючому органу не зрозуміло яким чином вказані ФОП надавали послуги для ТОВ «Далечінь», тому що протягом перевіреного періоді ці особи займали відповідні посади на підприємствах та працювали повний робочий день; в актах прийому-передачі виконаних послуг не зазначено конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також не вказано в чому виражений їх результат; позивач не надав до перевірки належним чином оформлене документальне підтвердження наданих послуг та не довело безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльністю;

- завищення інших операційних витрат у зв`язку із безпідставним нарахуванням амортизаційних відрахувань по відносинам із ПП «Маркон», через те що позивач нараховував амортизаційні відрахування по роботам із встановлення систем вентиляції та кондиціювання з січня по вересень 2020 року на суму 46 494,00 грн., тоді як здача та прийняття робіт відбулося у березні 2021 року;

- заниження різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України на загальну суму 70 500,00 грн. за 9 місяців 2020 року, у зв`язку із безпідставним віднесенням до податкових витрат амортизаційних нарахувань по зносу принтерів для друкування інформації за допомогою крапково-рельєфного шрифту Брайля, через те, що ТОВ «Далечінь» не проводило діяльності з друку продукції.

- завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам з ПП «МАРКОН» у зв`язку із тим, що оприбуткування робіт по встановленню системи вентиляції та кондиціювання приміщень не відповідає первинним документам, позивач не надав звітів, які б містили деталізацію послуг, які саме послуги надавались та в якому об`ємі; не встановлено ланцюга походження та не вдалося встановити придбання ПП «МАРКОН» послуг, реалізованих для позивача.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір №4 про надання інформаційних послуг від 01 серпня 2016 року, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику інформаційні послуги щодо вивчення потенціалу ринку нерухомості у місті Львів, аналіз запровадження нових форм оренди (типу «коворкінг»).

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 31 грудня 2018 року сторони зафіксували, що виконавець за дорученням замовника надав інформаційно-консультаційні послуги щодо вивчення потенціалу ринку нерухомості у місті Львів, аналіз запровадження нових форм оренди типу «коворкінг» на суму 60 000,00 грн.

Як свідчить наявна у справі виписка банку, позивач перерахував на рахунок виконавця грошові кошти на суму вартості наданих послуг.

Між ТОВ «Далечінь» (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір №02/1/2018 про надання інформаційних послуг від 01 грудня 2018 року, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику інформаційні послуги, а саме вивчення потенціалу ринку нерухомості в нежитловому секторі з метою взяття або надання в оренду у різних регіонах України.

На виконання умов договору сторони склали акт виконаних робіт від 31 грудня 2018 року, згідно з яким виконавець за дорученням замовника надав такі інформаційні послуги: вивчення потенціалу ринку нерухомості в нежитловому секторі з метою взяття або надання в оренду у різних регіонах України, в залежності від стану приміщення аналіз капіталовкладень, додаткових витрат по рокам, аналіз прибутковості по рокам, на суму 350 000,00 грн.

Як свідчить наявна у справі виписка банку, позивач перерахував на рахунок виконавця грошові кошти на суму вартості виконаних робіт.

Між ТОВ «Далечінь» (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір №2 про надання інформаційних послуг від 01 лютого 2017 року, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику інформаційні послуги, а саме консультаційні послуги, управлінську та організаційну підтримку з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики.

Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 31 грудня 2017 року сторони зафіксували, що виконавець надав інформаційно-консультаційні послуги на суму 300 000,00 грн.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено також аналогічні договори про надання інформаційних послуг від 01 червня 2017 року №4, від 01 лютого 2018 року №5, від 01 серпня 2018 року №10.

Згідно з актами здачі-прийняття наданих послуг від 31 жовтня 2018 року сторони погодили, що виконавець надав обумовлені договорами послуги на такі суми: 71 640,00 грн., 71 640,00 грн., 550 000,00 грн., 250 000,00 грн.

Як свідчать наявні у справі виписки банку, позивач перерахував на рахунок виконавця грошові кошти на суму вартості наданих послуг.

Між ТОВ «Далечінь» (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) укладено договори про надання консультаційних послуг з питань ведення бухгалтерського обліку, з питань оподаткування від 01 серпня 2016 року №01-08, від 01 квітня 2019 року №1-01/04, від 02 січня 2020 року №2-02/01, за умовами яких виконавець взяв на себе зобов`язання надати за плату замовнику послуги щодо проведення консультаційного обслуговування замовника з питань ведення бухгалтерського обліку, з питань оподаткування, а саме: складання бухгалтерської звітності; консультування щодо змін у Податковому кодексі; економічна безпека підприємства; облік комерційних операцій компанії; підготовку та аудит фінансових рахунків; перевірку рахунків та підтвердження їх точності; складання податкових декларацій для приватних осіб або підприємств; консультаційні послуги та послуги з представництва клієнтів у податкових органах.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 грудня 2017 року №1-31/12/17, від 23 листопада 2018 року №1-23/11/18, від 31 грудня 2019 року №1-31/12/19 та №2-31/12/19, від 31 березня 2020 року №1-31/03/20, від 30 червня 2020 року №1-30/06/20 та №2-30/06/20, сторони зафіксували, що виконавець надав ТОВ «Далечінь» консультаційні послуги з питань ведення бухгалтерського обліку, з питань оподаткування на такі суми: 8 100,00 грн., 299 000,00 грн., 818 290,80 грн., 2 000 000,00 грн., 519 000,00 грн., 352 000,00 грн. та 8 100,00 грн.

Як свідчать наявні у справі виписки банку, позивач перерахував на рахунок виконавця грошові кошти на суму вартості наданих послуг.

Між ТОВ «Далечінь» (замовник) та ФОП ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір про надання послуг від 01 липня 2019 року №01/07/2019, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику з вивчення кон`юнктури іноземних ринків вуглеводнів, пошуку інформації, пошуку та залученню потенційних продавців вуглеводнів (клієнти), консультаційної допомоги, супроводу процедури укладання замовником із клієнтами договорів купівлі-продажу вуглеводнів, а замовник зобов`язався сплачувати виконавцю винагороду, передбачену договором.

Як визначено договором, за результатами аналізу ринку вуглеводнів виконавець щомісячно надає замовнику інформаційний звіт (довідку) із зазначенням переліку потенційних клієнтів, ціни одиниці вуглеводнів, запропонованого клієнтами об`єму вуглеводнів, періоду реалізації; копії протоколів зустрічей з потенційним клієнтами (у разі оформлення). Належним способом виконання цього договору є укладання між замовником і клієнтом договору купівлі-продажу вуглеводнів, а також здійснення розрахунків по них.

Згідно з додатковою угодою №1 до договору від 25 липня 2019 року виконавець зобов`язався надати замовнику послуги у серпні 2019 року з планового обсягу закупівлі вуглеводнів до 3 600,000 тис.м.куб, планової ціни закупівлі не більше 4 300,00 грн. за 1000 куб.м. газу.

Згідно з додатковою угодою №2 до договору від 02 вересня 2019 року виконавець зобов`язався надати замовнику послуги у вересні 2019 року з планового обсягу закупівлі вуглеводнів до 3 000,000 тис.м.куб, планової ціни закупівлі не більше 4 800,00 грн. за 1000 куб.м. газу.

Згідно з додатковою угодою №3 до договору від 03 жовтня 2019 року виконавець зобов`язався надати замовнику послуги у жовтні 2019 року з планового обсягу закупівлі вуглеводнів до 1 000,000 тис.м.куб, планової ціни закупівлі не більше 5 500,00 грн. за 1000 куб.м. газу.

У справі містяться копії інформаційних звітів виконавця за серпень 2019 року від 02 вересня 2019 року, за вересень 2019 року від 01 жовтня 2019 року, за жовтень 2019 року від 31 жовтня 2019 року, згідно з якими виконавець надав замовнику перелік потенційних клієнтів на придбання природного газу у серпні та вересні 2019 року - компанія Magyar Foldgazkereskedo Zrt.; у жовтні 2019 року - ТОВ «Метіда».

Відповідно до акта наданих послуг від 01 жовтня 2019 року результатом наданих послуг є укладання у липні 2019 року між замовником та Magyar Foldgazkereskedo Zrt. рамкової угоди від 03 липня 2019 року MFGK-003084. Факт надання виконавцем послуг по договору у серпні 2019 року замовник підтверджує здійснення продавцю оплати по договору, визначеному в акті, у повному обсязі. Фактична вартість наданих виконавцем послуг (пошуку та залученню продавців за серпень 2019 року відповідно до індивідуального контракту №02/2019 (MFGK-03138) становить 210 000,00 грн.

Відповідно до акта наданих послуг від 15 жовтня 2019 року результатом наданих послуг є укладання у липні 2019 року між замовником та Magyar Foldgazkereskedo Zrt. рамкової угоди від 03 липня 2019 року MFGK-003084. Факт надання виконавцем послуг по договору у вересні 2019 року замовник підтверджує здійснення продавцю оплати по договору, визначеному в акті, у повному обсязі. Фактична вартість наданих виконавцем послуг (пошуку та залученню продавців за вересень 2019 року відповідно до індивідуального контракту №03/2019 (MFGK-03324) становить 600 000,00 грн.

Відповідно до акта наданих послуг від 31 жовтня 2019 року результатом наданих послуг є укладання у жовтні 2019 року між замовником та Magyar Foldgazkereskedo Zrt. рамкової угоди від 10 жовтня 2019 року 10/10-2019. Факт надання виконавцем послуг по договору у жовтні 2019 року замовник підтверджує здійснення продавцю оплати по договору, визначеному в акті, у повному обсязі. Фактична вартість наданих виконавцем послуг (пошуку та залученню продавців за жовтень 2019 року відповідно до індивідуального контракту від 10 жовтня 2019 року 10/10-2019 становить 188 160,00 грн.

Відповідно до акта наданих послуг від 01 липня 2020 року результатом наданих послуг є укладання у червні 2020 року між замовником та ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», договір від 11 червня 2020 року 44/06/ВТП ТПГ. Факт надання виконавцем послуг по договору у червні 2020 року замовник підтверджує здійснення продавцю оплати по договору, визначеному в акті, у повному обсязі. Фактична вартість наданих виконавцем послуг (пошуку та залученню продавців за червень 2020 року відповідно до індивідуального контракту від 11 червня 2020 року 44/06/ВТП ТПГ становить 85 600,00 грн.

Як свідчать наявні у справі виписки банку, позивач перерахував на рахунок виконавця грошові кошти на суму вартості наданих послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З акта перевірки вбачається, що позивач відображав у складі витрат що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств відповідні суми по господарським операціям із ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 .

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

В акті перевірки не встановлено відсутності первинних документів, у свою чергу судом встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин, відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд встановив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти наданих послуг (виконаних робіт)), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання відповідача на те, що в актах прийому-передачі виконаних послуг не зазначено конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також не вказано в чому виражений їх результат не приймаються судом до уваги, оскільки незначні дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб`єктів господарювання та господарські операції, самі по собі не можуть свідчити про нереальне вчинення господарських та розглядатися як підстава для позбавлення платника податку обов`язку відобразити у бухгалтерському та податковому обліку витрат.

Зазначена позиція неодноразово підтверджена практикою Верховного Суду, зокрема у постанові 05 лютого 2019 року у справі №822/2373/17.

Крім того, суд звертає увагу, що особливостями послуг як спеціального виду товару є їх невідчутність, невіддільність виробництва і споживання, нездатність до зберігання й висока ступінь невизначеності. Це означає, що послуги неможливо продемонструвати, побачити, спробувати, транспортувати, зберігати, упаковувати або вивчати до моменту їх отримання.

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі №820/1763/16 зазначив, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з зазначенням фактично поставленої послуги за напрямом, вказаним в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Суд відхиляє висновки акта перевірки про те, що ТОВ «Далечінь» не надало до перевірки належним чином оформлене документальне підтвердження наданих послуг та не довело безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльністю, оскільки відповідач вказує, що має на увазі під документальним підтвердженням та які саме документи мають доводити зв`язок понесених позивачем витрат з господарською діяльністю.

Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює конкретного переліку документів, якими повинні підтверджуватись ті чи інші господарські операції.

Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №10/4751/13-а констатував, що за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Як встановлено вище, господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 щодо надання інформаційно-консультаційних послуг підтверджуються належним чином складеними первинним документами.

Доводи відповідача про те, що контролюючому органу не зрозуміло яким чином вказані ФОП надавали послуги для ТОВ «Далечінь», тому що протягом перевіреного періоді ці особи займали відповідні посади на підприємствах та працювали повний робочий день, не мають законодавчого підґрунтя. У свою чергу суміщення різних видів діяльності фізичною особою-підприємцем, на переконання суду, не є перешкодою при виконання певного обсягу робіт (надання послуг).

Слід вказати, що позивач є суб`єктом підприємництва та на власний розсуд визначає умови для провадження господарської діяльності умови, зокрема залучення сторонніх осіб для надання різного роду робіт та послуг у зв`язку із виробничою необхідністю.

Як вказав Верховний Суд у постанові 21 травня 2019 року у справі №826/11026/15, здійснення господарської компетенції здійснюється позивачем, як суб`єктом господарювання на власний ризик, що означає його відповідальність за ефективність та доцільність прийнятих рішень, він самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг. Здійснення господарської компетенції знаходиться за межами контролю податкового органу.

В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання рекламних товарів та послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності наданих послуг та її впливу на результат діяльності платника.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів, які б спростовували реальність (дійсність) спірних господарських операцій або підтверджували, що ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 фактично не надали обумовлених договорами послуг.

Дослідивши зміст наданих позивачем документів, суд встановив, що спірні господарські операції замовлялися в межах здійснення господарської діяльності та були спрямовані на настання реальних наслідків.

Суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення господарських операцій між позивачем та виконавцями послуг.

Що стосується господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_6 , позивач додаткового надав суду докази виконання договорів про надання послуг щодо вивчення кон`юнктури іноземних ринків вуглеводнів, пошуку інформації, пошуку та залученню потенційних продавців вуглеводнів (клієнти), консультаційної допомоги, супроводу процедури укладання замовником із клієнтами договорів купівлі-продажу вуглеводнів, зокрема копії індивідуальних контрактів, укладених із компанією Magyar Foldgazkereskedo Zrt., платіжних доручень в іноземній валюті, картки рахунку 632, 312 за 2019 рік, інвойсів та митних декларацій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання робіт з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення позивачем Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення - протиправним.

В частині інших порушень щодо завищення інших операційних витрат у зв`язку із безпідставним нарахуванням амортизаційних відрахувань по відносинам із ПП «Маркон» та заниження різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, на загальну суму 70 500,00 грн. за 9 місяців 2020 року, суд звертає увагу, що позовна заява не містить доводів на спростування таких порушень в частині оподаткування податком на прибуток.

Суд встановив, що за цими епізодами порушення відповідач визначив суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 21 058,32 грн., відповідно, податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2021 року №00301660702 на таку суму є правомірним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2021 року №00301660702 є протиправним та підлягає скасуванню лише в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 538 719,08 грн.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам з ПП «Маркон», суд керується такими мотивами.

Суд встановив, що за договором підряду та постачання обладнання від 02 травня 2019 року №02/05-19-1, укладеного між ТОВ «Далечінь» (замовник) та ПП «Маркон» (підрядник), сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт від 10 березня 2021 року про виконання робіт по встановленню систем вентиляції та кондиціювання приміщень №№126, 127, 128, 147 на 2-му поверсі корпусу В-3 в будівлі за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 2 , на загальну суму 1 487 819,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 247 969,83 грн.

ПП «Маркон» виписало позивачу податкові накладні від 22 травня 2019 року №1, від 28 травня 2019 року №2, від 29 травня 2019 року №3 та від 31 травня 2019 року №4 на загальну суму 1 487 819,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 247 969,83 грн.

У справі містяться також копії розрахунку загальновиробничих витрат, підсумкової відомості ресурсів, договірної ціни та виписки банку про перерахування коштів на рахунок ПП «Маркон», а саме у травні 2019 року на повну суму вартості робіт.

Крім того, позивач долучив до справи фотознімки встановленого обладнання.

Сума податкового кредиту з податку на додану вартість відображена позивачем у травні 2019 року.

На думку відповідача, оприбуткування робіт по встановленню системи вентиляції та кондиціювання приміщень не відповідає первинним документам, позивач не надав звітів, які б містили деталізацію послуг, які саме послуги надавались та в якому об`ємі; не встановлено ланцюга походження та не вдалося встановити придбання ПП «Маркон» послуг, реалізованих для позивача.

По-перше, суд звертає увагу, що за підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджують наявні у справі докази, право на податковий кредит у ТОВ «Далечінь» виникло за правилом першої події, а саме датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату виконаних робі (послуг) відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідач не довів суду, що придбання позивачем робіт у ПП «Маркон» не пов`язано з його господарською діяльністю або, що здійснені господарські операції фактично не здійснювались.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав звітів, які б містили деталізацію послуг, які саме послуги надавались та в якому об`ємі, є безпідставними, оскільки надання таких звітів не передбачено будь-якими законом, а детальний опис проведених робіт (наданих послуг) описано у розрахунку загальновиробничих витрат, підсумковій відомості ресурсів та договірній ціні, копії яких містяться у справі.

Щодо посилань про не встановлення ланцюга походження та придбання ПП «Маркон» послуг, реалізованих для позивача, суд зазначає, що зазначене не відповідає правовій природі послуги як явища та приписам статті 901 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі №806/1013/17.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У свою чергу в акті перевірки не встановлено невідповідність податкових накладних ПП «Маркон» вимогам Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ПП «Маркон», тому висновки акта перевірки про завищення заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість є помилковими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2021 року №00301690702 є протиправним та підлягає скасуванню.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач частково довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Далечінь» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві пропорційно задоволених вимог, а саме у розмірі 22 393,55 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Далечінь» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20 квітня 2021 року №00301690702.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20 квітня 2021 року №00301660702 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 538 719,08 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять вісім тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень вісім копійок).

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Далечінь» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 393,55 грн. (двадцять дві тисячі триста дев`яносто три гривні п`ятдесят п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Далечінь» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б; ідентифікаційний код 34047502);

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 44116011).

Дата складення повного тексту рішення суду - 26 серпня 2021 року.

Суддя В.А. Кузьменко