Рішення № 99174217, 19.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 р. Справа№200/2230/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Соколової О.О.,

представника відповідача Ярової С.Е.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

02 березня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області), надісланий на адресу суду 26 лютого 2021 року, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01 квітня 2021 року позивач просив:

1. визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області від 16 листопада 2020 року № Ф-3928-44 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 27 140,74 грн;

2. визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області від 19 березня 2021 року № Ф-3928-44 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 30 440,74 грн.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

09 березня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

Про відкриття провадження в адміністративній справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

02 квітня 2021 року надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 01 квітня 2021 року.

17 травня 2021 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 173 КАС України; призначив підготовче засідання на 07 червня 2021 року; запропонував позивачу надати додаткові докази; повторно витребував докази у відповідача.

07 червня 2021 року за наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05 липня 2021 року; повторно витребував у відповідача докази.

05 липня 2021 року судове засідання відкладено до 13 липня 2021 року для надання сторонами додаткових доказів.

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені з дотриманням вимог КАС України.

Позивач в судове засідання не з`явився, 12 липня 2021 року надав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС, а також відсутність встановлених ст. ст. 205, 223 КАС підстав для відкладення розгляду справи, справа розглянута за відсутності позивача.

13 липня 2021 року суд постановив ухвалу, якою допустив процесуальне правонаступництво на стороні відповідача, замінивши первісного відповідача у справі - ГУ ДПС у Донецькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області як відокремлений підрозділ ДПС України (далі - відповідач, ГУ ДПС у області як відокремлений підрозділ ДПС України).

На підставі ч. 1 ст. 229 КАС здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач доводив, що вимоги ГУ ДПС в області від 06 листопада 2020 року № Ф-3928-44 та від 19 березня 2021 року № Ф-3928-44 про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню.

Зазначав, що 31 січня 2018 року він зареєстрований як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність у якості адвоката.

Позивач доводив, що як платник єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) на підставі п. 9-4 розділу VIII цього Закону, а тому до нього не можуть застосовуватись заходи впливу і стягнення.

Зазначав, що відповідно до п. 9-10 розділу VIII Закону № 2464 фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за себе за періоди з 1 по 31 березня 2020 року, з 1 по 30 квітня 2020 року та з 1 по 31 травня 2020 року.

Крім того, позивач наголошував, що він працює в Донбаській національній академії будівництва і архітектури (м. Краматорськ) на посаді провідного юрисконсульта з 21 січня 2015 року. Впродовж періоду, за який, за висновком податкового органу, виникла недоїмка зі плати єдиного внеску, підприємство сплачувало за позивача єдиний внесок в розмірі не менше встановленого мінімуму.

Покликаючись на правовий висновок Верхового Суду, викладений у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19 та від 05 грудня 2019 року у справі № 260/358/19, позивач стверджував, що не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок за себе як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки цей обов`язок виконує страхувальник - роботодавець.

З огляду на викладене позивач просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Покликаючись на положення Закону № 2464, відповідач доводив, що позивач є платником єдиного внеску, а тому зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідач зазначав, що станом на 01 липня 2021 року ОСОБА_1 перебував на податковому обліку з 07 серпня 2008 року в Краматорській державній податковій інспекції (м. Краматорськ) ГУ ДПС у Донецькій області як фізична особа-підприємець.

Від Пенсійного фонду України, який до 01 жовтня 2013 року здійснював адміністрування єдиного внеску, податковий орган отримав відомості про реєстрацію ОСОБА_1 в реєстрі страхувальників з 06 серпня 2008 року за № 05-31-11-17707.

На підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності ОСОБА_1 04 серпня 2014 року з 15 січня 2015 року позивач знятий з податкового обліку в Краматорській ДПІ, однак він продовжив обліковуватись в Краматорській ДПІ як фізична особа, яка отримує дохід від підприємницької діяльності та як платник єдиного внеску.

31 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорської ДПІ з заявою про взяття на облік за формою № 5-ОПП з позначкою «Облік за основним місцем обліку» та заяво за формою № 1-ЄСВ з позначкою «Реєстрація».

На підставі наданих заяв та документів про реєстрацію незалежної (адвокатської) діяльності ОСОБА_1 взято на облік в Краматорській ДПІ як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) та зареєстровано платником єдиного внеску 31 січня 2018 року.

За даними Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність індивідуально і така діяльність не є припиненою або зупиненою.

Відповідач стверджував, що станом на 31 жовтня 2020 року у ОСОБА_1 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 27 140,74 грн, яка виникла за період І квартал 2018 року - ІІІ квартал 2020 року, а тому, діючи у відповідності до вимог ст. 25 Закону № 2464 та п. п. 3-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, ГУ ДПС у Донецькій області правомірно сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-3928-44.

Станом на 28 березня 2021 року у позивача існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 30 440,74 грн, яка виникла за період І квартал 2018 року - ІV квартал 2020 року, що слугувало підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 березня 2021 року № Ф-3928-44.

Доводи позивача, які ґрунтуються на положеннях п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464, відповідач вважав безпідставними, оскільки Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року, п. 9-4 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 виключено.

Сторони правом на подання відповіді на відзив та заперечення не скористалися.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 21 січня 1992 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності, про що свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2518, видане Донецькою обласною кваліфікаційною комісією адвокатури 30 березня 2007 року на підставі її рішення від 30 березня 2007 року № 15.

Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) свідчать, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 06 серпня 2008 року; вид діяльності: 74.11.1 Адвокатська діяльність (основний).

01 серпня 2014 року проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , про що до ЄДР внесений відповідний запис.

Згідно з довідкою Донбаської національної академії будівництва і архітектури від 01 квітня 2021 року № 8, ОСОБА_1 працює в Донбаській національній академії будівництва і архітектури на посаді провідного юрисконсульта з 21 липня 2015 року по теперішній час (01 квітня 2021 року).

Факт перебування позивача у трудових відносинах з Донбаською національною академією будівництва і архітектури з 21 липня 2015 року підтверджений записами в трудовій книжці НОМЕР_3 (№№ 33-34).

Станом на 04 червня 2021 року позивач продовжував працювати у цій установі, про що свідчить запис начальника відділу кадрів Донбаської національної академії будівництва і архітектури, внесений до трудової книжки.

Згідно з довідкою Донбаської національної академії будівництва і архітектури від 04 червня 2021 року № 38, за період роботи ОСОБА_1 у цій установі, зокрема за період з січня 2018 року по березень 2021 року, на його заробітну плату страхувальник-роботодавець нарахував єдиний внесок на загальну суму 19 101,51 грн.

Головне управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826) зареєстроване як юридична особа 31 липня 2019 року, про що до ЄДР внесений відповідний запис.

В структуру ГУ ДПС в області входить Краматорське управління ГУ ДПС у Донецькій області на правах відокремленого підрозділу без статусу юридичної особи.

Відомості ЄДР свідчать, що Державна податкова служба України (ідентифікаційний код: 43005393) зареєстрована як юридична особа 17 травня 2019 року.

В структуру ДПС на правах відокремленого підрозділу входить Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187).

Платник податків - адвокат Литвиненко В.І. взятий на облік у контролюючих органах 31 січня 2018 року за № 10469, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру (форма № 34-ОПП) від 31 січня 2018 року № 1805150700002.

Як платник податків позивач взятий на облік на підставі заяви для самозайнятих осіб від 31 січня 2018 року (форма № 5-ОПП).

Згідно з довідкою про взяття на облік платника єдиного внеску від 31 січня 2018 року № 1805158000001 (форма № 2-ЄСВ) платник єдиного внеску ОСОБА_1 взятий на облік в органі доходів і зборів - Головному управлінні ДФС у Донецькій області, ДПІ у м. Краматорську, 31 січня 2018 року за реєстраційним номером 05-31-11-17707.

Як платник єдиного внеску позивач взятий на облік на підставі заяви про взяття на облік платника єдиного внеску від 31 січня 2018 року за формою № 1-ЄСВ.

Ідентифікаційні дані позивача, що перебувають у розпорядженні податкового органу, містять наступні відомості:

класифікаційні дані: фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

вид діяльності: код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний).

дані Реєстрів про реєстрацію незалежної професійної діяльності: адвокат, 30 березня 2007 року, індивідуально.

06 листопада 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3928-44, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2020 року у ОСОБА_1 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 27 140,74 грн (недоїмка, за відсутності штрафів та пені).

