Рішення № 99176611, 26.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8171/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Полтавській області №494 від 12.03.2021 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , в призначенні дострокової пенсії за віком за Списком №1 в зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку;

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , від 11.03.2021 та зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періоди роботи:

з 09.08.1988 по 28.04.1989; з 02.09.1991 по 03.12.1991; з 19.12.1991 по 10.04.1993; з 01.02.1994 по 24.11.1997;

з 13.05.1989 по 24.06.1991 період служби в рядах Радянської армії;

з 01.09.1985 по 10.01.1989 період навчання в СПТУ №62 міста Стаханова Луганської області за професією машиніст електровозу підземний;

додатково зарахувати до загального страхового стажу роботи позивача на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України - 6 років.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує протиправністю рішення ГУПФУ в Полтавській області №494 від 12.03.2021 щодо відмови в призначенні йому дострокової пенсії за віком за Списком №1 в зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, оскільки основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах з видобутку вугілля (Список №1) у період з 09.08.1988 по 24.11.1997 (6 років 1 місяць 08 днів) підтверджує його трудова книжка. Вказує, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до вимог законодавства України. Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсій, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи. Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою повинні визнаватися якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Крім цього, позивач наполягає на тому, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Відтак, оскільки страховий стаж роботи позивача на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 становить 6 років 1 місяць 08 днів, до страхового стажу позивача додатково повинно бути зараховано 6 років. Також ОСОБА_1 вважає, що до пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" та статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають бути зараховані й періоди з 13.05.1989 по 24.06.1991 (період служби позивача в рядах Радянської армії) та з 01.09.1985 по 10.01.1989 (період навчання останнього в СПТУ №62 міста Стаханова Луганської області за професією машиніст електровозу підземний).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).

13.08.2021 від ГУПФУ в Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останнє заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 71-73). Посилається на те, що аналіз наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах показав, що загальний страховий стаж становить 22 роки 06 місяців 18 днів. Пільговий стаж визначити неможливо, оскільки довідки, надані для підтвердження періодів пільгової роботи, видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній Українській владі території і завірені печаткою Луганської народної республіки, а отже не можуть бути взяті до уваги. В трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах: зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України або їх номери, куди включаються ці періоди роботи. Таким чином, трудової книжки недостатньо для підтвердження спеціального стажу. В зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, управлінням було прийнято рішення від 12.03.2021 №494 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Поряд з цим, управління наполягає на тому, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Cправи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

11.03.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 93).

До вказаної заяви позивач, зокрема, надав такі документи: - військовий квиток НОМЕР_2 ; - диплом НОМЕР_3 ; - трудову книжку НОМЕР_4 ; - довідки підприємства "Углереструктуризация" від 12.02.2021 №199, №200, №201, №202 та від 16.02.2021 №283, №284, №285, №287, №288, №289, №290, №291, №292, №295 (а.с. 94-114).

Рішенням відділу призначення пенсій (Чорнухинський район) Управління пенсійного забезпечення ГУПФУ в Полтавській області від 12.03.2021 №494 відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 1 частини 2 та частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку (а.с. 91-92).

Вказане рішення мотивоване тим, що до заяви ОСОБА_1 надано: - військовий квиток від 10.05.1989 НОМЕР_2 ; - диплом по навчання від 10.01.1989 НОМЕР_3 , - трудову книжку від 16.01.1989 НОМЕР_4 . Для підтвердження періодів роботи з 19.12.1991 по 10.04.1993, з 09.08.1988 по 28.04.1989, з 02.09.1991 по 03.12.1991 та з 01.02.1994 по 24.11.1997 заявником надано довідки від 12.02.2021 №199, від 16.02.2021 №283, від 16.02.2021 №287, від 16.02.2021 №290, видані Державним унітарним підприємством "Углереструктуризация", що знаходиться в м. Стаханов Луганської області, яке внесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Аналіз наданих документів гр. ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах показує, що загальний страховий стаж становить 22 роки 06 місяців 18 днів. Пільговий стаж визначити неможливо, оскільки довідки, надані для підтвердження періодів пільгової роботи, видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній Українській владі території і завірені печаткою Луганської народної республіки, а отже не можуть бути взяті до уваги. В трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах: зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України або їх номери, куди включаються ці періоди роботи. Таким чином, трудової книжки недостатньо для підтвердження спеціального стажу.

Вважаючи рішення відповідача від 12.03.2021 №494 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991 року відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (частина 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Згідно з пунктом 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 08.11.2005 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №1451/11731 від 01.12.2005 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці на час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637).

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Тобто, за приписами наведеної норми, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або №2.

Як вбачається з трудової книжки позивача від 16.01.1989 НОМЕР_4 (а.с. 30-34):

- в період з 01.09.1985 по 10.01.1989 ОСОБА_1 проходив навчання в СПТУ №62 м. Стаханова по професії машиніст електровозу підземного;

- в період з 16.01.1989 по 28.04.1989 позивач працював на шахті "Анненська" на посаді підземного машиніста електровозу ІІІ розряду з повним робочим днем під землею;

- в період з 13.05.1989 по 24.06.1991 ОСОБА_1 проходив службу в Радянській армії;

- в період з 02.09.1991 по 03.12.1991 позивач працював на шахті "Анненська" на посаді підземного машиніста електровозу ІІІ розряду з повним робочим днем під землею;

- в період з 19.12.1991 по 10.04.1993 позивач працював на шахті "Вергелевськая" на посаді підземного машиніста електровозу ІV розряду з повним робочим днем під землею;

- з 01.02.1994 по 24.11.1997 позивач працював на шахті "Ленінська" спочатку на посаді учня гірноробочого з повним робочим днем під землею, а у подальшому, на посадах підземного гірноробочого ІІ розряду з повним робочим днем під землею та підземного машиніста електровозу з повним робочим днем під землею.

Окрім того, для підтвердження пільгового характеру роботи за оспорюваний період, позивачем були надані пенсійному органу також відповідні довідки Державного унітарного підприємства "Углереструктуризация", а саме: - довідка про підтвердження наявного трудового стажу від 16.02.2021 №283; - довідка про підтвердження наявного трудового стажу від 16.02.2021 №287; - довідка про підтвердження наявного трудового стажу від 12.02.2021 №199; - довідка про підтвердження наявного трудового стажу від 16.02.2021 №290; - довідка про заробітну плату від 16.02.2021 №285; - довідка про заробітну плату від 16.02.2021 №286; - довідка про заробітну плату від 16.02.2021 №288; - довідка про заробітну плату від 16.02.2021 №289; - довідка про заробітну плату від 12.02.2021 №200; - довідка про заробітну плату від 12.02.2021 №201; - довідка про заробітну плату від 16.02.2021 №292; - довідка про заробітну плату від 16.02.2021 №293; - довідка про перенайменування шахт від 12.02.2021 №202; - довідка про роботу з повним робочим днем від 16.02.2021 №284; - довідка про роботу з повним робочим днем від 16.02.2021 №291 (101-114).

З вказаних довідок слідує, що професії позивача за спірний період відносяться до Списку №1 професій і посад працівників, які користуються пільговим правом виходу на пенсію, так як вказані довідки містять посилання на розділ, підрозділ, пункт, найменування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, їх номери, куди включаються спірні періоди роботи позивача.

Суд зауважує, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження" м. Стаханов /перейменовано на Кодіївка/ Луганської області, де знаходиться Державне унітарне підприємство "Углереструктуризация", входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Також згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", м. Стаханов /перейменовано на Кодіївка/ входить до переліку населених пунктів, де проводиться антитерористична операція.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини 1 статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладом, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Отже, позивачем вчинено необхідні дії та подано наявні у нього документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на зарахування до його пільгового стажу роботи за списком №1 періодів роботи з 16.01.1989 по 28.04.1989 на шахті "Анненська" на посаді підземного машиніста електровозу ІІІ розряду з повним робочим днем під землею, з 02.09.1991 по 03.12.1991 на шахті "Анненська" на посаді підземного машиніста електровозу ІІІ розряду з повним робочим днем під землею, з 19.12.1991 по 10.04.1993 на шахті "Вергелевськая" на посаді підземного машиніста електровозу ІV розряду з повним робочим днем під землею, з 01.02.1994 по 24.11.1997 на шахті "Ленінська" спочатку на посаді учня гірноробочого з повним робочим днем під землею, а у подальшому, на посадах підземного гірноробочого ІІ розряду з повним робочим днем під землею та підземного машиніста електровозу з повним робочим днем під землею, у зв`язку з знаходженням Державного унітарного підприємства "Углереструктуризация", що видало відповідні довідки, на території, непідконтрольній Українській владі та не перереєстрації його на території підконтрольній українській владі.

Отже, оскільки позивач у вказаних вище періодах виконував роботи, які належать до робіт, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд доходить висновку, що такі періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Враховуючи приписи вказаної норми, а також зважаючи на те, що датою закінчення позивачем навчання в СПТУ №62 по професії машиніста електровозу підземного є 10.01.1989, а датою його працевлаштування на посаду підземного машиніста електровозу ІІІ розряду на шахту "Анненська" є 16.01.1989, суд доходить висновку, що період з 01.09.1985 по 10.01.1989 навчання позивача в СПТУ №62 міста Стаханова Луганської області за професією машиніст електровозу підземний підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с. 95-100).

Також суд вважає за доцільне врахувати, що згідно з приписами статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що до призову на строкову військову службу позивач працював на посаді підземного машиніста електровозу ІІІ розряду з повним робочим днем під землею, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 94, 96-100).

Зважаючи на викладене, на переконання суду, період з 13.05.1989 по 24.06.1991 служби позивача в рядах Радянської армії також підлягає зарахуванню до пільгового стажу останнього, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

За викладених обставин, враховуючи записи у трудовій книжці позивача, довідки Державного унітарного підприємства "Углереструктуризация", суд доходить висновку, що останній має право на зарахування трудового стажу за періоди з 01.09.1985 по 10.01.1989, з 16.01.1989 по 28.04.1989, з 13.05.1989 по 24.06.1991, з 02.09.1991 по 03.12.1991, з 19.12.1991 по 10.04.1993 та з 01.02.1994 по 24.11.1997 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, з метою належного захисту прав позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для: - визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Полтавській області №494 від 12.03.2021 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком за Списком №1 в зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку; - зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періодів його роботи з 16.01.1989 по 28.04.1989 на шахті "Анненська" на посаді підземного машиніста електровозу ІІІ розряду; з 02.09.1991 по 03.12.1991 на шахті "Анненська" на посаді підземного машиніста електровозу ІІІ розряду; з 19.12.1991 по 10.04.1993 на шахті "Вергелевськая" на посаді підземного машиніста електровозу ІV розряду; з 01.02.1994 по 24.11.1997 на шахті "Ленінська" спочатку на посаді учня гірноробочого, а у подальшому, на посадах підземного гірноробочого ІІ розряду та підземного машиніста електровозу, а також зарахувавши до пільгового стажу позивача періоду з 01.09.1985 по 10.01.1989 навчання ОСОБА_1 в СПТУ №62 м. Стаханова по професії машиніст електровозу підземного та періоду з 13.05.1989 по 24.06.1991 проходження останнім служби в Радянській армії.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області додатково зарахувати до загального страхового стажу роботи позивача на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України - 6 років, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з підстав передчасності заявлення вказаних вимог.

Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Наразі пенсійним органом ще не проведено зарахування вказаних вище періодів роботи до стажу роботи позивача, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому у суду відсутні підстави вважати, що управлінням не буде додатково зараховано до загального страхового стажу роботи позивача на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, 6 років.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Таким чином, при частковому задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.

Вирішуючи питання про розподілі витрат на правничу допомогу 2500,00 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами шостою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Проаналізувавши наведені норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.2018 у справі №813/4989/17, від 04.02.2020 у справі № 480/4107/18.

Представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у справі №440/8171/21 здійснювалося адвокатом Кузьмич Н.О. на підставі ордеру серії ПТ №226622 про надання правової допомоги (а.с. 58).

Кузьмич Н.О. має свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія ПТ№1982 від 18.01.2018, видане Радою адвокатів Полтавської області (а.с. 59).

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача додано копії наступних документів: - договору про надання правничої допомоги від 19.07.2021 №42 (а.с. 57); - попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу від 22.07.2021 (а.с. 61); - квитанцій про оплату від 22.07.2021 №42 на суму 2500,00 грн (а.с. 62); - акту про прийняття-передачу наданих послуг від 22.07.2021 (а.с. 63).

Як визначено частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Згідно з пунктом 4 договору про надання правничої допомоги від 19.07.2021 №42 за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором клієнт виплачує адвокату гонорар (винагороду) та оплачує фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (а.с. 57).

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу від 22.07.2021 загальна сума витрат адвоката за зустріч з клієнтом, консультацію, узгодження правової позиції, а також підготовку та подання до суду адміністративного позову складає 2500,00 грн (а.с. 61).

За змістом акту про прийняття-передачу наданих послуг від 22.07.2021 вартість послуг адвоката складає 2500,00 грн, вказана сума сплачена клієнтом згідно квитанції №42, жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг замовник до виконавця немає (а.с. 63).

Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 6 статті 12 цього Кодексу - що, справою незначної складності, є справа щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, дана справа є справою незначної складності, яка визначена частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вартість виконаних адвокатом робіт в частині зустрічі з клієнтом, консультації, узгодження правової позиції, а також підготовки та подання до суду адміністративного позову на суму 2500,00 грн суд вважає неспівмірною з фактично виконаною роботою.

З огляду на викладене, враховуючи неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи (справа незначної складності) та виконаними адвокатом роботами, обсягом виконаних робіт, часом, необхідним для виконання відповідних робіт з написання позовної заяви, а також зважаючи на заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру витрат та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (с. Городище, Лубенський район, Полтавська область, 37552, рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №494 від 12.03.2021 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком за Списком №1 в зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періодів його роботи з 16.01.1989 по 28.04.1989 на шахті "Анненська" на посаді підземного машиніста електровозу ІІІ розряду; з 02.09.1991 по 03.12.1991 на шахті "Анненська" на посаді підземного машиніста електровозу ІІІ розряду; з 19.12.1991 по 10.04.1993 на шахті "Вергелевськая" на посаді підземного машиніста електровозу ІV розряду; з 01.02.1994 по 24.11.1997 на шахті "Ленінська" спочатку на посаді учня гірноробочого, а у подальшому, на посадах підземного гірноробочого ІІ розряду та підземного машиніста електровозу, а також зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду з 01.09.1985 по 10.01.1989 його навчання в СПТУ №62 м. Стаханова по професії машиніст електровозу підземного та періоду з 13.05.1989 по 24.06.1991 проходження останнім служби в Радянській армії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 (с. Городище, Лубенський район, Полтавська область, 37552, рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава