Ухвала суду № 99178343, 20.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

20 серпня 2021 року м. Київ№ 640/13329/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у письмовому провадженні питання визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду у справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 25 лютого 2019 року № 72-19, яким ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати Державну міграційну службу України вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 захисту в Україні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2019 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, в той же час до позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду.

В свою чергу судом запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Через канцелярію суду 20.08.2019 року представником позивача подано заяву про поновлення пропущеного строку, в якому зазначено, що повідомлення від 04.03.2019 року № 45 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, отримано позивачем 12.03.2019 року, а вже 13.03.2019 року через кур`єрську службу позивачем направлено до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву щодо оскарження такої відмови.

Як доказ надіслання кур`єрською службою ТОВ "Текс Україна" позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду, представником позивача долучено копію накладної від 13.03.2019 року №3382720.

Водночас, вирішуючи питання дотримання строку звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва із цим позовом до відкриття провадження у справі, судом встановлено, що відповідно до відомостей офіційного Інтернет-сайту http://texukraine.com.ua/otslezhivanie-posylki/?lang=ru у графі відстеження зазначено: {(83)}: Не найдено накладную по идентификатору: 3382720.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Призначено судове засідання у межах вирішення питання поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, яке відбудеться 11 листопада 2019 року. У межах розгляду питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, ухвалено здійснити судовий запит на офіційну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс Україна" (електронна адреса: office@texukraine.com) з метою отримання офіційної інформації щодо реєстрації накладної за ідентифікатором № 3382720 та руху поштового відправлення за цією накладною. Зобов`язано позивача (представника позивача) надати у судове засідання 11.11.2019 року суду для огляду оригінали усіх документів, долучених до заяви про усунення недоліків позовної заяви від 20.08.2019 року; докази звернення до Київського окружного адміністративного суду щодо отримання позовної заяви у березні місяці та відповідь на звернення; докази повідомлення кур`єрської служби про доставлення поштового відправлення на адресу Київського окружного адміністративного суду. Явку представника позивача у судове засідання 11.11.2019 року визнано обов`язковою.

Через канцелярію суду 07.10.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 11.11.2019 року у зв`язку із неявкою представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Про наступне судове засідання, призначене на 02.12.2019 року, сторін повідомлено у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

У судове засідання 02.12.2019 року прибули представники сторін.

Представником позивача клопотання про поновлення строку підтримано.

Представник відповідача проти задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду заперечує.

Судом оглянуто накладну за ідентифікатором № 3382720 та ухвалено вирішити клопотання про поновлення строку звернення до суду у письмовому провадженні після надходження офіційної відповіді ТОВ «Текс-Україна» на запит суду.

Через канцелярію суду 20.12.2019 року надійшла відповідь ТОВ «Текс-Україна» від 11.12.2019 року №23, зокрема, для отримання додаткової інформації ТОВ «Текс-Україна» запропоновано суду надати ідентифікаційні дані відправника за накладною №3382720.

На запит ТОВ «Текс-Україна» листом від 04.02.2020 року №640/13329/19/2154/20 Окружним адміністративним судом міста Києва направлено копію накладної №3382720 від 13.03.2019 року для отримання додаткової інформації, разом з тим, відповіді до суду не надійшло.

З огляду на те, що тривалий час судом вирішується клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку, про його розгляд за відсутності відповіді ТОВ «Текс-Україна» на додатковий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2020 року.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовом, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що вказаною статтею визначено строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.

З позовної заяви встановлено, що предметом оскарження позивачем в судовому порядку є рішення від 25.02.2019 року №72-19 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Спеціальним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України від 08.07.2011 року №3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №3671-VI).

Так, відповідно до частини першої статті 12 Закону №3671-VI рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

30.09.2013 року Пленумом Вищого адміністративного суду України винесено постанову "Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 року №1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.06.2011 року №3, від 16.03.2012 року №3".

В пункті 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 року №12 звернуто увагу судів на те, що строк у п`ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.

Таким чином, враховуючи положення частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і статті 12 Закону №3671-VІ строк для оскарження рішення Державної міграційної служби України від 25.02.2019 року №72-19 встановлений у п`ять днів з дня письмового повідомлення про таке.

Разом з тим, позивач звернувся до суду 19.07.2019 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, проти чого не заперечує.

В той же час, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, представником позивача зазначено, що позивачем 12.03.2019 року отримано повідомлення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 04.03.2019 року №45 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, підставою винесення якого є оскаржуване в цій справі рішення.

Як зазначено представником позивача, вже 13.03.2019 року через кур`єрську службу направлено до Київського окружного адміністративного суду позов з метою оскарження рішення Державної міграційної служби України від 25.02.2019 року про відмову ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Представником позивача зазначено, що після направлення позову позивач очікував рішення Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі та призначення дати судового засідання.

Разом з тим, після довготривалого не надходження будь-якої інформації, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з проханням повідомити на якій стадії розгляд позову та яка дата судового засідання. В суді повідомлено, що позов в інтересах ОСОБА_1 не зареєстровано з невідомих для позивача причин (або кур`єр доставив не за тією адресою, або було втрачено даний лист).

Як доказ надіслання кур`єрською службою ТОВ "Текс Україна" позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду, представником позивача долучено копію накладної від 13.03.2019 року №3382720.

Проте, згідно з офіційною відповіддю ТОВ «Текс-України» від 20.12.2019 року на судовий запит, суду повідомлено, що ТОВ «Текс-Україна» не здійснювалося реєстрації експрес накладної з номером 3382720, як і не здійснювалося доставки відправлення під номером 3382720, що підтверджується відсутністю даних в реєстрі відправлень щодо накладної №3382720, що представником позивача не спростовано.

Враховуючи викладене, у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що представником позивача здійснено спробу введення суду в оману шляхом подання недостовірного та недопустимого доказу у виді копії експрес накладної з номером 3382720 щодо звернення в інтересах позивача до Київського окружного адміністративного суду, що не може вважатися поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

Також судом встановлено з відкритих джерел, а саме, Єдиного державного реєстру судових рішень та сайту Судова влада України, відсутність даних щодо провадження позивача ОСОБА_1 та жодного процесуального документу Київського окружного адміністративного суду в період з 01.01.2019 року.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення попущеного строку звернення до суду, оскільки єдину причину, вказану представником позивача не визнано судом поважною.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див.Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа "Каменівська проти України"), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та з урахуванням європейської судової практики, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду в порядку пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, оскільки позивач звернувся до адміністративного суду з пропущенням встановленого законом строку звернення, а судом не встановлено поважності причин пропуску такого строку позивачем.

Керуючись статтями 6, 9, 122, 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання адвоката позивача Симоненка З.В. від 20.08.2019 року про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.

2. Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 287, 293, 294, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; адреса (уточнена): АДРЕСА_2 );

Відповідач: Державна міграційна служба України (код ЄДРПОУ 37508470, адреса: 01001, мю Київ, вул. Володимирська, 9).

Повну ухвалу складено 20.08.2021 року.

Суддя Маруліна Л.О.