Як свідчить розрахунок суми боргу, до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-3928-44 включена недоїмка зі сплати єдиного внеску, яка вникла внаслідок:

нарахування єдиного внеску за І квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн по терміну сплати 19 квітня 2018 року;

нарахування єдиного внеску за ІІ квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн по терміну сплати 19 липня 2018 року;

нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн по терміну сплати 19 жовтня 2018 року;

нарахування єдиного внеску за ІV квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн по терміну сплати 21 січня 2019 року;

нарахування єдиного внеску за І квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн по терміну сплати 19 квітня 2019 року;

нарахування єдиного внеску за ІІ квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн по терміну сплати 19 липня 2019 року;

нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн по терміну сплати 21 жовтня 2019 року;

нарахування єдиного внеску за ІV квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн по терміну сплати 20 січня 2020 року;

нарахування єдиного внеску за І квартал 2020 року в сумі 2 078,12 грн по терміну сплати 21 квітня 2020 року;

нарахування єдиного внеску за ІІ квартал 2020 року в сумі 1 039,06 грн по терміну сплати 20 липня 2020 року;

нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2020 року в сумі 3 178,12 грн по терміну сплати 19 жовтня 2020 року,

а разом - 27 140,74 грн.

Відомості, наведені у розрахунку суми боргу, узгоджуються з даними інтегрованої картки ОСОБА_1 за платежем 71040000 (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та які проводять незалежну професійну діяльність), згідно з якими станом на 31 жовтня 2020 року у позивача існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 27 140,74 грн.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-3928-44 вручена позивачеві 25 листопада 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач не погодився з цією вимогою та оскаржив її в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

12 лютого 2021 року директор Департаменту адміністративного оскарження ДПС України Антоненко І. розглянула скаргу адвоката Литвиненка В.І. від 09 грудня 2020 року № б/н (вх. № 47952/6 від 15 лютого 2020 року) на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-3928 та прийняла рішення № 3319/6/99-00-06-02-01-06, яким скаргу залишила без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) - без змін.

Рішення ДПС України про результати розгляду скарги позивач отримав 16 лютого 2021 року, що підтверджено конвертом, в якому здійснено поштове відправлення, та даними онлайн-сервісу АТ «Укрпошта» «Трекінг поштових відправлень».

19 березня 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області як відокремлений підрозділ ДПС України сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3928-44, відповідно до якої станом на 28 лютого 2021 року у ОСОБА_1 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 30 440,74 грн (недоїмка, за відсутності штрафів та пені).

Як свідчить розрахунок суми боргу, до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 березня 2021 року № Ф-3928-44 включена недоїмка зі сплати єдиного внеску, яка вникла внаслідок:

нарахування єдиного внеску за І квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн по терміну сплати 19 квітня 2018 року;

нарахування єдиного внеску за ІІ квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн по терміну сплати 19 липня 2018 року;

нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн по терміну сплати 19 жовтня 2018 року;

нарахування єдиного внеску за ІV квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн по терміну сплати 21 січня 2019 року;

нарахування єдиного внеску за І квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн по терміну сплати 19 квітня 2019 року;

нарахування єдиного внеску за ІІ квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн по терміну сплати 19 липня 2019 року;

нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн по терміну сплати 21 жовтня 2019 року;

нарахування єдиного внеску за ІV квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн по терміну сплати 20 січня 2020 року;

нарахування єдиного внеску за І квартал 2020 року в сумі 2 078,12 грн по терміну сплати 21 квітня 2020 року;

нарахування єдиного внеску за ІІ квартал 2020 року в сумі 1 039,06 грн по терміну сплати 20 липня 2020 року;

нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2020 року в сумі 3 178,12 грн по терміну сплати 19 жовтня 2020 року;

нарахування єдиного внеску за ІV квартал 2020 року в сумі 3 300,00 грн по терміну сплати 19 січня 2021 року,

а разом - 30 440,74 грн.

Відомості, наведені у розрахунку суми боргу, узгоджуються з даними інтегрованої картки ОСОБА_1 за платежем 71040000 (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та які проводять незалежну професійну діяльність), згідно з якими станом на 28 лютого 2021 року у позивача існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 30 440,74 грн.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19 березня 2021 року № Ф-3928-44 вручена позивачеві 25 березня 2021 року, що підтверджено конвертом, в якому здійснено поштове відправлення, та даними онлайн-сервісу АТ «Укрпошта» «Трекінг поштових відправлень».

Також суд встановив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, пов`язаною з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0596968 від 17 березня 2016 року.

30 вересня 2003 року позивачеві призначена пенсію по інвалідності, про що свідчить посвідчення № НОМЕР_4 , видане УМВС України в Донецькій області 08 грудня 2003 року.

26 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернуся до Краматорської ДПІ з заявою про зняття його з обліку як платника єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 як особи з інвалідністю, яка отримує пенсію відповідно до закону та відмовляється від участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 2 ст. 2 КАС України.

Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваних рішень та дій суб`єкта владних повноважень критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску, що установлено ч. 2 ст. 2 Закону № 2464.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання соціальних виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків, що встановлено ч. 1 ст. 3 Закону № 2464.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, затверджений Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 1162).

Станом на 31 січня 2018 року, тобто на день взяття ОСОБА_1 на облік як платника єдиного внеску, Порядок № 1162 діяв у редакції від 10 листопада 2017 року.

Згідно з п. 1 розділу І Порядку № 1162 цей Порядок розроблено відповідно до ст. 5 Закону № 2464 та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку № 1162 цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску.

За приписами п. 3 розділу І Порядку № 1162 Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464.

П. 4 розділу І Порядку № 1162 передбачено, що взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на обік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, регламентує розділ ІІІ Порядку № 1162.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

П. 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені в п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку № 1162 платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком до цього Порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Ч. 3 ст. 4 Закону № 5076 передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст. 13 Закону № 5076 адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є адвокатом та відповідає вимогам, які визначені процитованими вище законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Отже, позивач є платником єдиного внеску в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464.

Саме як платник єдиного внеску - особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 перебуває на обліку, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника єдиного внеску від 31 січня 2018 року № 1805158000001 (форма № 2-ЄСВ).

При цьому на час виникнення спірних правовідносин ЄДР не містив інформації про реєстрацію ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем. Докази перебування позивача на обліку як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця суду не надані.

Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування в газеті «Голос України» від 05 серпня 2011 року № 188, а саме з 06 серпня 2011 року, ст. 4 Закону № 2464 доповнена ч. 4 наступного змісту: «Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування».

До ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 вносилися зміни Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 в редакції Закону № 2148, яка набрала чинності з 11 жовтня 2017 року, передбачала таке: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особою з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування».

Зазначеною нормою визначені дві обов`язкові умови звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску за себе: 1) така особа отримує пенсію за віком, або є особою з інвалідністю, або досягла віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 2) така особа отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З 01 січня 2021 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», яким у ст. 4 у частині 4 цифру «4» замінено цифрами «4, 5», а після слів «отримують пенсію за віком» доповнено словами «або за вислугу років».

Як наслідок, ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 в редакції Закону № 592 передбачала, що

«Особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, пов`язаною з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0596968 від 17 березня 2016 року.

30 вересня 2003 року позивачеві призначена пенсію по інвалідності, про що свідчить посвідчення № НОМЕР_4 , видане УМВС України в Донецькій області 08 грудня 2003 року.

Докази добровільної участі ОСОБА_1 у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в розумінні Закону № 2464 суду не надані.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин позивач належав до осіб, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, та звільнених від сплати єдиного внеску за себе, на підставі ч. 4 ст. 4 цього Закону як особа з інвалідністю, яка отримувала пенсію.

До того ж відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону № 2464, яка набрала чинності з 01 січня 2021 року, особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Суд встановив, що впродовж спірного періоду ОСОБА_1 мав основне місце роботи у Донбаській національній академії будівництва і архітектури, яка як страхувальник виконувала обов`язки щодо нарахування єдиного внеску на заробітну плату позивача та його сплати в розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Таким чином, слушними є посилання позивача на правовий висновок Верхового Суду, викладений у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19 та від 05 грудня 2019 року у справі № 260/358/19, та його твердження про те, що він не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок за себе як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки цей обов`язок виконує страхувальник - роботодавець.

Права та обов`язки платників єдиного внеску визначені ст. 6 Закону № 2464.

Відповідно до п. п. 4-5 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб; захищати свої права та законні інтереси, а також права та інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.

П.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо бази нарахування єдиного внеску та його розміру суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Таким чином, необхідними умовами для виникнення обов`язку зі сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування єдиного, проте за будь-яких умов розмір єдиного внесу не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

За відсутності бази нарахування єдиного внеску (доходу) законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Ч. 1 ст. 8 Закону № 2464 визначений розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Метою встановлення зазначеного вище розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Цими виплатами не обов`язково є пенсія. Позивач, за умови сплати єдиного внеску, має право на соціальний захист на рівні з іншими особами, єдиний внесок за яких сплачує роботодавець.

Щодо механізму справляння ЄСВ слід зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

Ч. 4 ст. 8 Закону № 2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Ст. 25 Закону № 2464 регламентовані заходи впливу та стягнення за порушення вимог цього Закону.

Ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону № 2464 вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2464 зумовлює висновок, що за загальним правилом платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Невиконання цих обов`язків тягне за собою застосування заходів впливу і стягнення, передбачених ст. 25 Закону № 2464.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).

Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Ст. 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Ч. ч. 1-3 ст. 11 Закону № 1669 передбачають, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнений пунктом 9-3 такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Суд відзначає, що пп. 8 п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі - Закон № 1636) внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3.

Внаслідок цього зміни до Закону № 2464, внесені на підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, включені до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 як пункт 9-4.

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження було зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р).

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Верховний Суд в рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18, а також в інших постановах з аналогічним предметом спору неодноразово висловлював такий правовий висновок:

«Нормами п. 9-4 розділ VIII Закону № 1058 платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, була надана можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Разом із тим, Закон № 2464 не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі».

П. 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, але положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464, а змін безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 5 лютого 2008 року (справа № 2-1/2008).

В подальшому на підставі абз. 5 пп. «у» п. 83 Закону України від 14 січня 2020 року У 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року, п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464 було виключено.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 805/3362/17-а навела такий висновок:

«Таким чином, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, був підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, який забороняв притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Аналогічного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла під час розгляду зразкової справи № 812/292/18 (постанова від 6 листопада 2018 року), відступати від якого немає правових підстав.

Отже, позивач був звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до виключення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI».

Застосувавши до спірних правовідносин наведені вище правові норми з врахуванням висновків Верховного Суду, суд зазначає, що з 13 лютого 2020 року перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, не є підставою для звільнення від виконання обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, в тому числі обов`язку щодо сплати цього внеску.

Відповідно до п. 9-10 розділу VIII Закону № 2464 в редакції Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 29 травня 2020 року, тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Такі особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року в розмірах та порядку, визначених цим Законом. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом.

Суд зауважує, що норми п. 9-4 та 9-10 розділу VIII Закону № 2464 не випливають на оцінку спірних правовідносин, оскільки, як вже було вказано судом, ОСОБА_1 належить до осіб, звільнених від сплати єдиного внеску за себе, на підставі ч. 4 ст. 4 та ч. 6 ст. 6 Закону № 2464.

За цих обставин суд приходить до висновку, що вимога ГУ ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу ДПС України від 19 березня 2021 року № Ф-3928-44 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 30 440,74 грн, яка утворилася за І квартал 2018 року - ІV квартал 2020 року, підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що до вказаної вимоги включена недоїмка зі сплати єдиного внеску за період, впродовж якого ОСОБА_1 належав до осіб, звільнених від сплати єдиного внеску за себе.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 499).

Порядок стягнення заборгованості з платників регламентує розділ VІ Інструкції № 449.

Відповідно до п. 6 розділ VІ Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 або іншими положеннями Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу, - у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 або іншого положення Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

З огляду на відсутність передбачених п. 6 розділ VІ Інструкції № 449 підстав вважати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області від 16 листопада 2020 року № Ф-3928-44 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 27 140,74 грн відкликаною, вона також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (квитанція від 26 лютого 2021 року № 0.0.2031881264.1).

Докази здійснення інших судових витрат суду не надані.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати позивача по сплату судового збору в сумі 908,00 грн підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу ДПС України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 44070187; місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59), про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області від 16 листопада 2020 року № Ф-3928-44 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 27 140,74 грн;

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 19 березня 2021 року № Ф-3928-44 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 30 440,74 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. У зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у щорічній основній відпустці повне судове рішення складено 25 серпня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко