Рішення № 99172907, 20.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2021 Справа № 910/2202/21

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс"

про стягнення 113 540,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 113 540,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.2020 відповідно до накладної № 33443698, зі станції Чернігів - Північний Південно - Західної залізниці було відправлено вагон № 60396512 з вантажем - лом чорних металів, проте на станції Нижньодніпровськ -Вузол Придніпровської залізниці, за результатами комісійного зважування було складено комерційний акт № 450003/580 від 07.10.2020 в якому виявлено розбіжності фактичної маси вантажу з масою, яка вказана в накладній на нестачу вантажу 1 500 кг. У відповідності до вимог Статуту залізниць України, за неправильно зазначену масу вантажу у накладній відправнику нараховано штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, яка за розрахунками позивача становить 113 540,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/2202/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/2202/21 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.

09.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, директором відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує, що маса вантажу, зазначена у залізничній накладній № 33443698, була визначена безпосередньо представниками залізниці, що виключає вину відповідача у зазначенні невірних даних. Разом з тим відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до розміру однієї провізної плати.

22.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач не погоджується із доводами відповідача, зазначає, що маса вантажу визначалась безпосередньо відправником без залучення представників залізниці. Щодо заяви про зменшення розміру штрафної санкції посилається на імперативні приписи Статуту залізниць щодо нарахування штрафних санкцій, які не передбачають умов щодо їх зменшення.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2020 за залізничною накладною № 33443698 зі станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" відправлено до станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, вантаж - лом чорних металів, у вагоні № 60396512.

Відповідно до пункту 24 залізничної накладної № 33443698 маса вантажу визначена відправником та становить 59 300 кг.

Спосіб визначення маси, згідно пункту 26 вказаної вище залізничної накладної - на вагонних вагах (150 т).

На підставі акта загальної форми ГУ-23 № 1354 від 07.10.2020, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, було проведено комісійне контрольне зважування вагону № 60396512 на справних, повірених вагонних вагах, проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у залізничній накладній № 33443698.

Відповідно до складеного комерційного акту № 450003/580 від 07.10.2020 щодо вагону № 60396512 у перевізних документах зазначено маса нетто - 59300 кг, а при переважуванні фактично виявилось вага вантажу 57800 кг., що менше на 1 500 кг.

Посилаючись на вказані обставини, відомості комерційного акту № 450003/580 від 07.10.2020 та акту загальної форми № 1354 від 07.10.2020, залізницею за невірно вказану масу вантажу у накладній № 33443698 від 30.09.2020 відправнику, яким є відповідач, нараховано штраф, згідно статей 118 та 122 Статуту залізниць України, у розмірі п`ятикратної провізної плати за один вагон: 22 708,00 грн. х 5 = 113 540,00 грн., який позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організовується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (надалі по тексту також - Статут) передбачено, що обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно зі статтею 6 Статуту, накладна, це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (надалі по тексту також - Правила).

Згідно з пунктом 1.1. Правил, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Пунктом 1.2. Правил визначено, що накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно пункту 1.3 Правил, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до пункту 2.1. Правил, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Пунктом 2.3. Правил визначено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Згідно з положенням статті 37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, у графі 55 накладної № 33443698 правильність внесених відомостей підтвердив своїм електронним цифровим підписом уповноважений представник відповідача, менеджер - Федорова Ірина Олександрівна, у графі 24 накладної "Маса вантажу, визначена відправником" зазначено цифрами 59 300 кг та прописом - "п`ятдесят дев`ять тисяч триста". У графі 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" відсутні зазначення маси вантажу у кілограмах (брутто вантажу) та загальної маси вантажу прописом.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Так, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці при комісійному переважуванні на 150-тонних тензометричних вагонних вагах станції (позапланова повірка від 30.09.2020) з повною зупинкою і розчепленням вагона, було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній № 33443698 (59 300 кг), не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні (57 800 кг) та є меншою на 1 500 кг, про що зазначено в комерційному акті № 450003/580 від 07.10.2020.

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач посилався на те, що зважування вантажу відбувалось за участі представника залізниці, а тому у зазначенні неправильної маси вантажу позивач не винен.

Проте вказані посилання не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що зважування вантажу відбувалось на вагонних вагах власника під`їзних колій.

У графі 25 накладної № 33443698 "Маса вантажу, визначена залізницею" відсутні зазначення маси вантажу у кілограмах (брутто вантажу) та загальної маси вантажу прописом, а отже залізниця (її представники) не брали участі у зважуванні та не визначали масу вантажу, тоді як це здійснював лише вантажовідправник.

Як визначено у статті 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

За приписами статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до пункту 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

За змістом комерційного акту № 450003/580 від 07.10.2020, при огляді працівниками залізниці вагона № 60396512 виявлено навантаження на рівні бортів, вкрито листами звареними між собою. Маркування фарбою не порушено. Вагон технічно справний, у перевізних документах зазначено маса нетто - 59300 кг, а при переважуванні фактично виявилось вага вантажу 57800 кг., що менше на 1 500 кг.

Таким чином, твердження відповідача стосовно того, що маса вантажу була вказана у накладній з даних, які надавались представниками залізниці, не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Водночас, комерційним актом № 450003/580 від 07.10.2020, який був складений з дотриманням вимог чинного законодавства України, зафіксовано факт розбіжності між масою вантажу вказаною відповідачем у графі 24 накладної № 33443698 "Маса вантажу, визначена відправником" та його фактичною масою.

Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту.

Суд зазначає, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акта загальної форми № 1354 від 07.10.2020, встановлено, що за результатами контрольної перевірки маси вантажу вагоні № 60396512, фактична маса брутто вагона склала 82 800 кг., тара вагона з ПД 25 000 кг., маса вантажу нетто за ПД 59 300 кг., фактична маса вантажу нетто 57 800 кг., що менше документа на 1 500 кг.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що комерційний акт № 450003/580 від 07.10.2020 та акт загальної форми № 1354 від 07.10.2020, якими засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним відповідачем у накладній № 33443698, є складеними у відповідності до вимог законодавства та підтверджують факт вчинення відповідачем порушення визначеного статтею 122 Статуту, а саме, неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Як вже було зазначено, відповідно до статті 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із пунктом 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту.

Згідно зі статтею 118 Статуту, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Суд зазначає, що у розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість.

Крім того, у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

У графі 25 накладної № 33443698, провізна плата вказана у розмірі 22 708,00 грн.

Враховуючи положення статті 118 Статуту, згідно якої штраф сплачується у розмірі п`ятикратної провізної плати, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто (22 708,00 грн. х 5) - 113 540,00 грн.

Стосовно заявленої відповідачем заяви про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Таким чином, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування заявленої відповідачем заяви, суд не вбачає правових підстав для її задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу.

Згідно статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" про стягнення 113 540,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній № 33443698 від 30.09.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" про стягнення 113 540,00 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" (03110, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 4, офіс 11, ідентифікаційний код 41640957) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройца, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) штраф за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу в розмірі 113 540 (сто тринадцять тисяч п`ятсот сорок) гривень 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.08.2021

Суддя С. В. Стасюк