Рішення № 99172895, 26.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2021Справа № 910/5944/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Данилової М.В., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)

про стягнення заборгованості,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 квітня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (позивач) надійшла позовна заява №98/юр/21 від 09.04.2021 року до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) про стягнення грошових коштів на суму в розмірі 153 846, 68 грн. за договором поставки №16767/53-124-01-20-12554 від 25.09.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором поставки №16767/53-124-01-20-12554 від 25.09.2020 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не оплатив поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

18 травня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечує проти позову посилаючись на неможливість здійснити оплату поставленої продукції з незалежних від відповідача причин, а саме відсутності коштів на оплату продукції. Окрім того, відповідач посилається на неправильний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (постачальник) було укладено догорів, за яким постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1. Предметом поставки по даному договору є товар: код ДК 30230000-0 (комп`ютерна техніка), яка передбачена специфікацією №1 до вказаного договору.

Пунктами 4.1-4.2 договору передбачено, що ціна товару становить 122 900, 00 грн., крім того ПДВ - 24 580, 00 грн. Загальна сума договору становить 147 480, 00 грн.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що строк поставки товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Відповідно до п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо кількості та якості.

Згідно п. 6.3 договору, датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної та/або накладної.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що строк дії даного договору - до повного виконання зобов`язань сторонами.

Згідно наявної в матеріалах справи копії специфікації №1 до договору, сторони погодили поставку товару загальною вартістю 147 480, 00 грн., у тому числі ПДВ - 24 580, 00 грн.

На виконання умов договору, позивач відповідно до видаткової накладної №ЖК-02000143 від 23.10.2020 року, яка підписана повноваженими представниками контрагентів, поставив відповідачу погоджену між контрагентами продукцію загальною вартістю 147 480, 00 грн.

Поставка позивачем вказаного товару відповідачу додатково підтверджується копією відповідної податкової накладної №3400023 від 23.10.2020 року.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов укладеного між сторонами договору.

Проте, в порушення вищевказаних положень договору відповідач отриманий товар на суму 147 480, 00 грн. не оплатив.

У зв`язку з неналежним виконанням покупцем своїх грошових зобов`язань за договором, позивач звернувся до відповідача з претензією №2-25.03.2021 від 25.03.2021 року про сплату заборгованості за договорами, в тому числі і за спірним договором.

Однак, вказана претензія залишилася без виконання.

Спір виник внаслідок того, що позивачем поставлено товар, а відповідач не здійснив його оплату, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість з оплати за поставлений товар на суму в розмірі 147 480, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що заборгованість відповідача у розмірі 147 480, 00 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, за неналежне виконання зобов`язань щодо оплати товару, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1 647, 32 грн. та інфляційні витрати у розмірі 4 719, 36 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1 647, 32 грн. та інфляційні витрати у розмірі 4 719, 36 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

Заперечення відповідача щодо правильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат судом не приймаються, оскільки позивачем правильно визначено початок перебігу строку виникнення заборгованості з 25.11.2020 року.

Отже, заявлені вимоги також підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В обґрунтування поданої ним заяви про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката позивач надав наступні докази:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/УП/21 від 09.04.2021 року;

- копію рахунку-фактури № 08/УП/21 від 08.04.2021 року;

- копію акту приймання-передачі наданих юридичних послуг № 01/УП/21-08 від 09.04.2021 року;

- копію детального опису робіт (наданих послуг) від 09.04.2021 року;

- платіжне доручення № 307586125 від 09.04.2021 року.

Враховуючи вищевикладене, характер спірних правовідносин, суд вбачає співмірними витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн., внаслідок чого вони покладаються на відповідача.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, ідентифікаційний код 25394112) 147 480, 00 грн. основного боргу, 4 719, 36 грн. інфляційних втрат, 1 647, 32 грн. 3 % річних, 2 000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 2 307, 70 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Данилова