Рішення № 99173084, 26.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2021Справа № 910/7516/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гофротари

«Придніпровський»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чанта Маунт»

про стягнення 442.423,97 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

11.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гофротари «Придніпровський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чанта Маунт» про стягнення 442.423,97 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 62 від 28.10.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 515.423,97 грн, що підтверджується підписаними видатковими та товарно-транспортними накладними № РН-003113 від 07.12.2020, № РН-003186 від 13.12.2020, № РН-0000050 від 13.01.2021, № РН-0000076 від 15.01.2021 та № РН-000698 від 18.03.2021. Умовами п. 2.5 договору встановлено, що відповідач зобов`язаний провести розрахунок протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. У зв`язку з тим, що відповідачем було сплачено лише 73.000,00 грн позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 442.423,97 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7516/21 від 13.05.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

27.05.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/7516/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.06.2021 було 04.06.2021 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01054, м. Київ, вул. Тургенівська, 15, офіс 65 (номер відправлення 0105477590094), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 03.06.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 09.06.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105477590094, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 24.06.2021 включно.

23.06.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 22.06.2021), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що згідно з п. 4.3.2 договору кожну партію товару від постачальника мають супроводжувати зокрема видаткова накладна (з посиланням на номер договору, оригінал). Подані позивачем видаткові накладні не містять жодної інформації та будь-яких посилань на договір № 62 від 28.10.2020. Відповідач вважає, що подані видаткові накладні не відносяться до вказаного договору, а є по своїй правовій природі в кожному окремому випадку правочинами. Підтвердженням цього також є те, що поставлений за видатковими накладними товар є відмінним від товару, що мав бути поставлений за договором № 62 від 28.10.2020. Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних відносин будь-яких правовідносин, що виникають між позивачем та відповідачем. Враховуючи те, що строки оплати між сторонами узгоджені не були, права та законні інтереси позивача не порушенні, оскільки відповідачем строки оплати не порушені. Вважає позовну заяву передчасною та зазначає, що позивач з вимогою здійснити розрахунок за поставлений товар до відповідача не звертався. Окрім цього вважає витрати позивача на правову допомогу у сумі 37.500,00 грн не підтвердженими та неспівмірними з складністю справи та завищеними.

23.06.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання із запереченнями щодо розгляду справи № 910/7516/21 в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

03.08.2021 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає наступне. У видаткових накладних, що є підставою позову чітко визначені номери рахунків на

підставі яких мали бути оплачені видаткові накладні. Підписанням видаткових накладних, в яких вказані посилання на рахунки, відповідач підтвердив обізнаність про рахунки та отримання відповідачем рахунків на оплату. Тоді як, в рахунках на оплату є посилання на підставу їх виписки, а саме на договір поставки № 62 від 28.10.2020. До того ж відповідач отримував товар за видатковими накладними, на підставі виданої ним довіреності за договором поставки № 62 від 28.10.2020. Іншого договору поставки між сторонами укладено не було. Дана довіреність також зазначена у видаткових накладних, що підписані обома сторонами. Відтак, отримання рахунків з посиланням на договір № 62 від 28.10.2020 та видача

відповідачем довіреності на отримання за договором товару, свідчить про обізнаність та

згоду відповідача, про те, що товар за видатковими накладними, поставлений в рамках договору поставки № 62 від 28.10.2020. Зазначив, що твердження відповідача щодо завищення суми адвокатських витрат нічим не обґрунтовано та не доведено.

03.08.2021 позивачем разом з відповіддю на відзив до суду подано клопотання про поновлення строку подання відповіді на відзив.

Суд розглянувши дане клопотання вважає за можливе на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити пропущений позивачем строк для подачі відповіді на відзив.

13.08.2021 відповідачем до суду подано заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких зазначає наступне. Відповідач зазначає про те, що позивачем пропущено строк подання відповіді на відзив, який встановлений в ухвалі суду до 05.07.2021. Зазначена позивачем інформація про те, що рахунки містять посилання на договір поставки № 62 від 28.10.2020 не відповідають дійсності, оскільки позивач передав відповідачу оригінали рахунків-фактур, які не містили жодних посилань на договір поставки № 62 від 28.10.2020. Вважає, що подані позивачем рахунки потрібно виключити з числа доказів і розглядати справу на підставі наявних доказів. Вважає, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу слід відмовити, оскільки розмір є необґрунтованим, не підтвердженим, неспівмірними з складністю справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення у даній справі прийнято з перевищенням встановленого зазначеною нормою строк, у зв`язку з перебування судді у відпустці, а отже у розумний строк.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод гофротари «Придніпровський» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чанта Маунт» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 62 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, визначений сторонами у специфікації до цього договору (далі - товар), а покупець - прийняти й оплатити товар на умовах та в порядку, визначених цим договором. Детальна характеристика та вимоги щодо товару визначаються сторонами у додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, погоджених в письмовій формі з постачальником на кожну окрему партію товару, відповідно до умов цього договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 442.423,97 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020.

Відповідно до п. 9.2 договору в разі, якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія даного договору автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих же умовах.

Доказів того, що сторонами виявлення небажання продовжувати договірні правовідносини не подано, а отже договір є продовженим до 31.12.2021.

Згідно з п. 2.1 договору ціна за одиницю товару визначається у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору вбачається, що предметом поставки є наступний товар

НазваМарка Ціна за комплект, грн. з ПДВГофроящик 287*252*200мм, з друкомТ-26 «С» бурий6,96Гофроящик 593*393*200мм, з друкомТ-26 «С» бурий14,52Гофроящик 395*265*мм, з друкомТ-26 «С» бурий7,72

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 508.309,17 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписано та скріплено печатками обох сторін

№ РН-003113 від 07.12.2020 на суму 92.373,36 грн,

№ РН-003186 від 13.12.2020 на суму 94.248,20 грн,

№ РН-0000050 від 13.01.2021 на суму 174.228,19 грн,

№ РН-0000076 від 15.01.2021 на суму 147.459,42 грн.

Згідно зазначених видаткових накладних позивачем поставлено відповідачу наступний товар

1) гофроящик 395*265*204мм, бурий, на піддоні 1200*1000мм (з друком) за ціною 7,72 грн з ПДВ за 1 шт.

2) гофроящик 593*393*204мм, бурий, на піддоні 1200*1000мм (з друком) за ціною 14,52 грн з ПДВ за 1 шт.

Отже поставлений позивачем відповідачу товар є відмінним від товару, який визначений у специфікації № 1 до договору поставки № 62 від 28.10.2020 (в частині розміру гофроящиків).

Відповідно до п. 4.3 договору кожну партію товару від постачальника мають супроводжувати наступні документи:

4.3.1. Товарно-транспортна накладна (оригінал);

4.3.2. Видаткова накладна (з посиланням на номер договору, оригінал);

4.3.3. Рахунок-фактура (з посиланням на номер договору, оригінал);

4.3.4. Документи, визначені п. 3.2 цього договору, що підтверджують якість безпечність товару.

У зазначених накладних відсутні посилання на договір № 62 від 28.10.2020, як це передбачено умовами п. 4.3.2 договору, проте є посилання на рахунки-фактури № СФ-0003170 від 07.12.2020, № СФ-0003251 від 13.12.2020, № СФ-0003520 від 13.01.2021 та № СФ-0003544 від 15.01.2021.

Позивачем подано копії вказаних рахунків-фактур, які нібито були виставлені відповідачу, в яких в рядку «замовлення» міститься посилання на договір поставки № 62 від 28.10.2020.

Проте подані відповідачем копії зазначених рахунків-фактур, які отримані останнім від позивача, в рядку «замовлення» вказано - без замовлення та не містять посилань на договір поставки № 62 від 28.10.2020.

Відповідно до ч. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідач у запереченнях на відповідь позивача на відзив, посилаючись на вказану норму зазначив, що долучені позивачем рахунки-фактури потрібно виключити із числа доказів і розглядати справу на підставі наявних доказів.

Суд не приймає до уваги такі твердження відповідача, оскільки з аналізу наведеної норми вбачається, що клопотання про виключення з числа доказів може заявити особа, яка подала такий доказ, тоді як рахунки-фактури, в яких є посилання на договір поставки № 62 від 28.10.2020, подані позивачем.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли не на підставі договору поставки № 62 від 28.10.2020, а на підставі накладних, які є окремими правочинами, строк виконання грошового зобов`язання за якими не настав.

Дані твердження не приймаються судом з огляду на наступне

Слід зазначити, що в матеріалах наявна генеральна довіреність № 62 від 07.12.2020, яка видана директором ТОВ «Чанта Майнт» з метою виконання договору поставки № 62 від 28.10.2020, якою уповноважено завідувача складу Тонкоглас Т.А. та комірника відділу постачання Лещенко О.О. діяти спільно або окремо один від одного під час приймання товарно-матеріальних цінностей, поставлених за договором постачання, приймати та відвантажувати готову продукцію третім особам по кількості та по якості, розписуватись, оформлювати товарно-транспортні документи. складати акти, надавати та отримувати документи, а також здійснювати інші дії, необхідні для виконання цього доручення, на умовах, передбачених договором постачання.

У зазначених вище видаткових накладних зазначено, що товар отримано зав. складу Тонкоглас Т.А. за дов. ГД № 62 від 07.12.2020.

Частиною 1 статті 671 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Правові наслідки порушення продавцем умов договору щодо асортименту товару передбачені ст. 672 Цивільного кодексу України, відповідно до якої

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред`явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Згідно з ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Отже, в цих нормах законодавець закріпив способи захисту права покупця на отримання товару належного асортименту.

Відповідачем не подано доказів звернення до позивача з претензіями щодо асортименту поставленого товару, зокрема, доказів відмови від його прийняття та оплати.

За відсутності повідомлення відповідачем позивача про відмову від прийняття товару після його одержання в силу ч. 4 ст. 672 Цивільного кодексу України товар, асортимент якого не відповідає умовам договору є прийнятим, а тому з урахуванням ч. 5 ст. 672 Цивільного кодексу України відповідач має виконати зобов`язання по оплаті поставленого товару згідно умов, визначених в договорі поставки № 62 від 28.10.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.5 договору оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару на склад покупця і підписання сторонами видаткових накладних на товар.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 163 від 01.02.2021 на суму 30.000,00 грн та № 201 від 02.02.2021 на суму 43.000,00 грн вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату гафроящиків згідно рахунку-фактури № 3251 від 13.12.2020 в загальному розмірі 73.000,00 грн.

Позивач в позовній заяві зазначив, що ним також було поставлено відповідачу товар на суму 7.114,80 грн згідно видаткової накладної № РН-0004176 від 18.03.2021, проте відповідну накладну не подано. Натомість у заяві про усунення недоліків позовної заяви позивачем зазначено, що товар за цією накладною відповідач не прийняв.

Позивачем належними засобами доказування не доведено порушення прав позивача з боку відповідача щодо несплати вартості товару в розмірі 7.114,80 грн.

З огляду на викладене в позові в частині стягнення з відповідача 7.114,80 грн слід відмовити.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6.3.1 договору покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог цього договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість поставленого товару у визначений строк не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 435.309,17 грн (508.309,17 грн - 73.000,00 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 435.309,17 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гофротари «Придніпровський» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 37.500,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що позивач очікує понести витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 37.500,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

18.03.2021 між позивачем (клієнт) та адвокатом Гороховською Альоною Олександрівною (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався здійснити представництво клієнта в суді про стягнення з ТОВ «Чанта Маунт» заборгованості за договором поставки № 62 від 28.10.2020, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п. 3 вказаного договору за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказані в п. 1 договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах визначених в додатку до цього договору.

Адвокатом Гороховською Альоною Олександрівною виданий ордер серії КВ № 410198 від 18.03.2021 на надання правової допомоги ТОВ «Завод гофротари «Придніпроський» у Господарському суді міста Києва.

18.03.2021 між клієнтом та адвокатом укладено додаток до договору, відповідно до п. 1 якого сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги вказаної в договорі і визначеної дорученням, у розмірі 37.500,00 грн.

- збирання доказів для подання позовної заяви (аналіз договору, проведення розрахунків заборгованості) - 7.500,00 грн,

- підготовка позову до суду та направлення в суд - 15.000,00 грн,

- участь в підготовчому засіданні та участь в засіданнях - 15.000,00 грн.

Згідно з п. 3 додатку сторони погодили, що виплата гонорару (винагороди) авансом здійснюється в розмірі 37.500,00 грн. Адвокат вправі не приступати до виконання доручення клієнта за договором до отримання авансу.

Відповідно до п. 8 додатку виплата гонорару (винагороди) та оплата фактичних витрат для виконання договору здійснюється в готівковому або безготівковому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Підтвердженням того, що Гороховська Альона Олександрівна є адвокатом підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3807 від 30.072009 та витягом з Єдиного реєстру адвокатів України серії АА № 000167.

Суд відзначає, що відсутні підстави покладення на відповідача витрат позивача на сплату послуг адвоката в сумі 15.000,00 грн, які визначені у додатку від 18.03.2021 до договору про надання правової допомоги від 18.03.2021 як вартість за участь в підготовчому засіданні та участь в засіданнях, оскільки справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто без проведення судових засідань.

Слід зазначити, що відповідно дог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

В якості доказів сплати позивачем адвокату вартості послуг в сумі 37.500,00 грн подано квитанцію (довідку) про сплату послуг № 3 від 18.03.2021, в якій адвокат Гороховська Альона Олександрівна підтверджує факт отримання коштів в якості оплати послуг за договором про надання адвокатських послуг від 18.03.2021.

Пункт 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 (далі - Положення) визначає, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Відповідно до п. 23 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Відповідно до п. 25 Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Отже подана позивачем квитанція (довідка) про сплату послуг № 3 від 18.03.2021 не є належним доказом в підтвердження сплати позивачем адвокату гонорару в розмірі 37.500,00 грн.

Інших доказів сплати позивачем адвокату гонорару в сумі 37.500,00 грн не подано.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не спростовано надання адвокатом таких послуг позивачу як: збирання доказів для подання позовної заяви (аналіз договору, проведення розрахунків заборгованості) та підготовка позову до суду та направлення в суд, за які установлені фіксовані суми гонорару.

Враховуючи те, що підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх обсягу, приймаючи до уваги неспівмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно від визначеної судом обґрунтованої суми витрат 22.500,00 грн (37.500,00 грн - 15.000,00 грн) до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 22.138,17 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чанта Маунт» (01054, м. Київ, вул. Тургенівська, 15, офіс 65, код ЄДРПОУ 42265961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гофротари «Придніпровський» (19501, Черкаська область, м. Городище, вул. Чехова, 2, код ЄДРПОУ 35870921) 435.309 (чотириста тридцять п`ять тисяч триста дев`ять) грн 13 коп. основного боргу, 6.529 (шість тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн 64 коп. витрат по сплаті судового збору, 22.138 (двадцять дві тисячі сто тридцять вісім) грн 17 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова