Рішення № 99173110, 25.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2021Справа № 924/486/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар`єта»

про стягнення 74 334, 27 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі-позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар`єта» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 74 334, 27 грн, з яких: 69 521, 19 грн - основний борг, 3 144, 85 грн - пеня, 1 022, 80 грн - 3 % річних та 645, 43 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1755/А від 01.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13.05.2021 у справі № 924/486/21 позовну заяву Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України до товариства з обмеженою відповідальністю «Мар`єта» про стягнення 74334,27 грн з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

02.06.2021 матеріали позовної заяви Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 позовну заяву Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України залишено без руху. Встановлено Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 15.06.2021).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Грушевського, буд. 40, кв. 4, м. Хмельницький, 29000, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 23.06.2021 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.06.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2020 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мар`єта» (далі - орендар) укладено договір № 1755/А, умовам якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що перебуває на балансі Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - майно): Корпус № 6, реєстровий номер 05416923.137.АААДЖЖ173, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 23, поверх 3, кімнати 303, площею 31, 7 кв.м., приведеною площею - 42, 16 кв.м., вартість якого згідно з висновком про вартість майна становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31.10.2019 року - 253 600 грн, 1 кв.м. - 8 000, 00 грн (без ПДВ).

Майно передається в оренду під офіс (п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 1.4, 1.5 договору, орендодавець забезпечує орендаря послугами інженерного та господарського забезпечення. Орендар здійснює відшкодування комунальних, інженерних, господарських послуг, земельного податку, оплачених та наданих орендодавцем, відповідно до умов цього договору.

За умовами п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить за базовий місяць розрахунку листопад 2019 при 18% орендній ставці під офіс - 4 569, 36 грн з ПДВ. Розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за попередні місяці.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця:

- відшкодування спожитих комунальних послуг - електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення (додаток № 1 без ПДВ - ст. 188.1 ПКУ);

- відшкодування земельного податку (додаток № 2);

- відшкодування послуг за обслуговування ліфтів (додаток № 3);

- вартість послуг з інженерного (обслуговування електро-, тепло-, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв`язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень (додаток № 4).

У пункті 3.2 договору сторони погодили, що нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

За змістом п. 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Нарахування орендної плати та інших платежів згідно з п. 3.1 договору здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, крім додатку № 4. Нарахування і оплата вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень здійснюється в поточному місяці.

Орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно з п. 3.1 договору до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до одержаних рахунків. Якщо орендар не розрахувався за комунальні послуги до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, орендар без попередження позбавляється енергопостачання до погашення заборгованості.

Орендодавець має право виставляти розрахунки на попередню оплату орендної плати та інших платежів згідно з п. 3.1 договору.

За змістом п.п. 3.5, 3.6 договору, орендна плата та інші платежі згідно п. 3.1 договору, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктами 3.3, 3.4, 3.5 договору, не обмежуються 6-ти місячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов`язання. Нарахування припиняється через один рік, від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, орендар сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Договір діє з 01.10.2019 по 31.12.2020 включно (п. 10.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано додаток № 1 до договору - Розрахунок відшкодування спожитих комунальних послуг (спожитих енергоресурсів); додаток № 2 до договору - Розрахунок по відшкодуванню земельного податку на 2020; додаток № 3 до договору - Розрахунок відшкодування вартості послуг за обслуговування ліфтів 2020; додаток № 4 до договору - Протокол погодження договірної ціни вартості послуг з інженерного (обслуговування електро-, тепло-, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв`язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно - корпус № 6 по вул. К. Малевича, 23 в м. Києві, поверх 3, кімната 303, загальною площею 31, 7 кв.м., про що свідчить наявний у матеріалах справи підписаний обома сторонами Акт приймання-передачі нерухомого майна до договору № 1755/А від 01.10.2020.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати, а також інших платежів, передбачених пунктом 3.1 договору, за період з лютий 2020 - грудень 2020 належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 69 521, 19 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 144, 85 грн - пені за період з 21.03.2020 по 31.12.2020, 1 022, 80 грн - 3 % річних за період з 21.03.2020 по 20.02.2021 та 645, 43 грн - інфляційні втрати за період лютий 2020 по грудень 2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно - корпус № 6 по вул. К. Малевича, 23 в м. Києві, поверх 3, кімната 303, загальною площею 31, 7 кв.м., про що свідчить наявний у матеріалах справи підписаний обома сторонами Акт приймання-передачі нерухомого майна до договору № 1755/А від 01.10.2020.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату орендної плати, комунальних послуг (спожитих енергоресурсів), відшкодування податку на землю, відшкодування вартості послуг за обслуговування ліфтів, відшкодування вартості інженерного і господарського забезпечення приміщень за період: лютий 2020 - грудень 2020.

Умовами договору не встановлено форми вручення/направлення орендодавцем рахунків орендарю на оплату орендної плати та інших платежів, передбачених п. 3.1 договору, відтак відповідач не був позбавлений можливості отримати вказані рахунки у позивача.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15.

При цьому, суд зазначає, в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 02/2020 від 29.02.2020, № 03/2020 від 31.03.2020, № 09/2020 від 30.09.2020, № 10/2020 від 31.10.2020, № 11/2020 від 30.11.2020, № 12/2020 від 31.12.2020, які підписані представники сторін та підтверджують факт надання позивачем відповідачу наступних послуг: оренда, комунальні послуги, а також необхідність відшкодування податку на землю, відшкодування вартості послуг за обслуговування ліфтів, відшкодування вартості інженерного і господарського забезпечення приміщень.

Житлово-комунальні послуги, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями комунальних послуг є, зорема: послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії.

Суд зазначає, що відповідач користувався комунальними послугами та отримував інші послуги з утримання орендованого майна, що знаходиться за адресою: вул. К. Малевича, 23 в м. Київ, які надавалися позивачем, при цьому, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, то, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов`язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування її вартості є правомірними.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.3. договору передбачено що орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно з п. 3.1 договору до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до одержаних рахунків.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.3. договору, відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату та інші платежі згідно з п. 3.1 договору до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, тобто починаючи з 21 числа місяця, наступного за розрахуковим відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 1755/А від 01.01.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 69 521, 19 грн., яка складається із заборгованості з оплати орендної плати, комунальних послуг (спожитих енергоресурсів), відшкодування податку на землю, відшкодування вартості послуг за обслуговування ліфтів, відшкодування вартості інженерного і господарського забезпечення приміщень за період: лютий 2020 - грудень 2020.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 144, 85 грн - пені за період з 21.03.2020 по 31.12.2020, 1 022, 80 грн - 3 % річних за період з 21.03.2020 по 20.02.2021 та 645, 43 грн - інфляційні втрати за період з лютого 2020 по грудень 2020.

За змістом п.п. 3.5, 3.6 договору, орендна плата та інші платежі згідно п. 3.1 договору, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктами 3.3, 3.4, 3.5 договору, не обмежуються 6-ти місячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов`язання. Нарахування припиняється через один рік, від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, орендар сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування пені.

Тож, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 3 002, 78 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 21.03.2020 по 31.12.2020, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 022, 80 грн - 3 % річних за період з 21.03.2020 по 20.02.2021 та 645, 43 грн - інфляційні втрати за період з лютого 2020 по грудень 2020, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № 1755/А від 01.01.2020, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 1 022, 80 грн - 3 % річних за період з 21.03.2020 по 20.02.2021 та 645, 43 грн - інфляційні втрати за період лютий 2020 по грудень 2020.

Тож, позовні вимоги Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар`єта» (вул. Грушевського, буд. 40, кв. 4, м. Хмельницький, 29000, ідентифікаційний код - 41227724) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (вул. Казимира Малевича, буд. 11, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 05416923) 69 521 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять одну) грн 19 коп. - заборгованості, 3 002 (три тисячі дві) грн. 78 коп. - пені, 1 022 (одну тисячу двадцять дві) грн 80 коп. - 3 % річних, 645 (шістсот сорок п`ять) грн. 43 коп. - інфляційних втрат та 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п`ять) грн - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков