Рішення № 99178748, 26.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 серпня 2021 року справа №640/1291/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправними дій відповідача у зменшенні розміру пенсії в разі втрати годувальника позивачці; 2) зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії в разі втрати годувальника в розмірі 12 513,31 грн. позивачці; 3) зобов`язання відповідача повернути суму 7 285,70 грн. зменшених пенсійних виплат на користь позивачки

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно зменшив розмір пенсії, яку вона отримувала у разі втрати годувальника, чим порушив її право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Ухвалою від 27 січня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/1291/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 11 травня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва зобов`язав ГУ ПФУ в м. Києві надати суду належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

В матеріалах справи докази надання відповідачем відзиву на позовну заяву відсутні, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно із розрахунком пенсії по пенсійній справі 2603039809 з 01 грудня 2018 року позивачці призначена пенсія в разі втрати годувальника ОСОБА_2 , основний розмір пенсії становить 45% грошового забезпечення (загиблого військовослужбовця/померлого інваліда ВВВ) у розмірі на 1 утриманця - 8 044,27 грн., з урахуванням підвищень та надбавок загальний розмір пенсії становить 8 590,40 грн.

Листом Пенсійного Фонду України (дата та номер листа відсутні) позивачку повідомлено, що її пенсійну виплату збільшено на 2 319,55 грн., у період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року розмір її пенсії складатиме 9 971,88 грн., з 01 січня 2020 року відбудеться ще один етап підвищення пенсій.

Листом від 23 жовтня 2020 року №2600-0505-8/151078 відповідач повідомив позивачку, що в результаті приведення у відповідність до норм чинного законодавства її пенсії проведено перерахунок, в результаті якого встановлено суму надміру виплачених коштів (пенсії) за період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року у розмірі 893,81 грн. та запропоновано внести переплачені кошти на рахунок ГУ ПФУ в м. Києві.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою від 20 жовтня 2020 року, в якій просила провести перерахунок пенсії та надати інформацію та ставку щодо нарахування пенсії.

За результатом розгляду заяви позивачки від 23 жовтня 2020 року відповідач в листі від 27 листопада 2020 року №2600-0310-8/168698 повідомив, що відповідно до матеріалів пенсійних справ пенсія в разі втрати годувальника виплачується ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 40 процентів грошового забезпечення годувальника.

Крім того, відповідачем повідомлено, що з 01 вересня 2020 року припинено виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_4 у зв`язку з досягненням повноліття та виплата пенсії позивачки у вересні 2020 року проведена у завищеному розмірі - 70 процентів грошового забезпечення годувальника, в результаті чого позивачці були надміру виплачені кошти в сумі 893,81 грн.; на підставі заяви від 10 вересня 2020 року та долучених до неї документів ОСОБА_4 з 01 вересня 2020 року призначено пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 40 процентів грошового забезпечення годувальника та приведено у відповідність розмір пенсії позивачки.

З роздруківки виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що з 03 січня 2020 року до вересня 2020 року позивачка отримувала пенсію в розмірі 12 312,07 грн., з 04 вересня 2020 року - 8 590,40 грн., з 05 жовтня 2020 року по листопад 2020 року - 7 696,59 грн. та з 04 грудня 2020 року - 7 714,77 грн.

В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 міститься протокол за пенсійною справою 2603010725 (МВС) від 01 березня 2018 року, згідно з яким основний розмір пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 40% грошового забезпечення загиблого військовослужбовця на 1 утриманця та лист ГУ ПФУ в м. Києві від 09 січня 2018 року №4672/03 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому зазначено, зокрема, що з 01 січня 2018 року призначено пенсію в разі втрати годувальника за особливі заслуги перед Україною матері померлого ОСОБА_3 , яка проживає в с. Загребелля Сосницького району Чернігівської області та перебуває на обліку як одержувач пенсії в Сосницькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Чернігівської області.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою та шостою статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років та батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Пунктом а) статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються, зокрема, членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, які загинули (померли) внаслідок захворювання, пов`язаного з участю у бойових діях в розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Отже, право на пенсію в разі втрати годувальника мають, зокрема, його непрацездатні батьки, дружина (чоловік) та діти, які не досягли 18 років або 23 років за умови навчання за денною формою у загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та, в залежності від кількості утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця, особи, яка мала права на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначається розмір пенсії в разі втрати годувальника.

Так, на одного непрацездатного члена сім`ї встановлюється пенсія в розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, на двох і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, починаючи з 01 грудня 2018 року пенсію в разі втрати годувальника ( ОСОБА_2 ) отримують: мати померлого - ОСОБА_3 , дружина померлого - ОСОБА_1 та донька померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, пенсію по втраті годувальника ( ОСОБА_2 ) отримують 3 непрацездатних члена сім`ї померлого, а тому пенсія має бути встановлена розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника та розподілена між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази або інформація, що станом на час виникнення спірних правовідносин пенсію отримували менше ніж 3 непрацездатних члена сім`ї померлого.

Отже, розмір пенсії в разі втрати годувальника кожного непрацездатного члена сім`ї має становити 40 процентів грошового забезпечення померлого годувальника ОСОБА_2 .

Як вбачається з розрахунку пенсії по пенсійній справі позивачки станом на 01 грудня 2018 року грошове забезпечення померлого годувальника ОСОБА_2 , що враховується для розрахунку пенсії, складало 17 876,16 грн., тобто основний розмір пенсії одного члена сім`ї мав становити 7 150,46 грн. (17 876,16 грн. х 40%).

Відповідно до роздруківки з виписки по картковому рахунку позивачки 04 вересня 2020 року їй зарахована пенсія в розмірі 8 590,40 грн., а 05 жовтня 2020 року - в розмірі 7 696,59 грн.

З листа відповідача від 23 жовтня 2020 року №2600-0505-8/151078 вбачається, з 01 вересня 2020 року припинено виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_4 у зв`язку із досягненням нею повноліття, а пенсія позивачці виплачена у завищеному розмірі. Проте, на підставі заяви від 10 вересня 2020 року та долучених до неї документів ОСОБА_4 з 01 вересня 2020 року призначена пенсія в разі втрати годувальника в розмірі 40 процентів грошового забезпечення померлого годувальника ОСОБА_2 та приведений у відповідність розмір пенсії позивачки.

Враховуючи, що після припинення виплати пенсії ОСОБА_4 з 01 вересня 2020 року пенсію у разі втрати годувальника мали отримувати лише 2 непрацездатних члена сім`ї померлого годувальника, то основний розмір пенсії кожного із непрацездатних членів сім`ї мав складати 45% грошового забезпечення померлого годувальника, а саме 17 876,16 грн. х 45% = 8 044,27 грн.

Водночас, оскільки пенсія у разі втрати годувальника повторно призначена ОСОБА_4 з 01 вересня 2020 року та зазначена пенсія з 01 вересня 2020 року виплачувалася 3 непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, основний розмір пенсії позивачки кожного члена сім`ї, що отримує пенсію, мав бути приведений у відповідність із законом та складати 40% грошового забезпечення померлого годувальника, а саме, 7 150,46 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на вересень 2020 року основний розмір пенсії кожного із членів сім`ї померлого годувальника ОСОБА_2 має становити 40% його грошового забезпечення, а саме 7 150,46 грн., а тому відсутні правові підстави для визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 та відповідно, відсутні правові підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві поновити виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 в розмірі 12 513,31 грн. та повернути їй суму 7 285,70 грн. зменшених пенсійних виплат.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Оскільки позивачці у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко