Рішення № 99178348, 20.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Київ № 640/12345/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп»

до відокремленого підрозділу ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2019 року № Ю-5008-17 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

На обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла у період дії приписів Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до яких платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Вказано, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII були внесені зміни до Закону №1669-VII, відповідно до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» виключено, однак до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» жодних змін до пункту 9-4 розділу VIII внесено не було, а відтак відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовуються.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2019 року відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача через канцелярію суду 30.07.2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 року №911-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зміни внесені Законом України від 02.09.2014 року №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 втратив чинність з 01.01.2016 року, а позивач перебував на обліку в Маріупольській ОДПІ до 02.06.2016 року. Зауважено, що загальна заборгованість позивача станом на 30.09.2018 року становила 20 035,24 грн., на підставі даних ГУ ДФС у м. Києві сформовано оскаржувану податкову вимогу відповідно до вимог чинного законодавства. Звертає увагу, що позивач до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань не звертався, а також на судову практику в аналогічних справах на користь контролюючого органу.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що 18.12.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", відповідно до якої Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.

Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Розпорядженням від 21.08.2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Разом з тим, 30.09.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", згідно з якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

Установлено, що:

територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій;

права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 наказу Державної податкової служби України видано наказ №755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій", згідно з пунктом 1 якого розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893, в тому числі, головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020, Головне управління Державної податкової служби є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва, та є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 «Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), як відокремленого підрозділу (філії) Державної податкової служби України.

Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).

Отже, станом на день розгляду справи, функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києва, перейшли до його правонаступника - відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011), з огляду на що, в порядку статті 52 КАС України суд замінює відповідача у справі - Головне управління ДПС у м. Києві на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Відповідно до реєстраційних даних платника податків ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» перебувало на обліку в Маріупольській ОДПІ до 02.06,2016 року, а з 02.06.2016 року перереєстровано в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

11.04.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-5008-17, зі змісту якої висновується, що за підприємством станом на 31.03.2019 року обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 19 579,89 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаної вимоги Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 30.05.2019 року №24933/6/99-99-11-05-02-25, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2019 року №Ю-5008-17 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» від 26.04.2019 року №73-04/19 залишено без задоволення.

Вважаючи оскаржувану вимогу про сплату боргу протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 4 Закон № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно підпункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною третьою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 7 частини першої статті 13 Закону № 2464-VI визначено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до положень частини першої-четвертої статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Разом з тим, в обґрунтування протиправності оскаржуваної вимоги про сплату боргу позивач зазначає, що на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині примусового стягнення єдиного соціального внеску, зокрема надсилання вимоги про стягнення недоїмки до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України не застосовуються.

Так, дійсно приписами пункту 93 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI визначено, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Відповідно до пункту 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Такими чином, на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині примусового єдиного соціального внеску, зокрема надсилання вимоги про стягнення недоїмки до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України не застосовуються.

Разом з тим, суд зазначає, що приписи Закону України від 02.09.2014 року №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якими були внесені відповідні зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від обов`язку сплати єдиного внеску, втратили чинність з 01.01.2016 року.

Додатково суд звертає увагу, що з 02.06.2016 року позивача взято на облік в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» змінило місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції або тимчасово неконтрольованої території на територію міста Києва.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є факт перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014.

При цьому, суд наголошує, що згідно наявних матеріалів справи, з 02.06.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» взято на облік в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, тобто, на підконтрольній території України.

Наведене свідчить, що право на звільнення від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач як платник єдиного внеску мав у зв`язку з перебуванням на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», тобто, в період з 13.04.2014 року по 01.06.2016 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) прийнято 11.04.2019 року, тобто, після зміни позивачем місця обліку в податкових органах.

При цьому, положення законодавства щодо зупинення застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» втратили чинність ще 01.01.2016 року із набранням законної сили пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Разом з тим, доказів того, що вимога сформована саме за зазначений у позовній заяві період, тобто, у період, коли були чинними приписи пункту 93 та 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивачем суду не надано.

Тобто, матеріалами не підтверджуються доводи позивача щодо виникнення відповідної заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в період, коли позивач звільнявся від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Отже, позивачем не надано суду жодних доказів, що заборгованість, вказана у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2019 року №Ю-5008-17 є заборгованістю, яка обліковувалась за платником станом на 31.12.2015 року.

Жодних інших доводів позивачем, як підстави для скасування оскаржуваної вимоги у позовній заяві не наведено.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у правах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірної вимоги критеріям, які встановленні положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 55 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» (код ЄДРПОУ: 38586785, адреса: 01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 3);

Відповідач: відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, місцезнаходження: Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19)

Повне судове рішення складено 20.08.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна