Рішення № 99172835, 26.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2021Справа № 910/2952/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Данилової М.В., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Басарі Трейд" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 21)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "ЮСЛ" (юридична адреса: 03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 67; фактична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 121, оф. 152)

про розірвання договору та стягнення грошових коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 лютого 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Басарі Трейд" (позивач) надійшла позовна заява б/н, б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "ЮСЛ" (відповідач) про розірвання договору про надання юридичних послуг №594/20 від 27.07.2020 року та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням умов договору про надання юридичних послуг №594/20 від 27.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Ч. 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзиви відповідачів.

Ч. 5 статті 176 ГПК України передбачає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.03.2021 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресу для листувань, зазначену в позовній заяві.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулися поштові конверти №010574519518 з відміткою "за закінченням терміну зберігання" та №0105474519500 з відміткою "адресат відсутні за вказаною адресою".

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.03.2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, чи електронною поштою відтак, беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Басарі Трейд» (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» (виконавець), досягнувши згоди по умовам правочину, уклали договір про надання юридичних послуг №594/20 (договір), предметом якого згідно з пунктом 1.1 розділу 1 договору є послуги з юридичного супроводження процедури виключення замовника із критеріїв ризиків ДПС як ризикове, а саме: підготовка процесуальних документів, пов`язаних з виконанням цього договору; представництво інтересів замовника в органах ДПС, перед будь-якими підприємствами, установами та організаціями з питань, пов`язаних з виконанням цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 договору договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 5.2 розділу 5 договору сторони погодили, що виконавець зобов`язується виконати предмет договору в строк до 20 робочих днів з дня надання замовнику всіх необхідних документів згідно з пунктом 2.2.1 цього договору та оплати послуг відповідно до Розділу 4 цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 розділу 4 договору вартість послуг за договором складає 15 000, 00 грн., яку замовник, як визначено у пункті 4.2 цього розділу договору зобов`язується сплатити впродовж 2-х банківських днів з моменту підписання цього договору.

Позивач після підписання договору, 28.07.2020 року платіжним дорученням № 886 на рахунок виконавця оплатив вартість послуг, передбачених договором.

Однак, позивач вказує, що відповідачем не було виконано умови договору.

08 грудня 2020 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо невиконання умов спірного договору.

Водночас, відповіді на цей лист позивачем не отримано.

Відтак, суд зазначає, що спір у справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань за спірним договором, у зв`язку з чим й виникла необхідність звернення до суду з позовом, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Басарі Трейд» просить розірвати договір №594/20 від 27.07.2020 року та стягнути грошові кошти в розмірі 15 425, 28 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Басарі Трейд» (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» (виконавець), досягнувши згоди по умовам правочину, уклали договір про надання юридичних послуг №594/20 (договір), предметом якого згідно з пунктом 1.1 розділу 1 договору є послуги з юридичного супроводження процедури виключення замовника із критеріїв ризиків ДПС як ризикове, а саме: підготовка процесуальних документів, пов`язаних з виконанням цього договору; представництво інтересів замовника в органах ДПС, перед будь-якими підприємствами, установами та організаціями з питань, пов`язаних з виконанням цього договору.

Разом з тим, ч. 1-2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, в п. 5.2 договору сторони погодили, що виконавець зобов`язується виконати предмет договору в строк до 20 робочих днів з дня надання замовником всіх необхідних документів згідно п. 2.2.1 цього договору та оплатити послуги відповідно до розділу 4 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість послуг складає 15 000, 00 грн..

Пунктом 4.2 сторони погодили, що вказану в п. 4.1 суму, замовник зобов`язується сплатити впродовж 2-х банківських днів з моменту підписання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем було виконано обумовлені договором зобов`язання та 28.07.2020 року здійснено оплату послуг в сумі 15 000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 886 від 28.07.2020 року.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що термін виконання доручення сплинув 27.08.2020 року.

Втім, будь яких доказів, щоб свідчили про виконання відповідачем договірних зобов`язань виключення позивача із критеріїв ризиків ДПС як ризикове матеріали справи не містять.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання та не спростував заявлених позовних вимог, то за таких підстав суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов`язання, що обумовлені договором №594/20 від 27.07.2018 року та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі № 908/491/17.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.

Суд зазначає, що вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ГПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати."

Водночас, суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як було встановлено судом вище, відповідачем були порушені зобов`язання, що обумовлені договором № 594/20 від 27.07.2020 року та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Зокрема, відповідачем у строк, що визначений договором не було виключено позивача із критеріїв ризиків ДПС як ризикове.

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "ЮСЛ" в обумовлений договором строк зобов`язань, а саме не виключення позивача із критеріїв ризиків ДПС як ризикове є істотним порушенням відповідачем умов договору №594/20 від 27.07.2020 року.

У зв`язку з чим, вимога позивача про розірвання договору №594/20 про надання юридичних послуг є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 9.1 розділу 9 договору за невиконання чи неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, з урахуванням умов договору.

Пунктом 9.2 розділу 9 договору визначено, що в разі порушення виконавцем строків, зазначених у п. 5.2 цього договору, останній зобов`язується повернути отриману згідно п. 4.1 цього договору суму у продовж 3-х робочих днів з дня пред`явлення замовником письмової вимоги на повернення сплачений коштів у зв`язку із невиконанням виконавцем умов даного договору.

Письмова вимога щодо повернення сплачених за послуги коштів була направлена 10 грудня 2020 року, а отже відповідач, повинен був у період з 10.12.2020 по 15.12.2020 повернути кошти у сумі вартості послуг, що складає 15 000,00 грн.

Таким чином неустойка (пеня) за неповернення коштів вартості послуг за період 16.12.2020 по 22.02.2021 складає 340,27 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином три проценти річних від простроченої суми за період з 16.12.2020 по 22.02.2021 складає 85,01 грн.

Надані позивачем розрахунки пені та 3% річних є арифметично правильними, а отже вимоги про стягнення пені в розмірі 340, 24 грн. та 85, 01 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування, викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір №594/20 про надання юридичних послуг від 27.07.2020 року укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "Басарі Трейд" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 21, код ЄДРПОУ 39826916) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "ЮСЛ" (юридична адреса: 03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 67; код ЄДРПОУ 41821770).

3. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "ЮСЛ" (юридична адреса: 03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 67; код ЄДРПОУ 41821770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Басарі Трейд" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 21, код ЄДРПОУ 39826916) грошові кошти в розмірі 15 000, 00 грн., пеню в розмірі 340, 27 грн., 85, 01 грн. 3% річних та 4 583, 79 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Данилова