Рішення № 99177155, 25.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 серпня 2021 р. № 520/2598/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАГРО (с. Іванівка, Вовчанський район, Харківська область, 62521, код ЄДРПОУ 00707490) про застосування заходів реагування у сфері держаного нагляду, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення (заборони) експлуатації будівель Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТАГРО", за адресою: Харківська обл., Вовчанський р-н, с. Іванівка, шляхом їх знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання та зобов`язання припинити використання цих будівель до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході перевірки будівель Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАГРО" за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Іванівка було встановлено, що вони експлуатуються з порушенням вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В. від 01 березня 2021 р. відкрито спрощене провадження по справі №520/2598/2021.

Згідно розпорядження керівника апарату Харківського окружного адміністративного суду №03-05/32 від 28.05.2021 року було призначено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, що залишилися нерозглянутими суддею Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В. станом на 28.05.2021 р., згідно актів прийому-передачі адміністративних справ від 28.05.2021 року.

Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу 28.05.2021 р. передано в провадження судді Полях Н.А.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на тому, що наразі більшість порушень в електрообладнанні, виявлених під час проведення перевірки усунені, а інша частина порушень є незначними та такими, що не створюють загрози для життя (здоров`я) людей. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Позивач надав сулу відповідь на відзив, в якому вказав, що у контролюючого органу наразі відсутня інформація щодо усунення відповідачем порушень, вказаних в адміністративному позові, заяви про проведення позапланової перевірки об`єкту не надходило, у зв`язку з чим просив позовні вимоги задовольнити.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що в період з 17.11.2020 року по 18.11.2020 року Вовчанським районним відділом Головного управління ДСНС України у Харківській області проведена позапланова перевірка дотримання суб`єктом господарювання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки будівлях Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАГРО" (далі за текстом – ТОВ "САНТАГРО"), за адресою: 62521, Харківська область, Вовчанський район, с. Іванівка.

За наслідками такої перевірки посадовими особами позивача було складено та під особистий підпис директору ТОВ "САНТАГРО" акт №135 від 18.11.2020 року.

Суб`єктом владних повноважень в ході перевірки приміщень ТОВ "САНТАГРО", за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Іванівка, було встановлено, що вони експлуатуються з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю га здоров`ю людей, а саме:

- дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) гаражів, майстерні, контори, операторської складу ПММ, допоміжної будівлі складу ПММ, складів №26 та №28, вагової, їдальні не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

- з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в конторі, гаражів, їдальні, майстерні, операторської складу ПММ, складів №26 та №28, на критому току здійснено не за допомогою опресування, зварюванння, паяння або затискачів;

- захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних їх проявів, а також їх перевірку не виконано відповідно до вимог;

- приміщення гаражів, майстерні, зерноскладів не обладнано системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту";

- об`єкт не забезпечений необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння;

- тип заповнення прорізів у протипожежних перешкодах між приміщенням бухгалтерії та приміщенням архіву в конторі не виконано відповідно до вимог (не встановлено протипожежні двері або огороджувальні конструкції з нормативними межами вогнестійкості та межами поширення вогню по них);

- двері на шляхах евакуації з будівлі контори відчиняються не в напрямку виходу з будівлі (приміщень);

- територія, будинки, споруди, приміщення не забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку;

- на кожний резервуар складу ЛЗР та ГР не складено технологічні карти, в якій вказується номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнювання;

- на дихальних трубках резервуарів для зберігання ЛЗР, на трубопроводах для зливу ЛЗР із транспорту не встановлені вогнезатримуючі пристрої;

- на території резервуарного парку ЛЗР та ГР відсутній запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі;

- до водонапірної башти не влаштований під`їзд з твердого покриття;

- до комплексу засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, не включене протипожежне покривало – 1 шт., сокири – 2 шт.;

- для загального відключення силових та освітлювальних мереж зерноскладу, та приміщень архіву контори не передбачено встановлення апаратів відключення (вимикачів) поза межами (ззовні) вказаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах;

- вимикач в приміщенні операторського складу ПММ встановлений на горючій основі (конструкції) без підкладання під нього суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше від на 0,01 метра.

Позивач наголосив на тому, що усунення зазначених порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки попередить виникнення пожежі (надзвичайної ситуації), а у разі її виникнення обмежить розповсюдження полум`я, забезпечить оперативну ліквідацію пожежі (надзвичайної ситуації) та безпеку для життя і здоров`я людей від небезпечних чинників. За наявності таких порушень, до повного їх усунення, будівля відповідача не може підлягати експлуатації.

З метою забезпечення виконання відповідачем вимог чинного законодавства, а також усунення небезпеки, яку створює експлуатація будівель за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Іванівка, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (надалі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно п. 4 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Згідно вимог пункту 1 "Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Вимогами частини 1 статті 64 Кодексу цивільного захисту України визначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в областях.

Згідно вимог пункту 3 "Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1052, визначено: "Основними завданнями ДСНС є: 1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності: 2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільної о захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб".

Згідно п. 4 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Згідно ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Частиною 4 статті 4 Закону № 877-V визначено, що виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є зокрема недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами та нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій.

Згідно ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно підпункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Отже, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд.

Згідно вимог пункту 24 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відповідно до вимог пункту 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 "Класифікатор надзвичайних ситуацій", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року №457 (далі - Класифікатор) "Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності".

Згідно вимог пункту 4 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.

Згідно вимог пункту 25 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.

Також розділом 4 Класифікатору встановлено, що надзвичайна ситуація техногенного характеру - це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті унаслідок транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.

У розділі 6 Класифікатору зазначені коди надзвичайних ситуацій у наслідок пожеж та вибухів.

Згідно визначення ДСТУ 2272-06 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять" небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, утравмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно з вимогами пункту 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Таким чином, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту здійснює прогнозування спільно із центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику та здійснює районування території України щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Приписами пункту 4 "Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16.12.2015 року, встановлено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань зокрема здійснює разом із центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику та здійснює районування території України щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Отже, позивач у даній справі є органом, який здійснює прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику та здійснює районування підвідомчій йому території щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

З аналізу правових норм, які містяться у п.12 ч.1 ст.67, частині другої статті 68 КЦЗ України, вбачається, що передумовою звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду щодо застосування або підтвердження обґрунтованості застосування заходів реагування є встановлення такого порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей.

Тобто, наявність загрози саме безпосередньо життю та здоров`ю людей (а не загрози виникнення пожежі) є обов`язковою умовою для застосування заходів реагування.

Конкретного переліку порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, у Кодексі не наведено. Отже, це є оціночним поняттям, чи створює виявлене порушення загрозу життю та здоров`ю людей у взаємозв`язку із встановленими обставинами, що мають значення для вирішення цього питання.

У постановах від 19.09.2019 у справі №420/6512/18, від 28.11.2019 у справі №820/4971/16 та від 31.10.2019 у справі №820/3704/16 Верховний Суд наголошує, що: "поняття "загрози життю та здоров`ю" є оціночним. Однак, вказане не спростовує необхідність дослідження судами доказів, якими обґрунтовується їх наявність, та зважаючи, що такі позови розглядаються за позовними заявами суб`єктів владних повноважень, суди не повинні обмежуватися тільки даними актів перевірок. Достовірність інформації про зафіксовані в них порушення має бути перевірена судами шляхом зібрання відповідних доказів, а застосування судом обраного заходу реагування обґрунтовуватися з дотриманням всіх принципів адміністративного судочинства".

При обранні виключного заходу реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі відповідача, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Крім того, під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина п`ята статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавцем покладений як основа і правова підстава його застосування.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач у відповіді на відзив в обґрунтування необхідності знеструмлення будівель відповідача вказав на те, що у вказаних в акті перевірки будівлях мають місце порушення по улаштуванню, утриманню та експлуатації електромереж і електрообладнання, які частіше за все стають причинами виникнення пожеж. Крім того, зазначив, що знеструмлення будівлі відповідача дозволить зупинити здійснення в ній діяльності до повного усунення й інших порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Суд звертає увагу, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров`я людей від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, а захід реагування має тимчасовий та спонукаючий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень.

Слід врахувати, що при вирішенні питання про наявність підстав для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі необхідно виходити з того, чи можуть порушення, що так і не були усунуті, призвести до реальної загрози життю та здоров`ю людей, адже важливим та необхідним є дотримання балансу наявності можливого ризику з негативними наслідками для суб`єкта господарювання, пов`язаними з блокуванням роботи підприємства.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що за результатами перевірки було встановлено ряд порушень ТОВ "САНТАГРО" вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки та винесено припис від 18.11.2020 №125 про усунення вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту.

Так, відповідач в своєму відзиві пояснив та надав докази на підтвердження того, що він усунув ряд порушень, а саме:

- укладено договір на оброблення дерев`яних елементів горищних покриттів (крокви, лати) гаражів, майстерні, контори, операторської складу ПММ, допоміжної будівлі складу ПММ, складів №26 та №28, вагової, їдальні засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

- здійснено з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в конторі, гаражів, їдальні, майстерні, операторської складу ПММ, складів №26 та №28, на критому току здійснено не за допомогою опресування, зварюванння, паяння або затискачів;

- здійснено захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних їх проявів, а також їх перевірку не виконано відповідно до вимог;

- заключено договір на обладнано системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" приміщення гаражів, майстерні, зерноскладів;

- забезпечено об`єкт необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння;

- виконано тип заповнення прорізів у протипожежних перешкодах між приміщенням бухгалтерії та приміщенням архіву в конторі відповідно до вимог (не встановлено протипожежні двері або огороджувальні конструкції з нормативними межами вогнестійкості та межами поширення вогню по них);

- переобладнано двері на шляхах евакуації з будівлі контори для відчинення в напрямку виходу з будівлі (приміщень);

- територія, будинки, споруди, приміщення забезпечено первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку;

- на кожний резервуар складу ЛЗР та ГР складено технологічні карти, в якій вказується номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнювання;

- на дихальних трубках резервуарів для зберігання ЛЗР, на трубопроводах для зливу ЛЗР із транспорту встановлені вогнезатримуючі пристрої;

- на території резервуарного парку ЛЗР та ГР забезпечено запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі;

- до водонапірної башти влаштований під`їзд з твердого покриття;

- до комплексу засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, включені протипожежне покривало – 1 шт., сокири – 2 шт.;

- для загального відключення силових та освітлювальних мереж зерноскладу, та приміщень архіву контори апарати відключення (вимикачі) поза межами (ззовні) вказаних приміщень встановлено на негорючих стінах (перегородках);

- вимикач в приміщенні операторського складу ПММ встановлений на негорючій основі (конструкції) без підкладання під нього суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше від на 0,01 метра.

Розглядаючи вказану справу суд зазначає, що відповідачем вказано про вжиття заходів по усуненню порушень виявлених позивачем та усунення більшості з них.

Так, відповідно до п.12 ч.1 ст.67, ст.68 КЦЗ України заходи реагування на порушення можуть включати як повне, так і часткове зупинення роботи підприємства, а також можуть стосуватися лише щодо окремих виробничих вузлів (окремих виробництв, виробничих дільниць, будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць). Очевидно, що наведеними правовими нормами передбачено декілька видів заходів реагування, серед яких повне зупинення роботи є крайнім заходом

За таких підстав суд доходить висновку про те, що відсутність доведеної загрози життю та здоров`ю людей є підставою для відмови в позові контролюючого органу про застосування запобіжного заходу

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Відповідно до ч.1 ст.9, ч.1 ст.77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Згідно ч. 1 ст.72, ч.3 ст.77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи

Виходячи з викладеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, встановлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд вважає за необхідне прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Головного управління Держпраці у Харківській області.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та, керуючись приписами ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38631015, вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013) до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАГРО" (с.Іванівка, Вовчанський район, Харківська область, 62521, код ЄДРПОУ 00707490) про застосування заходів реагування у сфері держаного нагляду – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 серпня 2021 року.

Суддя Н.А. Полях