Рішення № 99178201, 25.08.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 року Чернігів Справа № 620/4601/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , яка викладена у листі №2500-1502-8/46463 від 27.11.2020, та оформлена протоколом № 254150013282 від 17.11.2020 у зв`язку з відсутністю необхідного трудового (страхового)стажу;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка викладена у листі №2500-1502-8/46463 від 27.11.2020, та оформлена протоколом № 254150013282 від 17.11.2020;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в ООО «Лариса» (ТОВ «Лариса») з 01.12.1993 по 15.10.1998 до її страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.08.2020.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період її роботи продавцем в ТОВ «Лариса» з 01.12.1993 по 15.10.1998 через те, що в трудовій книжці відсутня назва організації про прийняття позивача на роботу, оскільки обов`язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім того, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами. Проте, відповідач таких запитів не зробив. Посилаючись на правові положення частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначає, що незалежно від того, коли призначатиметься пенсія, робота до 01 січня 2004 року, як постійна, так і тимчасова, як з повним, так і з неповним робочим днем, незалежно від суми сплачених внесків зараховується до страхового стажу в повному обсязі. Тому, посилання відповідача як на підставу для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до стажу позивача для призначення пенсії є такими, що порушує його право на соціальний захист. Таким чином, вважає, що позивач має необхідний для призначення пенсії за віком стаж, а саме 27 років. І тому, посилаючись на статтю 45 Закону № 1058, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача призначити їй пенсію з 06.08.2020 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Представник відповідача у відзиві зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки зарахувати період роботи позивача з 01.12.1993 по 15.10.1998 в ТОВ «Лариса» у Головного управління немає підстав тому, що при заповненні трудової книжки позивача порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме при її дослідженні було встановлено відсутність назви організації до якої прийнято позивача на роботу 01.12.1993. Разом з тим, за інформацією відділу забезпечення наповнення бюджету № 2 Фінансово економічного управління Головного управління відповідно до даних баз РВПФУ 4-ПФ та поданої звітності ТОВ «Лариса» (ООО «Лариса») не за весь спірний період нараховувалися та сплачувалися Товариством внески за працівників.

У наданій відповіді на відзив представник позивача, заперечуючи проти доводів відповідача та посилаючись на аргументи, викладені у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України від 29.12.1999 серії НОМЕР_1 (а.с. 11-12).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 11.11.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії (а.с. 15).

Розглянувши вказану заяву відповідач листом від 27.11.2020 № 2500-1502-8/46463 повідомив позивача про те, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народилися у період з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року після досягнення ними 59 років 6 місяців та за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. Згідно наданих нею документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, її загальний страховий стаж становить 22 роки 17 днів. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхової стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 Закону, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку (а.с. 33).

Згідно копії листа від 14.12.2020 № 2500-0226-8/49117 (а.с. 35) на звернення адвоката Христич О.С. (представника позивача за довіреністю від 24.09.2020 (а.с. 17)) Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надіслало у відповідь рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 17.11.2020 № 254150013282 (а.с. 36).

У відповіді ГУ ПФУ в Чернігівській області від 22.03.2021 (а.с. 42), наданої на адвокатський запит від 11.03.2021 про надання детальної та аргументованої інформації щодо підстав відмови у призначенні позивачу пенсії (а.с. 41), зазначено, що при заповненні трудової книжки позивача порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. В трудовій книжці відсутня назва організації про прийняття її на роботу 01.12.1993. За інформацією відділу забезпечення наповнення бюджету № 2 Фінансово-економічного управління Головного управління відповідно до даних баз РВПФУ 4-ПФ та поданої звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Лариса» за період з 01.12.1993 по 15.10.1998 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова нараховувалися та сплачувалися внески за всіх

співробітників, які перебували в трудових відносинах за наступні періоди: з 01.01.1994 по 31.08.1994 та з 01.10.1994 по 31.12.1994; з 01.01.1995 по 31.03.1995 та з 01.07.1995 по 31.12.1995; з 01.03.1996 по 31.05.1996 та з 01.07.1996 по 30.11.1996; з 01.03.1997 по 31.03.1997. Водночас за наступні періоди відсутні нарахування та сплата внесків: з 14.12.1993 по 31.12.1993; з 01.09.1994 по 30.09.1994; з 01.04.1995 по 30.06.1995; з 01.01.1996 по 28.02.1996, з 01.06.1996 по 30.06.1996 та з 01.12.1996 і 31.12.1996; з 01.01.1997 по 28.02.1997 та з 01.04.1997 по 15.10.1998.

В Трудовій книжці позивача від 02.08.1983 НОМЕР_2 (далі - Трудова книжка) наявний запис: під № 10 про те, що позивач 10.11.1993 звільнена за власним бажанням; під № 11 про те, що 01.12.1993 прийнята на посаду продавця, завірений підписом директора ООО «Лариса»; під № 12 про те, що 15.10.1998 - звільнена з посади продавця за згодою сторін, завірений підписом директора ООО «Лариса» та печаткою. Назва юридичної особи перед записом № 11 відсутня (а.с. 20-24).

Згідно з копіями Опису та квитанції АТ «Укрпошта» (а.с. 44) 19.02.2021 на адресу ТОВ «Лариса», що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 49), був направлений адвокатський запит від 18.02.2021 (а.с. 43), в якому просилося надати: Довідку за із підтвердженням періоду роботи з 01.12.1993 по 15.10.1998 ОСОБА_1 у ТОВ «Лариса» на посаді продавця; первинні документи на підставі яких видана дана довідка; надати інші документи, які місять відомості про періоди роботи з 01.12.1993 по 15.10.1998 ОСОБА_1 у ТОВ «Лариса» на посаді продавця.

Копіями конверта підтверджується, що вказаний запит установою поштового зв`язку було повернуто відправнику у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 45).

Вважаючи відмову відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком протиправною, остання звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 46 Основного закону передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За змістом статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла на момент звернення позивача за призначенням пенсії) одним із видів державних пенсій є пенсії за віком.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058, в редакції, що діяла на момент звернення позивача за призначенням пенсії).

Частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, віку 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон № 1058 набрав чинності 01.01.2004. До вказаної дати питання зарахування стажу для призначення пенсії, зокрема, регулювалося нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Крім того, пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.14 Інструкції № 58 передбачено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Судом встановлено, що до Трудової книжки позивача:

під порядковим номером 10 внесено запис про те, що 10.11.1993 позивач звільнена за власним бажанням;

під порядковим номером 11 внесено запис «01.12.1993 - Принята на должность продавца». Підстава - наказ № 001 від 01.12.1993. Під записом наявний підпис директора ООО «Лариса»;

під порядковим номером 12 внесено запис «15.10.1998 - Уволена с должности продавца по согласию сторон». Підстава - наказ № 015 від 15.10.1998. Під записом наявний підпис директора ООО «Лариса» (а.с. 22).

Суд зауважує, що записи в Трудовій книжці позивача не дають підстав сумніватися в їх недостовірності або неправдивості. При цьому, перед записом під порядковим номером 11 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» заголовок, тобто повне найменування підприємства, куди була прийнята позивач - відсутній.

Разом з тим, суд зазначає, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції № 58).

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301).

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, на яких покладено обов`язок ведення та обліку трудових книжок працівників та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Вказана правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа № 677/277/17), від 17.07.2018 (справа № 220/989/17), від 19.12.2019 (справа № 307/541/17).

Таким чином, суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі щодо того, що ним не зараховано позивачу період роботи з 01.12.1993 по 15.10.1998 в ООО «Лариса» (ТОВ «Лариса»).

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з пунктом 1 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, підтверджуючих вчинення ним будь-яких дій для витребування документів чи проведення перевірки достовірності записів Трудової книжки, що викликали у нього сумніви.

Щодо посилань відповідача на відсутність у деякі проміжки часу у спірний період нарахування та сплати внесків ТОВ «Лариса» за співробітників, як на підставу для відмови у зарахуванні позивачу до стажу спірного періоду роботи в ТОВ «Лариса», суд зазначає таке.

Як вказувалося вище, в силу положень частини четвертої статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - в редакції, що діяла у спірний період) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*,- за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункт 1 Порядку № 637).

Судом встановлено, що записами, наявними у Трудовій книжці позивача, підтверджується те, що у період з 01.12.1993 по 15.10.1998 ОСОБА_1 працювала на посаді продавця у ТОВ «Лариса» (а.с. 22).

Питання порядку обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України у спірний період регулювалося Інструкцію про порядок сплати і обліку страхових та інших внесків підприємств, установ, організацій і громадян до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26.03.1992 № 2-1, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.1994 № 5-5, Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його

коштів затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 № 11-1 (далі - Інструкція № 11-1).

Зокрема, відповідно до пунктів 2.5, 2.8 останньої платниками обов`язкових страхових внесків до Пенсійного фонду є підприємства незалежно від форм власності та громадяни-підприємці, які використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 5.1 Інструкції № 11-1 обчислення внесків до Пенсійного фонду здійснюється платниками щомісячно за тарифами, передбаченими пп.4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9 цієї Інструкції. При цьому не мають значення джерела фінансування, виплат, статті витрат і види платіжних документів (розрахунково-платіжні відомості, особові рахунки, за якими проводились розрахунки по оплаті праці).

Пунктами 5.5 - 5.7 Інструкції № 11-1 визначено, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1993 року № 3290-12 «Про порядок введення в дію Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та змін, внесених Постановою Верховної Ради України від 7 лютого 1996 року № 36/96-ВР страхові внески сплачуються одночасно з одержанням коштів в установах банків на виплату заробітної плати. У разі недостатності коштів видача їх на виплату заробітної плати і перерахування внесків до Пенсійного фонду України проводяться у пропорційних сумах.

У разі одержання коштів на оплату праці з виручки від реалізації продукції чи надання послуг, а також натуроплатою, наступного дня після кожної зазначеної виплати платники вносять внески готівкою поштовим переказом або на свій рахунок, а потім платіжним дорученням перераховують на рахунок Фонду.

Нараховані внески, за винятком видатків, зроблених у рахунок внесків, платники сплачують безготівковим перерахуванням відповідних сум із своїх банківських рахунків на рахунок органу Пенсійного фонду в установі банку. Особи, які користуються найманою працею і не мають рахунків в установах банків, сплачують внески поштовим переказом або через установи банків.

Пунктом 19.1 Інструкції № 11-1 передбачено, що службові особи підприємств, винні у порушенні встановленого порядку реєстрації платників внесків, сплати платежів до Пенсійного фонду, у неподанні звітності до Фонду, залежно від обставин справи притягуються до матеріальної, дисциплінарної та адміністративної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Аналогічні правові норми передбачені і нормами діючого на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії законодавства, а саме частина перша статті 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» закріплює, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Отже, обов`язок по сплаті внесків до Пенсійного фонду та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату внесків покладено на платника (страхувальника). А тому, працівник (в даному випадку позивач) не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-платником (страхувальником) (в даному випадку ТОВ «Лариса») свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ТОВ «Лариса» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України за деякі проміжки часу у спірний період позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи у вказаному Товаристві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо не зарахування позивачу до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду роботи в ООО «Лариса» (ТОВ «Лариса») з 01.12.1993 по 15.10.1998 є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно позовні вимоги щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , яка викладена у листі № 2500-1502-8/46463 від 27.11.2020, та оформлена протоколом № 254150013282 від 17.11.2020 у зв`язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу; визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу, яка викладена у листі №2500-1502-8/46463 від 27.11.2020, та оформлена протоколом № 254150013282 від 17.11.2020, також підлягають задоволенню, оскільки неврахування спірного періоду роботи, що стало підставою для відмови з боку відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком, судом кваліфіковано як бездіяльність.

З приводу позовної вимоги зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає таке.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до положень частини другої статті 24 Закону № 1058 обов`язок обчислення страхового стажу покладено на територіальні органи Пенсійного фонду.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Абзацом 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 період роботи в ООО «Лариса» (ТОВ «Лариса») з 01.12.1993 по 15.10.1998 до її страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в ООО «Лариса» (ТОВ «Лариса») з 01.12.1993 по 15.10.1998 до її страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , яка викладена у листі № 2500-1502-8/46463 від 27.11.2020, та оформлена протоколом № 254150013282 від 17.11.2020 у зв`язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка викладена у листі № 2500-1502-8/46463 від 27.11.2020, та оформлена протоколом № 254150013282 від 17.11.2020; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2020 щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 період роботи в ООО «Лариса» (ТОВ «Лариса») з 01.12.1993 по 15.10.1998 до її страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в ООО «Лариса» (ТОВ «Лариса») з 01.12.1993 по 15.10.1998 до її страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , яка викладена у листі № 2500-1502-8/46463 від 27.11.2020, та оформлена протоколом № 254150013282 від 17.11.2020 у зв`язку з відсутністю необхідного трудового (страхового)стажу.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка викладена у листі № 2500-1502-8/46463 від 27.11.2020, та оформлена протоколом № 254150013282 від 17.11.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2020 щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 725,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 25.08.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб